"Такого шаленого педагога більше немає". Вчитель Олександр Черкас

[L]"Українська правда. Життя" публікує спецпроект "Вчителі мрії".

Це історії успіху 10 фіналістів конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. Переможця оголосять 7 жовтня.

Вони змагатимуться за звання найкращого педагога країни, а кожен бажаючий може проголосувати за свого фаворита до 6 жовтня за посиланням.

***

Олександр Черкас – учитель інформатики, української мови та літератури у київській середній загальноосвітній школі 54.

Має понад 30 наукових досліджень та 6 навчальних програм з інформатики для учнів 2-7 класів із порушеннями опорно-рухового апарату.

Реалізував низку соціальних проектів, зокрема "Іпотерапія: відчуй дотик живої природи" – для учнів із порушеннями опорно-рухового апарату, "Вивчай українську", "Допоможи мені", екологічний проект "Збережемо наш Відрадний".

Разом із однодумцями планує створити освітньо-реабілітаційний центр "Школа для ВІЛ-інфікованих дітей та ЛГБТ".

Олександр Черкас – учитель інформатики, української мови та літератури у київській середній
загальноосвітній школі №54

***

Ще до початку навчання в школі мені подобалося грати в педагога, розумів, що знаю більше всіх і все повинно бути так, як я знаю.

Протягом навчання у звичайній сільській школі на Херсонщині було завжди весело, мені подобалися майже всі вчителі, окрім однієї – класної керівниці, яка з 5 по 9 клас викладала аж 5 предметів.

Але, якби не вона, не став би вчителем. Моя класна керівниця стала архетипним антипедагогом у моєму житті, мені хотілось якнайшвидше здобути фах і полетіти до школи змінювати систему. Так і трапилося.

У 19 років я переступив поріг сільської школи "ZOO" на Київщині, рік викладав англійську мову в молодшій школі та дітям із особливими освітніми потребами.

Трохи викладав німецьку – в середній школі, отримав як бонус класне керівництво. Саме у цій школі пройшов курс молодого бійця.

Минув навчальний рік, я не перегорів, а просто перейшов до спецінтернату – до дітей із порушеннями опорно-рухового апарату.

Мені хотілося попрацювати саме там, бо зі свого народження й до 7-го класу проживав із бабусею, у якої син мав ДЦП. Мені хотілося вчити таких діток. І це вийшло.

Олександр спеціально перейшов до спецінтернату

Взимку 2016-го перебрався до Стокгольму, попрацював гувернером в україномовній сім’ї, набрався трохи швецького освітнього досвіду й повернувся до СЗШ №54 м. Києва – перлини мікрорайону Відрадний, щоб, як говорить наша директорка, сіяти вічні зерна доброти у душі хороших діток. Тут працюю й нині.

Цього літа встиг закінчити Літню школу Академії розвитку освіти НАПУ у Миколаєві, побував на EdCamp у Харкові, зараз завершую навчання у пілотному проекті з інклюзивного навчання "Разом" від ГО "Освіторія" та "Бачити серцем".

Заряд отримав – тепер навчатиму і надихатиму інших протягом наступних років.

Розумію прекрасно, що світ змінюється щосекунди, потрібно й самому прогресувати. Тому зараз готуюся до вступу в аспірантуру Інституту літератури НАН України, дописую дисертацію з гендерного шевченкознавства.

Переконаний, що до 2030 року зроблю чимало добрих справ: подиректорую у занедбаній сільській школі, відкрию власну для сільських дітей. Разом з однодумцями (а вони вже є!) створю онлайн-платформу для вивчення філології.

Олександр Черкас: "Переконаний, що до 2030 року зроблю чимало добрих справ"

Минулого року викладав українську літературу діткам із ВІЛ/СНІДом у лікарні "ОХМАТДИТ", цього року знову до них повернуся.

Майстерність приходить із досвідом. Але відчуваю, що маю дар учити, люблю дітей, а вони мене, тому й присвятив своє життя учителюванню.

Такого шаленого педагога більше немає. Чи є така робота, де щодня мене радо зустрічають? Робота, на якій я можу надихати і мотивувати? Яка просуває не лише мене, а й країну?

Для відповіді не потрібна шпаргалка, бо відповідь геніально проста. Учитель – не просто робота, це життя.

Десятка фіналістів премії виглядає так:

Загалом цьогоріч організатори конкурсу отримали близько 2000 заявок від вчителів. Конкурс заснувала громадська спілка "Освіторія" у 2017 році.

Текст підготував Михайло Кригель, фото надані героєм публікації

Реклама:

Головне сьогодні