Дистанційне навчання: сучасний формат освіти, який має лишитися

28384
2 липня 2020

Перехід на дистанційне навчання, зумовлений пандемією, став неочікуваним та доволі серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу – освітян, вчителів, учнів та їхніх батьків.

Після тимчасової розгубленості всім довелось прийняти цей виклик та швидко адаптуватись до нових реалій, але питання розвитку дистанційної освіти набуло неабиякої актуальності.

І хоча дистанційне навчання не є заміною очного та ніколи не планувалось на довгострокову перспективу, воно може стати ефективним інструментом не тільки під час карантину.

А оскільки відповіді на питання: "Як найближчим часом буде змінюватись епідеміологічна ситуація в Україні?", – поки немає, освітяни мають бути готовими до організації такого навчання.

***

"Замість повноцінного дистанційного навчання, ми мали навесні вимушене карантинне. Тому про якусь систему говорити складно, – зазначає вчителька української та англійської мови, найкращий вчитель України за версією Global Teacher Prize Ukraine 2019, експертка ГС "Освіторія" Наталя Кідалова.

Ключовим є розуміння того, навіщо нам така система потрібна взагалі. Якщо це рятувальний круг на випадок карантину або інших надзвичайних ситуацій у майбутньому, такий варіант організації якісного навчання потрібен.

Майбутнє – за змішаним навчанням, яке дуже легко перемикати в різні режими: збільшувати чи зменшувати офлайн- або онлайн- компоненти, обирати різні організаційні моделі та стратегії відповідно до можливостей, потреб і викликів. Вчителям потрібна як емоційна підтримка, так і забезпечення інтернетом та технікою.

Хороший інтернет – маст-хев. Технічне забезпечення учнів є не менш важливим. Вважаю, що можна було б створити спільноту серед усіх бажаючих учителів і проаналізувати реально працюючі кейси.

Ще один важливий момент – це навчання та підготовка вчителів, яка має здійснюватися відповідно до потреб і за індивідуальними навчальними траєкторіями".

Наталя Кідалова, вчителька української та англійської мови,
найкращий вчитель України за версією Global Teacher Prize Ukraine 2019,
експертка ГС "Освіторія"

Всупереч поширеній хибній точці зору, дистанційне навчання – це аж ніяк не канікули з онлайн-перекличкою та домашнім завданням.

Недостатньо просто кидати дітям посилання на матеріали для самостійного опрацювання у месенджер.

Дистанційний формат передбачає наявність всіх притаманних очному навчанню атрибутів, таких як групові дискусії, колективне обговорення пройденого матеріалу, живе спілкування тощо.

Для забезпечення повноцінного освітнього навчального процесу на відстані, окрім технічного інструментарію, вчителю необхідно володіти низкою професійних та особистих компетентностей, які дозволять зацікавити, організувати учнів на початковому етапі та втримати їхню увагу аж до завершального.

Втім, цього також недостатньо: в умовах дистанційного навчання стрімко зросла роль батьків, оскільки від дітей, особливо молодшого віку, важко вимагати абсолютної дисципліни та концентрації.

Під час карантину вчителі заохочували батьків допомагати учням.

При цьому багато батьків були незадоволені розмаїттям платформ, які обрали вчителі. Звісно, кожен потребує індивідуального підходу, але щоб дистанційне навчання стало ефективним атрибутом нової системи освіти потрібен більш комплексний підхід, нові загальні рекомендації.

В Міністерстві освіти і науки підготовлений проєкт положення про дистанційну форму здобуття загальної середньої освіти.

Організувати якісне навчання з використанням цифрових технологій, комунікувати з учнями на відстані, надихати та мотивувати їх до навчання, допомагати батькам – це ті навички, якими тепер  на додаток мають володіти наші вчителі.

Загалом же компетентності та вміння, якими має володіти сучасний вчитель вже прописані в проєкті нового професійного стандарту за професіями "Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти" та "Вчитель закладу загальної середньої освіти".

"Є такий відомий постулат: жодна система освіти не може бути кращою, аніж вчителі, які в ній працюють.

Як би ми не змінювали стандарт змісту освіти, яке б не купували обладнання, все, насправді, залежить від професійних якостей вчителя, – пояснює Лілія Гриневич, член робочої групи з розробки нового Державного професійного стандарту за професіями вчителів.

Саме тому такими важливими є його соціальний статус і можливості підвищувати свою кваліфікацію.

А ще учителям треба адаптуватися до сучасних реалій, які спонукають до пошуку нових форм надання освіти з метою поліпшення її якості та доступу до неї, зокрема, в умовах соціального дистанціювання під час пандемії".

