3 мільярди років тому гігантський метеорит спричинив руйнування на Землі. Але й були "плюси", кажуть вчені
До чого може призвести падіння на Землю метеорита у 200 разів більшого за той, що знищив динозаврів? Науковці стверджують, що не лише до катастрофи планетарного масштабу.
За даними вчених, удар гігантського метеорита 3,26 млрд років тому викликав планетарні руйнування на Землі, але також став джерелом розвитку життя.
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences, пише Reuters.
У ході роботи команда науковців оцінила стародавні породи на північному сході Південної Африки – у регіоні під назвою Пояс Грінсоут Барбетон.
Із геохімічних ознак збереженого органічного матеріалу, а також скам’янілостей морських бактерій вченим вдалося знайти докази того, що життя почало розвиватися з новими силами після падіння метеорита.
Науковці вважають, що розвиток життя був би менш ймовірним, якби не падіння 3,26 млрд років тому космічного каменю до 200 разів більшого за той, що вбив динозаврів 66 мільйонів років тому.
Потужний удар спричинив масштабні руйнування, але також "доставив" на планету необхідні для розвитку життя речовини.
Серед доказів удару в породах вчені знайшли хімічні залишки метеорита, невеликі сферичні структури, що утворилися з розплавлених порід, а також шматки морського дна, змішані з іншими матеріалами в осадових породах.
За словами геолога з Гарвардського університету (США) та співавтора дослідження Ендрю Нолла, діаметр цього метеорита був близько 37-58 кілометрів. Космічне каміння належало до вуглецевого хондриту – типу, який вирізняється великою кількістю вуглецю та наявністю фосфору.
Науковці припускають, що удар стався в океані. Це мало би спричинити цунамі такої сили, що стихія розірвала морське дно та затопив берегові лінії. Крім того, значна частина енергії мала перетворитися на тепло і викликати сильне нагрівання атмосфери.
Такі підвищення температури мали бути достатніми для того, щоб змусити кипіти верхній шар океанів.
"Наслідки удару були б швидкими та потужними. Ударний елемент вдарився з такою великою енергією, що він і будь-який осад або камінь, в який він потрапив, випарувалися.
Ця хмара парів каменю та пилу, викинуті з кратера, обігнули б Земну кулю та перевернулися в небо, що почорніло на декілька годин", – пояснила геологиня з Гарвардського університету та провідна авторка наукової роботи Надя Драбон.
Ймовірно, знадобилося б від кількох років до десятиліть, щоб утворений ударом пил осів і атмосфера охолола настільки, щоб водяна пара могла повернутися в океан. За таких умов мікроби, що залежать від сонячного світла, і бактерії на мілководді були б знищені.
За словами Наді Драбон, у той час – палеозойську еру – Земля здебільшого нагадувала переважно водний світ, в якому були нечисленні вулкани та континентальні породи. Тоді в атмосфері та океані не було кисню, як і клітин з ядрами.
На цю планету метеорит доставив велику кількість фосфору – поживної речовини для молекул та основи для зберігання та передачі генетичної інформації.
Спричинене падінням космічного каміння цунамі змішало багаті на залізо води з іншими, що створило ідеальне середовище для багатьох типів мікробів.
"Уявіть ці удари гігантськими бомбами з добривами. Ми вважаємо падіння метеорита катастрофічним і згубним для життя. Найкращим прикладом є падіння Чиксулуба (на півострові Юкатан у Мексиці), яке призвело до вимирання не лише динозаврів, а й 60-80% видів тварин на Землі.
Але 3,2 мільярда років тому життя було набагато простішим, універсальними та такими, що швидко розмножуються", – додала Надя Драбон.
Раніше ми розповідали, що 466 мільйонів років тому Земля, ймовірно, мала кільцеву систему з уламків астероїда, подібно до тієї, що в Сатурна тепер.
