Вифлеємський вогонь миру: як і навіщо Пласт несе його у кожну родину
Достеменно невідомо хто і коли вперше запалив символічний вогонь миру на місці народження Ісуса Христа.
Можливо він горів ще до того, як у Вифлеємі було збудовано Храм Різдва Христового.
Збудовано над печерою, що раніше була одним із багатьох гротів, де місцеві мешканці утримували свою худобу.
За понад дві тисячі років християнська церква пережила багато потрясінь. Зокрема, поділились на східну (православну) і західну (католицьку) гілки.
Однак, Вифлеємський вогонь миру (Peace Light of Bethlehem) є символом, який єднає.
Століттями православні і католицька церкви спільно підтримували горіння масляних лампадок у Вифлеємі.
У печеру, де народився Ісус, за усталеною традицією вхід відбувається із південних – православних – сходів, а вихід через північні – католицькі. Над печерою – на десятках тисяч квадратних метрів розташовані християнські монастирі.
Сьогодні ці монастирі в подвійному кільці перманентного військово-політичного протистояння.
Храм Різдва Христового стоїть на мусульманській території, що адмініструється Палестинською автономією.
Сама ж автономія є складовою частиною Ізраїлю, який забезпечує лиш контроль її зовнішнього периметру.
Вифлеємський вогонь миру визнають і мусульмани. Коли хрестоносці повернули християнському світу святиню у Вифлеємі – мусульмани зберегли храм в ідеальному стані (вважається, що перший вогонь із місця народження Ісуса привіз у Європу саме лицар-хрестоносець).
А коли у XIX столітті хтось викрав срібну зірку, яка маркувала місце народження Ісуса, то відновив її за власні гроші тоді могутній турецький султан.
За давньою традицією кожна віруюча українська родина на Різдво запалювала свічку. Очевидно, що ця традиція прямо пов’язана із вогнем лампадок, які горять безперервно над місцем народження Спасителя. А гуцули, згадайте їхні підсвічники, запалювали одразу три свічки…
 |
| Всі світлини авторства igorgolovniov/Depositphotos |
Коли після Другої світової війни Москва цілком окупувала Україну, то сотні тисяч емігрантів у вільному світі продовжили давню українську християнську традицію. Зокрема, у 1950 році Пласт ініціював щорічну акцію – Свят-вечірню зустріч "Різдвяна зірка".
Щоб бодай символічно об’єднати сотні тисяч родин – які вимушено розділилися (одні залишилася під окупацією, інші – з різних причин – опинилися у вільному світі).
Суть акції полягала в тому, щоб коли над Україною сходить перша Різдвяна зірка – всі пластуни, незалежно від континенту свого проживання, запалили свічечку "як сповісницю Великої Новини, як заповіт Великої Зміни". Вітаючи одне одного привітом "Христос Родився!", отримували відчуття спільного святкування.
Важлива деталь – ця кампанія передбачала і роздуми про добре діло. Пластуни знають: "Що зробите моєму братові, буде зроблено мені". І ці застанови, тобто роздуми, над виконанням своїх громадянських обов’язків були перевіркою усього Пласту.
І в цей момент, як писала ініціаторка цієї різдвяної кампанії визначна організаторка українського жіночого скаутингу Цьопа Паліїв: "У серцях Ваших запанує мир і надія".
Починаючи із 1950-х років, усі пластові осередки світу збирались щорічно, щоб спільно запалити свят-вечірню свічку.
Збирались і запрошували українські громади, разом вшанувати Різдво.
З роками це свято розвинулося і модернізувалося "Різдвяну свічечку" під час якої запалюються три свічки…
Перша свічечка запалюється за всіх українців в Україні і по цілому світу розкиданих, які (в цей момент) теж запалюють свят-вечірню свічечку і сідають до святої вечері.
Друга свічечка запалюється за всіх тих, хто відійшов від нас, за українських Героїв, які боролися і віддали своє життя за кращу долю України.
Третя свічечка запалюється за всіх пластунів і пластунок, за велику пластову родину (за підсумками 2019 року Пласт в Україні сягнув чисельності у 9500 членів, показавши річний приріст у 15%).
Тому, коли у 1990-х роках до України докотилася скаутська естафета поширення Вифлеємського вогню миру – ця нова скаутська традиція (започаткована у 1986 році в Австрії) природно переплелася з майже півстолітню аналогічною пластовою традицією "Різдвяної свічечки".
Із 1997 року, Пласт щорічно приймає скаутську естафету – перебирає Вифлеємський вогонь миру.
