Психологічне насилля. Як розпізнати зло, яке не видно, пояснює експерт

"Мені вже довгий час некомфортно в цих стосунках. Але, якщо чесно, не можу зрозуміти, що не так. Все наче нормально.

Єдине – вона регулярно читає повідомлення в моєму Facebook і має пароль від нього. Іноді влаштовує скандали і розбирається, чому я писав тій чи іншій людині. Це вимотує.

Іноді я думаю: може, це ненормально? Але ж кілька моїх знайомих також знають паролі від соціальних мереж один одного…"

[BANNER2]

Часто контроль не обмежується лише соціальними мережами чи SMS.

Партнер може контролювати вашу манеру одягатися, виглядати та спілкуватися. Висловлювати претензії щодо хобі та тих, з ким ви спілкуєтесь.

Він може наполягати "почистити" список друзів, з якими ходите на каву. Або взагалі вам можуть сказати, з ким можна спілкуватися, а з ким – категорично ні.

Партнер виступає в ролі судді, який контролює процес та виносить остаточний вердикт.

"Мій чоловік постійно наголошує, що мені нічого не вдається. Готую я несмачно, прибратися по дому не встигаю до його приходу, хоча сама теж працюю.

Іноді, коли ми збираємося разом з друзями, він принижує мою гідність, підколює або намагається виставити в неприємному світлі. Якщо чесно, я не розумію, навіщо з цим мирюся. Напевно, просто не знаю, як це змінити…"

Якщо ви чуєте в свій бік принизливі зауваження, необґрунтовану та постійну критику або применшення ваших здібностей – це психологічне насилля.

Дуже непросто жити в атмосфері, де ваші спроби та внески в спільну справу зневажають та не помічають. З часом це призводить до пригніченості, безпорадності та втрати мотивації.

Ось чому знецінення є небезпечним та вбивчим для вашої самооцінки.

"Коли виникає конфліктна ситуація, мій чоловік просто виходить з кімнати. Навіть якщо конфлікт виник з його провини.

Після цього він може кілька днів або тижнів не розмовляти зі мною. Це нестерпно: я приходжу додому – і натикаюся на холод та тишу з його боку. І так щовечора. В такі дні почуваюся непотрібною та непомітною.

Звісно, я пробую з ним порозмовляти та примиритися, але все дарма. Іноді мені здається, що йому подобається спостерігати, як я мучуся від його байдужості.

Потім відганяю від себе ці думки: це ж мій чоловік, він не може бути таким безсердечним, правда?"

Коли ігнорування постійно повторюється, це підриває відчуття емоційної безпеки в парі. Ми починаємо активно просити припинити ігнорування чи вимолюємо пробачення, навіть якщо нашої вини в ситуації взагалі нема.

Почуватися знехтуваними та непотрібними – це нестерпно, ось чому ми вдаємося до радикальних дій: благаємо, йдемо на контакт з кривдником, намагаємося задобрити того, хто нас ігнорує.

"Кілька років тому мій чоловік почав стверджувати, що мені треба проводити меншу часу з подругами. Я дружила з ними ще з часів університету.

Він говорив про це настільки часто і агресивно, що в якийсь момент я дійсно перестала приходити на дружні зустрічі за кавою. Подруги образилися і через якийсь час ми повністю припинили спілкування.

Зараз спілкуюся лише з Ірою. Вона живе в Італії, тому наші діалоги – це обмін повідомленнями раз у кілька тижнів. Чоловік переконує, що мені більше нікого, крім нього, не потрібно. Я ж сумую за розмовами з подругами, за можливістю поділитися труднощами та просто за спільно проведеним часом…"

[BANNER3]

Якщо партнер переконує вас, що потрібно звузити коло друзів або взагалі цілком припинити спілкування з тими, хто вам дорогий, це ознака психологічного насилля.

Іноді вимагають припинити спілкування не лише з друзями, але й з рідними.

Мета такої поведінки – зробити вас залежними від партнера чи партнерки. Адже коли виникне проблема, вам не буде, до кого звернутися. В цьому полягає головна небезпека ізоляції.

"Коли я пішов на нову роботу, моя дівчина кілька разів ввечері зустрічала мене під дверима офісу. Ми не домовлялися про зустріч: вона приходила і вичікувала, чи дійсно вийду з приміщення.

Потім до цього додалися ревнощі: коли йшов на збори колективу, дівчина запитувала, чи будуть там жінки. Неохоче відпускала на зустрічі з друзями, хоча проводив разом з нею вдосталь часу.

Я все частіше почувався ніби під збільшувальним склом. Через рік вирішив припинити ці стосунки"

Людина перевіряє, чи ви дійсно на роботі, чи пішли на зустріч з друзями, а не деінде, робить це систематично та без вашої згоди?

Влаштовує сварки, коли реальних причин нема?

Тоді це переслідування та спроба контролювати вас через ревнощі. Така поведінка викликає змішані емоції та багато дискомфорту. Ви можете почуватися роздратованими, ображеними або навіть захочете замкнутися в собі.

"Колишній хлопець погрожує викласти мої фото в стилі ню в інтернет, якщо я не займуся з ним сексом. Мене ця ситуація засмучує та обурює одночасно. Те, що було в стосунках, мало б залишитися в них.

Він не має права погрожувати мені. Розумію це, але теж розумію, що він може оприлюднити фото – і тоді моя кар’єра може постраждати"

Шантажувати та залякувати можуть не лише колишні партнери, але й ті, з ким ви перебуваєте в стосунках зараз.

Це також одна з форм психологічного насилля, яка виводить з рівноваги чи не найдужче, бо під загрозою опиняються інші сфери вашого життя: кар’єра, стосунки з рідними, публічний імідж.