Лілія Гриневич, член робочої групи з розробки нового Державного професійного стандарту
за професіями вчителів

Гриневич зазначає, що професійний стандарт вчителя має стати важливим орієнтиром в контексті змін в освіті.

"Власне, зараз обговорюється новий розвивальний стандарт, який включає опис компетентностей учителя, до яких входять здатності, знання та уміння, якими він має володіти, – пояснює ексочільниця Міністерства освіти та науки.

Кожна професійна компетентність поступово розвивається на різних щаблях кар’єри відповідно до кваліфікаційної категорії вчителя. Всього таких компетентностей 21 – 5 наскрізних і 16 професійних.

На базі цих стандартів насамперед повинні розроблятись сучасні освітні програми, за якими готують учителів в університетах, пропозиції щодо підвищення кваліфікації вчителів, а у перспективі (не раніше, аніж за 3 роки після запровадження стандарту) – інструменти оцінювання їх роботи, наприклад, атестація та сертифікація.

Саме тому стандарти мають дуже чітку структуру і можуть, на перший погляд, бути складними для сприйняття. Але нам вдалось розкласти конкретні трудові функції вчителя на відповідні компетентності".

У якості прикладу Лілія Гриневич наводить те, що функція навчання учнів предметам розкладається на предметну, методичну, мовно-комунікативну та інформаційно-цифрову компетентності. Останню якраз і актуалізував карантин.

"Учителі змушені були швидко навчитись працювати з платформами дистанційного навчання. Дехто з них, особливо педагоги старшого покоління, нарешті опанували комп’ютери, – зазначає вона.

Втім, цього недостатньо, – проблемними також є живе спілкування в режимі онлайн та створення електронного навчального контенту. Наразі ми намагаємось вирішити, наскільки далеко можемо зайти з описом цієї компетентності, щоб вчителі не лякались змін".

Гриневич також уточнює, що у стандарті будуть вказані навички, які має вдосконалити педагог, аби працювати у змішаних форматах навчання, які зараз набирають популярності.

"Наведу такий приклад: у нас звикли, що в класі вчитель завжди пояснює новий матеріал, а діти потім його відтворюють після опрацювання домашнього завдання.

Доволі успішним є, особливо для дітей 7-11 класів, обернений формат. Учні ознайомлюються з новим навчальним матеріалом дистанційно – в режимі офлайн, після чого формулюють свої запитання до нього.

А от обговорення цього матеріалу з вчителем відбувається під час онлайн-уроку за безпосередньої участі учнів, або ж очно у класі у форматі живого спілкування. Витрачати цінний час спільної роботи на звичайне пасивне слухання не є доцільним.

Змішаний навчальний процес, за якого поєднуватимуться дистанційна та очна форми, буде стрімко розвиватись", – переконана експертка.

Втім, варто зазначити, що Профстандарт для вчителів – не прокрустове ложе, метою якого є загнати педагогів у жорсткі рамки.

Це, скоріше, набір рекомендацій, що допоможе їм перейти до нового формату, але водночас залишить місце і для творчого підходу.

В період карантину більшості вчителів було надано карт-бланш на реалізацію власного бачення процесу навчання.

Педагоги, які мали необхідні технічні можливості, переважно працювали з додатком Google Classroom, що дозволяє спростити організаційні аспекти навчання.

Дехто почав записувати і завантажувати на диск короткі відеопояснення до уроків у звичному для учнів форматі, до яких вони могли ставити конкретні запитання.

Поширеною практикою стали телефонні дзвінки та голосові повідомлення.

Загалом, кожен вчитель, отримавши педагогічну свободу у виборі методів, використовував найзручніші для себе онлайн-інструменти, попередньо переконавшись, що більшість учнів також має до них доступ.

Простіше було тим, хто вже мав досвід дистанційного навчання.

Павло Віктор, учитель фізики в Рішельєвському ліцеї в Одесі, знімає відеоуроки з 2014 року. За цей час на його канал, який має 7,5 млн переглядів, підписались 73 тисячі глядачів з України, Литви та Ізраїлю.

Ідея вести прямі трансляції уроків через YouTube прийшла до нього також під час карантину в школі. Щоб записати 40-хвилинне відео без монтажу, Павло використовує дві камери, одна з яких транслює зображення класної дошки, а друга – експерименти та запитання учнів.

Головними перевагами своїх занять вчитель вважає домашню атмосферу та можливість передивлятись уроки вдома.  

Вчителька початкових класів Івано-Франківської загально-освітньої школи №7 та тренер Нової української школи Леся Павлюк кожного дня, з кінця березня до завершення карантину, проводила по 2 відеоуроки, після чого публікувала щоденники дистанційного навчання у своєму онлайн-блозі.

