Книги + батьки = кращі вчителі м’яких навичок для дітей та підлітків

2201
1 травня 2019

У квітні цього року книгу Марка Лівіна "Ріки та дороги", видану нашим видавництвом Vivat, визнано однією з найкращих інклюзивних дитячих книжок у світі.

Крім того, квітень був переповнений книжними святкуваннями: Міжнародний день дитячої книги (2 квітня) та Всесвітній день книги та авторського права (23 квітня).

Книга Марка Лівіна "Ріки та дороги"

Зважаючи на це, хотілося б поговорити про дитячу та підліткову літературу.

Я вважаю, що книжки мають бути корисними, а не дедактичними.

Як тільки сучасні діти розуміють, що їх починають повчати, вони одразу відкидають книжку і втрачають інтерес.

Саме тому, головна задача дитячої та підліткової книги – не навчати, а:

  • прокачувати мозок: щоб читаючи книгу дитина замислювалась над тим, що відбувається в сюжеті;
  • розвивала емоційний інтелект;
  • розвивала естетичний погляд на світ.

Для видавництв вирішити кожне з поставлених задач – виклик.

Треба обрати правильного автора, поєднати їх з талановитим ілюстратором та редактором, щоб з цього вийшло щось цікаве та ціннісне саме для молодих читачів.

Українська дитяча книга зараз конкурує з видавництвами у всьому світі: їх активно купують у світі, тому я знаю, про що говорю.

І саме тому мені б хотілося акцентувати на тому, як зазвичай ми читаємо казки нашим дітям. Ось ми сіли, читаємо, дитина слухає, а потім засинає.

І….все.

По суті, взаємодії як такої немає. Про що це? В такому випадку книга – це просто папірець, в якому викладена цікава (інколи і не дуже) інформація.

Проте, я вбачаю нашу глобальну місію в тому, щоб книга була знаряддям, місточком, завдяки якому діти та підлітки вчилися б пізнавати світ, виражати власні емоції та потреби, а також вчитися думати.  

Коли вам щось потрібно технічне – встановити якусь програму, чи додаток – ви ж звертаєтесь до молодшого покоління, правильно?

До дітей, племінників, хресників тощо. Це перше покоління за історію існування цивілізації, яке нам дуже складно чомусь навчити – вони змалечку знають стільки, що ми самі вчимося у цього молодого покоління.

Проте, шляхи існують.

Ми помітили, що в Україні не дуже добре продаються дитячі книги, де мало тексту та сторінок. І це красномовно говорить про те, як батьки та старші люди ставляться до книжок. Батьки не знають, як, або не хочуть спілкуватися з дітьми.

Що ми можемо зробити, як видавництво, коли ми видаємо книги?

Ми можемо навчити наших дітей думати, формувати причинно – наслідкові зв’язки та замислюватися над тим, що за кожним рішенням будуть наслідки.

Є книги, такі як "Агов! Де ти, Чарівний Принце?", де можна вибирати  варіанти розвитку подій: а що буде, якщо принц вчинить так, а не інакше? І тоді сюжет розгортається іншим чином.

Також є вже згадана книга Лівіна "Ріки та дороги" – про підлітка, в якого є аутичний розлад: коли дитина впізнає себе у літературі, їй одразу стає цікавіше та вона інакше сприймає надану інформацію.

Саме тому важливо, щоб ті процеси та питання, які з’являються в дітей під час читання книжок, підхоплювали та розвивали батьки.

На відміну від нас, у інших країнах Європи дитячі книжки містять доволі мало тексту, бо головний фокус – діалог з дитиною. Звісно, який би мали проводити батьки.

І це правильний шлях: таким чином формувалося здорове та плідне спілкування, а також дитина навчається мислити.

Розумієте, якісне спілкування – коли дитину включають у процес обговорення сюжету книги, персонажів, їх вигляду, дуже впливає на її подальший розвиток. Це – той підхід до виховання, який буде цікавий сучасному поколінню дітей та підлітків. 

Наша задача – щоб книги стали містком взаємодії між батьками та дітьми, щоб дитина могла сформувати свою точку зору та донести її.

І ми хочемо, щоб у досягненні кожної з вищевказаних цілей, батьки були з нами заодно.

Краще чути, що дитині треба, а не розказувати, як там воно має бути треба. Бо завдяки такому підходу формуються наступні м’які навички, коли діти:

  • вчаться ідентифікувати в собі власні потреби;
  • вчаться пояснювати свої потреби іншим;
  • вчаться відстоювати власні потреби;
  • шукають шляхи реалізувати свої потреби, якщо їх не чують (бо вони вже їх окреслили та сформували).

Чому так мало тексту, мало сторінок?

Бо для європейців книга – це печатний гайд, який допоможе проговорити з дитиною певну проблемну або цікаву тему.

Так батьки чи родичі більше дізнаються про дитину, а дитина – про себе і про те, як можна у здоровій формі комунікувати та доносити свої потреби. 

Книги – це не просто друкований матеріал, який можна дати дитині, щоб розкрити всі грані дитячої та підліткової книги, варто використовувати її як гайд. І ми робимо все залежне від нас, щоб книги справді були тими ключиками, які відкривають важливі частини життя та роздумів дитини.

Дуже сподіваємось, що на цьому шляху батьки та родичі будуть з нашим на одній стороні: 30-60 хвилин вашого часу можуть перетворитися на неоціненний внесок у розвиток вашої дитини.

Тож не варто зволікати! Давайте разом міняти ставлення до дитячих та підліткових книг та ставати книжковими європейцями: змалечку формувати важливі м’які навички у молодого покоління.

Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва, спеціально для УП.Життя

Титульне фото oksun70/Depositphotos

Можливо, вас зацікавить:

Як привчити дітей до читання? Поради 14-ти річної книжкової блогерки

Як знайти фільм або книжку, які схожі на ваші улюблені

33 українські книжки 2018 року, які варто подарувати дитині, підлітку чи родині

200 книжок на рік. Як стільки прочитати та навіщо, особистий досвід

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua