5 історій зі сходу, які вас здивують: краудфандинг заради коней, велопенсія та маєток менонітів

Що насправді може об’єднувати людей на сході? 

Тих, хто ризикує тут починати власну справу і розвиває локальний туризм навіть у карантин. 

Тих, хто гуртує навколо себе громаду, щоб втілити свою ідею. 

Тих, хто намагається зберегти уламки нерадянської історії, і тих, хто не згоден провести пенсію перед телевізором. 

П’ять місяців Агенція розвитку локальних медіа "Або" разом з місцевими журналістами шукали і розповідали такі історії зі сходу, публікуючи власні медіасеріали.

Редакції локальних сайтів з Краматорська, Волновахи, Сватового і ще 5 міст створювали історії про жителів своїх громад. Вони з нетипового ракурсу показували життя в невеликих українських містах Донеччини та Луганщини, шукали спільне і мотивуюче у жителів регіону. 

"Українська правда. Життя" обрала історії, які здивували локальну аудиторію – а тепер зможуть вразити і вас.

РУСЛАН КУРГАНОВ

Відновлює старовинний маєток менонітів під Добропіллям.

І відкрив його територію для туристів.

Руслан Курганов відновлює старовинний маєток менонітів

Враховували локдаун та тренд на подорожі власним регіоном, є запит на маршрути для локального туризму. На сході України такі об’єкти є.

Наприклад, це маєток ХІХ століття німця-меноніта Генріха Судермана в селі Зелене під Добропіллям, який зараз реставрують.

Менонітські споруди відрізняються особливою архітектурою – цегляні стіни викладали так званою "фламандською кладкою", а вікна на всіх будівлях мали арочну форму.

Тепер це історико-архітектурний комплекс "Панська садиба". Родина власника Руслана Курганова викупила маєток 12 років тому і займається реконструкцією старовинних споруд.

Враховуючи проблеми зі збереженням історичної спадщини на Донеччини, випадки зашивання у пластик старовинних будівель та просто руйнування більшості з пам’яток, маєток Судермана стає скоріше приємним виключенням. 

"Спочатку ми не розглядали варіант робити садибу доступною для відвідувачів, – розповідає Руслан Курганов.

Батько Анатолій Курганов кілька років відновлював споруди на території маєтку, після чого ми вирішили, що пам’ятка історії має бути доступна для людей.

В нас відносно молодий регіон, тут не так багато стародавніх споруд, тому садибу відкрили для туристів".

Тут зберігся двоповерховий будинок у класичному стилі, господарські споруди та будинок прислуги на території садиби.

Маєток Судермана є приємним виключенням серед проблем зі збереженням історичної спадщини

Є водонапірна вежа, а за житловим будинком – ставок у формі підкови.

Однією з місцевих пам’яток є величезний 140-річний дуб біля будинку прислуги – його колись посадив тут Генріх Судерман. 

Вхід на територію садиби вільний, але за потреби ви можете оплатити додаткові послуги. Туристам пропонують відпочинок в альтанках на території та уроки верхової їзди, тут утримують 13 коней. 

140-річний дуб, який посадив Генріх Судерман

"Ми могли б поставити тут високий паркан та закрити все, – ділиться власник садиби.

Але це було б неповагою до історії. Люди можуть приїжджати, гуляти на території, дивитися на стародавні будівлі та фотографуватися – це наша культурна спадщина, і ми намагаємося максимально зберегти ці пам’ятки для майбутніх поколінь".

За літо сюди приїхало понад 2000 відвідувачів, незважаючи на досить віддалений маршрут.

На території садиби утримують 13 коней та дають уроки верхової їзди

Туристам пропонують відпочинок в альтанках

Неподалік від маєтку розташована козина ферма, на якій виготовляють крафтові сири.

"Хочемо зробити тут невеликий готель, щоб туристам з інших місць було, де зупинитися.

Також хочемо надавати приміщення для конференцій, воркшопів та інших заходів, – каже Руслан Курганов.

Вкладаємо сили у проєкт, щоб привернути увагу до цієї місцевості та, можливо, отримати підтримку області".

АННА СОЛОМАХА

Відкрила першу мовну школу у Волновасі.

І ризикнула розпочати власну справу просто в карантин

Анна Соломаха відкрила першу мовну школу у Волновасі

Коли ми попросили власників невеликого бізнесу на Донбасі поділилися досвідом про свій перший місяць роботи, то шукали не історії успіху, а чесну розмову.

Із типовими страхами, які виникають у початківців, викликами та витратами, з якими стикаються.

English Club відкрився у Волновасі на Донеччині після послаблення карантинних обмежень, наприкінці червня.

Це перша мовна школа у майже місті з майже 20-тисячним населенням.

Її засновницею стала Анна Соломаха, яка розповідає, чому все ж ризикнула стартувати власний бізнес в цих умовах. 

Для свого бізнесу вона знайшла невелике приміщення в центрі. Заняття у школі проходять для дітей 4-10 років.

У групах займається до 8 студентів.

Навчання проводять двічі на тиждень, а головний акцент роблять на розмовній практиці.

"Щоб про мене дізналися, я зробила пост у себе на сторінці в Instagram. І знайомі почали цікавитися та записувати своїх діточок.

Спочатку було 3-4 людини у групі. Далі спрацювало "сарафанне радіо" – мої знайомі ділилися враженнями від нашої школи зі своїми друзями та знайомими.

Поки що у школі я викладаю сама, але планую взяти ще одного вчителя", – каже Анна.

Це перша мовна школа у майже місті з майже 20-тисячним населенням

Разове заняття з першого вересня в дошкільній групі сьогодні коштує 75 гривень. Урок для школярів дорожчий – 100 гривень. Така ціна формується у зв’язку з витратами на оренду приміщення, комунальні видатки та податки.

У школі планують набирати більше груп і робити курси для дорослих. 

"Я переймалася, що через карантин люди не будуть до мене ходити. Але час показав, що студенти скучили за навчанням та радіють кожній можливості дізнатися щось нове та просто поспілкуватися.

Спеціальний бізнес-план я не створювала. Великий всесильний Google мені допоміг знайти бізнес-проєкти інших людей, які відкривали такі школи у своєму місті.

Також дивилася багато корисних відео на YouTube. Тобто, хто шукає, той знайде", – вважає Анна.

Деякі підручники Анна купувала самостійно, а деякі брала у бібліотеці

Оренда в теплу пору року приміщення школи коштує приблизно 3300 грн на місяць (110 грн на квадратний метр). Найдорожчим з техніки вийшов телевізор, це приблизно 10 000 грн.

"Також я витратила десь 5000 грн, щоб придбати столи та стільці.

Ігри та іграшки використовую ті, які купувала раніше. Деякі підручники купувала самостійно, а деякі брала у бібліотеці, в оренду", – говорить викладачка.

Після виходу медіасеріалу до Анни Соломаха прийшли нові учні, відкрили чотири нові групи.

Власниця зізнається, що бізнес пішов вгору, незважаючи на карантин.

СЕРГІЙ ДАВИДЕНКО

Купив коней через "краудфандинг".

Його клубу допомогла громада Сватового.

Сергій Давиденко купив коней через "краудфандинг"

Шукаючи спільні точки згуртування, активісти сфокусувалися на конкретних проектах, які реалізовували за громадської ініціативи. Це були реальні кейси, які вдалися і мали вплив.

Як у кінно-спортивному клубі "Юнацька Слобода" у Сватовому.

Сергій Давиденко – голова громадської організації, яка його створила п’ять років тому.

Тут займаються з дітьми та дорослими спортивною верховою їздою та іпотерапією.

У клубі 11 коней, двох з них нещодавно вдалося купити для таких занять завдяки своєрідному "краудфандингу".

"Цих коней нам давав на "перетримку" господар з Києва. Вони гарні тим, що підходять для занять із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Також ці коні пристосовані для занять іпотерапією.

Тому ми зверталися до усіх жителів району через місцеву газету з проханням допомогти нам придбати цих двох коней.

Не тільки підприємці та фермери, а й інші жителі громади надсилали гроші, хто скільки міг.

Коней ми викупили, тому вдячні кожному, хто не залишився байдужим", – каже Сергій.

Тренер оформлений у міському клубі культури та дозвілля як керівник гуртка

Крім сватівського, в Луганській області з початку збройного конфлікту залишилося ще два кінні клуби, у Сєвєродонецьку та Кремінній. 

"Прямо скажу, що працюємо ми здебільшого на ентузіазмі. Є тренер, він оформлений у міському клубі культури та дозвілля як керівник гуртка.

Я ж працюю на добровільних засадах, а паралельно займаюся підприємництвом. Ще допомагають доглядати коней волонтери – самі підлітки і батьки дітей, які ходять на тренування", – розповідає сватівчанин.

З кормами для коней допомагають деякі керівники сільськогосподарських підприємств району. Причому пропонують допомогу самі.

Але цієї допомоги недостатньо. Давиденко каже, спортивний кінь чи кобила з’їдає за день тільки трави 12 кілограмів. Крім цього, потрібно 5 кг вівсу, по 1-2 кг ячменя чи кукурудзи, а також буряк, морква, яблука, огірки, кабачки, гарбузи тощо. Тому допомогти може кожен житель району, у кого є надлишки таких овочів.

Допомагають доглядати коней навіть підлітки, які займаються

14-річна Даша живе у Харкові, в Сватовому проводить літні канікули з бабусею. До клубу ходить з восьми років і вже гарно тримається у сідлі.

"У Харкові заняття на конях дуже дорогі. Тому я із задоволенням проводжу канікули у Сватовому.

Я приходжу не тільки покататися на конях, а ще допомагаю тренеру доглядати за ними.

Найбільше люблю кататися на Христині. Вона дуже лагідна, красива і сильна, бо стрибає через високі перешкоди", – каже Даша.

"Після виходу відеосеріалу до мене зверталося близько 15 батьків зі Сватового із проханням записати дітей на заняття.

Раніше вони не знали про таку можливість та поки що у зв’язку з карантином ми не проводимо тренувань. Але контактні дані батьків записуємо", – каже Давиденко.

МИКОЛА СКУРІДІН

З Сєвєродонецька, не готовий сидіти на пенсії перед телевізором.

Навіть Новий рік він відзначає у велопоходах.

Микола Скурідін проводить на велосипеді весь вільний час

Чи існують хоч якісь цікаві можливості для людей у віці, щоб проводити час на пенсії активно в невеликих містах?

Як вони можуть реалізувати себе у спорті чи волонтерстві, навчанні чи творчості?

Ми поставили собі ці питання і шукали надихаючих героїв, яким вдалося знайти себе в активному способі життя на пенсії. 

61-річний Микола Скурідін – сєвєродончанин, працював на місцевому заводі програмістом.

Каже, що почав насолоджуватися життям саме на пенсії, адже більше часу з’явилося на власні захоплення – велотуризм і краєзнавство.

Зараз він є активним учасником локального об’єднання "Велосипед – мій друг", яке влаштовує велотури та краєзнавчі подорожі Луганщиною.

Велосипед допомагає пенсіонеру підтримувати себе в спортивній формі

"А починалося все непросто. Прокотившись пару раз на Клешню зрозумів, що можу осилити і великі відстані, – ділиться Скурідін.

Перша спроба проїхати по маршруту Смоляниново – Олександрівка виявилася вельми повчальною. Звернувши з траси в Смоляниново, я заблукав у полях і виїхав на асфальт далеко за Чабанівка, замість розрахункових 30 км вийшло 80 км.

З поїздки виніс три правила – уникати трас з жвавим автомобільним рухом, вивчати карти перед поїздкою в незнайомі місця і не їздити далеко поодинці".

Микола каже, що велосипед допомагає йому підтримувати себе в спортивній формі, але поїздки завжди мають конкретну ціль, зазвичай, краєзнавчу. 

"Їздили на розкопки в багато районів нашого регіону.

На кургани Щепілова, наприклад. Бачити на власні очі історичні знахідки часів палеоліту на розкопках в Борівському, Старобільську – це знання, це задоволення і радість", – каже він. 

Скурідін займається також палеонтологією

Пенсіонер зізнається, що більшу частину дня займається саме велосипедом. Подорожі він вважає збагаченням для людини у всіх сенсах. 

"Треба подорожувати, спілкуватися, дружити. Якщо у людини, у пенсіонера конкретно, є справжнє бажання дізнатися, організувати, домогтися... він обов'язково буде захоплено цим займатися і в кінці – кінців досягне своєї мети, наповнить ще своє життя багатим змістом". 

АНАСТАСІЯ ЯРЕМЧУК

Займається діагностикою раку у жінок на Донеччині.

Лікарка пояснює, чому все більше пацієнток приходить на огляд.

Анастасія Яремчук займається діагностикою раку у жінок

Анастасія Яремчук – лікарка-радіолог, переселенка з Донецька. Зараз вона займається профілактичною діагностикою та виявленням онкопатологій у жінок в Дружківці.

"Вибір спеціальності був для мене досить трагічним, коли мені було 13 років у мене захворіла бабуся, у неї була онкопатологія, – розповідає Анастасія.

І я зрозуміла, що мені цікавий саме етап діагностики. Я вважаю, що майбутнє за попереджувальною медициною. Вчасно визначили і вчасно вилікували". 

Щодня в своєму кабінеті Анастасія проподить мамографічні дослідження і рентген 4-5 пацієнткам, що дозволяє приділити їм достатньо уваги.

"Зараз на профілактичний огляд приходить все більше жінок. Ми нарешті вийшли на той рівень, коли все більше пацієнтів звертаються до нас не з запущеними формами патологій, а в стані норми, – розповідає лікарка.

Ми прибрали страх і бар'єр перед цим обстеженням, і я можу з упевненістю сказати, що пацієнти стали більш свідомими".

Щодня в своєму кабінеті Анастасія обстежує 4-5 пацієнток

Анастасія позитивно ставиться до дзвінків та спілкування з пацієнтами в месенджерах і каже, що це спрощує роботу лікаря та створює довірливі стосунки між ним і пацієнтом.

"Моя дитина вважає мене супергероєм на роботі. Коли бачиш його палаючі очі і розумієш, що він тобі вірить беззастережно і вважає головною людиною в своєму житті, – ти просто не можеш щось робити погано, це так надихає!" – каже жінка.

Реформування медицини, на думку Анастасії Яремчук, вже принесло певні позитивні результати. У той же час, в деяких напрямках висновки робити поки рано.

"Ми все поступово звикаємо до електронної черги та електронної документації. І вже вимальовується певна структура.

Я не можу дати характеристику реформі зараз, думаю, має минути якийсь час. Але я чітко впевнена, що багато з нововведень згодом полегшить життя і лікарям, і пацієнтам", – зазначає вона.

Зараз Анастасія почала консультативну практику в інших містах: після публікації її запросили як мамолога до приватних центрів в Добропіллі та Слов’янську.

Гаяне Авакян, менторка Агенції розвитку локальних медіа "Або", спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Плекаймо спогади про Крим: 5 чуттєвих історій про півострів, який обов’язково буде повернуто

Найщасливіші миті у житті: 5 родинних та романтичних історій про такий рідний Крим

Почнем все спочатку: 5 історій про майбутній гостинний Крим

Усі дороги ведуть в Крим: 6 життєвих історій про сміх і сльози, радощі і драми на півострові

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.