Концертний зал він сотворив, як скрипку: як маестро Флоріан рятує свою “Літаючу тарілку” від забудовників

"Вони хочуть її зґвалтувати".

Так київський архітектор Флоріан Юр’єв описує можливу долю своєї "Літаючої тарілки" – концертного залу на Либідській, який він проектував у далеких 70-х.

Її особливість у тому, що музиканти можуть грати без жодних підсилювачів звуку – і слухачі в будь-якому куточку залу однаково добре чутимуть музику.

Фото: header

– Коли граєш в цьому залі, він тобі відповідає. Посилаєш звук, і він повертається. Цього важко добитись. Таких залів одиниці в усьому світі.

Архітектор планує боротись за "Тарілку" до останнього – таких акустичних концертних залів в Україні більше немає.

Флоріану наразі 88. Нинішній герб Києва – теж його робота.

"ТАРІЛКУ" ХОТІЛИ ПІДПЕРТИ КОЛОНАМИ

Посеред картин, фарб, пензлів, дерев'яних частин майбутніх скрипок, книг та нот, у невеликій кімнаті своєї квартири Флоріан пригадує, як створювали "Літаючу тарілку".

Він не лише проектував приміщення, а й грав у ньому власну музику на власноруч змайстрованій скрипці. Каже, мурашки по шкірі бігали від такої акустики.

Ідею такого залу архітектор виношував давно.

– Моєю дипломною роботою було проектування двозального кінотеатру. Вже тоді замислився, як створити амфітеатр, щоб з будь-якого місця було все чути і видно. Захистився на "відмінно".

Майстер розповідає, що у ті часи керівники проектних організацій приходили на захист дипломів і підбирали собі співробітників.

Його вибрали у "Київпроект" і одразу доручили спроектувати ресторан "Метро", який будували на Хрещатику. Там мали проходити бенкети для найвищого керівництва держави.

Через кілька років до "Київпроекту" звернувся Інститут інформації – треба було спроектувати приміщення, де, окрім інституту, розміщували б архіви КДБ та Комуністичної партії України, а також конференц-зал.

Відповідальне завдання доручили Флоріану. Він одразу зрозумів, як це може виглядати, бо тримав в голові давно задуману акустичну залу.

– Тоді в моді були колони, колони і ще раз колони. В моєму проекті колон не було – непорядок. Архітектурна рада була проти, пропонували переробити проект так, щоб "Тарілку" теж колони підпирали.

Мовляв, погано, що вона висить в повітрі, відірвалась від землі. Архітектура мала бути приземленою.

Проте основним замовником були ЦК КПУ та КДБ. Їхній вердикт був вирішальним.

– В ЦК сказали: наплюй на рішення архітектурної ради, ми проект затверджуємо. Роби, як вважаєш за потрібне, даємо добро. Відтоді ніхто не заважав.

БУДІВЕЛЬНИКИ ПЛАКАЛИ

"Літаючу тарілку" будували 7 років. Почали у 1971-му, завершили у 1978-му.

Фото: Наш Киев

Архітектор бував на будмайданчику ледь не щодня, особисто перевіряв кожен зварний шов.

Міряв товщину штукатурки і казав: "Переробляйте!".

Хотів створити досконалий в плані акустики зал, важливою була кожна деталь.

Наприклад, підлогу зробили зі спеціальної корабельної опалубки, що не поглинає звук.

– Бідні будівельники плакали. Я пив з них кров кілька років, щоб добитись саме того, що замислив.

Взаємодія між архітектором і будівельниками – завжди боротьба. Приходиш на будмайданчик, і на тебе дивляться підозріло. Цей антагонізм може перерости або в дружбу, або у ворожнечу, – розказує Флоріан про те, як створювали головну будівлю його життя.

– Якось попросив їх переробити зварку. Приходжу через два дні – нічого не зроблено. Приходжу через тиждень – також.

А я виріс в концтаборі в Сибіру, тож знаю не тільки триповерховий, а й двадцятиповерховий мат. Ну, прораба і покрив. А він: "Так що ж ти відразу не сказав?".

Тут же зварщика поставив, і той все зробив. Отак треба було з будівельниками спілкуватись на той час.

Монолітний залізобетон тоді не використовували. Але Флоріан оббив всі можливі пороги, щоб отримати дозвіл на використання саме цього матеріалу.

З ним на той час не вміли працювали ні конструктори, ні будівельники. Тому архітектор особисто наглядав за процесом.

Фото зі спільноти savekyivmodernism

ПРОПОНУВАЛИ "ПОДІЛИТИСЬ" ПРЕМІЄЮ

Будівництво контролював колишній головний КДБіст Володимир Семичасний.

– Боялись його всі, як вогню. Тому, коли ми здавали об’єкт, у ньому все було за останнім словом техніки.

Автоматизована система пожежогасіння, вентиляція, опалення, кондиціонування. Кондиціонерів тоді Союз не випускав, тож ми купили три фінських кондиціонера за валюту, уявляєте?

Замовникам будівля сподобалась. Юр’єв навіть отримав премію "За новаторство в архітектурі" – 17 тисяч рублів.

Тоді це були величезні гроші! Флоріан як провідний архітектор "Київпроекту" мав 200 рублів зарплати.

– Коли прийшов з цими грошима в "Київпроект", мене викликали директор і головний архітектор. Кажуть: треба ділити на трьох. А я відповідаю: "Яке ви маєте до цього відношення? Проектував я, мій колектив, між своїм колективом я її і розділю.

Розділив премію між усіма, хто працював над "Тарілкою": усі отримали порівну, аж до сантехніків, електриків та копірувальниць. Народ був задоволений, начальство – дуже не задоволеним.

На фоні цього скандалу Флоріан звільнився з "Київпроекту" і вирішив більше не мати справ з архітектурою.

Фото зі спільноти savekyivmodernism

ПОЧАТОК ЗАНЕПАДУ

Перші 10 років у "Літаючої тарілки" все було добре, поки були гроші у Інституту інформації, при якому її створювали.

Але у 90-х почались проблеми в економіці, науку фінансувати перестали. Не було грошей ні на зарплати, ні на комунальні послуги.

Інститут почав усе розпродавати. Так у "Тарілці" не стало автоматики, навіть фінські кондиціонери продали.

– Обідрали будівлю, як липку, – зітхає Флоріан.

Вже тоді "Тарілку", якщо говорити словами Юр’єва, почали "ґвалтувати": здавали в оренду "релігійній секті" та комерційним організаціям під виставки.

При тому, що де-факто будівля – одна з найбільш відомих пам’яток архітектурного модернізму на всьому пострадянському просторі.

З часом у "Літаючій тарілці", яку навіть косметично не ремонтували кілька десятиліть, облізла штукатурка та почав ржавіти дах.

Фото зі спільноти savekyivmodernism

Але все одно тут відбувались унікальні концерти. У 2005 році зіграв знаменитий скрипаль Анатолій Баженов.

Грав на скрипці, зробленій Флоріаном, музику, написану Флоріаном, у залі, що спроектував Флоріан.

– Концертний зал він сотворив як скрипку, смичкові інструменти – як концертний зал, картини він пише як музику, а музику – як живопис, – писав про Флоріана Баженов.

Весь цей час в "Літаючій тарілці" не робили навіть косметичних ремонтів.

За те, щоб полагодили дах, Юр’єв бореться вже кілька років, поки безрезультатно.

– 5 років приходжу до директора інституту і кажу: "Треба пофарбувати дах. Ще трохи і його буде вже не врятувати". Кажуть, немає грошей.

Кажу: "Давайте сам пофарбую, за свої кошти. Це не так дорого коштує, продам скрипку і пофарбую". Не дозволяють.

Вони зацікавлені його знищити, розумієте?

Дах для "Літаючої тарілки" свого часу допоміг побудувати відомий вчений Борис Патон.

– Коли ми її запроектували, будівельники сказали, що не зможуть такого зробити. Тоді я пішов до Патона, і його люди зварили конструкції за його технологією.

Я недавно йому повідомив: "Наше з вами дітище знищують". Тоді він звернувся до міністрів з листом. Не допомогло.

Минулого року "Літаючу тарілку" віддали в оренду комерційній фірмі на 50 років.

Концертний зал дістався підприємцям, що хочуть збудувати другу чергу "Ocean Mall". Взамін вони профінансували ремонт будівлі Інституту інформації.

Тепер доля "Літаючої тарілки" – під питанням.

– Я двічі був у міністра, питав: "Як ви це допустили?". Вони кажуть: "А що ми зробимо, наука не фінансується. Треба було зберегти інститут. Це був вихід".

"ТАРІЛКА" ПІД ЗАГРОЗОЮ

Орендатори показали кілька варіантів реконструкції будівлі.

У кількох перших "Тарілка" вростала прямо в молл.

У найсвіжішому домовились відступити на 8 метрів. Але, за задумкою орендарів, люди мають заходити в ТРЦ через вестибюль "Літаючої тарілки". Флоріану боляче навіть думати про такий варіант.

– Я двічі зустрічався з Вагіфом Алієвим: підприємцем, якому належить "Оушен плаза". Каже, нічого знищувати не планує.

Але якщо втілять нинішні проекти, то "Тарілку" перетворять на дискотеку, бар, торговий зал – музика там вже не звучатиме.

Юр’єв переконаний, що його головний ворог у цій справі – архітектор, що на замовлення Алієва робить проект другої черги "Оушен плази".

– Як може колега знищувати роботу колеги? Не розумію. Тричі намагався з ним зустрітись, поговорити, але він начебто не в Україні і постійно уникає зустрічі.

Забудовники запевняють, що з "Тарілкою" все буде добре, мовляв, руйнувати її ніхто не планує, навпаки – приведуть до ладу.

В це не вірить ні Флоріан, ні київські активісти. Вони створили цілий рух під назвою "savekyivmodernism", провели кілька мітингів.

Підключилась світова музична громадськість. Під таким тиском проект реконструкції "Літаючої тарілки" переробляли кілька разів. Але жоден не влаштовує ні захисників концертного залу, ні самого Флоріана.

Якщо Алієв відмовиться від свого "Герострата", у Юр’єва є дві архітектурні групи, які вже розробляють такий проект, який дозволив би ТРЦ та концертному залу безболісно сусідствувати, а "Літаюча тарілка" лишилась би у безпеці.

– Ніяких особливо великих грошей не потрібно. Достатньо її просто відремонтувати, привести до ладу, зробити опалення та вентиляцію, замінити санвузол.

"Літаюча тарілка" могла би стати потужним брендом: тут грали б музиканти світового рівня. А вони хочуть знищити її. Заради чого?

Фото зі спільноти savekyivmodernism

КРІСЛА ВИДРАЛИ З М’ЯСОМ

Наприкінці минулого року в "Літаючій тарілці" зібрались її захисники – півтисячі людей. Серед них і Флоріан.

– Я здуру повідомив, що ми домовились з японським посольством, що в червні сюди приїде знаменита скрипалька Маюко Каміо і зіграє в цьому залі на скрипці, яку я для неї зробив.

Як тільки ми розійшлись, сюди прийшли будівники і вирвали всі крісла з м’ясом, пошкодивши підлогу.

Намагався розпитати, хто дав команду? Директор інституту й Алієв кажуть, що не знають. Хто ж за це відповідає?

За цю підлогу я свого часу воював. Тут все акустика! І підлога, і штукатурка, і стіни, і дах. Кожна деталь важлива!

А мені кажуть: "Покриємо підлогу ковроліном. Тільки ідіот може пропонувати ковролін! Тоді зал оглохне.

Останній концерт в "Літаючій тарілці" відбувся минулого року.

Наразі концерти проводити там неможливо.

Фото зі спільноти savekyivmodernism

Недавно Флоріан виступив у парламенті на захист свого дітища. Нічого не змінилось.

– Мені кажуть "Не лізь в політику". Це не я лізу, це вона до мене лізе!.

За тиждень в уряді відбудеться нарада, на якій мають затвердити остаточний проект реконструкції "моллу".

***

По завершенню бесіди Флоріан зізнається:

– Скоро у мене важливе обслідування. Підозрюють онкологію. Мені зараз 88, хотілося б дожити хоча б до 90.

"Літаючій тарілці" треба дотягнути до 50. Тоді її офіційно визнають пам’яткою архітектури, і унікальний зал збережуть.

Тетяна Гонченко, журналістка, для УП.Життя