Як стати відомим блогером: успішна історія Марії Себової 

Українка Марія Себова стартувала зі своїм тревел-шоу на YouTube у грудні 2018 року, маючи чималий досвід телевізійної роботи та обмаль коштів.

Перші відео дівчина зняла на старий фотоапарат, який належав батькам.

Зараз у Маші 209 тисяч підписників, рекламні інтеграції, найняті помічники, нова техніка та величезні плани.

"Українська правда. Життя" вирішила поговорити з блогеркою про виклики та складнощі такої роботи, а також спробували розвінчати стереотипи, якими обросла професія, яку хочуть обрати чи не всі школярі.

Яким блогером бути?

"Ти сам вирішуєш, що робити і що знімати, намагаючись балансувати між власними інтересами та вподобаннями аудиторії, тим, що їй цікаво", – так описує свою нинішню зайнятість Марія.

Марія Себова, авторка блогу "Все по 30" на YouTube

До створення власного блогу дівчина працювала на "Новому каналі". Робила телевізійний тревел-проєкт, який називався "Європа за копійки". Програму закрили, тож Маша лишилася без роботи.

Знімаючи "…за копійки" дівчина сама купувала квитки, організовувала локації, розписувала їхню черговість та скільки потрібно відзняти за день.

"З точки зору організації відрядження, все було ідентично з тим, що роблю нині, – пояснює вона.

Відмінність тільки в тому, що раніше я їздила з оператором і він це все знімав, а тут мені потрібно знімати все самостійно".

Блогерка розповідає, що втрата роботи стала хорошим стусаном втілити свій проєкт: "Довгий час я готувала себе до того, що реально мені знову доведеться шукати роботу, повертатися продовжувати працювати в журналістиці, але я собі дала певний період на спробувати".

Себова зізнається, що без досвіду роботи в телевізорі її блог був би зовсім іншим, і не впевнена, що він був би успішним.

"Імовірність успіху була б набагато нижче і якість контенту була б нижче.

Більшість з тих, хто нині робить класний контент на YouTube, мали якийсь стосунок до телебачення, або мають вже цілі редакції.

Вони знають, що таке сценарій, режисерський підхід та сторітейлінг – ось це все, що ми любимо, здорова драматургія, без гіперболізації та перегинів", – каже дівчина.

Перед тим, як почати, Маша аналізувала конкурентів.

"Головний хто у нас тревел-блогер? Антон Птушкін.

Питання в тому, чи конкурент я йому? У нього все-таки набагато більше аудиторія, більше переглядів. Бачу, що зараз всі намагаються на нього рівнятися.

З українських є ще Андрій Буренок. У нього ціла редакція за кадром, команда. Ми теж не конкуренти, а радше колеги", – вважає вона.

А ще переконана, що українським тревел-блогерам нині немає чого конкурувати, радше потрібно підживлювати один одного, створювати колаборації, щоб обмінюватися аудиторією.

Блогерство – це робота

Марія розповідає, що від початку намагалася ставитися до блогу, як до роботи.

Вважає, що інакше у неї б не вийшло, бо потрібно було багато чому навчитися і не втратити мотивацію.

"До цього я була телевізійним журналістом, який пише і знімає, але не робить самотужки кінцевого продукту, – пояснює вона.

А тут ти маєш стати на всі руки майстром: писати сценарії, працювати в кадрі, знімати самостійно на камеру, монтувати, публікувати, розбиратися з СЕО-оптимізацією… Я вже мовчу про ті питання, які підключаються далі – бухгалтерія, фінансові тощо.

Ти повинен вміти робити все, інакше нічого не вийде".

На успішних YouTube-каналах нині зайнято багато професіоналів, – монтажери, оператори, асистенти та навіть режисери – телебачення впевнено "переїхало" в інтернет. Але це все не про канали початківців-блогерів, оскільки профі потрібно платити хороші зарплати.

Маші Себовій з монтажем іноді допомагала подруга, професійний редактор монтажу. Але кількість відео збільшувалася, хронометраж випусків ріс – з 20 хвилин до 40 – й стало зрозуміло, що потрібно рухатися далі.

Так, наприкінці другого року блогерства Марія дозволила собі найняти асистентку.

Нині помічниця робить первинну роботу: переглядає все відзняте з однієї поїздки, відрізає "сміття" та невдалі дублі, з трьох-чотирьох робить півтори-дві години відео.

"Багато хто думає, що от просто зняв відео і залив на YouTube, або зняв і віддав комусь, щоб за тебе хтось зробив повне готове відео. Такого не буває, – сміється дівчина.

Ти повинен або сам змонтувати повністю за своїм сценарієм, або зробити "рибу", написати всі підводки й начитати текст закадровий, і фінальний монтаж аж довірити комусь.

Ці два роки 95% роботи я виконувала повністю сама".

Маші Себовій з монтажем іноді допомагала подруга, але основну роботу вона завжди робить сама

До появи асистентки у блогерки було лише два помічники – чоловік Роман, який інколи їздив з нею на зйомки, і менеджер, який взяв на себе рекламні питання та комунікацію з брендами.

"Ми з ним вже рік. Він мені просто написав, що хоче бути моїм менеджером, розповів, з якими блогами працював до цього і що він мені пропонує, які у нього є контакти", – розповідає Себова.

Каже, що спершу була скептично налаштована щодо такої співпраці, але зрештою все вдалося, й він взяв на себе ту частину роботи, яка блогерці не до душі:

"Я насправді досить інтровертна людина і не вмію з людьми домовлятися, особливо коли питання стосується грошей.

Мені завжди всіх шкода, я готова йти на поступки, тому коли з'явилася людина, яка може за мене це робити, у якого величезна кількість контактів, то, звичайно ж, мені стало значно простіше".

Як виглядає день блогера?

У пересічного глядача може скластися враження, що бути блогером – це напрочуд легко – ти живеш, наче метелик, знімаєш, що бачиш і хочеш, й за це отримуєш гроші.

"Абсолютно класична ситуація: я встаю о 4 ранку і сідаю за монтаж. Це 8-12 годин підряд, все залежить від твоєї дисциплінованості, – розвінчує стереотип Марія.

Так, потрібно встигнути до якогось дедлайну, який я сама собі встановила. Можна його перенести, але тоді у тебе не буде регулярності, а YouTube, та й глядачі, такого не люблять.

Коли я запускала канал, у мене була прописана обов'язкова залізна регулярність раз на тиждень. В перший рік я її майже не порушувала, тепер відео довші, й це ускладнило завдання".

Себова перераховує три основні фази підготовки ролика.

Перша – організація знімального процесу: вибір напрямку та локації, підбір квитків та місця проживання, збори.

Друга – поїздка, сам знімальний процес.

Третя – постпродакшн: підготовка, монтаж та публікація відео.

Так от, для вдалого знімального процесу блогерка теж здебільшого встає о 4 ранку.

"Як показала практика, найкращі знімальні дні завжди починаються на світанку. Ти найбільше встигаєш локацій відзняти, маєш змогу працювати увесь світловий день, застаєш мало людей на вулицях… – уточнює Маша.

Монтаж прямо з 4 ранку і до 12 ночі буває дуже часто, але не кожен день, і часто процес розтягує прокрастинація – спочатку ти не можеш себе змусити робити рутинну роботу, а потім доводиться монтувати від ранку.

У цьому всьому найскладніше інше: змусити себе зробити вихідний. Коли ти працюєш сам на себе, дуже складно жорстко собі сказати: в суботу або неділю, в будь-який день, ти нічого не робиш.

Якщо так не робити, то в підсумку ти опиняєшся в потоці, який не переривається. Завдання, яке не виконав, ти просто переносиш на вихідні і вихідних немає. А відпочивати і перезавантажуватися треба".

Успіх приходить до працьовитих?

Найскладніше блогу в YouTube набрати перші 10 тисяч підписників, а далі зростання йде набагато швидше і легше.

Таку тезу Марія перевірила на собі. Перші три місяці її блог ріс дуже повільно, вижити каналу допомогло тільки те, що вона одразу зняла багато відео.

"Я собі спланувала одну велику поїздку по Європі, вибрала популярні міста, куди були дешеві авіаквитки, щоб відразу зняти кілька поспіль. Щоб це була одна поїздка, максимально бюджетна, – розкриває свій секрет блогерка.

Якби поїхала в одне якийсь місто, зняла одне або два відео, виклала б їх і зрозуміла, що щось не сильно заходить, то подумала б, що, може, поки не варто цим займатися і наступну поїздку планувати, бо це все гроші, а я безробітна.

А так у мене були відео з 6 міст для 12 випусків, на 2,5-3 місяці точно вистачало, вже куди подітися – назнімала, то монтуй і видавай, раптом якесь рано чи пізно злетить відео".

Практично одночасно у Маші Себової злетіли два відео: "Париж. Все по 30" та "Де шукати найдешевші авіаквитки".

"Друге – це розмовне відео. Тобто я просто сіла у себе на кухні та на старий фотоапарат, який стояв на книжках, записала, але воно з практичної точки зору дійсно корисне, – пояснює дівчина.

Довгий час було навіть смішно. От я знімаю тревел-відео дуже затратні по грошах і часу на монтаж, і тут найпопулярніше відео на моєму каналі з поганим світлом, відзняте на тлі білої стіни, де я просто говорю і все.

Лише нещодавно відео з Одеської області його переплюнуло, і я прямо видихнула".

Ситуація з цим відео цікава ще й тому, що воно злетіло не одразу після публікації. Місяці воно набирало невеликі регулярні перегляди, а потім його підхопило якимись алгоритмами YouTube. "Я сама взагалі не зрозуміла, як це сталося", – зізнається блогерка.

