Їм вдалося: учитель-ютубер Павло Віктор та вчителька ліцею Оксана Пасічник про засоби та переваги дистанційної освіти

14591
13 серпня 2020

Задача педагогів нового зразку – адаптуватись до змін в освітньому процесі та підлаштовуватись під потреби своїх підопічних, а не навпаки.

Пропонуємо вашій увазі реальні історії вчителів, яким вдалось це зробити.

Наші герої – учитель фізики в Рішельєвському ліцеї в Одесі Павло Віктор та учителька інформатики у львівському ліцеї "Сихівський" Оксана Пасічникекспериментували з практиками дистанційного навчання задовго до нинішнього карантину.

"Українській правді. Життя" вони розповіли про засоби, переваги та перспективи дистанційної освіти, а також індивідуалізацію освітнього процесу.

Павло Віктор, учитель фізики в Рішельєвському ліцеї в Одесі

Павло Віктор почав знімати 40-хвилинні відеоуроки та викладати їх на YouTube-канал ще у 2014 році під час сезонного карантину.

Зараз на нього підписано майже пів мільйона користувачів з України, Литви та Ізраїлю, серед яких є не лише учні, а й вчителі.

Щоб записати 40-хвилинне відео без монтажу, Павло використовує дві камери, одна з яких транслює зображення класної дошки, а друга – експерименти та запитання учнів.

Головними перевагами своїх занять вчитель вважає домашню атмосферу та можливість передивлятись уроки вдома.

Далі пряма мова Павло Віктора.

Про ідею навчати дистанційно

Все почалося з того, що діти, які захворіли, захотіли слухати матеріал дистанційно, і я почав включати Skype під час проведення уроків.

Я навіть перевіряв їх домашні завдання та не відмічав як відсутніх.

На той час у даного формату були недоліки: Skype не дозволяв підключатись більш, ніж одній дитині, якість зображення та звуку була дуже низькою, а ноутбук, з якого йшла трансляція, потрібно було постійно переносити з місця на місце, щоб показати різні ділянки класної дошки.

У 2014 році з’явилась ідея використовувати для трансляцій уроків не Skype, а YouTube, який на той час активно розвивався і надавав користувачам нові можливості.

Наприклад, після закінчення трансляції запис можна було переглянути у будь-який час, а кількість глядачів була необмеженою.

Адміністрація Рішельєвського ліцею охоче підтримала цю ідею, а піклувальна рада забезпечила матеріальну підтримку проєкту.

У кабінеті фізики було встановлено професійну апаратуру для проведення трансляцій уроків у прямому ефірі та проведено високошвидкісний інтернет.

Незабаром ми дізнались, що записи трансляцій дивляться не лише наші ліцеїсти, але й багато інших глядачів з України та інших країн.

Тоді я почав систематично записувати всі уроки фізики, а у ліцеї було засновано Центр дистанційної освіти для створення навчальних відеоматеріалів з інших предметів.

Зараз на моєму YouTube-каналі викладено близько 700 уроків як для основної, так і для старшої школи, які переглянули понад 25 мільйонів людей, а кількість підписників каналу наближається до пів мільйона.

Я й сам часто шукаю в інтернеті матеріали, щоб потім використовувати їх під час уроків. Наприклад, відео масштабних природних явищ або експериментів з фізики, які неможливо відтворити у класному кабінеті.

Про переваги дистанційного навчання

Замінити живий контакт вчителя з учнями в повній мірі неможливо, але дистанційне навчання – найкращий спосіб зберегти цілісність освітнього процесу, коли двері школи зачинено.

Втім, розвивати його необхідно навіть за звичних умов. Це досить тривалий процес, який супроводжується низкою добре відомих проблем.

Насамперед нам катастрофічно не вистачає кваліфікованих і вмотивованих кадрів: молоді спеціалісти шукають країни, де можуть краще себе реалізувати.

Школи часто не можуть дозволити собі купити лабораторне обладнання, – навіть звичайна колба коштує сотні гривень. В результаті, демонстраційні експерименти на уроках – не часте явище.

Мені декілька разів доводилось читати в коментарях учнів до моїх відеоуроків, що їх вчителі просто вмикають їм запис уроку на YouTube. Хоча, це все одно краще, ніж відправити учня додому.    

 Деякі діти не можуть відвідувати школу з об’єктивних причин. Дистанційна освіта існує насамперед для них. Це додаткова можливість для самореалізації, якої ще 20 років тому не було взагалі.

Викликаний коронавірусом карантин захопив нас зненацька, і школи не змогли швидко налагодити роботу у дистанційному режимі.

Найкращі вчителі працювали у режимі 24/7, а діти плутались між різними каналами комунікації, що заважало їм виходити на зв’язок під час онлайн-уроків і виконувати домашні завдання.

Сьогодні, коли існує ймовірність продовження освітнього процесу в умовах карантину, шкільним адміністраціям необхідно визначитись з вибором інтегрованої системи дистанційної роботи вже зараз, під час літніх канікул.

Це можуть бути сервіси Google Class або Microsoft Teams. Кожен з них дозволяє працювати з усім класом синхронно в режимі онлайн, розміщувати завдання в різних форматах – від звичайного тексту до відеозапису – та оцінювати їх в межах одного програмного середовища.

Відповідно, кожному вчителю до початку навчального року треба детально ознайомитися з інструментами, які надає обране програмне середовище. У нас в Рішельєвському ліцеї вже пройшла серія занять, під час яких вчителі ознайомились з основами роботи в Teams.

Про перспективи розвитку системи освіти

Якщо говорити про систему нашої освіти загалом, мені здається, що найскладніші часи ще попереду. Її надмірна інерційність, спадщина минулих епох, дуже часті зміни у керівництві та безперервні хаотичні новації гальмують розвиток.

Щоб пройти через цю кризу, нам доведеться "перехворіти" та виробити імунітет.

З інженера людських душ вчителя перетворили на звичайного надавача освітніх послуг. Зараз більшість батьків переконані, що краще за вчителя знають, чому саме та яким чином навчати дитину.

Офіційна концепція НУШ ґрунтується на тому, що наші діти страждають від перевантаження. Через це треба полегшити їхнє життя, зокрема, об’єднуючи декілька дисциплін в інтегровані курси.

Наприклад, фізику, хімію та біологію – предмети з різною внутрішньою логічною структурою.

На мою думку, ефективніше буде зменшити їх загальну кількість. Коли я сам був школярем, для мене головними предметами були математика, яка розвиває розум, та мова з літературою, які формують духовний світ.

Дистанційне навчання – найкращий спосіб зберегти цілісність освіти, коли школи зачинено.
Фото Gorodenkoff/Depositphotos

Інші предмети – фізика, хімія, біологія, історія, географія – розвивають ерудицію. На мій погляд, БЖД можна зробити частиною фізичної культури, правознавство – частиною історії, художню культуру – частиною світової літератури.

А решту академічного часу виділити для вивчення англійської мови. Людина, яка не володіє мовою міжнародного спілкування, у сучасних умовах сильно обмежена в можливостях.

Швидко вийти із скрутного положення, не напружуючись, неможливо. Розслабленість можуть собі дозволити школярі Фінляндії, систему освіти якої у нас намагаються наслідувати.

Але батьки маленьких фінів вже побудували свою країну. Ми ж знаходимось на ранніх етапах цього процесу.

Тому нам потрібно вчити дітей наполегливо працювати, прививати їм навички самостійної роботи, зокрема у дистанційному форматі.

В Японії діти не списують не тому, що бояться викриття, а тому що це соромно.

Учні мають усвідомлювати, що їх дім не обмежується стінами власної оселі, так само як їх школа не є звичайною будівлею, де надають освітні послуги.

Це справжній мікровсесвіт, в якому вчителі та учні постійно комунікують, співпрацюючи, і в якому ця комунікація не припиняється після того, як лунає останній дзвінок.

Оксана Пасічник, учителька інформатики у львівському ліцеї "Сихівський"

Оксана Пасічник почала експериментувати з технологіями цифрового навчання майже з самого початку своєї 16-річної кар’єри педагога і продовжує займатись педагогічним дизайном – розробленням і проєктуванням навчальних курсів, зокрема, для переведення їх у цифровий, дистанційний або змішаний формати.

