Шкільні підручники: відбір без вибору

4680
4 березня 2020

Наступного року мій старший син піде до шостого класу.

Визнаю: до цього я не дуже переймалася тим, за якими підручниками він вчиться.

Але, починаючи з наступного року, збільшується кількість предметів, вони стають складнішими. Тому захотіла переконатися, що ці підручники будуть належної якості – доступні та цікаві.

Яким же був мій подив, коли виявилося, що старші друзі мого сина, нинішні шестикласники, вчаться за підручниками… 2014 року випуску!

Після цього я почала копати глибше, щоб з’ясувати – як взагалі відбувається відбір шкільних книжок, чим керуються у Міністерстві освіти та науки, і взагалі – за ким залишається останнє слово у цьому виборі.

Насправді я мала поставити собі це запитання ще два роки тому – вперше, коли вчитель з англійської мови, ніяковіючи, сказала, що не може вчити дітлахів за наявним підручником, і, якщо ми хочемо, щоб діти хоч щось кумекали в іноземній мові, потрібно купити інший.

А навіщо ж їх привезли до школи, якщо вчителі за ними не хочуть викладати, а діти – вчитися?

Почала розбиратися, як взагалі обираються підручники:

  • МОН оголошує конкурсний відбір.
  • Авторські колективи представляють свої роботи.
  • Книги оцінюють експерти при МОН та відсіюють ті, що на їхню думку, не підходять.
  • Ті, що набрали відповідну кількість балів і пройшли перший етап, потрапляють на вибір шкільних учителів.

Здавалося б, все справедливо. На першому етапі підручники відбирають фахівці, які на цьому розуміються.

Але, якщо почитати фахівців-освітян, ніхто й гадки не має, ким узагалі є ті експерти. Їхні імена нікому не відомі, а їхні негативні висновки часом написані наче під копірку.

Більше того, вимоги та критерії до підручників виписані настільки складно та незрозуміло, що автори, котрі прагнуть виграти конкурс, думають не про те, як зробити книжку цікавою та доступною, а як вписатися в ці критерії.

Виходить, що на цьому етапі відсіваються потенційно якісні підручники, а експертиза відбувається максимально суб’єктивно.

Цього року, наприклад, експерти відхилили з десяток підручників для 3 класу НУШ, за якими учні (у тому числі, мій середній син), мали би навчатися уже з осені цього року.

Хтось може заперечити: другий етап все виправляє, останнє слово залишається за вчителями.

Проте і тут вибір умовний. Адже навіть якщо вчитель вказав пальцем на конкретну книжку, це ще не означає, що вона потрапить до школи.

Для того, щоби підручники з’явилися у шкільних бібліотеках, потрібно, аби за них проголосувало не менше 1000 учителів. Якщо ця кількість менша, то підручник – який би хороший він не був – можуть і не надрукувати.

Не згущатиму фарб – останніми роками ситуація покращується, є справді цікавенні книжки, на яких і дорослі можуть залипнути.

Наприклад, у деяких підручниках для 1 класу основи основ першачкам зі сторінок розповідають герої їхніх улюблених мультфільмів.

Звісно, це додаткове навантаження для вчителів – вони мусять передивитися ті мультики, щоби бути зі школяриками на одній хвилі.

Але, погодьтеся, це приємні клопоти, бо ці книжки і в руки взяти приємно взяти, і вчитися за ними цікаво.

Але є й інші приклади. Одна вчителька мені розповіла, що частина підручників – схвалені міністерством – у них лежать без діла, а вони вчать дітей за іншими посібниками.

Більше того, у тих школах, де обрали не дуже якісні екземпляри підручників, учителі змушені витрачати години, додатково готуючись до уроків, щоб надати матеріал у повному обсязі.

То, можливо, треба скасувати експертизу на конкурсному етапі?

Або зробити її не такою драконівською. Щоб усі розробники підручників, оминаючи "експертний фільтр", мали можливість презентувати свій продукт безпосередньо у школах – особисто або онлайн.

Учителі, своєю чергою, можуть радитися з колегами – у групах, у соцмережах, порівнювати та співставляти.

До цієї роботи можуть підключатися і батьки (звісно, не всі, а якесь притомне "ядро" – батьківський комітет тощо).

Логіка в тому, що вчителі зроблять кращий вибір, ніж нікому не відомі експерти, адже це практики, які постійно перебувають у навчальному процесі та знають потреби дітей як ніхто.

Враховуючи, що нинішніх підлітків узагалі зацікавити чимось дуже важко, ці підручники повинні бути просто фантастично цікавими.

До речі, у нас часто згадують фінську модель освіти як наближену до ідеалу.

Так-от, у Фінляндії немає ніякої експертної процедури відбору підручників. Уявляєте? Якість підручників оцінюють самі вчителі.

Заради справедливості варто відзначити, що у МОН про ці проблеми знають і все розуміють.

Міністерка Ганна Новосад пообіцяла, що критерії до якості підручників будуть переглянуті у бік спрощення та підвищення їх адекватності, а за якість підручників відповідатиме Український інститут розвитку освіти.

Сподіваюся, УІРО не перетвориться на чергового "монстра", який зарубуватиме на корені якісні освітянські продукти, які після рук недосвідчених експертів ніколи не побачать шкільної парти.

Наостанок ще раз хочу підкреслити, щоб мене правильно зрозуміли: я не закликаю вилучити експертів МОН із процесу відбору шкільних підручників.

Проте експертиза має носити допоміжний, а не репресивний характер. І останнє слово повинно залишатися за громадою – учителями та батьками.

Вікторія Чирва, журналіст, мати п’ятикласника та двох майбутніх школярів, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина DenisNata/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

100 шкіл та 100 садочків: Новосад про пріоритети в освіті-2020

Реформа освіти: про садочки, школи, училища, університети та науковців. Велике інтерв'ю Ганни Новосад

Адаптація до Нової української школи: як батькам і вчителям допомогти дитині

У школах з'являться безкоштовні індивідуальні заняття

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua