Чому люди бачать “потойбіччя” в моменти клінічної смерті?

19322
23 жовтня 2021

Існує чимало історій про досвід людей, що потрапляли в стан клінічної смерті та поверталися до життя. 

Вони розповідають про те, що бачили "світло в кінці тунелю" або спілкувалися з янголами чи мертвими родичами, поки були "по той бік життя".

Інтерес людей підігрівають і науково-популярні фільми та книги на цю тематику.

До того ж, в еру прискореного розвитку технологій лікарі мають більше шансів повертати людей, що опиняються на порозі смерті.

Але чому люди бачать якісь "надприродні" речі в моменти найбільшої травми свого організму? 

З цими питаннями ми звернулися в рамках спецпроєкту "Запитай Життя" до лікарки-анестезіолога та реаніматолога Дар’ї Сімчук.

Нагадаємо, у форматі AMA (ask me anything) ви можете поставити нам будь-яке запитання в Google-формі й ми знайдемо експерта, який на нього відповість.

Наприклад, ми вже пояснювали:

Що таке клінічна смерть та чим вона відрізняється від коми?

Для більшості людей, не залучених до фахової медицини, кома може мати всі ознаки клінічної смерті. А також деякі люди, що виходять зі стану коми, розповідають про схожі відчуття, як у стані клінічної смерті.

Анестезіологи та реаніматологи працюють зі станом клінічної смерті в пацієнтів ледь не щодня.

У практиці Дарії Сімчук такі випадки також траплялись. 

Фото: pressmaster/Depositphotos

Ми попросили пояснити різницю між комою та клінічною смертю.

"Щоби простіше було зрозуміти, клінічна смерть – це час від повної зупинки кровообігу та дихання, до настання необоротних змін в клітинах організму (коли їх вже не можна повернути до життя), триває вона в середньому 3-5 хвилин. 

Без початку реанімації в цей період – настає необоротна біологічна смерть. Будь-якій біологічній смерті передує етап клінічної", – пояснює Дарія Сімчук. 

Утім, якщо клінічна смерть триває кілька хвилин, то кома може бути дуже довгою для людини.

Тим більш цікавим для науковців є подібність у свідомих переживаннях людей, що зазнали стану коми, та людей, що пережили клінічну смерть.

"У стані коми функції нашої центральної нервової системи різко пригнічені, свідомість відсутня, організм не реагує на зовнішні подразники, з‘являються розлади дихання і кровообігу. 

Кома може бути як наслідком певних захворювань (неконтрольований діабет) або ж виникати через пошкодження структур у мозку (черепно-мозкова травма, інсульт)", – додає експертка.

В обох випадках мозок продовжує функціонувати на певному рівні, але з серйозним пошкодженням чи пригніченням певних ділянок.

Як людину повертають зі стану клінічної смерті?

Дар’я Сімчук зауважує, що процес клінічної смерті є потенційно оборотним, і завданням медичних фахівців запобігти настанню біологічної смерті.

Проте яким чином можна примусити бездиханне тіло відновити свій кровообіг та дихання?

"Щоб повністю вивести пацієнта із стану клінічної смерті існує певний "ланцюг виживання".

Він складається із ефективної серцево-легеневої реанімації, кваліфікованої першої медичної допомоги та післяреанімаційного лікування. 

Якщо ми говоримо про найперші дії саме в момент настання клінічної смерті, за алгоритмами Європейської ради реанімації, все починається з:

  • розпізнавання клінічної смерті;
  • виклику швидкої;
  • проведення реанімації, власне виконання непрямого масажу серця та штучного дихання", – пояснює Дарія Сімчук.
Фото: william87/Depositphotos

Вона додає, що в Україні нині є багато можливостей пройти такі спеціалізовані курси з надання першої домедичної допомоги. Чим більше людей будуть мати такі навички – тим більше може бути врятовано.

Водночас, лікарка нарікає, що ці ж знання надають у школах та коледжах на заняттях з безпеки життєдіяльності, однак, через формат викладання, більшість учнів та студентів недбало ставиться до вивчення цієї частини програми.

Чому в людей так сильно змінюється свідомість при клінічній смерті?

Нейрофізіологи наразі не мають остаточного розуміння механізмів, чому стан клінічної смерті спричиняє такі зміни свідомості.

Водночас, вони не заперечують ймовірності, що люди реально мають якесь усвідомлення надприродного в стані клінічної смерті. 

Ґрунтовних досліджень про природу досвіду смерті не так багато, через очевидні труднощі в підтвердженні істинності цих розповідей.

Одне таке дослідження проводили впродовж 4 років фахівці з Саутгемптонського університету (Велика Британія). Дослідження назвали AWARE (AWAreness during REsuscitation, у перекладі "свідомість під час реанімації").

У ньому досліджували 2060 пацієнтів, у яких трапилася зупинка серця під час лікування чи операції та до яких застосували заходи з реанімації.

330 пацієнтів повернулися до життя після реанімації, з яких 140 змогли пройти досить велику анкету з питаннями стосовно їхніх відчуттів у своєму стані.

Дослідники з’ясували, що 40% з них пам’ятали якесь усвідомлення свого стану та реанімації, але не могли пригадати, що саме вони бачили чи відчували. 

Фото: h.weilong2009@gmail.com/Depositphotos

Водночас, у 46% були спогади про свій стан, однак, вони не збігаються з поширеними розповідями про "світло в кінці тунелю", ейфорію або спілкування з Богом. Люди навпаки відчували сильне почуття страху та немов їх тягнули на дно в темній воді.

Лише 9% опитаних розповіли історії, подібні до звичних "потойбічних" відчуттів при клінічній смерті, і ще 2% мали досвід "виходу поза межі тіла", немов їх душа дивилась збоку на своє тіло й могла чути, що відбувається.

Найбільш цікавою знахідкою була розповідь одного пацієнта, який запевняв, що мав певне усвідомлення свого стану впродовж 3 хвилин, коли його серце не билося. Це суперечить медичним уявленням про те, що мозок перестає функціонувати через 20-30 секунд після зупинки серця.

Тобто, ймовірно, у мозку відбуваються якісь процеси після зупинки інших процесів життєдіяльності, про які наука наразі не здогадується.

Найпоширенішою гіпотезою є виникнення цих переживань через вплив кисневої недостатності на тканини мозку.

"Найчастішими ушкодженнями для організму від стану клінічної смерті, безумовно, є неврологічні ускладнення. Адже нервова система найважче переживає кисневе голодування, яке виникає під час зупинки кровообігу. 

Часом буває ми повертаємо тіло до "життя", але людина так і не приходить до свідомості, оскільки кора головного мозку зазнала необоротних змін", – згоджується Дарія Сімчук. 

Однак гіпотезу про кисневу недостатність почасти підважує інша популярна теорія про виникнення "потойбічного" досвіду через нейрохімічні реакції в мозку. Зокрема, це підтверджується в пацієнтів, у яких виникла несприятлива реакція на наркоз чи інші знеболювальні медичні препарати.

Наприклад, кетамін, який часто використовують для загальної анестезії, може у високій концентрації викликати відчуття "виходу за межі тіла", а також надмірну ейфорію та спокій. 

Також пацієнти, що прокидались раніше від наркозу під час операції, переповідали подібні історії відчуття "виходу з тіла". Таке трапляється доволі рідко, зі ймовірністю 1 випадок на 1000 пацієнтів, яким застосовують загальний наркоз.

Ця схожість в історіях людей, що вийшли зі стану клінічної смерті, та людей, що вийшли з наркозу передчасно, підводить учених засновувати пояснення цих переживань через складну нейрохімічну реакцію.

Почасти це підтвердило дослідження 2009 року фахівців Університету Джорджа Вашингтона (США). Автори дослідження встановили електромагнітні датчики на черепи сімох смертельно хворих пацієнтів, яким медичні керівники погоджували евтаназію. 

У момент, коли людям вимикали апарати життєвого забезпечення, датчики стежили за електромагнітною активністю нейронів у мозку в перші хвилини, коли тіло від'єднали від штучного життєзабезпечення. 

Дослідники помітили суттєве зростання активності нейронів за кілька секунд до моменту або в саму мить настання смерті, хоча перед цим у мозку відбувалося падіння кров’яного тиску та зниження активності нейронів.

Тобто, саме в ту мить, коли людину визнають мертвою, у мозку відбувається низка різких "спалахів". 

Автори дослідження припустили, що після того, як у мозку зникає кисень і кровообіг припиняється, клітини мозку втрачають свій електричний заряд. Якраз цей різкий перехід у мозку може відображатися в ділянках, що відповідають за нашу пам’ять. 

Фото: ooGleb/Depositphotos

У випадку людей, яких повертають до життя через реанімацію, в їхній пам’яті можуть залишатися якраз моменти цих "спалахів" після зупинки кровообігу та дихання.

"Наукове описання "світла в кінці тунелю" пояснюється кисневим голодуванням нейронів, які в одну мить починають генерувати залпи імпульсів.

У свідомості людини це має виглядати як "світло в кінці тунелю". 

Я гадаю, що кожна людина в ці моменти бачить те, в що вірить. 

Ніхто не знає що там – після смерті, адже остаточно з-за межі не повернувся жоден", – зазначає Дарія Сімчук.

Хоча в медиків та науковців немає остаточного розуміння природи цих процесів, з точністю можна сказати, що такі переживання в людей трапляються досить часто. 

Із подальшим розвитком методів лікування можна спрогнозувати, що дедалі більше людей повертатимуть "до життя" з межових станів коми чи клінічної смерті, і це допоможе вивчати щораз більше сторін природи нашого мозку.

Вас також може зацікавити:

Відкрита реанімація: правила поводження для відвідувачів

Побути помічником екстрасенса і не намочити штанці. Особистий досвід

Чому ми віримо обіцянкам астрологів, екстрасенсів та мольфарів

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua