"Дякую, що не відмахнулись": історії трьох киян, про яких не забули на карантині

За час карантину благодійники забезпечили продуктами першої необхідності сотні соціально вразливих родин у Києві.

Консерви, овочі, крупи, олія, смаколики, чай та засоби гігієни ­– це набір першої необхідності, який не всі в нинішніх умовах можуть собі дозволити.

Хто ці люди? Як вони живуть?

Деякими історіями хочеться неодмінно поділитися із вами.

Розповідаємо про підопічних ініціативи Єдиного координаційного центру КМДА.

Наталія Петрівна Бондаренко

Декілька років тому в квартирі Наталі сталась біда: коли двоє дітей були вдома самі, загорівся ламповий телевізор.

Дивом дівчинка зі старшим братом вистрибнули з вікна та врятувались, на щастя – вони живуть на першому поверсі. А вогонь випалив всю квартиру дотла.

Декілька років тому в квартирі Наталі сталась біда

Наталя мати-одиначка, працює прибиральницею у сусідній школі й коштів на ремонт не може ніяк зібрати. Гіркий запах гарі досі не вивітрився з квартири, а стіни завішані простирадлами, щоб хоч якось приховати гнітючий чорний колір.

Молодша донька Ліза зараз навчається на перукаря-стиліста і, в умовах карантину, щоб не пропускати онлайн-заняття, бігає до подруги з училища. Комп’ютера у родини немає, а пропускати заняття не можна.

Гіркий запах гарі досі не вивітрився з квартири, а стіни завішані простирадлами

Єдиний координаційний центр передав Наталі набір першої необхідності – продукти, засоби гігієни та трохи смаколиків. "Дякую, що не відмахнулись від прохання про допомогу, – каже вона і додає впевнено: Головне – забезпечити дітей, а я витримаю все".

Віра Василівна Казодаєва

Для самотніх літніх людей часто важлива не лише підтримка продуктами, а й можливість поспілкуватися та розказати іншим про свої скромні негаразди та радості.

Виконуємо бажання однієї з них і знайомимо вас із 74-річною Вірою Василівною.

Раніше вона була технологом легкої промисловості, а зараз залишилась одна і на пенсії відкрила для себе нове хобі. Її стіни прикрашені великою кількістю власноруч вишитих робіт з природою, тваринами та біблійними сюжетами.

Віра Василівна каже, що інколи вишиває такі картини декілька тижнів: "А інколи, як прийде натхнення, то можу вишити за один день".

Віра Василівна залишилась одна і на пенсії відкрила для себе нове хобі

Навколо крісла розкладені клубки ниток, і незважаючи на слабкий зір, вона в’яже шкарпетки та капці.

Більшість своїх робіт вона дарує: минулим колегам, сусідам, старим друзям. Зараз вони їй дзвонять, щоб підтримати в період карантину.

"У мене свій ботанічний сад, – демонструє Віра Василівна десятки рослини у горщиках, що заповнюють підвіконня та півбалкона. – Тваринок немає, тож доглядаю за квітами. Що залишається?".

Валентина Миколаївна Кучма

Якщо б існував почесний статус "Бабуся-героїня", то Валентина Миколаївна мала би його отримати!

У її онука – Дані – дитячий церебральний параліч. Він проявився одразу після народження і батьки по суті відмовились від дитини.

Від осиротіння хлопчика врятувала бабуся – вона взяла опікунство і живе тільки для онука вже понад вісім років.

"Ба" – це найрідніше слово для Дані та єдине, яке він навчився вимовляти ("Поки що!" – впевнено уточнює пані Валентина). Хлопчик потребує постійного догляду, майже не ходить, йому важко самостійно їсти.

Валентина Миколаївна врятувала Даню від сирітства

Коли ми до них навідались, 9-річний Данило сидів у стільчику, який більшість використовує тільки в ранньому дитинстві, але інакше сидіти він поки що не може.

Бабуся відчайдушно займається з онуком, відвідує заняття для реабілітації, спеціальні навчання для дітей з ДЦП та присвятила себе захисту та розвитку Дані.

"Величезне дякую всім, хто не забуває в цей складний час про дітей з інвалідністю за небайдужість і підтримку", – висловлює вам подяку київська бабуся-героїня та просить всіх не забувати, що таких дітей в Києві тисячі.

***

Єдиний координаційний центр КМДА створений 24 березня 2020 року, щоб об’єднати зусилля волонтерів, громадських, благодійних організацій та соціально-відповідального бізнесу для надання допомоги людям, що під час карантину не мають можливості забезпечити себе найнеобхіднішим.

Зокрема, це пенсіонери старші 80-ти років, багатодітні родини, одинокі матері та батьки, особи з інвалідністю та ті, хто доглядає дітей з інвалідністю.

Їх у Києві налічується понад 100 000 осіб.

Допомога спрямовується згідно бази даних соціально-незахищених осіб КДМА, база доповнюється телефонними дзвінками людей, що потрапили у складні життєві обставини, до колл-центру за номером (044) 362 50 23, а також – зверненнями на сайт.

Допомога надається благодійниками та доставляється силами волонтерів, соціальних служб, транспортних партнерів ЄКЦ.

Щодня доставляють біля 1000 пакунків з наборами першої необхідності. Станом на 14 травня передано вже понад 43 000 наборів.

Вас також може зацікавити:

Як можна допомогти лікарям. Корисні посилання

Що робити жертвам домашнього насилля у період карантину: контакти служб допомоги

"Чужих бабусь і дідусів не буває": як допомогти літнім людям під час карантину

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.