"Проломлений череп, вибиті зуби та відірваний хвіст": як волонтерка Анастасія Тиха з Ірпеня рятує травмованих тварин

Наприкінці липня 2023-го у Києві відкрили мурал на честь зоозахисниці Анастасії Тихої. На початку повномасштабного вторгнення РФ дівчину зазнімкували, коли вона евакуювала з Ірпеня собак, частина з яких були на інвалідних візочках.

Про створення стінопису зооволонтерка знала. Каже, що попросила додати до малюнку собак-інвалідів.

На Київщині Настя має притулок для тварин "Дім особливих хвостиків", в якому опікується пораненими або невиліковними собаками й котами.

"Українській правді. Життя" 22-річна волонтерка розповіла про травми, з якими до неї потрапляють тварини, їхнє лікування і чому називає себе "собачницею".

"У березні 2022-го було 20 тварин, зараз 150"

Ґанок притулку "Дім особливих хвостиків". Усі фото: УП. Життя

На порозі "Дому особливих хвостиків" гостей зустрічають десяток собак: Хлібчик з пошкодженнями мозку, врятований з Херсона Черниш, сліпий на одне око Їжак, шкутильгаюча Жужа та Багіра, яку збила машина, грайливий Лапусік без задньої лівої лапи...

Тварини з інвалідністю дають собі раду на дворі. Під парканом по периметру ґанку за гостями стежать здорові або вже вилікувані собаки у клітках.

"Здорові тварини у нас у вольєрах, бо за інстинктом у собак виживає найсильніший, вони можуть утискати хворих. Випускаємо їх тільки під наглядом", – пояснює Настя.

З усіх песиків надворі, на перший погляд, насторогу викликає алабай Лайма, який тут один з найбільших. Втім, тривожність зникає, коли бачиш покалічене тіло пса.

Пес Лайма. Собаку знайшли військові в Бахмуті, він був у зачиненому вольєрі

Лаймі півтора року. Її випадково виявили військові на подвір’ї розбомбленого будинку в Бахмуті. Ймовірно, розповідає зооволонтерка, господарі виїхали й залишили собаку в зачиненому вольєрі без води та їжі.

Скільки пес жив у клітці – достеменно не відомо. Коли його знайшли, він ледь ворушив головою й важив близько 20 кг.

Внаслідок несприятливих умов у собаки атрофувалися м’язи задніх лап.

"Вольєр був близько двох метрів. М’язи задніх лап назавжди атрофувалися, допоможе лише операція. Він не може нормально ходити, бігати та попри зріст досі не набирає достатньої ваги", – розповідає зооволонтерка.

Настя каже, що тварин із таким життєвим досвідом зустрічає, на щастя, рідко. Майже щомісяця військові привозять дівчині нових вихованців.

"Я думала, що лімітом буде 50 собак, втім зараз їх вже близько 150. Ми відмовляємо людям, якщо звертаються, наприклад, з не прифронтових територій. Також я не займаюся цуценятами", – пояснює дівчина.

Читайте також: Пес-рятівник, який кілька годин шукав людей в Умані, заснув на завалі. ФОТО

Анастасія Тиха зі своїми, як каже дівчина, дітьми. На руках тримають Хлібчика, але туди також дуже хоче Їжак

У "Домі особливих хвостиків" живуть близько 50 котів, частина з них травмовані. Настя розповідає, що здоровими тваринами почала опікуватися з літа минулого року, а котами з інвалідністю – від зими.

Дівчина зізнається, що попри лікування та допомогу, душа до котячих "не лежить".

"Вони для мене всі однакові. Я не помічала в котів якоїсь прив’язаності до господарів, емпатії в їхніх очах, яка є, наприклад, у собак. Змінилася людина, яка мене годує, – "ну і ладно" – от вони всі такі", – розповідає дівчина.

Найтяжче котам звикнути до нової території – на це їм потрібно більше часу у порівнянні з собаками, додає Настя.

"Закінчила 4 курси й взяла академвідпустку"

Пес Лойд з Часового Яру. Собаку збила машина, після чого він ледь ворушив задніми лапами, схуд до 11 кг. Після операції собака почав повзати, нині почувається набагато краще

Настя – киянка, але коли в дитинстві батьки вирішили зайнятися розплідником породистих собак бульмастифів, родина переїхала на Київщину.

У підлітковому віці дівчина зустріла свого майбутнього чоловіка Артура, з яким перебралися жити до Ірпеня.

"Я закохалася в Ірпінь, бо це місто собак. Здається, в кожній квартирі, кожному будинку живе собака", – зізнається волонтерка.

Настя розповідає, що з дитинства любила доглядати та лікувати тварин, тому з вибором майбутньої професії не барилася, обрала ветеринарну медицину.

Коли розпочалася повномасштабна війна, дівчина закінчувала 4 курс навчання.

Пригадує, як в перші дні березня 2022-го ухвалювали рішення про евакуацію.

Головне, що зупиняло, каже дівчина – це не розуміння, де жити з усіма тваринами, яких було близько 20-ти: собаки, коти, хамелеон, черепаха, хом’як та павук.

"Знайома волонтерка тоді знайшла житло для нас усіх. Там не було ані кухні, ані туалету, втім була ванна для собак. На перший час нам все підходило.

Потім, коли фото зі мною поширилося мережею, нам запропонували житло українці, які тривалий час мешкають в Італії. В них був шикарний будинок", – ділиться спогадами дівчина.

Через півтора місяця в мандрах, після того, як Київщину деокупували, зооволонтерка з родиною повернулася додому в Ірпінь.

Пес Лапусік з Донеччини. Собака приїхав до притулку без задньої лапи та хвоста

Останній рік Настя в академвідпустці. Чи продовжувати навчання, каже, питання не стоїть – бажання є, втім часу на все бракує.

Нині дівчина працює ріелтором. У цю галузь її привів чоловік, який дистанційно працює ним за кордоном.

"Завдяки роботі я маю позицію – притулок утримуємо ми з чоловіком, а щодо лікування тварин, я час від часу можу попросити людей допомогти закрити рахунки.

Якось нам люди допомогли покрити борг за лікування в 300 тисяч гривень", – каже дівчина й додає, що небайдужі також часто приносять корм, переноски, лежаки, пелюшки тощо.

"Проломлений череп, вибиті зуби, відірваний хвіст"

Бажання опікуватися травмованими тваринами Настя пояснює тим, що притулків для тварин з інвалідністю не так багато. Крім того, дівчина називає себе емпатичною й допитливою.

"Вони як особливі діти: кожен зі своїм характером та історією. Я радію, коли розумію, що це чудо не мало жити, а ми зробили все, щоб воно жило", – пояснює волонтерка, паралельно гладячи собаку на прізвисько Їжак.

Песик – один з її улюбленців, його повне ім’я – Єжислав. Чорний дворовий пес – сліпий на одне око і має лише два зуби. Собаці 16 років.

Настін улюбленець – Їжак. За словами дівчини, прізвисько собаці дали через його пористе волосся

"Він двічі потрапляв у ДТП. Щодо зубів, мені здається, їх вибили, вдаривши ногою, бо в нього була зламана щелепа.

Він дуже противний, часом кидається на псів, гризеться, не слухається. Його ніхто не любить у притулку, але це мій собака. Чим старіша й більш хвора тварина, тим хочеться дати їй більше догляду", – каже Настя.

Зараз у звіринці живуть тварини віком від місяця до 19 років. За словами дівчини, найважче обходитися з молодими, яких "травмували".

У віці до одного року у собаки можуть сформуватися дитячі травми або тригери – він може боятися людей або виключно жінок чи чоловіків, лякатися специфічних звуків або речей.

"У нас був собака, якого вдарили об дерево, після чого він боявся дерев. Був пес, який боявся швабри й щоразу ховався, коли її бачив. Складно було з собакою, якого в дитинстві покусав собака породи вівчарка і після того він їх ненавидів. В притулку є вівчарки", – розповідає волонтерка.

У таких випадках дівчина забирає речі, які є тригерами, й завдяки роботі з кінологом собаки поступово змінюють своє ставлення до них, звикають.

Крім того, є фізичні травми. Пес на прізвисько Бос до притулку потрапив без двох передніх лап. За словами дівчини, їх відрубали – одну біля коліна, іншу біля зап’ястя.

Собака підпускає до себе лише двох людей. Для нього створили відкритий вольєр, з якого він майже ніколи не виходить.

Не соціалізованою у звіринці нині є Саманта з Миколаєва. Тривалий час вона мешкала у притулку Харкова, а після лютого 2022-го переїхала на Київщину. Останні роки Саманта живе з інвалідністю.

"Вона народила цуценят, яких люди вирішили забити ногами. Мати намагалася захистити дітей, через що отримала травму хребта й в неї паралізувало задні лапи. Вона ненавидить людей й боїться, коли до неї підходять", – розповідає Настя.

Пес Дід живе за погребом, який розташований на території притулку

"Дикуном" в притулку звуть пса Діда, який тримається завжди окремо від усіх.

"Його побили чи то битою, чи то молотком по голові. У нього був проломлений череп, вибиті зуби, відірваний хвіст", – каже дівчина.

Читайте також: Як евакуюватися з домашніми тваринами: тривожна валізка, документи, перебування в бомбосховищі

"Породисті тварини частіше стикаються з жорстокістю"

Врятовані з розплідника французькі бульдоги та метиси бульдога з таксою

Серед 90 собак в притулку 20 – породисті. Є, зокрема, алабай, кангал, німецькі вівчарки, боксер, французькі бульдоги, померанський шпіц та йоркшир-тер’єр.

"Часто вони потрапляють до нас із незаконних розплідників, де, крім того, що "в’яжуть", умовно, онуку й дідуся і через змішання крові тварини народжуються слабшими, так їх ще й тримають у неналежних умовах", – каже Настя.

Так до звіринця потрапило кілька французьких бульдогів, померанський шпіц, а також 4-річний бульдог з інвалідністю, в якого паралізовані задні лапи.

За місяць проживання в притулку собака встиг адаптуватися й знайшов собі зручне прохолодне місце біля миски з кормом.

Травмований французький бульдог. У собаки немає окремого прізвиська, в притулку всі його кличуть "бульдожка"

"У неї була багатоплідна вагітність і під вагою плоду провис хребет й защемив спинний мозок, після чого паралізувало задні лапи. Люди не зверталися по допомогу, вирішили почекати поки вона народить. Дітей забрали на продаж, а собака тепер у нас", – розповідає дівчина.

Відновити функціональність лап неможливо, тож для бульдога створили візок.

За словами волонтерки, породисті тварини частіше стикаються з жорстоким ставленням людей, зокрема через те, що потребують пильнішого догляду.

"Іноді собака не хоче лікуватися"

Коли привозять нових тварин, спершу вони проходять обстеження: їм роблять аналіз крові, УЗД черевної порожнини та серця, за необхідності – МРТ.

Після цього тварин каструють та роблять їм щеплення.

"Обстеження і діагностика кожної тварини обходиться у 2-3 тисячі гривень. Якщо тварина інвалід, то близько 5 тисяч гривень. Якщо потрібна операція, то суми більші. В одного собаки були кулі в хребті. Знадобилося 38 тисяч гривень, щоб все дістати й почистити", – каже Настя.

Читайте також: У віці 12 років помер вірусний пес Чімс – зірка мемів

Здорові або вилікувані тварини живуть окремо у вольєрах. До деяких кліток, каже Настя, вона сама боїться просунути руку, аби, до прикладу, тварину погладити

Адаптація на новому місці та реабілітація у всіх тварин проходить по-різному. На це впливає вік та пережитий досвід, додає дівчина.

"За 5 років роботи з тваринами двічі були випадки, коли собака не хотів лікуватися, не хотів жити. Це було пов’язано з прив’язаністю до людей, з якими її розлучили, та з травмою чи хворобою.

У подібному стані собака перестає самостійно їсти, у неї змінюється погляд. Він не спостерігає за тобою, не піднімає голову, не цікавиться, перестає будь-що нюхати", – розповідає волонтерка.

У такому разі тварину годують через силу, допоки не з’явиться апетит.

"У нас є собака кане-корсо, в якої власник загинув на війні. Певний час пес жив з його дружиною, втім зрештою його привезли до нас. У його гавканні чутно сум й здається, що він постійно когось шукає очима, напевно, того хазяїна", – додає волонтерка.

Чи можна взяти тварину?

Кожна тварина з притулку шукає свою родину. Утім, кожному, хто захоче прихистити тварину, спочатку потрібно буде обґрунтувати своє бажання.

"Якщо ви готові до особливості тварини, її хвороби, стану й маєте на меті взяти когось конкретного, ви заповнюєте анкету про себе, ми з вами спілкуємося, а потім ви зможете узяти тварину на тиждень – це випробовувальний термін.

Якщо надалі все буде добре – вітаю, у вас є домашній улюбленець. Я залишуся вашим персональним консультантом щодо тварини 24 години на добу 7 днів на тиждень", – мовить дівчина.

Читайте також: Безсоння та надмірне виділення слини: як домашні тварини реагують на війну та як їм допомогти

"Бульдожка", який любить проводити час в затінку на прохолодній травичці

Якщо собака породистий, волонтерка просить оплатити один чек за його лікування. Кошти підуть на розвиток притулку.

За словами Насті, протягом минулих років вдавалося знайти родини для 1-2 собак з інвалідністю. Не рідко тварин відправляють за кордон, зокрема, до українських біженців.

Часто потенційним власникам тварин доводиться відмовляти.

"До прикладу, в одній родині мені розповідали, що тварин не можна вакцинувати", – каже зооволонтерка.

У деяких випадках тварин віддавали назад. Чотири рази, розповідає дівчина, в притулок повертався померанський шпіц, який після кількох тижнів у новій родині нібито "показує" свій характер.

"Зараз ми трохи змінюємо притулок, аби люди могли до нас приходити, вигулювати собак та допомагати у догляді за тваринами. Ми хочемо відділити тих, хто вже соціалізований від поки ще "дикунів", – мовить волонтерка.

На годування тварин протягом одного дня потрібно 25 кг корму. "Дім особливих хвостиків" потребує допомоги, зробити це можна за посиланням.

Анастасія Поя, "Українська правда. Життя"

Читайте також: 12 тварин, що стали відомими під час війни: історії сміливих чотирилапих