Чи потрібно у школі заучувати дати, назви, імена, орфографічні та інші правила? Думки 5 експертів

Чи потрібно у школі заучувати дати, назви, імена, орфографічні та інші правила? Думки 5 експертів

Останнім часом виникає багато нарікань з боку школярів, що вони примушені заучувати багато зайвої інформації, яка їм ніколи в житті не знадобиться.

Дати історичних подій, імена та роки життя історичних персонажів, чисельність військ, чисельність населення, правила орфографії та синтаксису, географічні назви, економічні показники територій, розміри видобутку корисних копалин, значення фізичних констант та інша інформація, яку за необхідністю можна знайти в довідниках.

Слід визнати, що вся система контролю сучасної школи спрямована на перевірку саме цих знань. Ну, просто тому, що їх простіше вимірювати.

В результаті більш тонкі навички та компетенції – такі як, наприклад, вміння орієнтуватися в інформаційних ресурсах, критичне мислення, здатність знаходити оптимальне рішення в задачах з браком інформації, вміння відрізняти факти від інтерпретацій і таке інше, – залишаються поза увагою.

Тим самим шкільною системою не заохочується формування активно і відповідально мислячої людини, яка сама може визначати, які їй потрібні знання та навички, та самостійно набувати їх.

ВІДЕО ДНЯ

Виникає питання, що важливіше в освіті на сучасному етапі, – набуття знань та навичок чи формування думаючої людини?

Ми запросили до розмови експертів з різних галузей освіти:

  • Клим Леухін, хоумскулер, 15 років;
  • Анастасія Леухіна, викладачка Київськоі школи економіки, співзасновниця проекту "Освітній експеримент", голова ГО "Горизонталі" та мама хоумскулера;
  • Володимир Співаковський, президент корпорації "Гранд";
  • Ірина Шастал, директор Асоціації вальдорфських ініціатив в Україні;
  • Вадим Карандій, директор Інституту розвитку освіти, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, заступник міністра освіти (2019).

Зокрема, вони відповіли на наступні запитання:

  • Що, які предмети та дисципліни та наскільки має знати дитина по закінченні середньої школи?
  • Якими якостями та компетенціями повинна володіти дитина по закінченні середньої школи?
  • Як одне пов’язано з іншим? Що є первинним? Чи не витікає одно з іншого автоматично?

(для подальшого читання експертних думок скористайтеся стрілочками)

Шкільні предмети мають бути максимально пов’язаними з життєвими потребами людини в 2021 році

КЛИМ ЛЕУХІН

хоумскулер, 15 років

Клим Леухін, хоумскулер, 15 років

– Що, які предмети та дисципліни та наскільки має знати дитина по закінченні середньої школи?

– Повинні бути знання базового рівня математики, наприклад, до розділів з синусами-косинусами і роботи з графіками, бо вони дійсно дуже часто зустрічаються.

Якщо людина хоче вступати до вишу з необхідною математикою, то рівень має бути вищим.

Виходити зі школи потрібно з хорошим знанням своєї мови, адже це головний предмет для зв‘язку з оточенням.

Надзвичайно важливо подавати шкільні предмети в цікавій формі та показувати де можна в житті дітей використовувати ці знання, інакше "сірість" уроків відіб’є будь-яку цікавість і бажання навчатись.

– Якими якостями та компетенціями повинна володіти дитина по закінченні середньої школи?

– Я вважаю, що після закінчення школи людина повинна вміти бачити, де в інфопросторі правда, а де фейк, потрібно вміти знаходити будь-яку потрібну інформацію в різних джерелах.

Просто неймовірно важливо вміти досконало користуватись комп’ютерами і гаджетами, адже все більше уроків, інформації і загалом спілкування переходить в онлайн. З‘являється все більше завдань, для виконання яких потрібен комп’ютер чи доступ в інтернет.

Необхідно вміти вирішувати конфліктні ситуації та тренуватись цьому в безпечних умовах шкільного простору.

ХТО ТАКІ ХОУМСКУЛЕРИ ДЕТАЛЬНО ТУТ: Освіта без школи: історії трьох родин, які обрали домашнє навчання

– Як одне пов’язано з другим?

– Шкільні предмети мають бути максимально пов’язаними з життєвими потребами людини в 2021 році. Майже нікому сьогодні не потрібно користуватись програмами минулих десятиліть, на яких побудована шкільна програма.

Зараз потрібно вміти користуватись браузером, програмою для відеоконференцій і набором програм для створення презентацій, текстових документів та іншого медіаконтенту, і цьому дійсно мають навчати.

– Що є первинним? Чи не витікає одне з іншого автоматично?

– Первинною має бути цікавість до речей, що відбуваються навколо. В шкільній програмі потрібно знаходити корисні та цікаві для себе речі і від цього буде залежати набір можливостей по закінченню школи (якщо школа не відіб’є інтерес).

Потрібно перевести фокус з "Що" на "Як"

АНАСТАСІЯ ЛЕУХІНА

викладачка Київської школи економіки, співзасновниця проекту "Освітній експеримент", голова ГО "Горизонталі" та мама хоумскулера

Анастасія Леухіна, викладачка Київської школи економіки, мама хоумскулера

– Що, які предмети та дисципліни та наскільки має знати дитина по закінченні середньої школи?

– Вже 7 років мій син навчається вдома.

Питання про те, що та як йому варто вчити, куди спрямовувати енергію та як розставити пріорітети, мені не було кому ставити, бо зі школи ми пішли. Тому довелося шукати на них відповіді разом з сином.

Сучасна програма української школи не реалістична. Я з повною відповідальністю скажу, що її неможливо якісно пропустити через себе підлітку, який окрім інтелектуальної трансформації, проходить ще й тілесну, емоційну, духовну в цьому віці. Розробники дуже старалися напакувати більше, а треба – менше і якісніше.

Тож в найкращому випадку діти вчаться зазубрювати і забувати, виконувати контрольні, а в найгіршому – не вчаться нічому, набувають багато стресу, проблем з самооцінкою чи викликів у відносинах з дорослими, але не навчаються.

Коли я навчалася у американській школі, ми вивчали приблизно 6 предметів за семестр. Мабуть, до 10 за рік. Це дозволяло щоденно та регулярно досліджувати предмет, працювати в командах та якісно взаємодіяти – з матеріалом та людьми навколо.

Зараз в українській програмі мого сина 17 предметів. Це занадто. Занадто для мозку та тіла. Занадто – бо не залишає ані часу на творчість та спорт поза межами школи, ані шансу більшості дітей таки навчитися добре вчитися у всій повноті цього слова.

Безумовно, діти бувають різні, вони мають різні суперсили – фізичні та емоційні потужності. Я б робила обов’язковими мови та математику – бо і мови, і математика допомагають вибудовати в голові основну логіку взаємодії, і вони з нами повсюди впродовж життя.

А все решта давала б дітям на вибір. Пірнати глибше та якісніше, шукати своє, а не поверхнево стрибати по діагоналі по великих полях різних наук.

Дітям варто давати вибір. Фото choreograph/Depositphotos

– Якими якостями та компетенціями повинна володіти дитина по закінченні середньої̈ школи?

– Період з 7 до 16 років, який припадає на шкільні часи, важливо використати для того, щоб дізнатися щось про світ та навчитися з ним взаємодіяти.

Ми взаємодіємо з собою, власним тілом, з сім’єю, різними групами людей різного віку, з природою та державою, зі світом у всьому його різноманітті.

Тож, замість купи формул та застарілих творів з минулих століть, на які вимушені витрачати час діти в школі, я б обрала ці вектори взаємодії як основні для шкільної програми.

І фокусувалася б не на теоретичній частині матеріалу, як зараз, а на тому, ЯК досліджувати цю взаємодію, її суб’єктів та себе в ній.

Тобто перевести фокус у дизайні програми з "Що" на "Як". І відійти від зазубрювання правильних відповідей до вміння шукати свої у відповідності до зовнішнього контексту та внутрішнього відчуття.

– Як одне пов’язано з другим? Що є первинним? Чи не витікає одне з іншого автоматично?

– Первинним є навчити їх робити вибір – це важливо для їхньої суб’єктності – коли не тільки дорослі вирішують.

Суб’єктність допомагає відчувати відповідальність, а внутрішня відповідальність за свій вибір – фундамент для високого рівня мотивації. Вибір з дисциплін, у які вони готові пірнати глибше, і з вчителів – з якими є бажання пройти цей шлях разом.

І тоді засвоювання знань в обраних дисциплінах буде відбуватися дійсно майже автоматично. Причому у величезних обсягах.

Маятник резко качнулся от знаний в сторону компетенций, которые осваивать намного легче, чем фундаментальные знания. И… мы потеряли обе эти ценности

ВЛАДИМИР СПИВАКОВСКИЙ

президент корпорації "Гранд"

Владимир Спиваковский, президент корпорації "Гранд"

Что, какие предметы и дисциплины и насколько должен знать ребенок после окончания средней школы?

– Время средневековой учебной программы прошло.

Именно из-за того, что она не обновляется, ученикам скучно учиться, а работодатели потом вообще не смотрят, что ты учил и какие оценки получал. Потому что им интересно совсем другое.

Знания должны поделиться в пропорции 50:50.

Первая половина – это фундаментальные, классические знания, которые выработало человечество, и обладать которыми должен любой просвещенный человек. Однако, как говорят математики, это условие необходимое, но недостаточное.

Важна и вторая половина. Востребованными являются новые современные знания по работе с информацией, по глобализации экономики, по дополненной реальности, искусственному интеллекту, блокчейну, биотехнологиям, возобновляемой энергетике, социальным сетям, клонированию, криптовалютам, кейсам, и еще по 30-50 аналогичным "знаниям". Которых нигде не дают.

Мир знаний в 21 веке существенно перетаргетировался. И для каждого ученика и его родителей в первую очередь стал иметь значение ответ на вопрос: а ЗАЧЕМ учиться?

Потому что для каждого ответа теперь начинают разрабатываться индивидуальные траектории комплектов знаний для каждого отдельного ученика.

А многие из них уже начинают сами составлять свои учебные программы в зависимости от того, кем и чем они хотят быть. И это сегодня новый мейнстрим в мировых образовательных системах.

– Какими качествами и компетенциями должен обладать ребенок после окончания средней школы?

– В моем перечне – таких качеств и компетенций 100.

У родителей аж глаза разбегаются от такого обилия свойств характера и личностных свойств. И они говорят: моему ребенку надо и это, и это, и это. Поэтому каждый ребенок теперь может отбирать набор тех качеств, которые он хочет в себе развить.

Что касается самого списка "100", то помимо известных формулировок, в нем присутствует много нужного и полезного, что не часто попадает в поле зрения людей.

Или они думают, что эти качества невозможно развить. Хотя и для них новые технологии личностного роста уже существуют.

ТАКОЖ ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ: Гаджети в освіті – корисно чи шкідливо? Думки 6 експертів

Как одно связано с другим? Что первично? Не вытекает ли одно из другого автоматически?

– Я сторонник формулы не "или-или", а "и-и". Поэтому они тут обязательно соединяются и переплетаются "2 в 1".

Всегда привожу мой любимый пример. Многие знают, что в моркови есть витамин А, и жуют её, сырую, с уверенностью, что это полезно – так внушили с детства.

А на самом деле, в моркови есть каротин, который превращается в витамин А только вместе с жиром (маслом). А без масла морковка – просто клетчатка. Именно поэтому салаты поливают маслом.

Насчет компетенций тут ситуация такая. Мировое сообщество очень рьяно бросилось осваивать soft skills. Но это, скорее, от отчаяния, потому что "твердые знания" неожиданно перестали показывать свою высокую эффективность. И… с этим явно переборщили.

Маятник резко качнулся от знаний в сторону компетенций, которые осваивать намного легче, чем фундаментальные знания. И… мы потеряли обе эти ценности. Перестали выучивать фундаментальные знания, а компетенции научились только перечислять, не имея никаких инструментов и технологий их осваивать.

Достаточно спросить: где учат знаменитому критическому мышлению, эмпатии, целеустремленности, умению учиться, выбору приоритетов, фильтрации информации, и еще 100 нужным навыкам и умениям?

Нигде.

И вот вместо того, чтобы заниматься разработками этих архивостребованных технологий, у нас развернулось целое движение по написанию диссертаций на тему: Что же такое компетенции и чем они отличаются от компетентностей? А также есть ли знак равенства между словами "компетенции" и "знания".

И пока ученые бурно спорят о дефинициях, дети продолжают оставаться некомпетентными.

Впрочем, на Западе эти технологии развиваются стремительно и наглядно, что внушает оптимизм и надежды, что когда-то у нас будут детей учить системно, технологично, кейсово и на высокий конечный результат.

Розвивати пам’ять дитині потрібно, але в різному віці для того використовуються різні підходи

ІРИНА ШАСТАЛ

директор Асоціації вальдорфських ініціатив в Україні

Ірина Шастал, директор Асоціації вальдорфських ініціатив в Україні

– Що, які предмети та дисципліни та наскільки має знати дитина по закінченню середньої школи?

– Розвивати пам’ять дитині потрібно. І для цього варто вчити багато чого напам’ять.

Але акцент у тому, яким чином відбувається цей процес. Якщо дитина не відчуває в цей момент насилля, не відчуває в цей момент того, що вона якимось чином страждає, або її гідність порушується, вражається, і з радістю вчить напам’ять, і потім видає це, – то в цьому немає абсолютно нічого негативного. Навпаки – ми вправляємо цей механізм пам’яті.

Другий аспект. Важливо розуміти, в якому віці які підходи використовуються для того, щоб вправлятися у пам’яті. Наприклад, маленька дитина, вона наслідує дорослу людину і з радістю повторює і вивчає за нею напам’ять.

І це по-іншому, ніж, коли сьогодні на завтра їй треба вивчити вірш або якийсь текст. І це не по силах дитині. Душевно вона не може ще з цим впоратися.

Але якщо протягом тижня якась річ повторюється за дорослою людиною, то природним чином виникає це запам’ятовування.

Для дітей старшого віку, так само, вивчати напам’ять є сенс, але мотивація має йти із середини, із самого підлітка:

"Мені важливо це запам’ятати для того, щоб, наприклад, завтра я міг перед класом або у якійсь своїй роботі аргументувати і висловити свою думку, і підтвердити тими чи іншими фактами".

Тоді ми отримуємо людину, яка вільно може представити своє судження. Взагалі, спочатку його народити, а потім представити. І тоді така людина викликає у нас захоплення.

А та людина, яка говорить: "Ну, я зараз не пам’ятаю, в якому місці, я не пам’ятаю, коли, я не пам’ятаю, хто". Ну, як мінімум, ми думаємо, що це не дуже цікавий співрозмовник.

Тому ми ставимо питання так: Як правильно наповнювати пам’ять? Як правильно механізм пам’яті розвивати?

Розвивати пам’ять дитині потрібно. І для цього варто вчити багато чого напам’ять.
Фото kolinko_tanya/Depositphotos

– Я думаю, що це якраз пов’язано з другим запитанням. Якими якостями та компетенціями повинна володіти дитина по закінченню середньої школи? Тобто, що має вміти дитина?

– Що вчитель робить з дитиною на уроці? Чи він зацікавлений, щоб дитина розвивалася, чи він зацікавлений просто передати файли? Просто завантажити в голову.

Вальдорфська педагогіка цього не робить. Вона спостерігає, як цей матеріал дитина використовує. Вона думає про те, як дитина потім опрацьовує цей матеріал, і як він її наповнює.

Наприклад, як вивчають мову маленькі діти? Вони все запам’ятовують, але їх ніхто не примушує.

І середовище, створене вчителем навколо цього процесу пізнання, того, що треба пізнати, повинно мати таку якість, коли дитина вмотивована сама наповнювати свою пам’ять.

– Суть нашої теми в тому, що, чи потрібно спеціально вчити щось напам’ять, чи коли ми створюємо середовище, вирішуємо цікаві завдання, заохочуємо дітей самих вирішувати ці завдання, вони автоматично охоплюють це і запам’ятовують самі?

– Так-так. Спеціально запам’ятовувати – ні. Як вірші. Наочно.

Як вивчається вірш, який ми хочемо, щоб дитина знала напам’ять. У Вальдорфській школі щодня протягом 5 днів зранку звучить вірш, який всі повторюють хором. Наступного тижня – новий.

І досвід наш який? В кінці, через певний час, весь клас знає всі вірші. Уявляєте? Так невимушено заходить це. І тоді нема ніякого насилля.

А якщо треба сьогодні, – тобі дали завдання на завтра його вивчити, – тут і відбувається насилля. Тому що це проти природи того, як пам’ять може працювати.

Дати таке завдання дитині – це не відповідає інтересам дитини, її запиту на її розвиток. Це відповідає запиту педагога, що "я завтра всіх опитаю і поставлю колонкою оцінки".

– Що витікає з чого: чи заповнення пам’яті і породжує вміння мислити, чи навпаки – коли ми вчимо мислити, автоматично наповнюється пам’ять?

– Це залежить від віку. Чим менше дитина, тим більше ми працюємо на те, що вона спочатку запам’ятовує, потім – це використовує.

А підліток, після 12 років, коли формуються причинно-наслідкові зв’язки, – там якраз механізм міняється. Що дитині важливо спочатку поставити мету, поставити задачу, вмотивувати її, і вона вже з власної мотивації потім це вивчить.

Маленькі діти, вони ще не можуть цієї мотивації мати, бо у них нема досвіду. Вони довіряють дорослій людині. І це нормальна дія авторитету.

А в середніх і старших класах, там – навпаки. Там створення такого середовища, де дитина зацікавлена щось досліджувати в процесі своєї свободи, а ти лише поруч знаходишся, щоб їй допомогти там, де в неї ще немає досвіду. Але і довіряєш їй, що вона набуває зараз свого досвіду і щось може своє принести у цей процес.

Набуття знань і навичок у школі має відбуватись одночасно з формуванням особистості

ВАДИМ КАРАНДІЙ

директор Інституту розвитку освіти, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, заступник міністра освіти (2019)

Вадим Карандій, заступник міністра освіти (2019)

У 2017 році Верховною радою було прийнято новий закон "Про освіту", яким визначено основні пріоритети розвитку освіти, її головні цілі, а також сформовано "профіль" випускника майбутнього.

Зокрема, статтею 12 цього закону визначено, що метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Законом передбачається, що досягнення цієї мети буде забезпечено шляхом формування в учнів школи не менше 11 ключових компетентностей для успішної життєдіяльності.

Серед них:

  • вільне володіння державною мовою;
  • здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
  • математична компетентність;
  • компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
  • інноваційність;
  • екологічна компетентність;
  • інформаційно-комунікаційна компетентність;
  • навчання впродовж життя;
  • громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
  • культурна компетентність;
  • підприємливість та фінансова грамотність;
  • інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Що таке компетентність?

Компетентність – це динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати подальше навчання та професійну діяльність.

Законом визначено спільні для всіх компетентностей вміння:

  • читання з розумінням,
  • уміння висловлювати власну думку усно і письмово,
  • критичне та системне мислення,
  • здатність логічно обґрунтовувати позицію,
  • творчість,
  • ініціативність,
  • вміння конструктивно керувати емоціями,
  • оцінювати ризики,
  • приймати рішення,
  • розв’язувати проблеми,
  • здатність співпрацювати з іншими людьми.

Закон, як і новий стандарт базової середньої освіти, не визначає конкретні набори предметів та курсів, які мають вивчати учні в школі.

Такі переліки формують навчальні заклади у процесі створення власних освітніх програм.

Якщо заклад не в змозі, або не бажає розробляти власну освітню програму, він може послуговуватись типовими освітніми програмами.

Нове покоління освітніх стандартів та навчальних програм передбачає певну базу знань, яка є обов’язковою складовою навчання. Але ця база знань має бути меншою, ніж вимоги навчальних програм попереднього покоління.

Цікаво те, що за нової організації навчального процесу, досягнення одних і тих же результатів навчання може бути здійснено на основі різних навчальних матеріалів, різних видів навчальної діяльності.

До прикладу, курс літератури у різних закладах освіти може базуватись на різних переліках літературних творів, а вивчення поняття функція може відбуватись не "сухо" на уроці математики, а цікаво та пізнавально на інтегрованому уроці математики і природознавства.

Набуття лише знань і навичок у школі не має бути самоціллю. Це має відбуватись одночасно з формуванням особистості. Ці процеси є взаємопов’язаними.

Досягнути нового стану шкільної освіти можливо лише шляхом її докорінного реформування, що передбачено концепцією реформи Нова українська школа.

Євген Лапін, директор Освітнього центру "Життя", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Wavebreakmedia/Depositphotos та AndrewLozovyi/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Чому батьків не влаштовує дистанційне навчання, та що з цим робити. Думки 4-х освітніх експертів

Чому вчителів не влаштовує дистанційне навчання, та що з цим робити. Думки 4-х освітніх експертів

Інші тексти зі спецпроекту "МАЙБУТНЄ ШКОЛИ"

Дистанційне навчання: сучасний формат освіти, який має лишитися

У МОЗі уточнили, скільки школярів хворіють на COVID-19 і коли переходити дистанційне навчання

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".

Реклама:

Головне сьогодні