Серед її проєктів – сайт дистанційного навчання ДистОсвіта, яким зараз користуються більше 20-ти тисяч учнів та вчителів з усієї країни.

Під час карантину вона провела дослідження найефективніших сервісів для дистанційного навчання, щоб допомогти колегам швидше адаптуватись до нових умов.

Далі пряма мова Оксани Пасічник.

Про засоби дистанційного навчання

У моїй родині багато вчителів, тому я з самого початку достатньо добре уявляла собі, що на мене очікує, розуміла всі переваги та виклики професії.

Я дуже хотіла показати, якою цікавою, перспективною та креативною наукою є інформатика та робота з сучасними технологіями загалом.

Наша школа, як і, напевно, переважна більшість інших в Україні, не була готова до карантину та дистанційного навчання.

Тому, оскільки я вже мала досвід роботи зі змішаним навчанням, то запропонувала колегам підібрати інструменти, які б дозволили їм впоратись з цим неочікуваним викликом.

Критеріями відбору були безкоштовність, наявність українського інтерфейсу, а також можливість розпочати роботу без попередніх складних налаштувань.

Після аналізу доступних цифрових сервісів виявилось, що найбільш оптимальною є онлайн-дошка Padlet.

Варто, втім, зазначити, що цей варіант найкраще підходить лише для оперативного вирішення задачі організації дистанційного навчання.

Якщо потрібне надійне рішення на більш тривалий час, доцільніше звернути увагу на  повноцінні системи, такі як Google Classroom, Moodle, Edmodo, ClassDojo тощо. 

Онлайн-дошка дозволяє вчителям швидко та зручно створити простір без попереднього розгортання масштабної системи та необхідності реєструвати облікові записи для учнів, і наповнити його матеріалами, презентаціями та відеороликами, а також сформулювати завдання.

Таким чином, вони не залежать від адміністратора шкільного сайту і можуть не турбуватись про десятки чатів, адже всю необхідну інформацію можна отримати, перейшовши за одним посиланням.

Учні можуть задавати питання та завантажувати на дошку виконані роботи.

Власне, сервіс Padlet є цифровим аналогом шкільної дошки, на якій можна щось написати, прикріпити зображення, приміром, картки, схеми чи мапи, розмістити фрагменти підручників, інтерактивні та мультимедійні елементи: відеоролики, гіперпосилання на додаткові ресурси чи презентації.

Процес створення та наповнення надзвичайно простий, не вимагає попередніх знань і доступний навіть для новачків у цифровому світі.

На одній дошці можна розміщувати завдання для різних класів учителя, – вони знаходитимуться на окремих полицях спільного простору.

Поділившись посиланням з учнями один раз, можна доповнювати простір новими матеріалами, завданнями та оголошеннями за потребою.

Фрагмент дошки, яку Оксана Пасічник використовувала під час карантину.
Для збільшення натисніть на світлину

Окрім самої дошки, ми використовували сайт дистанційного навчання, відеоуроки на YouTube, сервіс Google Classroom, Zoom і багато інших.

Подібних сервісів взагалі дуже багато; я постійно з ними експериментую та шукаю нові можливості підвищити рівень свого викладання.

Наприклад, мені дуже подобається система тестування Classtime, зокрема тому, що крім функції перевірки знань, тут можна паралельно проводити командні змагання з досягнення спільної віртуальної мети на швидкість: побудувати міст або врятувати тварин від вимирання.

Ще один зручний сервіс – LearningApps, в якому можна створювати інтерактивні вправи та завдання, орієнтовані не лише на перевірку засвоєння навчального матеріалу, але й на підтримку самого процесу його вивчення.

В учнів є багато спроб і підказок, тому вони не бояться робити помилки, маючи можливість їх виправляти. Це допомагає сформувати розуміння того, що помилка –  не катастрофа, а природна частина процесу навчання.

Також мені подобається сервіс FlipGrid. На жаль, на відміну від вищезгаданих, він наразі недоступний українською мовою, що є суттєвою перешкодою для багатьох користувачів.

