Громадянська освіта – це про компетенції, які допомагають будувати успішну країну

Було б добре мати суспільство ідеальних громадян. Які відповідально і свідомо голосують. Розбираються в питаннях устрою держави і розуміються на питаннях демократії. Генерують нові, бо ж підтримують вже діючі, суспільні ініціативи.

Певне, ми всі мали б інше життя – якісне, впорядковане, зріле.

Можна про таке мріяти, а можна долучитися до процесів, які призведуть до цього. Бо спільноти з ідеальними громадянами не з’являються нізвідки. Як правило, за притомністю суспільства стоїть досить серйозна і системна робота державних інституцій, політичних та громадських лідерів, створення освітніх та просвітніх проєктів.

Тому у світі є таке поняття, як громадянська освіта. Україна, на щастя, теж працює у напрямку освіти та просвіти, навчаючи принципам залученості громадян у суспільні та політичні процеси.

Як все починалось

Як освітній предмет громадянська освіта з’явилась в Україні на початку 2000-го року. Розробка першої концепції будувалася на основі прийнятої у 1999 році Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства.

Подальший розвиток концепцій і підходів в громадянській освіті відбувався завдяки першим великим проєктам з громадянської освіти, які співфінансувались міжнародними донорами, такими як: Демократична освіта, українсько-канадський проєкт Університету Квінз, Онтаріо; Українська мережа громадянської освіти – UCEN, заснована IREX; "Освіта для демократії в Україні" в рамках Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства в Україні.

Саме ці проєкти стали базою, основою для створення курсу "Громадянська освіта", а також програм неформальної освіти та освіти для дорослих.

Але, на жаль, громадянська освіта тоді не стала частиною освітньої програми. Програми та навчальні посібники були рекомендовані як факультативний предмет. І, звісно, викладання такого предмету було необов’язковим.

Натомість національно-патріотичне виховання мало важливіше значення і традиційно вважалось більш, скажімо так, правильним. І ніхто не заморочувався створеною дилемою між національно-патріотичним та громадянським вихованням, де основні цінності – це права людини та демократія.

Також в той час з’являлися і існували різні ініціативи, які привертали увагу освітян до громадянської освіти. Можна згадати предмет "Краєзнавство", який викладався у школах. Його хоч і з великою натяжкою, але можна віднести до такого, який навчав учнів бути громадянами, цінувати свій край, відповідально ставитися до країни. Ще пілотний експериментальний проєкт – курс "Основи громадянської освіти", який складався з двох частин – політичної та економічної. Інститут громадянської освіти Києво-Могилянської Академії розробив концепт політичної освіти в Україні, на основі якого було створено курс "Ми - громадяни України" для учнів 9 (10) класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Трохи пізніше, в 2005-2009 роках було підготовлено посібник "Громадянська освіта: основи демократії" для учнів 11(12) класів та підручник для студентів педагогічних спеціальностей "Громадянська освіта: основи демократії та методика його навчання".

Але ці розрізнені зусилля, попри справді серйозний підхід і витрачені енергію, час і знання, не призвели до оптимістичного результату. І певне, через таку мішанину ці результати ініціатив по громадянській освіті були досить непомітними.

На щастя, сучасні розробки направлені на те, щоб змінити традиційні підходи. Наприклад, громадянське виховання було визнане наскрізною дисципліною, яка повинна охоплювати і викладання на уроках, і позаурочні заходи, і організацію шкільного життя. Мова йде про так званий міждисциплінарний підхід. Проєкти з громадянської освіти починають працювати більш структуровано, в довгу. Розуміючи, що саме освічені громадяни, з цінностями та чеснотами, є гарантами успішного розвитку своєї країни.

Реформи і громадяни

Реформи, які проходять в країні, нехай і з перемінним успіхом, безумовно важливі. Реформи проєктують і втілюють люди. Реформи – це якраз про те, в якому світі ми всі житимемо через 3-5-10-20 років. Це про можливість візії і стратегування майбутнього.

Ну і до чого тут громадянська освіта, спитаєте ви? А до того, що неможливо будувати новий світ, не розуміючи світових трендів і цінностей сучасного світу. Неможливо будувати нове, не маючи знань про те, як функціонують демократичні країни, на яких принципах базується та чи інша держава, чому критичне мислення відіграє все важливішу роль у нашому житті, чому дотримання прав людини – один із найважливіших постулатів, навіщо існує волонтерство і що таке екологічна поведінка – так, це все про громадянську освіту. Про намагання виплекати, виховати "ідеального громадянина". Первинне саме це, а вже потім чи паралельно – математика, фізика, хімія…

Громадянська освіта – це набір не стільки знань, скільки компетенцій, які допомагають справлятися з викликами сучасності.

А за даними Національного опитування щодо громадянського залучення, ніхто з опитаних 2054 українців не зміг відповісти на всі 13 питань щодо громадянської освіти правильно.

Різні дослідження на тему знання своїх прав, дій у разі того чи іншого випадку, включення в активну громадську діяльність фіксують, що українці не вміють розмежувати права громадянина і права людини; у більшості своїй переконані, що не мають ніякого впливу на життя в державі; погано орієнтуються у податках, які сплачують, про те, яким чином формуються бюджети різних рівнів.

І така ситуація з низькою обізнаністю якраз і призводить до того, що багато наших співгромадян дуже легко ведеться на різні передвиборчі обіцянки, особливо коли вони стосуються підвищення різних соціальних виплат.

На жаль, і досі переважна частина людей думає про те, що подібна обізнаність нічого не дає. Ну, буду я знати про свої права і що? Як я це використаю? Де це мені згодиться?

Прості приклади. Сусід зверху залив вашу квартиру. Як ви будете діяти? Куди звернетеся в першу чергу? На що ви маєте право? Чи застраховане ваше майно?

Ось чому так важливі певні навички у сучасному світі. От чому важливо розумітися на правах і обов’язках. Це теж про відповідальність і дорослість.

А як у світі?

Вінстону Черчиллю приписують жарт про те, що шкільні вчителі мають таку повноту влади, про яку прем'єр-міністри можуть лише мріяти. Жарт жартом, але ці слова мають значне раціо.

У європейських країнах теми з демократичної громадянськості та прав людини включені в шкільні освітні програми з 90-х років минулого століття.

У Польщі освіта, як і в СРСР свого часу, була централізованою. До 1996 року стався перехід шкіл у підпорядкування місцевому самоврядуванню, структура була переглянута і змінена. Тут громадянська освіта розвивалась разом із змінами, які відбувались в політичному, економічному та соціальному житті. А навчальний курс розроблено в 1995 році для початкової школи, протягом 5 років підготувавши півтори тисячі викладачів із громадянської освіти. Потім, трохи пізніше, розробили програму для середньої школи.

Норвегія ввела три пріоритетні міждисциплінарні теми: демократія та громадянство, сталий розвиток, охорона здоров'я та життєві навички. Ці теми Міністерство освіти рекомендує включати до предметів, де вони будуть природніми. І робить наголос на те, що навчати слід через гру та дослідження, тому що саме таким чином краще засвоюється матеріал. З початкової школи з дітьми говорять про особистий простір та кібербезпеку. Велике значення надається критичному мисленню і дітей цьому навчають. В одній із норвезьких шкіл, наприклад, створили проєкт "Бос у твоєму власному житті", де школярі розглядали такі теми як особисті фінанси, математику, економіку, права споживачів.

Естонія затвердила Стратегію освіти 2035, яка має дуже конкретну загальну мету: естонці мають знання та навички, які просувають життя в Естонії та дають можливість реалізувати себе в особистому та трудовому житті, а також у суспільстві. А однією з цілей якраз вказана можливість вчитися протягом життя основним компетенціям, які допомагають орієнтуватися в соціумі та на ринку праці.

До речі, в Естонії програмування викладають з початкової школи. А курс з громадянської освіти має уроки бізнесу та з цифрової освіти.

Друга країна Балтії – Литва, пішла шляхом міждисциплінарних предметів, тут права і свободи вивчають під час уроків історії, правознавства та етики. А в програмі 9-10 класів є окремий обов’язковий предмет "Основи громадянського виховання". І, звісно, тут добре розвинуте учнівське самоврядування, де можна на практиці спробувати втілити отримані знання.

Департамент освіти США на візитівці свого сайту написав: "Кожен учень кожної школи, коледжу та університету заслуговує якісної освіти, зокрема й громадянської". Тому в Америці на уроках з громадянської освіти говорять спочатку про цінності, потім про знання, а потім про навички. Наприклад, цінністю є відповідальність перед державою, знаннями – розуміння державотворчих процесів та структури управління, а навичками – участь у виборах, підтримка волонтерських ініціатив, взаємодія з державними органами.

Самі американці кажуть, що нестабільність політичних процесів в країні – це наслідок недостатньої уваги саме громадянській освіті.

Трансформаційний досвід має Східна Німеччина. Після падіння Берлінської стіни і об’єднання двох держав з дуже різним досвідом, у школах був започаткований предмет "Громадянська освіта". У тій частині Німеччини, де до цього роками викладали марксизм-ленінізм, вирішили, що викладачів з цього предмету легко перекваліфікувати. Але зразу ж зіткнулись з проблемами і виявили гостру нестачу кадрів. Бо не може той, хто входив до класу з одними повідомленнями, входити з прямо протилежними. Курсу громадянської освіти передувала прискіплива робота з кадрами. Підготовка підручників і методичних матеріалів.

У Великій Британії є Національна програма навчання громадянськості. Основний наголос під час навчання робиться на формування активного громадянина і демократії участі. А основна мета – дати знання учням про свої права та свободи.

У Швеції при навчанні орієнтуються на освоєння дисциплін, які допоможуть людині вирости впевненою і щасливою. Звісно, тут вивчають іноземні мови, математику, науку, новітні технології. А ще обов’язково навчають умінню вчитись протягом всього життя, розвивають ініціативність та підприємництво, виховують патріотизм.

Як зараз в Україні готують відповідальних громадян

Навчальний рік 2018-2019 був першим, коли предмет "Громадянська освіта" почали викладати 2 години на тиждень для учнів 10-х класів. Були створені нові методичні матеріали, почалась підготовка вчителів. Основний підхід – інтерактивність. Саме за допомогою проєктивних, ситуаційних ігор і розвиваються корисні навички учнів, які вже зараз можна застосовувати на практиці. Наприклад, сортування сміття, екологічна поведінка, правильне споживання інформації, громадський активізм і так далі.

Курс охоплює 7 великих розділів: людина та її ідентичність; права і свободи людини; людина у соціокультурному просторі; демократичне суспільство та його цінності; взаємодія громадян і держави у досягненні суспільного добробуту; світ інформації, мас-медіа та медіаграмотність; Україна, Європа, світ.

Минулоріч Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова доба" спільно з Програмою "Долучайся!" (USAID/ENGAGE) презентували онлайн-курс із громадянської освіти для 10-их класів та портал www.citizen.in.ua.

Мова йде про справді унікальну платформу, на якій розміщено онлайн-курс із 60-ти уроків та інтерактивний підручник з громадянської освіти для 10-го класу. Там же можна знайти багато корисного як для вчителя, так і для учня: інтерактивні вправи, опитування, готові домашні завдання, можливість працювати в групах та моделювати ситуацію семінарів чи конференцій. Кожен із бажаючих може зареєструватися в ролі учня, вчителя чи незалежного користувача. І отримати вільний доступ до спілкування і матеріалів.

Такі знання потрібні не лише дітям, а і дорослим. Оскільки не всі, і опитування громадської думки це фіксує, розуміють, що таке демократія, права людини, вибори, місцеве самоврядування, медіа.

А мета громадянської освіти – сформувати свідомого та відповідального громадянина, патріота і професіонала, який спроможний відповідати і за себе, і за країну, вміє діяти компетентно і технологічно.

Звісно, можна допустити, що ми тут розмовляємо про якісь високі матерії, і тема несерйозна, і багато насущних проблем у соціумі. Та і вчитися демократії? Щоб що?

Відповідь тут може бути такою. Згадайте будь-яку свою взаємодію з державними органами. З податковою інспекцію. Згадайте своє розчарування на наступний день після виборів. Або звертання у поліцію чи до суду. І як? Як ви себе почували? Мали необхідні компетенції, щоб сформулювати свою потребу? Добре знали про свої права? Про обов’язки сторін?

Громадянська освіта допомагає зорієнтуватися і жити в світі, де стає все більше викликів.

У наступних публікаціях ми детальніше познайомимося з кейсами викладання громадянської освіти в Україні та викликами, які постали перед сучасними вчителями. А уже зараз можна знайомитися з курсом тут.

Підготувала: Зоя КАЗАНЖИ

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.