Атеїсти, агностики чи релігійні: у що вірять та як відрізняються їхні світогляди?
Релігія – одна з табуйованих тем для розмови в компанії, якщо важливо зберегти легку і розслаблену атмосферу. Попри те, що Україна – держава, в якій переважає християнство, чимало людей, які номінально зараховують себе до християн, не є активними вірянами, не сповідують ніякої релігії або ж взагалі вороже налаштовані до релігійних спільнот.
Ніхто не народжується з певним світоглядом – це те, чого ми набуваємо, що змінюється через наш досвід, оточення, знання та обставини. Те, як ми сприймаємо думки та погляди інших, також залежить від нашого світогляду.
Ми поговорили з релігієзнавицею, кандидаткою історичних наук Катериною Якуніною, аби пояснити, як відрізняються погляди релігійної та нерелігійної людини, різницю між атеїзмом, агностицизмом та іншими популярними світоглядними системами, аби допомогти вам краще розуміти себе та оточуючих.
Що таке світогляд та чому може змінюватися?
Людина може усе життя навіть не задумуватися, про свій світогляд, каже Катерина Якуніна. І це нормально. Або ж навпаки, може бути переконаним прихильником певної традиції, звичаю чи культури виховання.
Філософський енциклопедичний словник визначає світогляд як систему принципів, знань і поглядів на сенс і мету життя, які визначають діяльність людини та органічно включаються у людські вчинки й норми поведінки. По простому – це самовизначення людини щодо її місця у світі та взаємовідносин з ним.
Світогляд людини може змінюватися: цілком природно переглядати свої переконання, запитувати себе, чи правильні вони та починати або переставати вірити у щось. Війна, у якій ми живемо роками, якраз і здатна підштовхнути до таких змін.
"Екзистенціалісти свого часу дуже влучно зауважували, що насправді людину змінюють крайнощі – або найбільша радість, або найбільше горе. Ми живемо в час доволі серйозних змін, тому багато людей відчувають потребу в самовизначенні, самоусвідомленні і навіть самотрансформації", – каже експертка.
Катерина Якуніна радить не боятися таких змін, якщо вони назріли – або ж не форсувати їх, якщо ваша ідентичність вас самих влаштовує.
Які бувають світогляди?
Типів світоглядів за різними критеріями існує дуже багато. Базова історична класифікація виділяє три типи: міфологічний, релігійний та філософський або науковий. Кожен з них був панівним в певний історичний проміжок часу.
Бачення світу з філософського чи наукового погляду базується на раніше здобутих знаннях та їхньому трактуванні. Це благодатне поле для дискусій, кожна нова інформація здатна змінити ті ідеї, які зараз здаються єдиноправильними. Людина з філософським світоглядом не обов'язково не вірить в божественне – але все ж базовими вважає емпіричні знання.
Міфологічний підхід до уявлень про світ – це про єдність людини і природи, одухотворення та обожествіння навколишного середовища. Він був фундаментальним для древніх людей: а для давніх українців настільки, що навіть після насадження релігії не зник повністю, а нерозривно синтезувався з нею в унікальну локальну культуру.
Релігійний (теїстичний) погляд передбачає неодмінну надію на вищі сили. Це те, що об'єднує людей різних релігійних течій. Ці течії можуть були класичними (як православ'я, юдаїзм, мусульманство) або нетрадиційними (як вчення про рейкі, послідовники Крішни тощо).
Хто такі релігійні люди і які течії існують?
Те, чи релігійна людина, визначається її світоглядом.
Основні класичні релігійні течії можуть мати розгалуження, розвиватися в різному темпі залежно від того, що відбувається у суспільстві. І все це буде "вписуватися" в традиційне уявлення релігії.
"Релігії, так само як і суспільство, розвиваються з різними темпами. Навіть у межах однієї Церкви. Як приклад, Римо-католицька церква: ми слідкуємо, як відбувається обрання нового Папи і часто бачимо огляди щодо того, з якого осередку цей Папа – консерватор, традиціоналіст чи лібераліст. І це фактично впливає на ті тенденції, на ті зміни, які відбуватимуться в середовищі церкви", – каже релігієзнавиця.
Нетрадиційні релігії виникли як результат трансформації вже існуючих, їхнього поєднання чи відмінного від традиційного трактування.
"Це синкретичні (змішані) утворення, або взагалі новітні явища, яка знаходяться на межі. Наприклад, псевдонауки, псевдорелігії, псевдокультури. Вони часто лежать у спробах знайти щось "понад", їм бракує елементів, через які б їх віднесли до певної традиційної течії, але вони мають в собі певну харизму чи містичність", – пояснює експертка.
Енциклопедія Британіка стверджує, що найбільш чисельною за кількістю послідовників релігією у світі є християнство (понад 2 мільярди). За ним по чисельності йдуть:
- іслам (1,8 мільярди);
- індуїзм (1,1 мільярди);
- буддизм (є релігійно-філософською течією, 500 мільйонів).
Християнська віра налічує понад 2000 років та поширювалася по світу здебільшого завдяки місіонерам та колонізаторам. Вона базується на переконанні у тому, що Ісус Христос – син Бога, який втілився в людину і пожертвував собою задля спасіння людства. Бог у християнстві триєдиний: один, але має три іпостасі.
Іслам виник у Мецці приблизно у VII столітті нашої ери. Основа віри – єдиний Бог, слово якого поширюють пророки. Головний пророк – Мухаммед, а духовним текст віри викладений у священній книзі Коран.
Індуїзм вважається найдавнішою світовою релігією. Її вірування і практики датуються щонайменше 1500-ми роками до нашої ери. Індуїзм немає засновника чи чи єдиної доктрини, він є скоріше системою вірувань. Практика йоги, уявлення про енергетичне поле людини та "чакри" – також з індуїзму.
Буддизм виник в Індії 2500 років тому. Це релігійно-філософське вчення, де Гаутама Будда не Бог, а людина, яка досягла просвітлення і веде за собою інших. Життя ця релігія бачить як страждання, а головна мета буття людини – досягти нірвани (позбавлення від страждань та циклу переродження).
Атеїсти, агностики, стоїки – хто вони?
Якщо в основі релігійного світогляду лежить уява про надприродні сили як про вищу реальність, то нетеїстичні погляди базуються на раціональному пізнанні, етиці, особистому досвіді та повазі до законів природи.
Серед таких типів світоглядів, мабуть, найбільш популярними нині є атеїзм, агностицизм та стоїцизм. Зокрема, статистика свідчить про зростання в Україні кількості людей, які ідентифікують себе як невіруючих та атеїстів. У 2023 році переконаними атеїстами себе вважали 2,8% респондентів, а невіруючими 5, то у 2024 році їхня кількість зросла до 3,9 та 7,3 відповідно.
Атеїзм передбачає заперечення будь-якого Бога чи божества і фактично відсутність духовних пошуків. Відповідно, атеїст має активну позицію заперечення віри в надприродне і переконаний в її шкідливості для розвитку людства.
"Існують різні підходи до розуміння атеїзму, та вважається, що він виникає через занадто велику концентрацію на самій людині, на її можливостях, здатностях як таких. Це відбирає можливість досліджувати, бо про існування чогось надприродного навіть не йдеться", – каже Катерина Якуніна.
Водночас, релігієзнавиця зауважує, людина навіть без віри у божественне постійно досліджує світ і шукає те, чого не знала раніше. Тому атеїзм якоюсь мірою є категоричним скептицизмом, а "дивом" для атеїстів є польоти у космос, нові технології, експедиції у складно доступні місцини по світу.
Агностицизм походить від грецького "непізнаваний", це слово фактично означає заперечення пізнання. Агностик – це людина, яка заперечує можливість пізнання Бога, виходячи саме з позиції пізнавальних здатностей людини. Вони ні вірять, ні не вірять – якщо дослідити це неможливо, то і говорити нема про що.
Агностицизм може бути дуже різним: від заперечення достатніх на зараз можливостей з'ясувати, чи є Бог, до заперечення взагалі будь-якої можливості цього пізнання – ніби, якщо й існує якась "паралельна реальність", то дослідити її зась.
Нову хвилю популярності зараз утримує стоїцизм. Це філософська течія, стиль життя, який концентрується на самоусвідомленні, на правильності проживання життя, розвитку стійкості та доброчесності. Стоїцизм не заперечує божественне, але стоїки вважають, що покладатися на надприродне втручання – це абсурдна і марна трата часу.
Стоїцизм моментами нагадує буддизм своєю помірністю та розважливістю, але за сенсом зовсім інший. Якщо базова концепція буддизму у тому, що життя – це страждання, то у стоїцизмі дуже важливим є щастя. Його досягають через гармонію з собою та навколишнім, самоконтроль, усвідомлення своїх бажань, цінностей та потреб. Тобто, якщо у буддизмі важливий аскетизм, то у стоїцизмі – золота середина.
Ці погляди можуть змішуватися і накладатися: наприклад, стоїк може бути агностиком, атеїстом чи й взагалі відносити себе до представників якоїсь релігії. Агностику можуть подобатися ідеї стоїцизму чи інших філософських течій.
Короткий словник інших визначень, які стосуються світогляду та філософських напрямків:
Нетеїст – варіація "антитеїста", узагальнена назва людей, які не вірять в надприродні сили (атеїста та агностика також можна назвати нетеїстами).
Ігностик – людина, яка стоїть на позиції, що потрібно спочатку розібратися із сутністю віри, а вже тоді розбиратися із позиціями атеїзму чи агностицизму.
Апатеїст – людина, яка не співвідносить своє життя із питаннями віри чи божественного; має апатію до будь-чого надприродного.
Людина з секулярними поглядами – людина з чітко розмежованими громадянськими, суспільними, моральними цінностями. Може бути релігійна або ні, але має переконання, що усі сфери суспільного життя (в тому числі релігія) повинні бути відокремленими одне від одного.
Кілька визначень, які стосуються представників позаконфесійної духовності:
Позаконфесійний – людина, яка вірить в Бога, певні релігійні традиції, але не вважає за обов'язок чи потребу бути частиною релігійної практики певної громади чи конфесії.
Пантеїст – прихильник філософського вчення, яке в різних варіаціях ототожнює Бога та природу чи світ.
Деїст – прихильник філософського вчення про Бога-першотворця, того, що започаткував все у нашому світі і далі не втручається в його існування.
Езотерик – людина, яка вірить у можливість іншого типу пізнання окрім раціональності – містицизму, магії, злиття з надприродним тощо. Нині окреме релігійно-філософське вчення, вид неорелігії.
Містик – людина, яка практикує єднання та пізнання надприродного через власну інтуїцію (езотерика також можна назвати містиком).