Про Моргенштерна, постпротест та перспективи громадських рухів 

6554
13 грудня 2020

Якщо ви не знаєте хто такий Моргенштерн, не варто гуглити. 

Відеоблогер і репер став топовим медійним персонажем і багатієм, поєднавши начебто непоєднуване епатаж, протест і успєшний успєх. 

Навіщо нам взагалі говорити про російського Музиканта року-2020? 

Підказка підписки ваших знайомих підлітків в Instagram і YouTube. Його популярність змусила нити навіть… Потапа

Виявляється, це через таких як Моргенштерн чесний шлак українського шоубізу не потрапляє в тренди вітчизняних соцмереж. 

Батьки підлітків жахаються примітивності текстів і неоліберальності посилу. "Делай деньги, не сделал лох, систему не изменить, выкручивайся как можешь", короткий переказ найхітовішої творчості. Життєва доля класичне "був Іваном, а став паном". Політична свідомість на рівні Путін і Навальний обидвоє "красавчики".

На примітивності текстів, як на мене, не варто акцентувати. Це характерна риса поп музики як такої, яка апелює насамперед до емоцій. 

Смисловий ряд про "бабки-бабки-бабки" посутньо не відрізняється від "любов-любов-любов". 

Цікавіше питання чому саме Моргенштерн, чому аж така популярність, чому саме зараз?

Як на мене, це ідеальний протестний герой для сучасного молодого покоління. Він каналізує підліткове бунтарство і не стільки втілює цінності цього покоління, скільки показує його можливості. Які як в анекдоті, де наші батьки з інтернетом на ви, ми на ти, а наші діти на "пішов на..."

Саме можливості цифрового світу (а також світу з відкритими кордонами і доволі мобільного) формують нову ментальність, яка впливає а з часом впливатиме ще більше на громадські і політичні процеси.

Покоління міленіалів (народжених в 1980-1990-х) в дитинстві знало лише одну реальність ту, яка їх оточувала, яку було складно змінити і від якої нікуди було дітися.

В дорослому віці це спонукало створювати щось матеріальне навколо себе здебільшого зону комфорту в межах власного помешкання. Інколи соціальні зміни.

Покоління зумерів (народжених в 2000-х) має чарівний екран, в якому можна побачити життя, інакше ніж в твоєму районі. Туди легко втікти. 

Більше того, там можна створити свій світ, який має шанси стати настільки популярним, щоб впливати на оффлайнову реальність і світ дорослих. 

Заради цієї колонки я подосліджувала, що ж зараз відбувається в російській естраді на фоні чого так злетів Моргенштерн? 

Найцікавіша тенденція: мастодонти, типу Баскова, знімають кліпи з тіктокерами. Заради збільшення кількості переглядів, адже музичні кліпи зараз монетизуються через рекламу в них. Точка входу в музичний бізнес стала доступною і демократичною, як ніколи.

Моргенштерн, хоч і співає реп, по духу є панком і трикстером. Він дотепно стьобеться з себе і світу довкола, щиро кайфує від своєї творчості, але не протестує проти чогось всерйоз. Того, що йому не подобається, він може просто уникнути.

Західні панки 1970-х і неформали в СРСР вибирали між респектабельним життям і соціальною смертю. 

Або працюєш, женишся, ходиш в церкву чи на партійні збори або бунтуй в гетто, спи у власному блювотинні поки не споважнієш, пострижешся і станеш як всі. 

Або поки не помреш (звідси зневага до власного тіла, буржуазних цінностей і тд). 

Сучасні (пост)бунтарі вибирають між життям, яке їм не подобається і таким, яке подобається. Їхній бунт веде не до маргіналізації, а до особистого успіху.

Вигнали з університету (де і так дають застарілу освіту), набив собі тату на лобі, щоб не взяли на "нормальну" роботу (офіціантом чи клерком) завів YouTube, заробив мільйони. Ідеальний протестний герой молодого покоління не бореться за масштабні соціальні зміни не бачить потреби. Він панкує, дуркує, і красиво влаштовує власне життя.