Спершу вогонь передавався із рук в руки прямо на кордоні із Польщею – ця традиція живе і до сьогодні.
А із 2007 року пластуни беруть участь також у Службі Божій, що відбувається з нагоди привезення – літаком – до Відня вогню миру із Вифлеєму.
Показово, що коли через військово-політичне ускладнення в Палестині австрійські скаути не можуть поїхати безпосередньо до Храму Різдва Христового, то вогонь передають місцеві арабські, тобто мусульманські, діти.
Австрійські скаути навзаєм – передають Вифлеємський вогонь миру і мусульманському керівництву Палестинської автономії.
Саме із Відня починається щорічна скаутська різдвяна естафета.
За понад 30 років поширення вогню, виробилося багато різних об’єднуючих традицій.
У Європі скаути заносять вогонь миру не лише до Європейського та національних парламентів, громад міст, християнських церков, але і в мечеті та синагоги (звідки його може взяти кожен бажаючий).
[BANNER1]
Із початку 2000-х років пластуни привозять Вифлеємський вогонь до Києва з Відня і з польського кордону.
Щорічно на Володимирські гірці, у соборі Святої Софії чи у Михайлівському соборі відбувається офіційна церемонія передачі вогню обласним делегаціям, які вже розвозять його у свої громади.
Для вироблення нової національної традиції Пласт щорічно, із початку 2000-х років, комунікував із усіма найбільшими християнськими церквами щодо благословення цієї пластової, скаутської ініціативи. УПЦ КП (ПЦУ), УГКЦ і РКЦ – традиційно благословляли Вифлеємський вогонь миру.
На жаль, багато років підряд одна церква, залишала без відповіді наші пропозиції (хоч окремі її представники на місцях, все ж допомагали пластунам).
Більше того, були спроби ініціювати асиметричну відповідь – привезти в Київ вогонь миру безпосередньо із Вифлеєму. Гібридна війна агресора в Україні триває і сьогодні.
На щастя, ми живемо в епоху, коли навіть атеїсти визнають, що вони "з київського патріархату".
Показово, що чи не перше публічне Богослужіння новообраного Митрополита Київського Епіфанія присвячувалось церемонії урочистої передачі Пластом Вифлеємського вогню миру для делегацій з областей.
 |
| Представники Пласту принести у Верховну раду Віфлеємський вогонь миру, 23 грудня 2014 року |
Торік, як і цього року, і як всі інші роки, починаючи із 2014 року – пластуни повезли Вифлеємський вогонь не лише в свої громади, але й на передову.
І не тому, що сотні пластунів пішли добровольцями на фронт, а шестеро з них загинуло, а тому, що десятки тисяч українських воїнів – як і у далекому 1950 році – вимушено перебувають поза своїми сім’ями.
Сьогодні сім’ям, як і раніше, тяжко зібратися на Різдво.
Одні на фронті, інші у вимушеній "заробітчанській" еміграції.
Сьогодні, як і 70 років тому – сотні тисяч українців змушені працювати за кордоном у пошуках кращої долі.
Багато дітей вимушено виростають без батьків, яких бачать вкрай рідко (Пласт, до речі, розвозить Вифлеємський вогонь миру не лише в Україні, але і по найвіддаленіших громадах української діаспори).
[BANNER2]
Тому не полінуйтеся, підіть в найближчу церкву чи осередок Пласту і запаліть свою "Різдвяну свічечку". Символ миру і надії.
Занесіть і запаліть Вифлеємський вогонь миру тим, хто не має можливості так, як Ви, поділитися ним з іншими.
Хоч скаути і вважаються головними ініціаторами передачі вогню миру в світі, однак включилися вони в цю кампанію тоді, коли одна сумлінна громадянка Австрії принесла Вифлеємський вогонь миру своєму сусідові-скауту (перша кампанія із поширення вогню була благодійною – збирали кошти на дітей, які потребували допомоги). І запитала: "Ви ж скаут?"
Сьогодні вже Пласт запитує українські громади, сім’ї, активістів.
Чи запалите ви на Різдво першу свічку за "заробітчан" розкиданих по всьому світу?
Чи запалите свічку за Героїв, які сиділи чи зараз сидять в холодних окопах Донбасу?
І чи запалите третю свічку (пам’ятаючи про добре діло і благодійність), щоб українські діти могли стати пластунами?
Юрій Юзич, голова наглядової ради "Пласту", спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
8 методів Пласту – Національної скаутської організації України
Як працює пластова освітня програма
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.