"Ці люди готові перевернути світ". Як Полтава стала буфером між тилом та фронтом

Перший день повномасштабного вторгнення в Україну. Черги до банкоматів та АЗС у Полтаві різко змінилися на черги до пунктів прийому допомоги для захисників.

Потім з’явилися черги до пунктів з прийому пляшок та "переробки" для коктейлів Молотова. Тоді ще не знали про наступ на Київ, оточення Сум, Чернігова та Маріуполя, але було зрозуміло, що роботи у волонтерів стане дуже багато.

Ці черги були показовими й окреслили нові завдання до перемоги – допомогу воїнам і захист Полтави. Колись духовна столиця, а тепер – надійна опора і тил для українських захисників та переселенців – Полтава допомагає Україні вистояти у війні, фактично опинившись буфером між зоною бойових дій та умовним тилом.

Щойно розпочалося повномасштабне вторгнення, 5 місцевих організацій створили неформальне Полтавське волонтерське об’єднання й налагодили роботу.

"Полтавський Батальйон Небайдужих", ЗМІСТ, Центр стратегічних комунікацій, Helpgroup, City Lab розподілили між собою різні напрямки волонтерської діяльності й працюють над ними майже цілодобово.

"Українська правда. Життя" розповідає, як Полтава щодня підтримує міста та людей, чиї життя руйнує війна.

Як "Полтавський батальйон небайдужих" фактично став полком

За день до початку повномасштабного вторгнення Росії волонтери зібралися, щоб обговорити сценарій на випадок нападу. Отримали інформацію про плани РФ, тому потрібен був перелік конкретних дій, якщо ці наміри стануть реальністю.

Ранок 24 лютого розпочався з наради, й "Полтавський батальйон небайдужих" запрацював з новою силою.

Голова організації Наталія Гранчак каже, що ніхто не поїхав з міста. Волонтери, активісти, діячі, депутатів різних рівнів та полтавці, які завжди підтримували діяльність батальйону, запитали: "Можна, ми працюватимемо у Соборі?".

І вже понад 40 днів війни Свято-Успенський собор в Полтаві залишається потужним волонтерським центром і координує інші гуманітарні пункти в місті.

"Волонтерський рух не просто збільшився в рази. Це був вибух самоорганізації. У 2014 році тут був куток, який наповнювався, а ми на передову вивозили й передавали різним підрозділам", – розповідає архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір.

Архієпископ думав, що цього разу усе відбуватиметься так само, утім, за кілька годин увесь простір заповнили необхідним, і локація перетворилася на волонтерський центр.

"Мене це тішить, бо Собор має символізм. Це духовна святиня і цей Собор третій відомий історично храм на цьому місці. Його будували наші предки, тут вони молилися, проходили ті ж самі випробування", – додає архієпископ.

Понад 40 днів війни Свято-Успенський собор в Полтаві залишається потужним волонтерським центром і координує інші гуманітарні пункти в місті

"Полтавський Батальйон Небайдужих" з 2014 року підтримує українську армію. Вони знають, що таке "розгрузка", які класифікації бронежилетів існують і що дійсно потрібно захисникам. В умовах війни – це життєво необхідна інформація.

Структуру роботи батальйону створюють люди, які є його частиною. І сьогодні вона значно сильніша за ту організацію, що була у 2014 році.

"Ці люди готові перевернути світ. 24 лютого, коли ми зібралися за кілька годин після початку війни, Олексій Сердюков запропонував говорити про Собор, про "Полтавський Батальйон Небайдужих", бо до нас є довіра. Нам не потрібно було починати все з нуля, розкачувати цей маятник. Достатньо було сказати, що ми займаємося волонтерством.

25 лютого я зробила публікацію у соцмережах, і ми до вечора зібрали 1,5 млн гривень на потреби війська. Не кажу вже про те, що 26 лютого я не могла дійти до Собору. Мене не пускали, бо не знали, хто я. Люди самоорганізувалися та працювали", – розповідає керівниця Полтавського батальйону небайдужих Наталія Гранчак.

керівниця Полтавського батальйону небайдужих Наталія Гранчак

Гуманітарна допомога

З 24 лютого волонтерам вдалося залучити та перерозподілити 1,5 тис. тонн вантажу. Близько 10% від цього вантажу направили військовим.

З 24 лютого волонтерам вдалося залучити та перерозподілити 1,5 тис. тонн вантажу

У штабі, що займається гуманітарними вантажами Полтавської волонтерської групи, також працюють Павло Бабінчук, Діонісій Каплін, Георгій Єрьомін, Марина Гонтова, Ілона Горбенко та інші.

У кожного своя функція – стежать за рахунками, добувають фінанси, шукають вантажі й транспорт, координують проїзд зеленим коридором. Їх оперативно зібрав народний депутат, співзасновник ЗМІСТу Дмитро Нальотов, й головним завданням було напрацювання системи з пошуком і доставкою необхідної гуманітарки.

"Стало зрозуміло, що Сумщина та Харків через постійні обстріли та блокаду зазнають гуманітарної кризи. Ми вирішили, що потрібно робити у Полтаві гуманітарно-логістичний центр, куди залучати допомогу та розподіляти по потребах в окуповані/блоковані міста.

Водночас робота повинна бути структурованою та системною, адже після п’яти фур можна втратити контроль, що звідки прийшло, скільки всього є та куди його направити. Тому ми спершу ретельно пропрацювали процеси, розробили структуру та обов’язки, подумали, як автоматизувати все, що можна, і запустилися. Це дало можливість працювати із реально великими об’ємами", – розповідає Нальотов.

народний депутат, співзасновник ЗМІСТу Дмитро Нальотов

Над доставкою вантажів працює понад 90 людей, розповідає волонтер, бізнесмен та регіональний представник Міжнародної торгівельної палати у Полтавській області Сергій Данілейко. З 24 лютого вони привезли вантажів на 30 млн євро, на доставку залучили понад 3 млн гривень.

У складі штабу є окремі відділи, що займаються залученням, транспортуванням, документообігом, складською логістикою, видачею та перевіркою.

В одному з офісів є екран, де відслідковують рух вантажів з різних країн. Хоча в автомобілях немає GPS-трекерів, Полтавське волонтерське об’єднання завжди знає, де перебуває вантаж. Також створили спеціальну таблицю, де вказані контакти водія, дата прибуття вантажу, обсяги гуманітарної допомоги тощо.

У складі штабу є окремі відділи, що займаються залученням, транспортуванням, документообігом, складською логістикою, видачею та перевіркою

Організувати доставку "гуманітарки" до Полтави насправді непросто:

"Ми по особистих контактах телефонуємо, шукаємо фонди, й вони нас направляють. Щоб нам довіряли й давали ці якісні вантажі, ми створили сайті і вказали повний ланцюжок логістики з місця виїзду до прибуття.

На складах встановили камери, фотографкємо та знімаємо відео, даємо звіти для зарубіжних партнерів, щоб нам довіряли", – каже засновник ГО "Центр стратегічних комунікацій" Георгій Єрьомін.

Засновник ГО "Центр стратегічних комунікацій" Георгій Єрьомін

Головний момент у роботі з іноземними партнерами – це довіра. Волонтер Діонісій Каплін розповідає, що це стало важливим елементом співпраці.

За його словами, чимало разів траплялася ситуація, коли до України надсилали вантаж, а потім організація-отримувач зникала. Тому з європейськими партнерами вибудували системну роботу з чітким делегуванням повноважень.

"Є люди, які шукають гуманітарну допомогу, домовляються з партнерами, щоб вони надали її в потрібному обсязі й за потребою. Далі триває пошук автомобіля, який може це доставити. Його треба заправити і заплатити водію.

Якщо перші кілька тижнів водії погоджувалися безкоштовно возити, то потім у них та власників машин закінчується фінансовий ресурс.

У середньому доставка фури коштує 3 тис. євро. Разом з партнерами по бізнесу ми зібрали 100 тис. доларів, щоб забезпечити приїзд сотні автомобілів", – розповідає Діонісій Каплін.

Одна з проблем полтавських волонтерів сьогодні – робота з колегами на заході України.

У західних областях накопичуються гуманітарні вантажі, які там залишають як "резерв", хоча ці матеріали потрібні на Харківщині, Сумщині, у Києві.

Також траплялися ситуації, розповідають волонтери, коли у Полтаві отримували з-за кордону вантаж, він потрапляв на склад, а потім його вже не віддавали. Тому вирішили працювати за власною логістикою.

У центр гуманітарної допомоги надійшло вже 75 20-тонних машин з різних країн Європи. На особистих зв’язках людей та бізнесах вибудували систему контактів. На склад найчастіше приходять харчові продукти, консерви, солодощі. Підгузки дитячі й дорослі, гігієні засоби.

Також приходить тактична допомога: спальники, ліхтарики, медичне обладнання.

Волонтери отримали мобільний дефібрилятор, який передали до реанімобіля, кисень для підтримки дихання. Також надійшли функціональні ліжка для реанімацій.

Це лише кілька прикладів з роботи волонтерів, що триває безперервно понад 40 днів.

Аналізом та затвердженням заявок займається архітектор-урбаніст та засновник ГО City Lab Дмитро Козиренко.

З початком війни він кардинально змінив сферу діяльності, але планує повернутися в архітектурний напрямок, аби відбудовувати усе, що знищили окупанти.

Усі заявки приймають в електронному вигляді за допомогою гугл-форми. Далі аналізують самого заявника, наявність необхідної допомоги та повідомляють, коли можна стати на завантаження товару.

"Здебільшого гуманітарна допомога спрямовується у міста, що постраждали від російської агресії: Харків, Суми, Охтирка, Тростянець.

Наприклад, у Харкові є мікрорайони, де люди майже місяць сидять у підвалах і мають можливість користуватися лише тими продуктами, які привезуть місцеві волонтери. Направляємо також на потреби переселенців та ЗСУ", – розповідає Дмитро Козиренко.

архітектор-урбаніст та засновник ГО City Lab Дмитро Козиренко

Загалом у Полтавського волонтерського об’єднання є багато "контрагентів", зокрема: групи "4.5.0 Харків’яни разом", БФ "Допомога – це я", Молодіжна рада Харкова, БФ "Долоньки UA", БФ "Ти потрібен – Харків", "Art Marks – Харків", "Пекельна кухня – Харків", Ideasoft, "Слобожанські ластівки", Охтирська, Сумська, Тростянецька міськради, ЦУКР та багато інших.

Харківська волонтерка Наталія Попова залишається вдома і продовжує допомагати людям, які залишилися в місті. З Полтавським волонтерським об’єднанням вона співпрацює з початку березня над доставкою гуманітарної допомоги та евакуації людей.

"Полтава зв’язалася і запропонували допомогу, що була дуже значною і без будь-якої бюрократії. Після нашої розмови до нас практично наступного дня пішли автобуси з їжею та медикаментами.

Уявіть, як це було важливо, коли в регіон просто припинили постачати будь-які товари. Завдяки цій допомозі працюють кухні штабу "4.5.0 Харків’яни разом", з якими я співпрацюю, й готують понад 5 тис. обідів на день для лікарень, ЗСУ і людей", – розповідає Наталія Попова.

харківська волонтерка Наталія Попова

На базі об’єднання працює також медичний склад на 200 квадратних метрів, де одночасно працює 2-3 провізори. Його завданням є доукомплектація гуманітарної допомоги ліками, що також іноді є великим дефіцитом.

За допомоги складу вдавалося передавати у постраждалі міста ліки, як-от "L-тироксин" та "Еутирокс" – це гормони щитоподібної залози, без яких деякі люди просто не можуть вижити. Загалом передали понад тисячу упаковок.

Також склад допомагає громадам і підрозділам ЗСУ та ТрО, які повинні постійно мати протипростудні, шлункові ліки, антибіотики, адже бійці періодично мають звичайні хвороби, їх ніхто не скасовував.

Усе, що приходить і можна застосувати для війни, також йде для ЗСУ. Зокрема турнікети, бандажі, військові аптечки тощо. Усе, що потрібно госпіталям, передають до медзакладів.

За понад місяць повномасштабної війни ситуація з доставкою гуманітарних вантажів суттєво змінилася. Якщо в перші дні волонтери готові були брати будь-який вантаж з Європи, то тепер забирають тільки найнеобхідніше.

Крім того, тепер волонтери мають знайти гроші на оплату доставки гуманітарної допомоги, заплатити водієві. Та найголовнішим було завоювати довіру європейських партнерів.

Підтримка тероборони

Найголовніше завдання волонтерів сьогодні – забезпечення та підтримка бойових підрозділів та бригад на передовій.

Амуніція, бронежилети, тепловізори, запчастини до зброї та техніки, їжа, побутові потреби для бійців ЗСУ і ТрО, та багато іншого.

Нардеп Дмитро Нальотов розповідає, що у Полтаві співпраця організації із місцевою теробороною розпочалася ще за три місяці до війни.

До нього у приймальню прийшов заступник командира бригади й запропонував спільно працювати над розвитком територіальної оборони.

Влаштували декілька інформаційних кампаній щодо роз’яснення людям, що таке ТрО, агітували до вступу у склад місцевої бригади. І коли стартувала мобілізація, майбутні бійці вже знали, куди треба йти та що потрібно робити.

Керівник аналітичного центру ЗМІСТ Олександр Скрипай каже, що працюють за запитами ЗСУ і ТрО:

"Телефонують, говорять про потреби, й ми шукаємо для них усе. Ми їх забезпечили багато чим – від цигарок, які ми в Прилуках забирали до морозилок, холодильників, телефонів та машин".

Керівник аналітичного центру ЗМІСТ Олександр Скрипай

У перші дні волонтери вирішували побутові питання та питання обмундирування, аби військовим більше часу залишилося на військові завдання.

На той момент ворог вже був на кордонах та всередині Полтавської області. Тоді ніхто не знав, чи підуть вони на Полтаву, тому перші три тижні час йшов реально на години.

Волонтери розуміли, що можливість підготовки зараз – це збережені життя та, можливо, відбиття атаки ворога та окупації, тому працювали цілодобова та максимально інтенсивно. Нині Полтавський міський батальйон тероборони та управління бригади області укомплектовані на понад 80%.

Потреби є і зараз. Наприклад, кошти на купівлю апарату, що дозволяє перехоплювати дрони. На території області ворожі дрони постійно ведуть розвідку, їх періодично збивають. Тому відкрили збір коштів для закупівлі 25 тепловізорів для передової та глушника дронів для полтавської тероборони.

Евакуація

Коли з’явилася потреба в евакуації людей з областей, що страждають внаслідок бойових дій, волонтери почали роботу і в цьому напрямку.

Люди на легкових авто, які хотіли допомагати вивозити людей з Харкова, не завжди могли заїжджати у місто через обстріли та можливість "зустрітися" з ДРГ ворога.

Тому для системної евакуації волонтери налаштували роботу у Пісочині та Валках біля Харкова.

Завдяки цим пунктам водіям не потрібно було їхати до Харкова, а люди отримали місце де могли спокійно дочекатися транспорту, щоб виїхати з пекла:

"Ми зв’язалися з селищним головою Пісочина. Вони віддали нам будинок культури. Харків’янам було реальним дістатися Пісочина, а там волонтери забирали їх на авто.

На наступний день, коли ми це організували, підключилася Полтавська ОВА, і туди пішли автобуси. Туди поїхали полтавці й днів 8 допомагали людям, які не могли самостійно виїхати", – розповідає керівник благодійного фонду Helpgroup Давид Джалагонія.

керівник благодійного фонду Helpgroup Давид Джалагонія

З Валок та Пісочина щодня відправляли по 7 автобусів. Потім їхня кількість поступово зменшувалася. Паралельно почали працювати над евакуацією з Сумщини.

Автобуси із Полтави прямували до Лохвиці, чекали на колону та прямували до Сум із машинами Червоного Хреста. Чи буде коридор наступного дня, було невідомо, тому інколи водії стояли там по 2-3 доби.

"Перші дні місткість автобусів не дозволяла забрати всіх. Люди буквально штурмували колону. Ті, що залишалися, не знали, чи буде завтра коридор, чи увійдуть орки у місто вночі.

Мене дуже вразили історії людей, які приїжджали з Сум. Мати заводила дітей в автобуси й просила вивезти з цього пекла. Дуже важко, коли натовп біля автобусів, і ніхто нікого не пропускає", – розповідає Давид.

Зеленими коридорами вивозили переважно жінок і дітей, які мають складні історії.

Також евакуацією займаються переселенці з Харкова і Сум. Щойно їм вдалося врятуватися з-під обстрілів, вони почали займатися волонтерством і стали частиною полтавського об’єднання.

Давид Джалагонія розповів, що нині благодійний фонд допомагає родинам, в яких є діти з інвалідністю, займається роздачею продуктових та гуманітарних наборів та "гуманітаркою" загалом. Усі кошти, які мав фонд, витратили на закупівлю продуктів, коли гуманітарної допомоги ще не отримували, та на пальне для евакуації.

Але після перемоги знову працюватимуть над допомогою усім, хто цього потребує.

Благодійний фонд допомагає родинам, в яких є діти з інвалідністю, займається роздачею продуктових та гуманітарних наборів та "гуманітаркою" загалом

Загалом, спільними зусиллями волонтерів та двох ОВА, вдалося евакуювати з Харкова майже 5 тис. людей, а з Сум – майже 3,5 тис. людей.

Військова амуніція

Керівниця напрямку амуніції Олександра Сиротенко займається волонтерською діяльністю із 2014 року, тому вже давно може відрізнити тепловізор під приладу нічного бачення.

Після обстрілів і наступу у лютому 2022 року відразу зв’язалася з партнерами, щоб організовувати процес доставки допомоги в Полтаву.

Керівниця напрямку амуніції Олександра Сиротенко

Пошук засобів зв'язку, засобів спостереження – тепловізорів, приладів нічного бачення, квадрокоптерів, дальномірів, біноклів, рацій, захисної амуніції – усе це стало пріоритетом.

Через хаос в Україні в перші дні багато магазинів не працювали, тому волонтери намагалися виходити на власників, щоб викупити хоч якісь речі.

За лічені дні знайшли в Україні понад 20 тепловізорів і понад 10 приладів нічного бачення. Уже наприкінці лютого перші "тепліки" передали полтавським захисникам.

Згодом в Україні неможливо було щось купити, адже все закінчилося, а поставок не було. Почали шукати необхідне за кордоном. Знайшлися люди, котрі були готові викупляти обладнання.

Організували логістику, й окремий волонтер їздив до Європи і збирав цінні вантажі в різних куточках.

Об’єднання постійно передає спорядження бійцям за пріоритетністю "гарячих точок".

Зараз переважно працюють із підрозділами ЗСУ, які нині на передовій. У міру можливостей розглядають заявки захисників і виконують, але інколи не вистачає ресурсу забезпечити усім необхідним, тоді звертаються до всеукраїнських організацій – "Повернись живим" та Фонду Сергія Притули.

Волонтери вважають, що наразі найактуальнішими позиціями залишаються тепловізори, прилади нічного бачення, рації, бронежилети, каски, дрони.

Вони орієнтуються в якості амуніції, у цінах на обладнання. При цьому ситуація зараз відрізняється від 2014 року тим, що інколи доводиться не обирати, а брати те, що є, бо за кілька хвилин це може забрати хтось інший.

Щодня організація опрацьовує потреби захисників, збирає кошти, закуповує необхідні речі, приймає та відправляє вантажі. І робитиме це до Перемоги України.

Особливим напрямком роботи є пошук для ЗСУ джипів та пікапів. Для цього волонтери знаходять автівки за кордоном, організовують логістику та передають на потреби військових. Загалом для армії та ТрО передали уже понад 10 таких машин.

Особливим напрямком роботи є пошук для ЗСУ джипів та пікапів

З початком повномасштабної війни Полтавське волонтерське об’єднання зібрало понад 10 млн гривень. Завдяки цьому придбали понад 100 тепловізорів для бійців на позиціях, десятки приладів нічного бачення, біноклі, захисне спорядження, джипи та пікапи для армії й багато іншого.

Територіальна оборона Полтавщини забезпечена необхідними приладами та спорядженням для захисту області. Щойно з’являються нові потреби, волонтери шукають можливості, щоб закривати їх максимально швидко.

"З цією командою ми постійно на зв’язку. Вони цілодобово допомагають, тому бійці забезпечені необхідним харчуванням, спорядженням, технікою. Сьогодні від волонтерів багато залежить і тероборона за цей відгук вдячна", – каже заступник командира окремої бригади тероборони Полтавщини підполковник Володимир Іщенко.

заступник командира окремої бригади тероборони Полтавщини підполковник Володимир Іщенко

Що робити, якщо сьогодні – війна

Російська агресія повністю змінила вектор та вид діяльності багатьох організацій в Україні. Фактично усі довоєнні фактори, як-от конкуренція, політичні погляди, втратили сенс, натомість з’явилася одна спільна мета – перемога.

"Ми готувалися до дій за різних сценаріїв, зокрема й у разі відкритого вторгнення, принаймні на рівні розмов. Ми вирішили, що ефективним буде миттєве переформатування вже діючих організацій під завдання воєнного часу", – розповідає керівник штабу Полтавського об’єднання волонтерів Олексій Сердюков, засновник групи проєктів ЗМІСТ.

керівник штабу Полтавського об’єднання волонтерів Олексій Сердюков, засновник групи проєктів ЗМІСТ

Штаб постійно працює над втіленням результативних управлінських рішень.

Наприклад, коли Суми були заблоковані, до автобусів для евакуації почали класти гуманітарку – туди йдуть ящики, звідси їдуть люди.

Вдалим рішенням також було створення неформальної цивільної служби для ТрО із постачання: люди із бізнесу моментально знаходили необхідні потужності для ремонтів, запчастини, будівельні матеріали, адже знали місцевий ринок та місцевих людей.

У перші дні та тижні готовність людей включатися у процеси була надзвичайно великою, і найпершим завданням було зробити процес ефективним. Для цього, наприклад, створили Telegram-канал "Ми готові. Полтава", де публікують потреби та можливості допомогти волонтерам, місту та країні.

За перший тиждень підписалося 30 тисяч людей. Зі слів волонтерів, перші три тижні (і навіть інколи зараз) канал мав ефект "атомної бомби".

Потреби після публікації закривалися миттєво. Якщо, наприклад, канал опублікував інформацію про потребу у фізичній роботі (інструментах, продуктах, транспорті) із контактним телефоном – його у буквальному сенсі "клали" дзвінками, а власник номера дзвонив через 15 хвилин і просив зняти повідомлення.

На каналі були публікації зі збором коштів, які збирали до 500 тис. гривень протягом години. Також завдяки каналу волонтерам вдалося знайти та передати понад 10 потужних генераторів для харківських лікарень, загальною вартістю понад 1 млн гривень.

Об’єднання волонтерів не має наджорсткої структури, але користується кількома базовими принципами, які сформувалися органічно за умов воєнного часу і дають можливість бути ефективним та результативними:

• процеси беруть "під ключ". Якщо член команди взяв відповідальність, то не перекладає її на інших, а відповідає за кінцевий результат;
• максимальна системність. Не цікаво зробити щось "разове", важливо налагодити процес, аби він працював надалі;
• ніхто не використовує діяльність для особистого та політичного піару, ніхто не "хайпує" на війні.

Ці принципи ніде не зафіксовані, просто система працює так, що людина яка їх не виконує, розчиняється і зникає. У волонтерів є хлопці, які готові їхати у найнебезпечніші місця, і періодично це роблять, Анатолій і Павло. Їх називають "розвідрота".

"Перший місяць у Полтаві – це один великий майдан: від будівництва блокпостів до допомоги ТрО, ЗСУ, переселенцям. Багато людей, представників громадянського суспільства пішли на фронт, у ЗСУ – це справжні герої. Комунікація між ними на тилом робить роботу волонтерів та цивільних служб більше ефективною.

Самоорганізація та відповідальність українців зараз – це абсолютне нове явище навіть у цивілізаційному сенсі. Помножена на ефективний менеджмент та сучасні технології після перемоги вона може стати новою національною ідеєю та проривним імпульсом, якщо вдасться зменшити внутрішні суперечки.

У цій війні кожен платить свою ціну та робить свій внесок – тепер ми можемо подивитися на базові речі, як-от свобода, суб’єктність, розвиток – по-іншому", – вважає засновник ЗМІСТу.

Незліченна кількість людей роблять величезний вклад у наближення перемоги й не демонструють цього публічно. Усі вони створюють нову реальність для майбутнього своїх дітей та онуків.

Полтавці розуміють, що їхнє місто стає важливим логістичним центром для України, тому вже зараз розробляють моделі та проєкти, які дозволять розв'язувати завдання для створення нової успішної та потужної країни.

Денис Старостін, спеціально для УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Як мешканці одного будинку стали волонтерити разом. Історії з Харкова

Робити трохи більше, ніж можеш. Історії волонтерів найбільшого хабу Help Ukraine Center в Польщі

350 людей у тісному підвалі: спогади волонтерки про 27 днів окупації на Чернігівщині

Покинуті у квартирах: як волонтери у Києві рятують тварин від загибелі

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.