Міністерство освіти і науки Шкарлета: спадок від попередньої команди та перспективи. Інтерв'ю з ексзаступником МОН Єгором Стадним

Заступник міністра освіти та науки Єгор Стадний написав заяву про звільнення, тільки-но Сергія Шкарлета призначили очільником МОН.

Освітяни та науковці неодноразово обурювалися щодо кандидатури Шкарлета через плагіат у наукових роботах, "дружбу" з міністром освіти і науки часів Януковича Дмитром Табачником та корупційні хвости.

Вони виходили на акції протесту під Верховну раду та МОН. 

До одного з активістів після цього навіть прийшли з СБУ.

Єгор Стадний розповів "Українській правді. Життя":

• чи правда, що Україна тепер визнаватиме "середню освіту, отриману на окупованих територіях",

• чи зможе Шкарлет організувати якісне дистанційне навчання до вересня,

• чого можна чекати від від нового очільника,

• хто ймовірно стоїть за Шкарлетом,

• що попередня команда залишила йому "у спадок"

• і де найпростіше зробити відкат назад.

Єгор Стадний: "Ми не визнавали і не визнаємо атестатів, отриманих на окупованих територіях"

–  Чому ви не залишилися, коли Сергія Шкарлета призначили на посаду міністра?

–  На момент його призначення було відомо, що в нас просто діаметрально протилежні позиції.

Зокрема, це стало зрозуміло з його висловлювань про ЗНО.

Не розумію, як можна бути під керівництвом і в команді людини, з якою ти не поділяєш фундаментальних принципів того, як має розвиватися система вищої освіти.

–  Він на співбесіді в Комітеті з питань освіти, науки та інновацій Верховної ради розповідав, що не проти скасувати ЗНО для заочників, але потім перестав про це говорити.

–  Нещодавно вийшло його розлоге інтерв’ю, де він і далі притримується таких позицій. Це однозначно прирікає на невдалу співпрацю.

Для нашої команди – цінності, принципи і засади – це не порожній звук. Можливо, для всіх це виглядає задиранням носа чи пихою, але саме спільні засади дозволяють команді працювати набагато ефективніше, тому що ти не мусиш кожного разу звіряти годинники.

– Голова профільного комітету ВР Сергій Бабак розповідав, що заступник міністра освіти Любомира Мандзій залишилася поки, щоб завершити ЗНО, яким опікувалася. 

З процедурою вступу до вишів, якою займалися ви, все гаразд, якщо тепер ви йдете?

– Вважаю, що цьогорічна вступна кампанія виведена з якоїсь зони ризику. Переживати нема за що.

Останні зміни по тимчасово окупованих територіях будуть вноситися з коліс, але там немає про що переживати.

– Поясніть, будь ласка, зміни щодо вступу дітей з тимчасово окупованих територій, оскільки спекуляцій на цю тему багато.

–  До цього існувало два окремих механізми зі вступними іспитами, тобто без складання ЗНО.

Один механізм діяв для вступників з Криму та Севастополя. Він передбачав, що у певного визначеного списку університетів є квота, в межах якої вступають абітурієнти з Криму та Севастополя.

Вони не конкурують із іншими вступниками, в них є свій конкурс, їм виділяють квоту, і вони конкурують між собою. Ця квота ніколи не вибиралася в повній мірі.

Другий механізм діяв для вступників з Донбасу. Вони теж могли не складати ЗНО, але подаватися без нього могли лиш у визначені університети. У них не було квот, і вони конкурували в загальному конкурсі зі вступниками, які вступали до цих визначених університетів, складаючи ЗНО.

Ми ще восени прийняли рішення, що перелік університетів, у які мешканці ТОТ можуть вступати без ЗНО, треба розширити.

Раніше це було 30-40 вишів для вступників з Криму і приблизно стільки ж для дітей з Донбасу.

Для вступників з Донбасу – це переміщені університети та ті заклади, які працюють на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей .

Для тих, хто з Криму – це були здебільшого університети у південних областях: Одеська, Херсонська, Запорізька та Миколаївська.

Що було спільне для цих механізмів – це отримання українського атестату через складання двох іспитів ДПА з історії України і української мови.

До речі, одне з перекручень щодо змін – це ніби визнання ЛНР- та ДНР-івських чи російських атестатів.

Такого ніколи не відбувалося. Вступники з ТОТ заповнюють освітню декларацію, і після цього складають ДПА з історії України та української мови.

Далі вони отримують документ про середню освіту і вступають за вступним іспитом, який визначає для них університет.

– Тобто твердження ексочільниці МОН Лілії Гриневич: "Цей законопроєкт вилучає поняття про те, що випускники, які здобували середню освіту в ОРДЛО, мають складати нашу державну підсумкову атестацію та отримувати тут українське свідоцтво про середню освіту… Що це означає? Це виглядає так, що ми тепер будемо визнавати середню освіту, отриману на окупованих територіях" – неправда?

– Лілія Михайлівна таке сказала?

– Так.

– Ні, ми не визнавали і не визнаємо атестатів, отриманих на окупованих територіях. Трохи здивований, тому що цей механізм діяв попередні 4 роки для вступників з Криму, і ухвалені ВР законодавчі зміни – це поширення його для вступників з Донбасу з одночасним відкриттям усіх університетів, а не лише закладів південних областей чи переміщених університетів

Що змінилося – механізм із передбаченою квотою, який раніше діяв для вступників з Криму та Севастополя, тепер розширений на всіх, і у вступників з ТОТ є доступ до всіх університетів, а не лише до обмеженого списку.

[BANNER1]

– Як новий механізм виглядатиме на практиці?

– Не знаю, як нинішнє керівництво буде імплементувати цей закон, але я би не вигадував велосипед.

Ми маємо геть окремий конкурс, який не створює тиску на загальний конкурс.

Діти вступають в межах 20% в будь-який університет в Україні. 20% – це квота в межах максимального обсягу бюджетних місць, які можуть бути в цьому закладі.

Максимальний обсяг – це ті плани самого університету про те, скільки всього він може взяти бюджетних місць.

Вступну кампанію для абітурієнтів з ТОТ треба проводити до загальної вступної кампанії за принципом широкого конкурсу із заявами з різними пріоритетами

І от коли вона закінчиться, всі решта місць, які залишилися незайнятими, треба повернути назад у загальний кошик.

І абсолютна більшість цих місць буде повернута, тому що 20% в межах максимального обсягу кожної конкурсної пропозиції – це може бути і 10 тисяч місць по Україні. 

Це не означає, що всі 10 тисяч місць будуть зайняті. Навпаки більшість з них повернеться назад. 

Такий підхід, по-перше, відкриває шлях доступу до будь-якого університету і справді усі абітурієнти з ТОТ, які подадуть заяви, опиняться в тому чи іншому університеті залежно від того, за яким пріоритетом в межах квотного конкурсу пройдуть. 

А, по-друге, це дозволить повернути невикористані місця до загального кошика до початку загальної вступної кампанії і не створювати зайвого тиску. 

Вступ у попередні роки мав один нюанс. З окупованих територій до будь-якого університету вступали і до цього, але за ЗНО.

Але сепаратисти і країна-агресор Росія цього року перекрили КПВВ і нікого не пустили на перші ЗНО, які вже відбулися.

А у нас з окупованих територій була понад тисяча охочих складати ЗНО. Тобто це люди, які хотіли вступити на загальних засадах не через спеціальні умови вступу. 

І ми просто не могли залишити їх по ту сторону, тому що тоді це абсолютно відвертий плювок з боку України цим людям в обличчя.

Єдине, що треба зараз віцепрем’єру з реінтеграції працювати, щоб їх все ж таки з тієї сторони пропускали, тому що їхній вступ на бюджет має відбутися раніше загального по Україні. 

Зарахування на бюджетні місця для вступників з ТОТ триватиме до 20 серпня включно. 

Після цієї дати до 23 жовтня вони зможуть за спрощеною процедурою без ЗНО вступати на контракт.

Повторюсь, що вступ для дітей з ТОТ має, на мою думку, відбуватись за широким конкурсом.

Коли ти подаєш в кілька університетів, присвоюєш пріоритети кожній заяві, і програма визначає, за яким пріоритетом куди ти проходиш.

Інакше вони всі подавалися б в найбільш рейтингові заклади, і не всі проходили б.

Ще восени 2019 року, плануючи вступну кампанію і зміни до закону, ми розглядали два варіанти.

Програма-мінімум – це об’єднати два списки університетів, куди можуть вступати без ЗНО мешканці Криму і Донбасу, в один, але обмеження університетів все одно залишаються.

Програма-максимум – це спроба відійти від ідеї списків, дозволити вступати в усі університети без здачі ЗНО, але в межах квоти, не створюючи тиску на загальний конкурс.

Є дві причини, чому це потрібно робити. Перше – Україна не забезпечує на цих територіях програму української школи, а отже вони не в рівних умовах.

І друге – це витягування людського капіталу на підконтрольну територію і реінтеграція цих молодих людей в український соціум.

Вища освіта – це один зі способів досить м’якої та ефективної інтеграції в будь-який соціум.

Ми не пішли максимальним сценарієм, тому що в принципі, є третина громадян, яка не поділяє ідею будь-яких пільг для вступників з Криму чи Донбасу.

Окрім цього ми розглядали іншу паралельну ідею – це підготовчі курси для вступників.

Майже у всіх університетів є підготовчі курси. Ми також обов’язково, окрім навчальної програми, маємо робити соціалізуючу програму.

Зараз це відкриття України, тому що це молодь, яка живе вже 6 років, вилучена з українського гуманітарного простору.

І ось за рік підготовчих курсів вони би підтягувались в знаннях, соціалізуються в українському гуманітарному просторі, інтегрувались би в нього і йшли би на загальних засадах зі всіма через ЗНО.

Ця ідея теж закладена в цьому новому Законі, її треба буде бюджетувати в 2021 році, обов’язково виділяючи на це кошти.

І я вважаю, що ми маємо здебільшого акцентувати увагу саме на підготовчих курсах, тому що це позбавляє цих молодих людей будь-якої стигматизації за те, що вони пільговики, за те, що вони отримали не так, як всі, доступ до університетів тощо.

– Чому ви не застосовували варіант із підготовчими курсами?

– Просто бюджетування не збіглося в часі із змінами законодавства. Якби ми мали всю готову нормативку до прийняття закону про бюджет на 2020 рік, то це можна було б вже цього року запускати, а так треба сподіватися, що на 2021 рік це буде закладено в бюджет.

Інакше це буде мертва норма, якщо на це не буде грошей.

– Просто у законопроєкті написано, що він не потребує додаткового фінансування.

– Та це стандартне формулювання. Це просто ознака низької нормотворчої культури в Україні.

Єгор Стадний: "Ми подали пропозиції збільшити загальну кількість державних місць на бакалаврат на 7%"

– Що з бюджетним замовленням цього року? 

– Ми подали пропозиції збільшити загальну кількість державних місць на бакалаврат на 7%.

В основному, акцент робиться на збільшення саме в галузі ІТ, і зменшенні на різноманітних соціально-поведінкових науках. Це, насамперед, галузь управління, менеджмент, на праві зменшення йде.

Це з огляду на тенденцію на ринку праці, де на одну вакансію юриста 11 претендентів.

Подивимося, що подасть Міністерство економічного розвитку і торгівлі і що затвердить уряд.

Сподіваюся, що в них будуть такі ж тренди.

Але треба розуміти, що на превеликий жаль, за відсутності загальної стратегії держави, ми не розуміємо, які галузі економіки для нас є проривними і пріоритетними.

Наша команда в МОН була готова рахувати замість Міністерства економічного розвитку окрему потребу в педагогічних кадрах саме для НУШ для її подальшої реалізації, але це лише одна галузь

МЕРТ традиційно запізнюється, постанова мала вийти ще тижні три тому, якщо не більше, ми навіть писали листи прем’єру, що треба підігнати МЕРТ, тому що в нас вступна кампанія. 

– Що важливого, на вашу думку, ви встигли зробити?

– Запуск державного фінансування університетів через формулу на основі результатів їхньої діяльності, що, по-перше зробило систему фінансування об'єктивною та прозорою, а, по-друге, розпочало перехід від фінансування за кількість до фінансування за якість.

Запровадження індикативної собівартості навчання в університетах. 

Це інструмент, який нівелює і забороняє демпінг, недобросовісну конкуренцію університетів, які стимулюють і академічну недоброчесність, відверто занижують ціни, що унеможливлює нормальні зарплати викладачам.

КРІ для контрактів з ректорами. І це той інструмент, який забезпечуватиме тяглість реформи від центрального рівня до рівня самого університету, щоб в ньому ці реформи продовжувалися.

Абсолютно нова робота атестаційної колегії, яка присуджує ступені та звання, тому що під час роботи вона не присудила жодного ступеня людині, яка була помічена на плагіаті. Це якісно новий формат, тому що колегія до цього завжди допускала такі випадки.

Ми не гребували тим, щоб відмовляти в присудженні. Наприклад, Петру Ющенку з його дисертацією.

Ще є розпочата дерегуляція ліцензування, нова електронна система ліцензування у сфері професійної та фахової передвищої освіти. 

Також  запуск моніторингу працевлаштування випускників. Його використовуватимуть як один із критеріїв розподілу державного фінансування між університетами за формулою.

Також, думаю, що корисно буде всім вступникам, батькам та роботодавцям подивитися, як із працевлаштуванням випускників конкретного університету. 

Це основні результати нашої роботи за 10 місяців.

[BANNER2]

– Що ви планували зробити до кінця цього року, але не встигли?

– До кінця цього року обов’язково має бути підписаний договір про отримання кредиту від Світового банку на $200 мільйонів, має бути запущена уже у вигляді відкритого порталу система моніторингу працевлашування.

Дуже важливим є бюджет 2021 року. Окрім цього, важливим є прийняття нових ліцензійних умов до кінця цього року, а також запуск нового електронного ліцензування саме у сфері вищої освіти. Є уже підписаний договір з розробником.

Також величезна відповідальність – це запуск змішаного навчання в умовах COVID-19.

Останній акорд – наші рекомендації по запровадженню змішаного навчання в університетах.

Ці рекомендації писали кільканадцять відданих людей, українських викладачів.

Це не закордонний продукт, це реально той досвід, який випробуваний в Україні.

Коли б ми написали, як відбувається в Кембриджі, всі би сказали: "Ой, дайте спершу стільки грошей, а потім говоріть".

Це треба розгортати карколомними темпами, тому що пандемія нікуди не зникне, і зараз треба знайти той спосіб освітнього процесу, який буде найменш уражений епідемією.

– Який це спосіб навчання для вищої освіти?

– Ми розглядали такий сценарій: коли ми запускаємо не дистанційне, а саме змішане навчання.

Для деяких спеціальностей і предметів дуже важлива присутність на кампусі. Наприклад, хімікам потрібні лабораторії. В принципі, університет без присутності на кампусі – не університет.

Щоб зараз почалася перебудова освітніх програм, потрібно, щоб принаймні на початках певні елементи уже переходили на змішане навчання.

Для цього треба розвивати навчальні платформи, а не просто використовувати Zoom.

Частину спеціальностей, які гарно піддаються змішаному навчанню, давайте виводити з кампусу трохи більше, а ось ці, що не піддаються – давайте залишати на кампусі, і за рахунок такого підходу.людей на квадратний метр буде менше. І це дозволить нам не бити по якості.

– Що не вдалося?

– Запустити фінансову автономію на законодавчому рівні. Ми не встигли.

Спершу був ринок землі, який заблокував парламент на 4 місяці, нічого не могло протиснутися, а потім епідемія. 

Питання фінансової автономії залишилося в підвішеному стані. Ми розробили всі необхідні законопроєкти.

Я думаю, є всі передумови, щоб виносити їх в зал. І треба встигнути до 2021 року, тобто йти паралельно із бюджетним процесом, щоб бюджет вже враховував фінансову автономію університетів.

– А як з освітою дорослих? Нещодавно була презентація законопроєкту.

– Це теж те, до чого ми не добралися. Зокрема, через те, що освіта дорослих – це міжсекторальна сфера.  

Для чого це? От коли роботодавець каже: треба підвищити кваліфікацію своїх працівників, і держава покриває певну частину видатків цьому роботодавцю на це підвищення кваліфікації.

Або коли безробітні хочуть змінити кваліфікацію.

Це має бути рамковий закон, а далі ще треба напрацювати нормативку.

Єгор Стадний: "Це система, в якій не можна було б "я хочу купити цей пікап, бо наш університет не бідний". Це не пояснення. У тебе завжди обмежені ресурси"

– Під час своєї роботи у міністерстві ви активно відвідували виші, зокрема, у регіонах. Які найбільші проблеми ви там бачили?

– В нас було 62 зустрічі в 22 областях. Ми відвідували не лише обласні, а й районні центри.

За нашими підрахунками, в нас на дискусіях було понад 7 тисяч викладачів та студентів.

Ми їздили в регіони, бо для нас важливо, щоб всі наші інструменти задавали правильну поведінку студентів та викладачів на місцях. А для цього потрібно, щоб вони розуміли наші очікування.

Перша проблема – це зневіра серед викладачів і дуже прикро, що вона все більше шириться серед найбільш здібних і майстерних, тому що вони не бачать, що їхня поведінка, їхня морально-етична настанова є заохоченою.

Вони бачать, що ставлення до них і їхніх колег з іншою позицією часто однакове.

Але насправді в багатьох університетах тих, хто за сумлінну працю і за фаховість, було більше, ніж я собі міг уявити до цього. Був приємно вражений.

Друга проблема – це матеріально-технічна база і загалом недостатність ресурсів і не завжди справедливий їхній розподіл.

У багатьох інженерних чи природничих програмах ти нічого не зробиш без обладнання. А воно дуже часто відсутнє або застаріле.

Тому ми працювали над залученням $200 мільйонів кредиту від Світового банку, дуже пільгового, низьковідсоткового, під 3-4% на 30 років.

Ми дійшли до того етапу, коли в нас є згода Світового банку, кредитор готовий надати ці гроші, в нас узгоджений проект.

І зараз просто треба формально розпочати процедуру, коли уряд звернеться з офіційним проханням, щоб на 2021 рік почали з’являтися ці кошти.

Також ми розпочали змінювати систему розподілу капітальних видатків в університетах.

В 2019 році були закладені кошти, які виділялися в абсолютно непрозорий спосіб. Це ручний розподіл.

Ми змоделювали прозору систему з нескладними критеріями.

Головний критерій – це який ефект принесе інвестиція. Тут відразу ж відсікатимуться ремонти гуртожитків і корпусів, де студентів все менше і менше.

Або ж умовні Volkswagen Amarok за 1,5 млн гривень.

– Тобто, якби ця система вже була, Сергій Шкарлет не міг би купити в університет пікап за 1,5 мільйона гривень?

– Він мусив би пояснювати, чому саме ця машина.

Якби ми запровадили фінансову автономію, це було би наступним чином: ти можеш купити цю машину, але чи в тебе закриті всі інші рядки?

Тому що, даруйте, якщо у вас в університеті середній оклад на руки професорам – це 11 тисяч гривень чистими – ти не можеш купувати в цей момент машину, яка набагато дорожча, ніж будь-які аналогічні моделі.

Чи тобі треба топова комплектація для того, щоб хтось на кафедрі щось возив? 

Напевно, ні. Та й виробники часто додають речі, які не функціональні, а просто декор якийсь.

Купи дешевшу, якщо вже є такі потреби, і разом з тим простимулюй навчання англійською серед своїх викладачів, наприклад.

Простимулюй створення курсів від твого університету на відкритих масових онлайн-платформах.

Простимулюй серед своїх викладачів поїздку на міжнародне стажування, і потім вони розгорнуть кілька курсів в університеті, базованих на цьому стажуванні. 

Думай і пояснюй, куди ти інвестуєш.

Це система, в якій не можна було б "я хочу купити цей пікап, бо наш університет не бідний". Це не пояснення. У тебе завжди обмежені ресурси. Це завжди ліміт, і питання в тому, які пріоритети ти ставиш.

– Чи є такий підхід Шкарлета до університету симптоматичним?

– Він доволі консервативний та не інноваторський. Це гарний приклад старої системи, коли ти не думаєш наперед над ефектом, який принесуть ті чи інші вкладення.

– А ви зустрічалися зі Шкарлетом в рамках цих поїздок?

– Чернігівська і Миколаївська область – дві, в які через карантин не встиг поїхати.

[BANNER3]

– Ви відповідали за вищу освіту, але, мабуть, були в курсі основних напрямків в інших сферах. Що ви залишаєте Шкарлету? 

– Є подальше питання розвитку реформи НУШ.

Нікуди не зникають питання реформи професійної освіти.

В реформах освіти загалом зволікання дуже часто дорівнює згортанню реформ. Якщо ти не переходиш на наступний етап, то незавершене не може працювати ефективно на повну котушку, тому підлягає критиці, постійному доріканню, і потім люди починають зневірятися.

– Що із дистанційною освітою? Все-таки озвучують, що пандемія може не дозволити піти дітям у школу. Скільки ще треба доопрацювати, щоб вона була якісною?

– Ти не запустиш нормальну навчальну платформу, коли немає реєстру учнів, вчителів, немає того програмного забезпечення та нормативки, яке переводить в електронний формат всю паперову роботу.

Також електронні підручники не у вигляді сканованих PDF-ок, а інтерактивні навчальні матеріали. Вересень 2021 року – це найбільш оптимістичні плани.

– Тобто, як би Шкарлет зі Шмигалем не старалися, у них не вийде до вересня створити нормальну альтернативу навчанню за партами?

– Мій досвід підказує, що за два місяці такого не станеться.

На сьогодні може бути напрацювання контенту у вигляді телеуроків.  

Це не онлайн-навчальні матеріали, всі це знають, але телеуроки на сьогодні, коли нічого іншого немає, це найкращий варіант з усіх доступних.

Можливо, треба шукати сценарії, коли якась частина навчання, можливо, якось дистанційно, а виховання і соціалізація відбуваються очно, просто зменшений обсяг контактних годин. Особливо це важливо для молодших класів.

Така форма не є вдалою і досконалою, але вона в умовах пандемії одна з можливих.

Можливо, поки погода дозволяє, ці контактні години надворі проводити. Зменшення кількості дітей у класах, якщо це реально для певної школи, це теж можливо.

Єгор Стадний: "В реформах освіти загалом зволікання дуже часто дорівнює згортанню реформ. Якщо ти не переходиш на наступний етап, то незавершене не може працювати ефективно на повну котушку, тому підлягає критиці, постійному доріканню, і потім люди починають зневірятися"

– Чого, на вашу думку, чекати від Шкарлета? Він – щось на подобі ексочільниці МОЗ Скалецької? Чи може бути зубатіший?

– Найбільше, чого я особисто боюся, це зволікання з подальшим ходом реформи.

Тому що в освіті це зволікання дорівнює відкату.

І треба пильнувати за тим, яке оточення буде у нього. Якою буде кадрова політика, кого він візьме у зами, хто стане керівниками деяких структурних підрозділів  міністерства. 

Якщо буде видно, що ці люди "замарали" руки в якихось брудних справах, то не треба очікувати, що вони будуть рухати реформи.

Я би звертав увагу на розподіл капітальних видатків, на роботу атестаційної колегії, яка присуджує ступені та вчені звання. Звертав би увагу на те, як далі розвивається формула розподілу видатків, яка є зараз автоматизованою, і чи не намагаються в міністерстві внести туди якісь елементи ручного керування. 

– Про що тоді свідчить те, що Шкарлет почав роботу в МОН зі зміни на сайті новини про своє призначення?

– Це може свідчити лише про непрофесійність людей, які від нього почали цим займатися.

Наскільки я розумію, там і комунікаційна команда теж змінюється. Комунікація є найсильнішим інструментом влади.

Це просто вказує на те, який рівень комунікаційної команди у цього т.в.о.  

[BANNER4]

– Хто стоїть за Шкарлетом? Озвучували про групу ректора Київського політехнічного інституту Михайла Згуровського.

– Варіантів багато. Я не схильний вважати, що він є пропозицією ректорів.

Коли кажуть, що ректори – це може бути одна-дві людини, але не всі.

Я також переконаний, що у нього дуже хороші стосунки з нинішньою заступницею міністра освіти Світланою Даниленко.

Вона відповідає за фінанси, і це людина, яка відповідала за фінанси протягом попередніх кільканадцять років. Зокрема, ту систему, яку вона збудувала, ми змінили на об’єктивний розподіл фінансування.

Вона точно є одним із бенефіціарів його призначення.

Лише сліпий і глухий не знає, як часом вишиковуються в черги вітати з днем народження Світлану Василівну представники університетів, і не тільки університетів.

Є також очевидний зв’язок з Офісом президента.

Я не вірю, що сам Шмигаль десь знайшов цього т.в.о. хоча б через те, що він демонстрував, що йому зручно і комфортно працювати з Любомирою Мандзій.

Зокрема Олексій Дніпров (керівник Апарату Офісу президента – ред), знайомий зі Шкарлетом дуже давно, входить до наглядової ради університету, який той очолював.  Це і може бути ближнє оточення до президента, яке під впливом різних чинників теж почало активно просувати цю людину на посаду міністра.

– А для чого їм це?

– У всіх, хто активно лобіював нового т.в.о на посаду, свої окремі мотиви. Для когось - це пошук лояльного керівника міністерства. 

Для когось - можливість повернути преференції для своїх університетів. А для когось - це філософія: "Давайте брати всіх у вищу освіту".

А у нас була філософія "Давайте брати всіх, хто готовий здобувати вищу освіту". Тобто ЗНО для нас – це не просто спосіб ранжування в умовах конкуренції, як це розуміє новий т.в.о.

ЗНО для нас – це в тому числі тест, який виявляє тих, хто здатний здобувати вищу освіту. Чому?

Тому що після того, як ти береш тих, хто не здатний здобувати вищу освіту за рівнем знань, то ти одразу прирікаєш всіх, хто буде в одній  групі з цими студентами, на заниження планки їхнього середнього рівня.

Тому що викладачі будуть центрувати матеріал на тих, хто у хвості.

І ця філософія "давайте заберемо ЗНО, бо там немає конкуренції", це означає "Давайте брати всіх, незалежно від того, чи там є необхідний рівень знань для здобуття вищої освіти".

А це провокує всі подальші негативи: купівля оцінок під час сесії, дипломних, курсових. Ти береш людину, яка не здатна опанувати програму вищої освіти.

Вважаю, що першопричина на центральному рівні – нині в країні немає розуміння всіх викликів, які стоять перед реформою.

Можливо, нам не вдалося донести до центрального рівня важливість непопулярних реформ.

Або нас не захотіли слухати. Якщо немає розуміння цього, то й немає розуміння, яка команда тобі треба, щоб робити такі зміни та долати виклики, які стоять перед нами.

– Це схоже на позицію Зеленського щодо медичного канабісу. Нещодавно опублікували відео, де він сказав, що розуміє користь канабісу, але закону не буде, бо цього не розуміє його електорат. 

Яких тоді популярних кроків можна чекати від Шкарлета?

– Їх небагато, і вони не пов’язані з реформами.

Всім дуже подобається роздавати скрізь багато грошей, але це неможливо в умовах нашого бюджету. Або скасувати ЗНО на різних проміжках після школи. 

Це багатьом не сподобається, але, на жаль, ця більшість мовчазна.

От ЗНО на магістратуру, я вважаю, що в зоні ризику.

І часто самі студенти проти. Ми за 4 роки псуємо рівень англійської в університетах.

Або скасування індикативної собівартості. Багатьом сподобається – навчання на контракті буде дешевим, але зарплати викладачів і далі не будуть зростати.

Єгор Стадний: "Я побоююся, що його неодмінно тісний бекграунд з давнішніми керівниками міністерства (із Дмитром Табачником – ред) може відбитися на мовній політиці в сфері освіти"

– Шкарлет встиг озвучити плани МОН на 2020 рік. Тут є якісь відхилення від вашого курсу?

– Декілька пунктів його плану з перехідної книги, яку ми передали.

Не беруся судити, чи це його справжні плани, чи ні. Тому що тут людина очевидно не присвячувала достатньо часу.

З того ж інтерв’ю навіть видно, що він не готовий ділитися своїми планами.

Симптоматично не побачив ні індикативної собівартості, ні подальшого розвитку технологій ЗНО, які в нашій перехідній книзі були.

Побачив там дуже помірковані формулювання щодо моніторингу зайнятості, подальшого розвитку формули фінансування за результатами діяльності.

– Яка частина вашої роботи і роботи вашої команди ще відбуватиметься за інерцією і її можуть приписати Шкарлету?

– Дуже багато підзаконних актів, які зараз просто на етапі погодження іншими міністерствами.

Вони будуть виходити в офіційне прийняття за його урядування. Те саме отримання кредиту від Світового банку. Зараз залишилися формальності.

Але я не буду ніколи проти того, щоб наші напрацювання в повній мірі були завершені. 

Ну і фінансова автономія. Законопроєкти написані, погоджені з основними стейкхолдерами. Ми лише не встигли зареєструвати їх у Верховній раді.

– Ймовірно, Шкарлеру не вдасться зібрати голоси в Раді на якісь дикі законопроєкти. Але начудити можна і наказами. 

Де це зробити найпростіше і найвірогідніше?

– Це умови прийому на 2021 рік. Формула розподілу видатків між університетами. В неї можна влізти і на рівні міністерства. Просте зволікання з актами.

Індикативна собівартість. КРІ для ректорів – це ж воля міністерства, які КРІ пропонувати.

– Шкарлету не все у цих КРІ для ректорів подобається.

– Якщо Шкарлет називає "брєдом" вимогу запровадження диференційованої системи оплати праці викладачів, саме за результати їх роботи, то видно, що він це не збирається робити.

[BANNER5]

– А як щодо мовного питання в освіті?

– Я побоююся, що його неодмінно тісний бекграунд з давнішніми керівниками міністерства (із Дмитром Табачником – ред) може відбитися на мовній політиці в сфері освіти.

– Шкарлет на співбесіді в комітеті заплутався у законодавчому регулюванні питання щодо мови викладання у закладах освіти, коли сказав, що з 1 вересня буде повністю заборонено навчання російською мовою у школах. А це ж не правда.

– Я теж це помітив. Він ще для себе буде багато чого відкривати.

Це нормально, що він багато чого не знає. Але хай би розібрався вже. Для цього треба оточувати себе фаховими людьми. Поки цього не бачу.

– Чи реально при виявленому плагіаті позбавити Шкарлета ступеня на посаді? І як? 

Чи ви чули щось про розслідування щодо плагіату Шкарлета, про яке озвучив Шмигаль на годині запитань до уряду?

– При всій повазі до прем’єр-міністра, я не вірю. Це просто окозамилювання.

"Ми проведемо власне розслідування стосовно інтелектуальної власності". Ні.

Уже декілька людей правильно написали, що питання академічного плагіату і інтелектуальної власності – це абсолютно різні питання.

Питання академічного плагіату – це банальне використання чужих текстів без відповідного посилання на ці тексти.

Просто ми бачимо два тексти. І якщо один з них з’явився раніше і в нього інший автор, а в тексті, який з’явився пізніше, ті самі слова, і там немає посилання на матеріал, який вийшов раніше, все – це академічний плагіат. Крапка.

Тут не треба ходити по судові експертизи.

– Тобто це глухий кут?

– На сьогодні є етичний комітет в НАЗЯВО, і саме вони мають розглядати це питання з точки зору академічного плагіату.

– В попередньому нашому інтерв’ю ви казали, що "ми не будемо мати випадків скасування наукового ступеня заднім числом до набрання чинності конкретної норми закону".

– У нас за Конституцією немає зворотної дії законів. А в законі тоді механізм скасування ступенів був таким, щоб ніхто ніколи його не скасував.

Але це насправді не заважає все одно підтверджувати випадки академічного плагіату в тих роботах, які захищені раніше.

Це не потягне за собою скасування ступеня, але можуть бути репутаційні втрати. Так, це буде людина зі ступенем, в дисертації якої є офіційно підтверджений академічний плагіат.

Як будуть ставитися в професійній спільноті справжні фахівці до такої людини?

– Що має зробити Шкарлет, щоб йому чи у нього повірили?

– Оточити себе фаховими людьми. За перші 3-4 місяці не лише задекларувати зміни, а встигнути втілити деякі з них.

Я про ті зміни, які лежать в реформаторському руслі, продовження наших починань. Не гальмування їх.

– За таких умов йому можна пробачити недоброчесність?

– Недоброчесність не можна пробачати. Вона завжди залишається.

Питання в тому, чи це корінь твого єства, чи ти насправді здатний визнати свою помилку, і чи надалі працюватимеш абсолютно з іншими цінностями і рухатимешся вперед.

Катерина Хорощак, УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Шмигаль розповів, хто обирав Шкарлета і як довго від буде очолювати МОН

Вступ-2020: дати, нові умови, прогнози університетів щодо прийому та поселення в гуртожитки

"Якщо ми хочемо змін – маємо брати відповідальність на себе": фінальне інтерв’ю Ганни Новосад

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.