"Я без тебе не можу". Як вийти з аб'юзивних стосунків та позбутися залежності від партнера

Прокидається з його іменем на вустах і в думках… Звучить романтично, проте чи є це нормою? Коли ви здатні заради свого партнера пожертвувати усім, навіть власним комфортом та пріоритетами.

• У який момент кохання зі світлого почуття починає перетворюватися на небезпечну залежність?
• Як зрозуміти, що партнер перетворився із супутника життя на центр всесвіту?
• Чи є подібне кохання до нестями виявом низької самооцінки та нелюбові до самого себе, яку ми намагаємося замаскувати за сильним почуттям до іншої людини?
• І чому одні жінки ніколи не потраплять в аб’юзні стосунки, а інші наступають на одні і ті ж граблі протягом всього життя?

Ці та суміжні питання обговорили психологині Марія Жиган, Анна Шийчук та Катерина Гольцберг в рамках онлайн-дискусії, присвяченої презентації книжки "Жінки, які кохають до нестями: як ідентифікувати та полишити аб’юзивні стосунки" (Vivat, 2021).

Які риси притаманні жінці, що кохає до нестями

Катерина Гольцберг: Така жінка, має певну залежність. Ми завжди кажемо про почуття любові як низку світлих, мотивуючих почуттів. І токсичним це почуття стає тоді, коли воно переростає з пристрасті та поваги у сліпу залежність та прив'язаність. Бо жінки, які кохають до нестями – це саме про залежність, коли любов не є мотивуючою, не дає сили, можливостей створити щось нове. І жінка, що кохає до нестями, потрапляє до цієї пастки, страждає, а не насолоджується коханням, перебуває у токсичних стосунках. Проблема у тому, що такі страждання часто романтизуються (пригадаймо казки про Русалоньку тощо).

Але ми не можемо маркувати всіх, хто кохає до нестями, співзалежними від партнера. Бо для когось така модель є нормальною, де світ жінки обертається довкола чоловіка, і він, у свою чергу, не є аб'юзером тощо. Не завжди кохання до нестями та токсичні стосунки є безумовно взаємопов'язаними.

Катерина Гольцберг

Марія Жиган: Мені здається, що кохання до нестями (і жінка, що кохає до нестями) – це модель "я страждаю або відчуваю біль у стосунках частіше за щастя чи натхнення". Така жінка відчуває багато тривог і постійно думає, що відбувається з її чоловіком, партнером (де він, з ким, що робить, чому ставиться до неї так, а не отак) .

У світі такої жінки чоловік перебуває на п'єдесталі, партнера є забагато, натомість самої жінки катастрофічно мало. Бо вона визначає себе виключно через почуття до партнера.

І прикладом норми для не] є почуття, в яких треба страждати, "розбігатися" і знову сходитися, влаштовувати психологічні гойдалки і всі ці інші книжкові пристрасті, які не мають сенсу та адекватної оцінки в житті реальному.

У здорових стосунках такому не має місця. Ця викривлена картина стосунків є провідною моделлю для жінки, що кохає до нестями.

Анна Шийчук: Основна характеристика – це кохати чоловіка, який не кохає навзаєм. Односторонне кохання, яке так оспівано літературою та кіно. Так зване нерозділене кохання. З одного боку це – страждання, глибокий сум та розчарування. А з іншого – друга крайність, коли жінки змушують чоловіків бігати за собою, змушуючи їх страждати та перебувати в постійному стресі. Це так само не є адекватним варіантом. І тут варто зауважити, що кохати до нестями – це руйнівне почуття не лише для жінок, а й для чоловіків.

Жінки, що кохають до нестями йдуть на великі жертви заради своїх чоловіків. Вони перетворюють страждання на джерело любові. Також така жінка завжди бажає бути потрібною своєму чоловіку. Бо має всередині себе так багато самотності та безпомічності, що для неї це спосіб компенсувати страх залишитися на самоті. І така жінка буде терпіти навіть насилля, аби не залишитися одинокою.

Як вийти жінці з цього кільця

Анна Шийчук: Однозначно, найперше варто звернутися терапевта та спеціаліста, що може надати кваліфіковану допомогу. У цих випадках терапія дуже рекомендована. Так, терапія це не панацея. Але вона допоможе жінці спитати себе: які саме вона хоче стосунки? Яким бачить свого ідеального партнера? Які її власні очікування щодо цих стосунків? І в цьому діалозі жінка ліпше розуміє свої почуття.

Варто спробувати змінити свої пріоритети. Нарешті обрати себе, а не іншу людину. І це цілком окей. Також у такій ситуації варто шукати підтримку серед людей, які можуть вас зрозуміти, сформувати своє середовище, (можливо з жінок, що були у схожих ситуаціях та змогли знайти рішення).

Анна Шийчук

У який момент кохання починає перетворюватися на небезпечну залежність і як це відстежити

Анна Шийчук: Кохання перестає бути коханням тоді, коли комусь погано у парі, а цей хтось або мовчить, бо не має можливості про це сказати через свої внутрішні установки чи соціальні (коли не прийнято відверто обговорювати проблеми у стосунках тощо).

Або, якщо про дискомфорт сказано, але проігноровано (коли партнер говорить, що ти перебільшуєш, перекручуєш і все не так). І не лише якщо жінки не говорять про свої переживання, а й чоловіки також. Коли чоловіки і жінки однаково перебувають у шлюбах та стосунках, в яких їм зле, створюється видимість норми.

Але якщо кожного партнера спитати, чи йому добре, імовірно, що один з двох скаже "ні". Бо кохання це там, де добре двом. Не важливо, як саме, в якому вияві, головне, щоб це було фактично, за відчуттями. Це називається поняттям персональна норма пари. І тут у кожного своя норма цього "добре", яка для інших може виглядати дивно.

Ще один важливий момент: кохання – це гнучкість. Воно не є статичним та незмінним. Кохання передбачає, що "я люблю тебе навіть тоді, коли ми змінюємося, стаємо іншими людьми з часом". Ми починаємо заново любити нових себе.

Заново намагаємося почути про дискомфорт іншої людини. Стосунки, у яких люди говорять про свій дискомфорт тривають довше та є щасливішими, ніж ті, в яких роблять вигляд, що їм добре та мовчать про свої проблеми. Оце мовчання і починає трансформувати любов у залежність та аб’юз.

Марія Жиган: Момент перетворення здорового, адекватного почуття на кохання до нестями залежить від того, з якою людиною це відбувається і що для кожного з нас означає кохання. Але є й спільне для всіх: у стосунках з'являється забагато тривоги, жінка постійно думає про те, що там з чоловіком, де він, чи так він кохає, як їй цього хочеться. У цей момент динаміка залежності починає нарощуватися.

Посилюється тривога, жінка буквально женеться за чоловіком, аби дізнатися, чому він не подзвонив, чому не так відповів, не тим тоном, чому не посміхнувся тощо. Чоловік починає відчувати тиск, він відмежовуються, бо партнерки стає забагато. Жінка робить ще більше помилок. Бо тепер вона потребує лише уваги свого партнера. І в цей момент важливо почати дивитися всередину себе, сфокусуватися на своїх внутрішніх процесах.

Як зрозуміти, що партнер перетворився із супутника життя на центр всесвіту

Марія Жиган: По-перше тут треба звернути увагу на те, як багато часу жінка приділяє саме думкам про свого партнера. Якщо таких думок більшість, і вона свій настрій визначає через сприйняття та ставлення партнера, тут варто замислитися про залежність.

Перебіг залежності від кохання суголосний з, наприклад, алкогольною чи наркотичною залежністю, коли людині здається, що вона може зупинитися у будь-який час. Але це не так.

Жінка починає повністю фокусуватися на парнері, вона готова роками рятувати вже втрачені стосунки, бо живе лише думкою про те, що він її таки полюбить, зверне увагу.

Така жінка вже не може зрозуміти, що супутник її життя став центром всесвіту, і що її партнер тепер є радше заручником таких стосунків. У такому випадку потрібен погляд ззовні, бо сама жінка вже не мислить критично в оцінці стосунків, що перетворилися на залежність.

Катерина Гольцберг: Відчути самостійно цей перехід людині, що перебуває у стосунках, які вже починають деформуватися, майже неможливо.

Є таке поняття "жаба в окропі". Що це означає? Жаба, якщо її опустити в окріп, витрибне. А якщо посадити в холодну воду та поставити на вогонь, вона буде звикати до температури. І навіть не помітить, що зварилася.

Аналогічно в стосунках: здорові дуже поступово перетворюються в токсичні. І коли ми в якийсь момент усвідомлюємо, що наші стосунки змінилися, може бути пізно щось змінювати. Тут треба іноді спиратися на думку свого оточення, думку людей, яким ми довіряємо. І звісно варто звертатися до кваліфікованих фахівців, психотерапевтів, бо інколи самому в цій проблемі вже не розібратися. Бо і помітити її досить складно.

Анна Шийчук: Є декілька маркерів, на які варто звернути увагу: вам симпатичні емоційно неприступні партнери (люди, яких ми постійно наздоганяємо, які є емоційно, фізично далекими від нас); ви боїтеся бути покинутою (і ладні заради цього витримати все); робити максимум лише для партнера (не заради вас обох у стосунках, а тільки для партнера); ви ладні взяти на себе понад 50% відповідальності та провини усього, що відбувається у стосунках; маєте установку, що ви не гідні щастя (вважаєте партнера кращим, що сталося у вашому житті і кращим, на що ви можете заслуговувати та претендувати); орієнтуєтеся на мрію про те, якими можуть бути стосунки, а не на реальний стан речей; ви вірите, що саме ваше кохання (не діалог, а пояснення своїх потреб тощо) змінить партнера на краще.

Тема дуже розмита, складна, бо немає одного чіткого визначення чи рішення, чорного або білого, що зле, а що добре. У цій темі складних стосунків і щасливого/ нещасливого кохання, так багато варіантів виходу з ситуацій, самих ситуацій та рішень. І є багато винятків (серед рішень та людей). Тому варто почитати книгу "Жінки, які кохають до нестями: як ідентифікувати та полишити аб’юзивні стосунки" (Vivat, 2021), яка описує майже всі ці варіанти, для кожного, і під кожні потреби, під кожну ситуацію.

Як не стати емоційно залежною жінкою у стосунках з чоловіком

Катерина Гольцберг: Коли ми намагаємося створити стосунки, то часто брешемо собі та іншим. Під час початку стосунків ми хочемо сподобатися, підлаштуватися. Ми можемо тікати від себе у цих стосунках від внутрішніх чи зовнішніх конфліктів. І людина, яку ми обираємо партнером, стає таким собі рятівником. І це викликає залежність. Тому важливо розуміти, що не треба перетворювати стосунки на інструмент для вирішення наших особистих проблем. І тоді не з'явиться токсичної залежності від партнера.

Марія Жиган: Умовно є два типи жінок, схильних до залежності від партнерів. Перший тип: жінки, які стали залежним через брак ресурсів (роботи, друзів, залицяльників, грошей). Така жінка бачить чоловіка як того, хто може дати й ресурс. Звідси формується залежність. Другий тип: жінки із залежним розладом особистості. Вони не відчувають себе достатньо хорошими, важливими ще з дитинства. У першому випадку, щоб подолати залежність, треба починати шукати ресурси поза партнером. Влаштуватися на роботу, знайти друзів, хобі тощо. У другому випадку, коли людина має такий собі вірус розладу особистості, навіть наявність ресурсів не вирішують проблему. І цей випадок складніший, тут варто звертатися до спеціаліста і працювати над вирішенням проблеми комплексно.

Що робити жінці, яка зрозуміла, що кохає до нестями

Марія Жиган: Я б точно не радила тактику різкого розриву стосунків. Бо це перехід до іншої крайності (коли жінка починає переконувати себе, що їй ніхто не потрібен). Розриви на злості позбавляють доступу до осмислення залежності, і може трапитися рецидив у нових стосунках.

Катерина Гольцберг: Хочеться сказати, що варто бігти з таких стосунків. Але розуміючи наслідки, давати такі установки не є доцільним. Бо людина, що перебуває у залежності від стосунків, має й низку психологічних, навіть фінансових залежностей супутніх. І треба не бігти, а саме шукати вихід, поступово розбиратися, щоб уникнути травм та криз. Бо коли, наприклад, умовна подруга каже інший "кидай його", чи може ця сама подруга, наприклад, стати підтримкою та допомогти жінці, що переживатиме розрив стосунків? Тут варто шукати раціональних підходів, бути чуйним та готовими допомогти людині, що перебуває в залежності від токсичних стосунків, домашнього насилля тощо.

Анна Шийчук: Варто піти на терапію (є змога обрати те, що є для вас фінансово прийнятним). Точно не варто приймати різких рішень, емоційних. Побудьте з думкою про розрив стосунків бодай місяць. Не робіть необдуманих, невиважених кроків. Також дуже раджу більше читати, слухати про токсичний тип стосунків. І знайти людей, що можуть вас підтримати (рідня, друзі). Ті, хто у скрутну хвилину будуть поруч і стануть на ваш бік. Бо найстрашніше у такому випадку залишитися на самоті з усіма цими переживаннями, соромлячись говорити про свої переживання та винуватити себе. Треба переступати через цей страх, сором і вину і шукати людей, які можуть допомогти та не залишать вас в ізоляції, один на один з проблемою.

Галина Падалко, Валерія Меренкова, УП.Життя

Титульна світлина VitalikRadko/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Вирішили пожити разом. Як не вбити стосунки побутом та непорозумінням

8 порад, які допоможуть покращити стосунки з партнером

10 ознак того, що ви розлюбили і стосункам може настати кінець

Як розірвати стосунки: 4 поради, які допоможуть уникнути непорозумінь

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.