"Наших" більше: більшість українців підтримують ідею донорства органів

707
1 липня 2019

Почну з хорошої новини. Нещодавно у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. О.О. Шалімова лікарі на чолі із Олегом Котенком пересадили донорську печінку.

Це була родинна трансплантація і ще одне врятоване життя.

 

Хтось скаже: "І що з того? операція хоч і складна, але ж не унікальна!".

Попри те, що операція стала 176 такою у закладі, вона особлива – бо перша цьогоріч. Нагадаю, від 1 січня 2019 року, в зв’язку із вступом у дію нового закону про трансплантацію, в Україні зупинилися навіть родинні операції з пересадження.

Чимало зусиль довелося докласти, аби це виправити, аж до ухвалення змін до чинного закону.

Увесь той час, а це кілька місяців, трансплантологи змушені були відмовляти пацієнтам у життєвонеобхідних операціях.

Відтак, першу у цьому році нирку пересадили у квітні, а печінку – лише зараз.

Операція минула успішно і це найкраще свідчення того, що в нашій країні є лікарі, які хочуть і вміють рятувати людей. Їм бракує хіба можливостей.

За потреби у 2000 трансплантацій нирок і 1500 печінок, в Україні було пересаджено 129 органів.

Завдання ж, яке перед собою ставить МОЗ: за три роки щонайменше подвоїти їхню кількість – через перехресне та посмертне донорство.

 

Та якщо налагодження дієвої системи трансплантації, що включає в себе і забезпечення обладнанням, і створення реєстрів – завдання міністерства, то наповнення тих реєстрів, а відповідно і можливість у майбутньому проведення операцій – напряму залежить від кожного з нас.

Адже органи у разі смерті вилучати можна буде у тих, хто за життя висловить на це згоду. Така змога у кожного з нас з’явитися має уже протягом цього року.

І саме у цьому контексті неабияк тішать результати опитування, проведеного Соціологічною групою "Рейтинг".

У травні шляхом особистого інтерв`ю (face-to-face) вони опитали 2200 респондентів по всій Україні на тему оцінки медичної сфери.

Одним з питань було те, що підтримують наші люди ухвалення закону про трансплантацію. І майже 63% українців відповіли – "так", 28% - "ні" і 9% визначитися не змогли.

 

Оскільки більшість українців навіть не підозрюють, що як родинне так і посмертне донорство в нашій країні узаконене ще з 1999 року, то, наважуся припустити, ухвалення змін до закону люди сприймають саме як дозвіл на проведення трансплантації. І в цьому контексті цифра 63% дуже надихає.

А от портрет середньостатистичного українця, який підтримує ідею донорства органів, згідно опитування такий: мешканець столиці віком до 35 років і хорошим доходом.

  • киянин чи киянка - 69%
  • вік від 18-35 років - 72%
  • дохід від 10 тис.грн - 81%
 

На питання "Чи готові Ви у разі смерті за потреби стати донором органів?" українці відповідали у жовтні. Тоді результати всеукраїнського дослідження громадської думки  компанією UkrainianSociologyService показало:

31,3% українців згодні заповісти свої органи задля спасіння інших людей

48,5% – ідею донорства не підтримують

20,2% визначитися із відповіддю не змоги.

Усього опитано тоді було 1205 респондентів.

Враховуючи те, що ніякої соціальної реклами донорства в Україні поки немає, результати обох опитувань, як на мене, пречудові.

Тепер головне якомога швидше забезпечити тим, хто згоден заповісти свої органи, просту і зрозумілу можливість це зробити. 

Ірина Заславець, журналістка, засновниця ГО "Всеукраїнська платформа донорства "iDonor", для УП.Життя

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Титульне фото: Depositphotos

powered by lun.ua