Нестабільність ринку праці, короткі робочі контракти і загальна прекарність, яка набирає обертів в неоліберальних і цифровізованих економіках, створює попит на такі історії успіху. 

Легко зробити висновок, що це просто казка, черговий заспокійливий "опіум для народу". 

Але в нової економічної ситуації є і світла сторона. Ця прекарність поєднана з величезними можливостями незалежного заробітку і роботи на себе, яких в пору до соцмереж не було.

Так, блогерами-мільйонниками стають одиниці, однак блогерами-тисячниками, які можуть монетизувати свій блог чи якийсь навик на рівні хоча б 2х мінімальних зарплат сотні тисяч. 

Іншими словами, Інстасамка одна, комікинь, які знімають вайни сотні, а умовних манікюрниць чи кулінарок, які працюють з дому і знаходять клієнтуру через Instagram тисячі. 

З'явилась альтернатива роботи в малому бізнесі, на фабриці чи на державних посадах за мінімальний оклад, прив'язка до географічної локації і економіки регіону зменшилась.

Зрештою, навіть звичайне життя дуже різних людей виявляється достатньо цікавим, аби за ним спостерігати. 

Для прикладу можна подивитись YouTube канал Я і мої кози, або вайни Вікторії Ільчук. Сподіваюся, ви поділитеся улюбленими українськими блогами в коментарях.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Віка, та, що смішна😜 (@viktoriia__ilchuk)

Навіть невеликі особисті бренди стають цікавими для локальних рекламодавців. Отож злет Моргенштерна не казка. З поправкою на масштаб, це цілком реальний життєвий сценарій, і не лише для наймолодших.

Не дивно, що в цих сучасних "бунтарів" і їхніх послідовників і послідовниць виявляються цілком типові буржуазні цінності. 

Ось тут трохи протесту в зовнішньому вигляді і епатажності поведінки, дещо нестандартний життєвий сценарій вибір на користь цифрової професії, можливо, коштом університетського диплому. 

Але у всьому решта теплі сімейні стосунки, турбота про здоров'я, безпеку, достаток, і, часто аполітичність. 

Ця нова ситуація досить складна новина для громадських рухів, особливо для профспілок і політичних партій. 

Набагато простіше монетизувати навики через соцмережі чи виїхати закордон, ніж включатися в організовану тривалу боротьбу за системні зміни. З цим треба рахуватись.

Наразі громадська діяльність за щось очевидне, яка не вимагає особистих жертв, має більше шансів. 

Щось, що можна робити малими кроками, нерегулярними і емоційними пожертвами за ціною обіду, невеликими локальними проектами видати книжку про жіночий досвід чи врятувати систему опалення в старовинному палаці

Грубо кажучи, це соціальний феншуй громадський простір, культура, еко-свідомість, освіта, несистемна підтримка тих, хто в біді, права жінок тощо. 

Поза форсмажорами (Євромайдан, війна) громадянська активність стає джерелом приємних емоцій, розвагою і дозвіллям, її можна споживати. 

Це не погана новина таким чином вона стає масовішою, а спільнокошти багатшими.

Погана новина, що в цій ситуації системні речі інфраструктура, трудові права, законодавство і політичні процеси віддаються на відкуп олігархічним групам впливу. 

Тим, хто має ресурси наймати професійні команди, які працюють цілеспрямовано і втілюють бажані одиницям, й зазвичай шкідливі суспільству, зміни. 

"Старе" покоління може подумати, що з цим робити.

Тамара Злобіна, кандидатка філософських наук, головна редакторка "Гендер в деталях", спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Секрет успіху серіалу "Ферзевий гамбіт" – гендерна втома

"Я тобі не дорогенька": Порошенку нагадали, що сексизм – неприпустимий

"Ви ж не жінка, ви людина серйозна": Зеленського знову підловили на сексизмі. ВІДЕО

Автошкола: як обрати її та інструктора, й до чого тут сексизм

Сексизм, гендер, відповідальність: Як конфлікт у Могилянці зрушив проблему насилля у вишах

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua