Коли адреналін зашкалює: середньовічний бій як вид спорту в Україні
– На полі бою у тебе одразу 5 мішеней, і кожна з них може почати тебе бити. Це постійно додає адреналіну. Весь бій ти маєш бути максимально зібраним, – розповідає Валерій Вознюк.
Він уже 8 років займається історичним середньовічним боєм і є капітаном збірної України з цього спорту.
 |
| Національна збірна України з історичного середньовічного бою. Фото Анни Соловей |
Це не просто забавки. Хлопці борються в обладунках, які важать до 30 кілограмів, б’ються алебардами, щитами та мечами.
Це реальні бої. Єдина відмінність – зброя затуплена, тому залишаються лише синці чи подряпини.
Цьогоріч українська збірна виборола друге місце на світовому чемпіонаті "Битва націй".
Що це за спорт, як проходять тренування і чому бійці вважають його унікальним – дізнавалася "Українська правда. Життя".
***
– Цей спорт – нереальний екстрим для людей, які люблять адреналін. Це єдиний доступний зараз контактний вид спорту, де є не тільки бої один на один.
Тут можна брати участь у боях 5 на 5, і 21 на 21. Це абсолютно інші відчуття, в жодному іншому виді спорту такого не відчуєш, – розповідає Валерій.
 |
 |
| Національна збірна на змаганнях. Фото Анни Соловей |
Цей спорт захопив мене тим, що це командна гра, бо якщо ти впадеш і програєш, програє через тебе команда.
Тоді когось з твоїх побратимів уже будуть бити двоє суперників. Треба стояти до останнього.
Основний принцип масового бою: впав – значить помер.
 |
Чому так? Обладунки у ті часи були такі важкі, що після падіння людина уже не могла самостійно повноцінно піднятися. Точніше, могла б, але за той час її встигли б убити.
– Сам бій видовищний: можна використовувати і боротьбу, і збивання, людина може сісти від болю, якщо її дуже боляче вдарять.
Дозволені усі прийоми. Це доволі жорстко виглядає. Ми можемо боротися руками, зброєю, бити ногами, головне – не у заборонені неприкриті обладунками місця, – пояснює капітан національної збірної.
 |
Мова йде про шию, задню частину коліна, область паху, очі, стопи і потилицю, якщо противник нахилений.
– Удар буде відчутним і через обладунки, але терпимо. Рани не буде, але синці залишаться обов’язково. Але ми вважаємо, що це нормально, – каже Валерій.
***
Цим спортом можуть займатися усі повнолітні. Наприклад, у цій команді більшість медиків та айтішників.
 |
Інших обмежень немає, але легше людині, що важить понад 90 кілограмів.
– У нас є два чудових хлопці в збірній, важать по 75 кілограмів, невисокі, легенькі. Але вони фізично не можуть перемогти 120-кілограмового бійця з РФ.
У нас основні гравці у команді важать понад 100 кг. Більшість наших хлопців зараз працюють над набором ваги.
Для таких боїв важлива рухливість, але найбільше цінують гравців, які важкі, але рухливі. Таких важче збити, – пояснює Валерій.
 |
По віку теж обмежень немає.
(для перегляду портретів бійців скористайтеся стрілочками)
[PHOTOREP]
У збірній середній вік – 23-25–річні, хоча у збірної США середній рік – 40 років, порівнює капітан:
– Ми перемогли американську команду, і після бою до нас підходить боєць: "Ну що, побили діда?". Ми такі: "Тобто діда?". "Мені сьогодні 62 роки", – каже. Це було дивно нам, бо я прийшов в цей спорт у 19, хлопці – у 18-20.
***
Цей спорт "затягує". Наприклад, Данило Куриленко двічі йшов з боїв через травми колін.
 |
У нього трапилась основна для таких боїв травма – пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки коліна.
 |
Данила спочатку травмував одне коліно, прооперували. Через кілька років відновився і повернувся, травмував друге коліно – знову прооперували, і вкотре повернувся.
 |
– Сумно, коли довго нікого не б’єш, – сміється. – Важко пояснити це людям, які не билися. Ти отримуєш те, що більше ніде отримати не можеш (а я спортом різним займаюся все свідоме життя). Відчуття тут унікальні. Це і тримає.
 |
 |
***
– Спробував бити людей важкими залізними предметами – і мені сподобалось, – сміючись, пояснює своє захоплення цим спортом Анатолій Бондаренко.
 |
Він почав займатися цими боями ще до того, як вони стали спортом.
Історичний середньовічний бій відокремився у 2000-х від рольових ігор, толкієністів, коли ентузіасти одягалися в костюми, їздили в ліс і розігрували оповідання, частини творів тощо.
 |
Тільки там були не такі жорсткі бої. Тут – повний контакт. Анатолій був у толкієністичній команді.
– Лицарі, обладунки і все таке приваблювало мене ще з дитинства. У мене улюбленими каналами були Discovery History та National Geographic.
 |
У 2013-му серйозно почав займатися середньовічним історичним боєм як спортом і прийшов у клуб "Таурус". А вже у 2015 році потрапив у збірну України і відтоді стабільно є її членом.
 |
– Поки мені здоров’я вистачатиме, буду цим займатися. Мені навіть зламали алебарду об голову і якщо я після такого не кинув – після такого вже не кидають, – пояснює Анатолій.
 |
| Анатолій Бондаренко |
***
Під час змагань бійці мають стежити і за противниками, які атакують, і за побратимами, щоб у разі чого прийти на допомогу.
Але при цьому бій – вихор подій, пояснює Анатолій:
– Треба більше діяти інстинктивно, а не думати. Треба знати, що робити. Я найважчий боєць команди, важу 115 кг. Найчастіше йду по центру, особливо якщо ми збираємося пробивати стрій противника, йду масою.
 |
У боях 5 на 5 строю як такого нема, тому треба захищати алебардистів і намагатися виловлювати бігунків.
Бігунки – це зазвичай не масивні хлопці, які швидко бігають, пояснює боєць:
– У ближньому бою з них мало толку, але вони дуже сильний відволікаючий фактор. Якщо ти такого пропустиш ззаду і він тебе штовхне, навіть такий, як я, може впасти.
Бої тривають до 10 хвилин. Вони дуже емоційні, каже капітан і додає, що є невеличка спільнота глядачів, які горять цим спортом.
– Вони бачать справжні емоції. Може, це не дуже спортивно, іноді судді прямо на полі бою після сигналу "Стоп" розбирають учасників.
 |
***
У цьому спорті поєднані боротьба, ударна техніка, силові навантаження, тому треба розвивати усі ці напрямки.
 |
Хлопці тренуються у спортзалі, мають тренера з єдиноборств, займаються кросфітом. Відпрацьовують ударну техніку: молотом, сокирою й мечем.
 |
Займаються тричі на тиждень разом і ще кожен окремо. На це витрачають власні кошти.
 |
– Наше завдання – щоб боєць був сильним, витривалим, наносив не часті, але дуже сильні удари, – пояснює капітан.
Раз на два тижні проводять тренування в обладунках. Не частіше, бо їх довго одягати, 30-40 хвилин.
 |
***
Ми прийшли на тренування, де хлопці вправлялися в єдиноборствах під керівництвом тренера.
 |
Чоловіки у важких обладунках розминаються у колі, присідають, бігають…
 |
При кожному русі метал гучно брянчить.
Далі – спаринги і відпрацювання захватів під дзенькіт і удари об землю.
Бійці відпрацьовують різні технічні схеми, адже на полі бою все швидко змінюється.
 |
Наприклад, у бою 21 на 21 це важка технічна робота: як правильно розставити бійців, які функції хто має виконувати.
***
Зброя і обладунки у цьому спорті – копія зброї, яку використовували у реальних середньовічних боях. На Чемпіонаті світу "Битва націй" і більшості локальних турнірів є комісія, яка визначає вагу зброї, її відповідність автентичності.
 |
Є обмеження. Наприклад, дворучні сокири мають важити не більше 3кг.
Шабля – до 1,8 кг із затупленням не менше 4мм, щоб не нанести супернику серйозних травм.
– Я чомусь думала, що такі мечі важчі… – беру у руки.
– Так, це популярний міф. Думають, що вона важить 20 кілограмів, – пояснює Валерій.
 |
Цю зброю виготовляють спеціальні ковалі. В Україні – розвинена мережа ковалів, розповідає капітан. І переконує, що наша країна зараз є лідером продажів обладунків на весь світ. Маємо кількадесят майстерень.
Зброю виготовити найлегше. Важче – шолом та обладунок на тіло і ноги.
 |
Вага обладунків залежить від розміру бійця. Зазвичай повний обладунок важить 20-35 кілограмів.
Можна використовувати 4 види металу. Окрім сталі, дозволяють титан. Він трохи легший, ніж інші, але захищає краще.
– Майже всі наші бійці в титані, це дозволяє полегшити вагу. Не можна сказати, що це дороговартісний вид спорту, але мало людей можуть з початку занять одразу купити за 1500-2000 доларів обладунки, – додає капітан.
Замовляють все індивідуально, ходячи на примірки, щоб "сіло" ідеально.
 |
У професійних бійців вони настільки підігнані, що майже неможливо їх травмувати, каже Валерій.
***
Частина київської команди клубу "Таурус" входить до національної збірної.
Цьогоріч на найбільших змаганнях з цього спорту українська збірна виборола друге місце, поступившись росіянам.
– Це була важка тактична робота. Вони цьогоріч придумали новий спосіб, який зіграв важливу роль у перемозі над нами, – пояснює причину поразки Валерій.
[L]Раніше вважали, що людина зі щитом більш захищена, а людина з дворучною сокирою менше, але наносить набагато більше ударів.
Ми завжди у перший ряд виставляли людей зі щитами, щоб вони оборонялися. А за ними вже хлопці з дворучними сокирами били.
Цього року росіяни поставили в перший ряд людей з дворучними сокирами, не побоявшись того, що бійці можуть отримати більше пошкоджень. Тому вийшло так, що вони нас атакували набагато потужніше, ніж ми їх.
Основна боротьба точиться між нами та Росією. Намагаємося розвиватися.
 |
Зараз в основному мене мотивує і заводить те, щоб ми перемогли російську команду.
Тактику масових боїв придумує і продумує тренерський штаб збірної. Він складається з капітанів основних клубів, в кого є достатньо досвіду.
– Ми передивляємось відео, як команди-суперники перемагали, як працюють, де в них сильніший фланг, де слабший. В них, як і в нас, є 5-7 основних гравців, які є ядром до перемоги. Ми маємо побачити, де вони, – каже Валерій.
***
Чемпіонат світу у 2019 році пройде вдесяте. Організатори Битви націй додають нову номінацію: бій 150 на 150.
– Такої великої битви я ще не бачив. Організатори зведуть у команди по 5 збірних, загалом на змагання приїжджають десь 40 збірних.
Зрозуміло, що формуватимуть в основному навколо нас і Росії, бо там буде найзапекліше протистояння.
Ірина Андрейців, УП
Фото Дмитра Ларіна