Перші рекламні інтеграції з'явилися приблизно в цей же час – на 4-5 місяці роботи та 20-25 тисячах підписниках.

"Забезпечувати себе канал почав ближче до восьмого місяця. І то, як я розумію, це мені ще дуже пощастило, – розповідає Маша.

До мене вся аудиторія прийшла органічно. Я практично не витрачалася на промо, що зазвичай є основною статтею витрат блогерів, коли вони стартують.

За весь час витратила на рекламу, мені здається, $300. А це, за ютубівськими мірками, дуже мало.

Не вкладалася, бо бачила, що марно. Поки не "вистрілили" відео, нічого особливо й не допомагало".

"Підводне каміння" блогерства

Маша пригадує, що на початку її відео були простішими. Блогерка намагалася так знімати, щоб не було закадрового тексту і все проговорювати у момент зйомки.

"Потім мені стало зрозуміло, що можна проговорити, але без "за кадру" виходить нудно, і не так багато подаєш інформації, як хотілося б донести", – каже вона.

Монтаж ролика із закадровим супроводом процес довгий, тож тепер Себова часто публікує відео раз на 2 тижні або навіть 3.

"Мені потрібен асистент, щоб повернутися до регулярності раз на тиждень, – пояснює вона.

Видавати хоча б три відео на місяць, бо інакше алгоритми YouTube перестають тебе любити, починають менше рекомендувати і це погано позначається в цілому на статистиці".

Марія Себова стартувала зі своїм тревел-шоу на YouTube у грудні 2018 року, а нині має 209 тисяч підписників

Багато блогерів постять навіть частіше, ніж раз на тиждень. "Все залежить від ніші, яку ти вибрав собі", – каже Маша.

Те, що на YouTube дуже важливо знайти свою нішу, інакше згубишся серед іншого типового контенту, розповідають на тисячах спеціальних курсів. Однак не у всіх випускників виходить знайти аудиторію.

Марія, перш ніж почати, аналізувала потенційних конкурентів і підписалася на величезну кількість тревел-блогерів. Правда, каже, що нині не встигає всіх дивитися.

"Є різна специфіка у контенту. У тревелі зробити якісний контент частіше, ніж раз на тиждень, майже нереально. А от сімейні блогери випускають нові ролики мало не п'ять разів на тиждень, – розповідає дівчина.

Або, наприклад, зараз вважається, що всі дивляться YouTube з телефону, 90% переглядів. Але у мене цифри просто катастрофічно інші: 40% дивляться з телефону, а всі інші навіть не з ноутбука, а з телевізора.

Зробити таке шоу, яке можна вивести на великий екран і із задоволенням подивитися – це займає більше часу. Від ніші в YouTube, мені здається, залежить все".

Чи легко бути блогером?

"Напевно, це найкраща моя робота, – каже про свій YouTube-канал Маша.

У мене інколи таке відчуття, що до цього я навчалася у школі, а от тепер якесь доросле життя почалося.

Хоча мені ж 30 років, й блогінгом я почала займатися не після університету.

Не знаю, з чим це пов'язано. Можливо з тим, що у мене з'явилася окрема ціла сфера – офіційний ФОП, документація, договори, рахунки – те, чим я взагалі ніколи раніше не займалася. Можливо, бо ти сам завжди приймаєш рішення і заробив – значить є, не заробив – значить немає.

Хоча здавалося б, блогінг, всі ставляться до цього як до якоїсь несерйозної роботи, але якщо подивитися на всі процеси, в усякому разі в моєму житті, то це така повноцінна, дійсно, робота".

Зараз діяльність Марії Себової дещо обмежує карантин, і вона, зітхаючи, пригадує прекрасні часи, коли ти міг вибирати напрямки не тільки по тому, що туди пускають. Але є й плюси: відео про подорожі Україною теж нині гарно переглядають.

"Моя найголовніша тревел-мрія – познімати Кенію, Танзанію та загалом Африку. Здійснити велику таку експедицію, – ділиться мріями наша співрозмовниця.

Знаю дівчат, які самостійно це робили, і ними захоплююся, але не впевнена, що готова поїхати і зробити це сама".

Подорожує по роботі Маша здебільшого теж завжди сама, але на кожному рейсі хоча б одна людина з літака її впізнає і вітає. "Ось це моя аудиторія", – посміхається блогерка.

Ольга Ситнік, УП.Життя

Всі світлини надані героїнею публікації

Вас також може зацікавити:

У мережі вирішили створити рейтинг "шкідливих" блогерів

Втратити страх, гідність та сумління? На що блогери йдуть заради слави. ФОТО

Що не так з популярними блогами про здоров’я? Розповідає Супрун

Instagram мами: 5 українок, які перетворили своє батьківство на блогерство

"Робота пивного блогера – це щодня свято!" - автор телеграм-каналу про пиво допомагає обрати найсмачніше

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.