Деякі педагоги навіть допомагали своїм колегам обрати найбільш зручні та прості у використанні сервіси для онлайн-навчання.

Вчителька інформатики з львівського ліцею "Сихівський" Оксана Пасічник провела дослідження та дійшла висновку, що найкращим є сервіс padlet, який забезпечує мінімальні потреби без необхідності масштабного навчання, масових реєстрацій, розгортання серверів та іншої складної технологічної логістики.

Новий досвід та навички, які вчителі, освітяни, батьки та учні отримали під час карантину – одна з небагатьох його переваг.

Загальносвітові пандемії трапляються не так часто, а от звичайні сезонні ГРВІ – щороку. Екстрені обставини – чудовий привід провести роботу над помилками та підготувати систему освіти до можливих викликів у новому навчальному році.

Державний експерт директорату шкільної освіти Міністерства освіти та науки Олена Лінник зазначає, що "рішення про те, чи безпечно буде учням повертатись за парти 1 вересня, прийматимуть Комісія ТЕБ і НС, а також Головний державний санітарний лікар на основі епідеміологічної ситуації не раніше серпня, ближче до старту навчального року".

Олена Лінник, державний експерт директорату шкільної освіти Міністерства освіти та науки

"Звісно, що дистанційне навчання – це вимушена міра: воно не може повністю замінити очну роботу в класі. Учні повернуться до школи, як тільки дозволить епідеміологічна ситуація, – переконана вона.

Проте МОН має систематизувати досвід з використання дистанційних технологій, який набули наші школи і учителі, та розробити рекомендації для освітян щодо того, як організувати якісний освітній процес під час карантину.

Дистанційну форму здобуття освіти передбачено законами "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту" для окремих категорій здобувачів освіти, зокрема, для дітей з тимчасово окупованих територій.

Але весь світ вже давно успішно використовує інструменти дистанційного навчання, і ми також маємо сприяти їх застосуванню в освітньому процесі.

Це урізноманітнить процес навчання, зробить його інтерактивним, дозволить оптимізувати час, якого завжди бракує на якісне освоєння програми, частково вирішить проблеми висококваліфікованих вчителів у сільській місцевості тощо".

Інтеграція дистанційного навчання в шкільну програму, в межах якої учні самостійно опрацьовуватимуть теоретичний матеріал, а практичні завдання виконуватимуть у групах, – одна з задач програми реформування Нової української школи.  

Це також допоможе вирішити проблеми, які не пов’язані напряму з пандемією, та з якими система освіти у її теперішньому вигляді стикається кожного року, таких як недостатня кількість навчальних годин через регулярні карантинні заходи та подовження канікул.

"Дистанційна освіта – це інструмент, який дозволяє індивідуалізувати навчання та дати знання дітям із високою мотивацією, – зазначає голова ГС "Освіторія", засновниця Новопечерської школи та премії Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин.

Проте, задача сучасної школи є значно ширшою, ніж 100 років тому. Доступ до знань більше не є чимось унікальним.

Головна мета школи зараз — виховувати навички, такі як вміння працювати в команді, спілкуватися, ставити мету та досягати її. Усе це можливо опанувати тільки у співпраці з іншими учнями та дорослими.

Окрім того, дослідження свідчать про те, що чим молодший вік дитини, тим менш ефективним є онлайн-навчання, і тим більше діти потребують живого спілкування та вчителя.

Онлайн-освіта незамінна, коли необхідно дати доступ до навчання дітям, які його не мають – як-от у ситуації пандемії".

Зоя Литвин, голова ГС "Освіторія",
засновниця Новопечерської школи та премії Global Teacher Prize Ukraine

Експертка зазначає, що на сьогодні не бачить форматів, які були б прототипом повноцінного дистанційного навчання.

"Майбутнє – за поєднанням дистанційного та очного форматів.

Змішане навчання є найкращою світовою практикою у найбільш інноваційних школах світу, адже воно дозволяє і розробляти індивідуальні навчальні траєкторії, і розвиватися у напрямку живого спілкування".

Фелікс Літвін, проєкт "Нове покоління вчителів", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина HayDmitriy/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

У МОН повідомили, що буде із дистанційним навчанням в школах з 1 вересня

Як учні мають здобувати середню освіту дистанційно – МОН радиться з громадськістю

Зеленського закликають скасувати дистанційну освіту та відкрити школи – петиція

Дитсадок дистанційно: що робити батькам, якщо вихователі зникли з радарів

Школа життя: як дистанційне навчання та уроки по телевізору виявили, що в Україні немає освіти

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua