Коли без інших на карантині – не вижити. Три людські історії

1505
2 травня 2020

У кожного з нас свої проблеми під час карантину.

Хтось не знає, як впоратись з нудьгою, сумом та тривожністю.

Хтось як збалансувати родину та роботу без допомоги садка та школи.

Проблеми будь-кого важливі. 

Але є люди, які не зможуть розв'язати свої проблеми без нашої підтримки.

 У кожного з нас свої проблеми під час карантину.
Фото: freepik

Чи замислювались ви за часи цієї пандемії, коли проходили повз порожню офісну будівлю чи зачинену кав'ярню скільки людей втратило роботу?

Чи коли здіймались сходами своєї "хрущовки"  скільки людей не можуть покинути власну домівку, а ті, хто міг допомогти не має змоги приїхати через закриті кордони та відсутність міжміського сполучення.

Публікуємо три історії людей, які щодня долають такі непомітні, але такі складні виклики карантину.

Їм не впоратись без нас.

Майя Володимирівна Зігель

Майі Володимирівні – 90 років. Вона вчителька у минулому, але зараз про це майже не згадує, багато щоденного клопоту: треба доглядати 93-річного чоловіка, що прикутий до ліжка.

Вдома у Майі Володимирівни прибрано та затишно, а окрема шафа відведена для писанок, які вона колекціонує вже понад тридцяти років. 

Писанки мають для неї особливе значення. 

 Майі Володимирівні – 90 років.

Коли їй було всього шість, КДБ заарештували та розстріляли батька як "ворога народу" (згодом посмертно реабілітовано), а мати дали 10 років таборів. 

Маленьку Майю віддали до дитячого будинку, де вихователька терпляче вчила її розписувати писанки. Цей прояв турботи та уваги був для неї одним з найтепліших спогадів дитинства.

 Коли їй було всього шість, КДБ заарештували та розстріляли батька як "ворога народу" (згодом посмертно реабілітовано), а мати дали 10 років таборів. 
 Вона вчителька у минулому, але зараз про це майже не згадує, багато щоденного клопоту: треба доглядати 93-річного чоловіка, що прикутий до ліжка.

Розписані яйця сповнені закодованих символів і Майя Володимирівна навчається читати зміст цих візерунків. 

Єдиний координаційний центр забезпечує пані Майю наборами першої необхідності: продуктами та засобами гігієни. 

Любов Іванівна Ткаченко

Пані Любов і раніше не гуляла далі лавочки біля дому, а тепер вимушена дотримуватись суворої самоізоляції.

Вона пропрацювала все життя на фабриці шкіргалантерейних виробів.

Зараз 68-річна жінка пересувається на милицях через хворі ноги та доглядає за своїм 75-річним чоловіком. Вони обидва – люди з інвалідністю.

 Пані Любов і раніше не гуляла далі лавочки біля дому, а тепер вимушена дотримуватись суворої самоізоляції.

А днями сталась халепа: її чоловік зранку не зміг встати з ліжка. Лікарі швидкої допомоги з’ясували, що це ускладнення після інсульту і потрібна термінова госпіталізація.

Доправлення до карети швидкої перетворилось на справжнє випробування, оскільки одна з лікарок була вагітною та не могла підіймати важкі ноші.

Любові Іванівні довелося на милицях стати до пари і тягнути чоловіка до швидкої з останніх сил.

У подружжя є син, але вони майже не спілкуються.

 Днями сталась халепа: її чоловік зранку не зміг встати з ліжка. Лікарі швидкої допомоги з’ясували, що це ускладнення після інсульту і потрібна термінова госпіталізація.

"Вірите, навіть не знаю де живе мій син, – ділиться сімейними негараздами пані Любов, – настільки ми стали далекі одні від одного".

Крупи, консерви, паштети, смаколики та засоби гігієни – цей скромний мінімум для багатьох літніх людей є важливою підтримкою. 

Наталія Миколаївна Смірнова

Ця весна принесла киянам багато незручностей і випробувань через карантинні обмеження.

Але мати-одиначка Наталія відзначає та цінує приємні несподіванки: значно раніше терміну в столиці розквіт бузок, а це її улюблені квіти.

На початку надзвичайної ситуації через COVID-19 Наталю відправили у безоплатну відпустку, і вона залишилась з двома дітьми без заробітку. 

 Ця весна принесла киянам багато незручностей і випробувань через карантинні обмеження.

В їх квартирі тріснуті вікна заклеєні скотчем, дорослим треба пригинатися, щоб пройти крізь хащі розвішаної по всій квартирі дитячої білизни.

Сьогодні Наталя з 5-річним сином Святославом принесли додому з прогулянки бузкові квіти, що ростуть під будинком і трохи прикрасили кухню.

Мати щодня навчає хлопчика читати і писати, щоб не гаяти карантинний час дарма.

 В їх квартирі тріснуті вікна заклеєні скотчем, дорослим треба пригинатися, щоб пройти крізь хащі розвішаної по всій квартирі дитячої білизни.

Сама Наталя має лише базову шкільну освіту, їй довелося вчитися фаху самій і її понівечені руки свідчать про професію: вона навчається і працює у майстра з ремонту взуття. 

Та місяць тому робота зупинилась, хоч Наталя й має надію, що після карантину знову зможе забезпечувати родину необхідним.

Головне – пережити цей період.

 Сьогодні Наталя з 5-річним сином Святославом принесли додому з прогулянки бузкові квіти, що ростуть під будинком і трохи прикрасили кухню.

Єдиний координаційний центр передав їй від благодійників набір першої необхідності, щоб підтримати сім’ю: крупи, консерви, свіжий хліб, олія, солодощі для дітей, засоби гігієни тощо.

"Подзвонила на гарячу лінію Єдиного координаційного центру КМДА та розказала про складну ситуацію, – пояснює Наталя. – Для дітей це зараз необхідно, тому дякую насамперед від них!".

Ви також можете допомогти. Гаряча лінія Єдиного координаційного центру КМДА: (044) 362 50 23, kyiv.stopcovid.org.ua 

Таких людей більше, ніж ми можемо собі уявити.

За мінімальними підрахунками Єдиного координаційного центру при КМДА таких осіб понад 100 тисяч у Києві.

Насамперед – це пенсіонери старші 80-ти років; одинокі матері та батьки; особи з інвалідністю та ті, хто доглядає дітей з інвалідністю; багатодітні родини.

У базі даних центру по Києву:

  •             8 107 малозабезпечених багатодітних сімей;
  •             4 758 одиноких матерів;
  •             11 371 дітей з інвалідністю;
  •             10 323 осіб з інвалідністю з дитинства;
  •             26 697 одиноких осіб, що знаходяться на обліку в територіальних центрах соцзахисту;
  •             102 663 пенсіонерів старших 80-ти років.


Єдиний координаційний центр займається координацією благодійників та волонтерів для допомоги соціально-незахищеним киянам, які опинилися зараз у складних життєвих обставинах. 

Вся допомога, яку Єдиний координаційний центр надає малозахищеним киянам, отримана від благодійних, громадських, міжнародних організацій, приватних благодійників та соціально-відповідального бізнесу. 

Наприклад, станом на п’ятницю було розвезено вже 22 377 наборів з предметами першої необхідності.

Але кожного дня надходять сотні дзвінків на гарячу лінію з новими запитами.

Для того, щоб зрозуміти проблему глибше, звертати увагу важливо не лише на проблему.

Насамперед, варто подивитись на людину.

Вас також може зацікавитит:

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

 









powered by lun.ua