Втім, це не применшує його цінності для навчання: фактично він є платформою для організації відеообговорень, яка дозволяє учням записувати та завантажувати короткі відповіді до певної теми.

Все спілкування відбувається у захищеному режимі та недоступне для випадкових відвідувачів.

Оскільки платформа використовується вчителями у багатьох країнах, можна організовувати спільні обговорення для учнів з різних куточків земної кулі.

Цікавим у використанні є сервіс Mentimeter, – він дозволяє зібрати та візуалізувати відповіді користувачів.

Це водночас дає аналітичні дані для вчителя та допомагає учням оцінювати самих себе. Його можна використовувати як в очному, так і в дистанційному навчанні.

Про індивідуалізацію освітнього процесу

Навчання – це виключно індивідуалізований, внутрішній процес. Кожна людина проходить його у своєму режимі, темпі та, напевно, на своїй території.

Але коли ми говоримо про модель навчання у загальній школі, стає зрозуміло, що нинішня організація освітнього процесу дуже рідко дозволяє побудувати індивідуальну навчальну траєкторію та приділити достатньо уваги кожному учневі.

Проте це не є неможливим. Сучасні цифрові технології дозволяють створити більш індивідуалізований простір, ніж нинішня класно-урочна система. Завдяки ним можна отримувати навчальний матеріал у тому місці, у той час і в тому темпі, які підходять конкретному учневі.

Наприклад, відеоматеріали чи підручники є доступними завжди, а не лише протягом окремих 45-ти хвилин заняття, їх можна переглядати повторно, ставити на паузу, перечитувати тексти інструкцій тощо. 

Крім того, технології допомагають налаштовувати траєкторію, за якою учень отримує навчальні матеріали.

Це доволі складна система, але вона дозволяє отримувати матеріал саме того рівня складності, який підходить конкретному учневі у конкретний момент, і який допомагає йому вийти на наступний рівень опанування предмету.

Навчання – це виключно індивідуалізований, внутрішній процес.
Фото koydesign/Depositphotos

Водночас технології звільняють вчителя від виконання рутинних задач, приміром, перевірки тестових завдань, і він може зосередити увагу на індивідуальній підтримці тих учнів, які того потребують найбільше.

І хоча зараз дуже багато говорять про те, що технології деперсоніфікують процес навчання, насправді вони, навпаки, можуть бути дуже потужним інструментом його індивідуалізації.

Про компетентності, які потрібні для адаптації до нового формату навчання

Вчитель, вочевидь, має розбиратись у цифрових інструментах, орієнтуватись в їх функціоналі та вміти ними користуватись.

Крім того, він має вміти проєктувати процес навчання таким чином, аби зробити його максимально ефективним.

Карантин продемонстрував, що одного доступу до певних ресурсів та завдань недостатньо, – потрібно також вміти організувати процес навчання.

Вчитель має не лише допомагати учням опановувати матеріал, але й навчити складати розпорядок дня, планувати свій час і дотримуватися цього плану, відповідально ставитись до питання академічної доброчесності тощо.

Все це набагато простіше робити в умовах очного навчання, ніж у дистанційному форматі.

Використання сучасних технологій дозволяє не лише надавати певні знання, але й навчати вчитися.

Я б хотіла, щоб змінилось усвідомлення цінності освіти як спільної мети учнів, їхніх батьків та вчителів.

На мою думку, це те, чого нам зараз бракує найбільше, і без чого неможливі жодні інші зміни та реформи.

Дуже хочеться, щоб знизився рівень недовіри та страху, а рівень поваги та довіри між усіма учасниками освітнього процесу, а також взаєморозуміння у системі освіти загалом, навпаки, зростав.

Фелікс Літвін, проєкт "Нове покоління вчителів", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина halfpoint/Depositphotosколаж Андрій Калістратенко

Вас також може зацікавити:

Дистанційне навчання: сучасний формат освіти, який має лишитися

Третина українців підтримує впровадження "дистанційки" через пандемію – опитування

Дистанційне спілкування з батьками, гігієна та екстернат для окремих учнів – рекомендації МОН школам

Дитсадок дистанційно: що робити батькам, якщо вихователі зникли з радарів

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua