"Собаку з притулку гладив Орландо Блум": як підлітки-зооволонтери рятують тварин

Чи можна змінити світ, коли ти навчаєшся в школі? Так, переконані юні зоозахисниці.

Вони годують безпритульних собак у своїх містах та шукають дім для пухнастиків, яких власники покинули напризволяще.

Серед молодих зооволонтерів – 15-річна Поліна, 17-річна Софія й 19-річна Дарина, які створили власні проєкти для допомоги тваринам.

"Ковчег" допомагає чотирилапим у Кропивницькому, Red Dog – у Харкові, а PawClub – у Знамʼянці.

Дівчата розповіли "УП. Життя", як їхнє дитинство вплинуло на рішення зайнятись зооволонтерством, чому допомога тваринам важлива під час війни, і як маленькі добрі справи можуть зробити чотирилапих щасливішими.

Далі – їхня пряма мова.

Дарина, 19 років

Дарина допомагає тваринкам у Харкові

Привіт! Я Дарина, живу у Харкові, вчуся на кінолога у Державному біотехнічному університеті. Зараз не працюю, тому що є багато тварин, яким треба допомагати. Я почала робити це ще з 2017 року: їздила до місцевого притулку, вигулювала тварин. Там захопилася кінологією.

Наш проєкт Red dog утворився на початку літа минулого року. У мене була моя команда КВК, з якими ми грали у Харківській міській лізі. Я їм написала, що є така ідея – рятувати тварин. Мене всі підтримали. Ми назвали проєкт Reg Dog на честь мого першого пса Мажора, тому що він рудий.

Проєкт Reg Dog допомагає бездомним тваринам

Спочатку в команді нас було троє, зараз більше. Нам допомогли створити стратегію, надали гранти на допомогу тваринам. Спочатку ми зробили годівнички біля кафе, ресторанів, салонів краси, загалом у 12 закладах.

Поставили мисочки з водою і кормом на вулиці, щоб безпритульні собаки могли пити та їсти.

Також людям, які брали песиків з притулку, видавали гуманітарний набір Red Box

Потім ми почали співпрацювати з одним собачим притулком. Передали 60 боксів для тварин, яких забирають додому: там були нашийник, корм та "інструкція до песика". У цій інструкції ми пояснюємо, як часто потрібно їздити до ветеринара, як спілкуватися із собакою, як її соціалізувати тощо.

Потім почали працювати з волонтерами, які годують безпритульних тварин. У нас є декілька волонтерів у Первомайську, Ізюмі, майже по всій Харківській області. Після підриву Каховської ГЕС у нас не було можливості поїхати самим і врятувати тварин, але ми відправили людям бокси та необхідну амуніцію.

Читайте також: "Проломлений череп, вибиті зуби та відірваний хвіст": як волонтерка Анастасія Тиха з Ірпеня рятує травмованих тварин

Щодня учасники проєкту годують близько 200 тварин

"Військові передали кролика, якого спіймали на вулиці, коли йшли бої"

Здебільшого Дарина допомагає собакам, котам і гризунам

Зараз ми найбільше працюємо в Харкові та по області. Усе робимо власним коштом. Інколи великі організації, фірми присилають кілька пачок кормів. Але все інше – ми самі. Наші волонтери щодня годують приблизно 200 тварин в місті, більшість із яких – котики.

Я також займаюся пацючками, тому що це моя велика любов. Якось мені написав військовий, який знайшов на вулиці маленьку клітку з купою домашніх пацюків. Я відповіла: "Якщо можеш приїхати до Харкова, вези мені". Так ми почали займатися гризунами.

Військові передали Дарині кролика, якого спіймали під час боїв

У мене вдома зараз живе домашній кролик, якого потрібно лікувати. Військові його спіймали на вулиці, коли йшли бої. Зараз ми лікуємо кролика і будемо шукати йому родину. До нього треба підхід: він з агресією ставиться до людей, дуже їх боїться. Тому будемо ретельно підбирати власника.

"Мого Мажора гладили Орландо Блум і Олена Зеленська"

У Дарини вдома є власні тваринки: 4 собаки, 3 котів і ще 9 пацюків

У мене вдома 4 собаки, 3 котів і ще 9 пацюків. Мажор – це мій перший пес, з якого майже все почалося. Ми познайомились 6 років тому у притулку, мені дали його на соціалізацію. Це був маленький, загнаний у кут клубочок, який усього боявся. Я займалася з ним цілий місяць щодня.

Потім я подумала, що треба його прилаштувати. Знайшла родину, вони зателефонували, але раптом я почала ридати – я його не віддам. Спочатку було дуже складно. Лише через 2 роки він став повністю "сімейним" – завжди зі мною в ліжку, не відходить ні на крок.

Пес Мажор "цілувався" з першою леді та актором Орландо Блумом

Якось мого Мажора, собаку з притулку, гладили Орландо Блум та Олена Зеленська, і він її лизнув. Нас, як проєкт, повʼязаний з ЮНІСЕФ, часто запрошують на заходи, де бувають посли різних країн, депутати. Якось ми приїхали один з таких заходів у Києві. Там була пані Зеленська, яка присіла до Мажора, щоб його погладити, а він почав лизати їй обличчя, цілувати її. Йому все одно, хто перед ним.

Тоді наш проєкт нагороджував Орландо Блум. Я вийшла зі своїм котиком на сцену, а Мажор не зміг всидіти на місці. Він вибіг на сцену, його теж погладили. Тому я кажу, що мій собака відоміший за мене.

Цей собака відоміший за Дарину, як каже сама дівчина

Другий мій пес, стаффордширський тер’єр Альпака, також був врятований. Нещодавно побачила оголошення, що якийсь "недорозплідник" злучив собак різних порід і народилося 9 цуценят, серед яких Альпака.

Я не стрималась, забронювала цуценят, а потім ми з іншою волонтерською організацією вилучили у цього "плодильника" всіх тварин, бо вони дуже непрофесійно працювали. Третя моя собака Сакура з’явилась недавно – вона дворова, але схожа на Бордер-колі. Четвертий пес – німецька вівчарка Річард.

Також у зооволонтерки живе стафф Альпака

Також є котики: Ося, якого мені подарували на 8 років, Атаман, якого мені привіз брат з заводу "Турбоатом", всього в мазуті. А наймолодший котик – Люцик. Він якраз і був на тому заході. Орландо Блум жартома пропонував мені обмінятися – він забирає котика, а я забираю нагороду.

"Усіх, кого зможу, я врятую"

Дарина каже, що родичі не дуже розуміють її захоплення тваринами

Труднощі бувають. Дуже важко виявити тих, хто волонтер, а хто людина, яка просто хоче корму. Були такі люди, які кажуть, що годують котиків. Питаю "Яких котиків?". "Тих, які в мене вдома все життя живуть".

Тому я намагаюся працювати з волонтерами, які були зі мною спочатку, в перші місяці мого проєкту. Людям, які підключаються зараз, я відправляю пробну версію корму і потім дивлюсь, чи вносити їх у нашу базу волонтерів.

І ще найважче у зооволонтерстві – це мої родичі. Важко пояснити їм, навіщо мені така кількість тварин. Коли вони кажуть "Усіх не врятуєш", я кажу "Усіх, кого зможу, я врятую".

Однак команда продовжує рятувати чотирилапих

"Кілька годин відмивала мопса від крові"

Нещодавно у мене жив мопс, який втік з перетримки. Я знайшла його дуже в поганому стані, кілька годин відмивала від крові. Потім розшукала господиню. Вона просто не знала, який треба догляд.

Тварини – це дуже велика відповідальність. Багато проблем через те, що люди не знають, як поводитися з тваринами. Люди спочатку беруть песика, а потім думають. Бо його двічі на день треба вигулювати, витрачати кошти на кінолога, годувати хорошим кормом.

Читайте також: Пелюшки, погризушки та відсутність вільного часу: що варто знати, перш ніж брати додому цуценя

У майбутньому Дарина хоче розповідати дітям у школах про правильне ставлення до тварин

Мій проєкт на майбутнє – розповідати дітям у школах про правильне ставлення до тварин. Ніхто не знає, що пацючків не можна тримати в маленькій клітці наодинці. Або що хом'ячки не можуть жити у маленьких клітках – потрібен тераріум або спеціальний бокс.

Я хочу, щоб у нас були закони, які захищатимуть тварин і людей. Коли у тварин будуть чіпи, за якими можна буде розшукати власника, нам не знадобляться такі організації, як моя. Тоді я напевно відкрию притулок для тварин, які з різних природних причин залишилися без господарів, а не були покинуті.

Усі тварини, яких ми зараз бачимо на вулицях – це відповідальність людей. На жаль, вони не можуть допомогти собі самі.

Я б дала людям, які беруть тварин з притулку, одну пораду – не залишати тварин потім. Коли у вас щось не виходить, продовжуйте рухатися далі.

Читайте також: Ні, собак не годують наркотиками. Як кінологи та чотирилапі працівники Нацполіції рятують світ

Софія, 17 років

Софія з Кропивницького створила зоозахисний проєкт "Ковчег"

Я Софія з Кропивницького, закінчила школу і планую навчатися психології. Тваринками я почала займатися з 8-9 класу, коли була учасницею соціально-психологічного театру "Sociolla". Ми їздили до притулків волонтерити, потім взяли участь у програмі UPSHIFT від ЮНІСЕФ, і з’явилась ідея створити проєкт із захисту тваринок – "Ковчег".

У нашій команді чотири людини: два абітурієнти, я і Володимир, та два студенти, Марія та Максим. Ми всі були знайомі ще зі школи. У кожного вдома є тваринки. Ми одразу зрозуміли, що це наша тема, бо зараз, особливо під час війни, є дуже багато тварин у біді.

"Наше ім'я "Ковчег" стало пророчим"

Команда збирала евакуаційні набори для тварин після теракту на Каховській ГЕС

На жаль, наше ім'я "Ковчег" стало пророчим, бо вже влітку росіяни підірвали Каховську ГЕС. Коли сталася ця трагедія, ми зрозуміли, що якщо наш проєкт допоможе хоча б одній тварині, всі вкладені зусилля, якісь сварки та нерви, які були в команді, повністю виправдають себе.

Евакуювати тварин їздять повнолітні волонтери. Саме з наших знайомих цим займається Катерина Дорош, власниця притулку "Бім", волонтери Krop:hub. Катя розповідала, що тоді все було затоплено, під’їхати було неможливо, собак і котів виловлювали на човнах. На жаль, від стресу та голоду вони ставали набагато агресивніші. Багато тварин помирали.

Нас просто не допустили до цього, бо треба реально досвідчені волонтери з дуже міцною психікою. Але ми з командою збирали евакуаційні набори, в які входили спреї від бліх, ліки для поранених собак, ласощі, заспокійливе і самі переноски. У наших переносках досі возять тваринок.

У переносках від підлітків досі перевозять тваринок

Ми побудували три карантинних вольєри у притулку "Щасливий пес" – у них селять нових собак, які проходять певний інкубаційний період, щоб зрозуміти, чи агресивна тварина, провести обробку, щеплення.

У притулку "Бім" проводили фотодень – тварин знімали фотографи-початківці, щоб потім викласти фото в соцмережах притулку. На поранених тваринок багатьом складно дивитися, а гарні фото з психологічної точки зору привертають до себе більше уваги.

Також молодь створила комікс "Бадді з Бахмута" про песика, який знайшов новий дім

Також у нас є комікс про песика Бадді, який зараз поширюється містом. Марія написала сюжет, а я намалювала його. Це історія песика з Бахмута, якого на жаль, покинула сім'я, але потім його знайшли наші волонтери, які їздять в зону бойових дій. В результаті він знайшов нову родину.

"Не пам'ятаю час, щоб вдома не було тварин"

Котик Софії також врятований з вулиці

Напевно, любов’ю до тварин я завдячую своїй мамі, бо і вона, і дідусь дуже люблять тварин. Я не пам'ятаю час, щоб у нас вдома не було тварин. Багато з них були набагато старші за мене. Ми часто забирали собак собі додому з вулиці. Мій кіт також з вулиці.

Якось ми приходимо до нашої сусідки Анастасії, яка волонтерить у "Щасливому псі", а в неї сидить це сіре чудо. Воно залізло мені на плече і не захотіло злазити. Я кажу: "Ну все, його звати Лакі, він буде жити з нами". У нас в сім'ї так заведено, що ми дуже любимо тваринок, їздимо допомагати.

А на цьому фото санітарні вольєри, які робила команда "Ковчега"

Я вважаю, що батьки можуть з раннього віку приводити дітей до притулків, до спокійних собачок та котиків. Це може бути сімейне дозвілля – разом допомогти притулку, поприбирати або, якщо ви боїтеся брудної роботи, взяти собачку на вигул. Такі прості речі дають дітям розуміння того, що тваринам також хочеться тепла, піклування.

А підлітки, на мою думку, можуть компанією зібратись на толоку, скинутися грошима, завезти в притулок мішок корму або навіть вмовити батьків забрати собі тваринку.

Також у притулках можна взяти опікунство – щомісяця донатити певну суму на догляд за конкретною собачкою чи котиком. Так ти будеш знати, що це твій улюбленець і в нього все буде добре.

Софія закликає дітей та батьків допомагати тваринам

"Моя найбільша мрія – щоб не було покинутих тварин"

Тваринам допомагати не менш важливо, ніж людям, бо, по-перше, тварини не здатні зарадити собі самостійно. Люди приручили тварин, одомашнили їх.

Дівчина мріє, щоб у світі не було покинутих тварин

По-друге, це важливо з екологічної точки зору, тому що загиблі тварини – це інфекція, ризик епідемій. По-третє, ризик сказу та інших хвороб. Чим більше бездомних тварин знайдуть сімʼю, тим меншим буде ризик цих жахливих наслідків.

Моя найбільша мрія, можливо, утопічна. Щоб не було покинутих тварин та людей, які жорстоко поводяться з тваринами. Але, на жаль, до цього ще треба йти. Я мрію звернути увагу людей на цю проблематику, щоб люди хоча б трохи більше допомагали чотирилапим.

Читайте також: Безсоння та надмірне виділення слини: як домашні тварини реагують на війну та як їм допомогти

Поліна, 15 років

15-річна Поліна зі Знам'янки волонтерила ще з 13 років

Я Поліна з Кіровоградської області, з маленького містечка Знам’янка. Зараз я перейшла в 10 клас і займаюся волонтерством. Люблю читати та спілкуватися з людьми, бути активною і завжди перебувати в якомусь русі.

Ще з дитинства я любила тварин, піклувалася про них. Нікому не дозволяла ображати, навіть погано про них жартувати. У мене є кіт Нацу – він як дитина для мене.

Я почала допомагати тваринам з проєкту "Волонтер+", коли мені було років 13. Ще раніше я проводила акцію з друзями, щоб допомогти місцевій організації, яка займається тваринами. Вона постійно була в боргах: не вистачало коштів, щоб погодувати чи стерилізувати тварин.

Ми збирали гроші на корм, шприци, лотки, наповнювачі та всі потреби для тварин.

Дівчинка завжди любила тварин, а потім заснувала проєкт PawClub

Потім ми з друзями взяли участь у проєкті UPSHIFT, створили просвітницький проєкт PawClub. Нас було четверо людей від 14 до 16 років.

Зараз допомога тваринкам – це моє хобі. Ми допомагаємо волонтерській організації "Дай лапу", привозимо корм, ліки, робимо іграшки, проводимо майстер-класи, лекції, тренінги, зокрема у школах.

"На наші заходи приходять і діти"

Підлітки проводять майстер-класи та передають усе необхідне для тварин

Деякі люди навіть не знали, що можна взяти тварину з притулку безкоштовно, і питали нас "Скільки це коштує?". Ми намагаємося виконувати просвітницьку роботу.

Наприклад, проводили захід з кінологом про домашніх тварин – як треба дресирувати, щоб не пошкодити психіку тварини, що має бути в кожного господаря, щоб його тварина була щасливою.

На наші заходи приходять і діти. Наприклад, ми проводили вікторину-квест про притулки, розповідали цікаві факти. Зазвичай діти кажуть, що їм дуже цікаво і вони тепер допомагатимуть, будуть приносити щось у наші бокси.

Один із проєктів PawClub – бокси для допомоги собакам і котикам

Хеппі-бокси – це бокси, які ми ставимо у школах, в рамках проєкту PawClub. Туди діти приносять корм, наповнювач, лотки, мисочки – усе для тварин.

Поки що ми поставили їх у двох школах, тому що складно спочатку домовитися з директором. Діти принесли туди багато всього. Наприклад, першого разу нам вдалося зібрати 21 кілограм допомоги, яку ми передали у "Дай лапу".

"Старшому поколінню важко донести, що тварини мають почуття"

Поліна каже, що допомога тваринам приносить їй радість, і закликає інших долучатися

Важко доносити людям, що тема тварин важлива, бо багато хто каже, що це зараз не на часі. Але ми вважаємо, що ця проблема буде актуальною завжди. Тварини є і під час війни, вони також стресують, отримують травми.

Взагалі старшому поколінню важко донести, що тварини – це живі істоти, які мають почуття. Тому моя найбільша мета – щоб усі люди розуміли, що на тварин треба витрачати час.

У нас є плани заохотити більше людей до нашої діяльності, можливо розширити нашу команду. Деякі підлітки вже нам писали з запитанням, як до нас потрапити. Коли вже почнеться школа, тоді напевно візьмемо ще когось в команду.

Найприємніше в зоозахисті – сама думка, що ти допомагаєш. Ти витрачаєш гроші та точно знаєш, що якась тваринка смачно поїсть. Це приносить радість.

Детальніше про те, як правильно подбати про тварину з притулку, яку ви прихистили, читайте у матеріалі "Що (не)робити, якщо наважилися взяти в дім безпритульну тварину".

Олена Барсукова, Українська правда. Життя