"Я в порядку", або Що спільного між психічними розладами та ВІЛ

313
7 грудня 2020

Як тільки хтось починає говорити за психічні розлади, то здебільшого в голові співрозмовника може з’явитися такі уявлення або лікарня з білими стінами та людьми в гамівних сорочках, або людина, яка придумує сама собі проблеми.

Так не має бути.

У людей досі є потужна стигма про психічне здоров’я. "Психічний розлад не лікується, тож це назавжди. Інформація про людей із психічними розладами потрапляє назавжди в спеціалізовані реєстри. Багато психічних розладів є під контролем людини і вона може їх коригувати просто взявши себе в руки". Це не так.

Схожа ситуація і з упередженим ставленням до ВІЛ. "Із ВІЛ не можна жити повноцінним життям. ВІЛ = смерть. Вірусом імунодефіциту людини можна заразитися лише, якщо людина вживає наркотичні речовини".

Це й не дивно, адже людям складно говорити про речі, з якими вони особисто не стикались.

Для того, щоби пояснити собі ту чи іншу ситуацію, наш мозок трактує її через інформацію, яку він десь чув до цього. Так створюються міфи.

Спростувати їх допоможуть тільки знання, спілкування з людьми, які мали подібний досвід, або самостійно переживши його.

Що таке психічні розлади й до чого тут ВІЛ?

Психічні розлади це широкий спектр станів, які впливають на почуття, настрій людини, мислення, щоденне функціонування та здатність комунікувати з іншими.

Сюди належить депресія, тривожні розлади, обсесивно-компульсивні розлади, залежності, шизофренія тощо.

Як правило, життя людей із психічними розладами й без них майже не відрізняється. Вони так само живуть, працюють, влаштовують побут та мають власні захоплення.

Як і інші розлади, психічні розлади супроводжуються певними ознаками й піддаються корекції.

Наприклад, "SANE Australia" наводить такий перелік ознак.

Якщо ви відчуваєте щось із цього переліку упродовж тривалого часу, то варто звернути увагу на своє самопочуття й за потреби звернутися по допомогу:

  • Уникнення близьких і друзів, втрата жаги до спілкування.
  • Порушення сну та/або харчування.
  • Нав’язливі думки та одержимість одною темою.
  • Людина може перестати піклуватися про свій зовнішній вигляд.
  • Складнощі із концентрацією.
  • Відчуття паніки, постійна тривога.
  • Втрата інтересу до речей і занять, які зазвичай вам подобаються
  • Звинувачення себе та нав’язливе почуття провини.
  • Різкі перепади настрою без видимих причин.

За даними ВООЗ, від 38 % до 73 % пацієнтів із ВІЛ/СНІД, як мінімум, мають один психічний розлад протягом життя.

У людей, які живуть із ВІЛ, найпоширеніший психічний розлад це депресія. Вони мають удвічі частіше депресію, ніж люди, без ВІЛ.

Депресія може призвести до того, що люди починають пропускати прийом життєво необхідних препаратів АРТ.

Як обрати потрібного фахівця?

Як тільки ви помітили схожі ознаки в себе це може сигналізувати про емоційну напругу, втому або розвиток більш складних проблем із психічним здоров’ям.

Проте часто ми можемо проаналізувати свою поведінку, емоції та почуття і виявити, чому саме так почуваємося. Якщо ми це усвідомлюємо, то можемо спробувати вийти із такого стану самостійно.

З іншого боку якщо вам не вдається самостійно стабілізувати свій емоційний стан, ознаки не зникають, або ви не розумієте звідки вони взялися, то варто звернутися по допомогу фахівця сімейного лікаря, психолога, психотерапевта, психіатра.

👩‍⚕️  Сімейний лікар перший лікар, який може помітити симптоми та провести скринінг на депресію. І після результатів скринінгу сімейний лікар скерує людину до відповідного фахівця психіатра чи психотерапевта.

Якщо людині складно впоратися зі своїми емоціями, протягом 2-х тижнів є відчуття тривоги, страху чи відчаю, то варто звернутися до свого сімейного лікаря.

👩‍⚕️  Психолог чи психотерапевт це фахівець, який працює із різними проблемами страхами, стражданнями, навʼязливими ідеями. Вони використовують немедикаментозні методи допомоги.

В Україні психолог-психотерапевт не має права ставити діагнози. Це може робити лише лікар-психіатр.

👩‍⚕️  Психіатр це лікар, який діагностує психічний розлад та може призначати ліки, зокрема антидепресанти. Але, якщо психіатр не має додаткової кваліфікації в певному методі "психотерапії", він не може проводити такі сеанси.

Але завжди треба пам’ятати, що психічні розлади лікуються. Для їх корекції існує ефективна та доказова терапія, спеціальні медикаменти за потреби тощо.

Тому якщо ви підозрюєте в себе певний психічний розлад, то не зволікайте та не бійтеся звертатися по професійну допомогу.

А що із конфіденційністю?

Коли людині діагностують психічний розлад, її вносять до локального (наприклад, обласного) реєстру людей із психічними розладами.

Але інформація про стан психічного здоров’я конфіденційна, складає лікарську таємницю й може розголошуватися іншим фахівцям лише за згодою пацієнта або за рішенням суду.

Між різними локальними реєстрами інформація також не може передаватися без виконання однієї із двох вимог.

Потрібно більше дізнаватися та говорити чи то про психічні розлади, чи то про ВІЛ. 
Фото Krakenimages.com/Depositphotos

Якщо людина із психічним розладом іде від психіатра до іншого фахівця (наприклад, інфекціоніста), то це її рішення – показувати висновок психіатра чи ні.

Така конфіденційність це добре й безпечно для пацієнта, оскільки до особистої інформації мають доступ лише ті люди, хто безпосередньо проводить терапію.

Людину за певних умов можуть виключати із реєстрів, тож відмітки про те, що вона має чи мала психічних розлад не буде.

Схожа ситуація зі статусом ВІЛ: ця інформація знаходиться в окремій базі і є конфіденційною.

Тому, коли обговорюють створення єдиної бази стану здоров’я українців, то ВІЛ та психічні розлади туди включати не будуть.

Що можуть робити медики для людей із психічними розладами та ВІЛ?

Дуже корисно і водночас просто проводити первинний скринінг на депресію.

Він не потребує додаткових умов, фінансування чи спеціалізованого навчання. Тобто такий скринінг може бути проведений будь-яким медичним фахівцем.

Ми у Фундації АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine) упродовж кількох років навчаємо лікарів проводити такий первинний скринінг.

Наприклад, у Київському обласному центрі СНІДу із тих пацієнтів із ВІЛ, які пройшли скринінг, понад 60 % мали підозру на депресивні розлади.

Лікування цих розладів покращує психічне здоров’я й загальний стан людей із ВІЛ, дозволяє підтримати прихильність до антиретровірусної терапії, досягти пригнічення вірусу в організмі та покращити якість життя людини.

Через запровадження таких практик у Центрі СНІДу вдалося повернути до прийоми життєво необхідної терапії тих пацієнтів, які раніше відмовлялися від лікування.

Як розвінчувати міфи про психічні розлади та ВІЛ?

Щоби розвінчувати будь-які міфи, кожному з нас потрібно більше дізнаватися та говорити чи то про психічні розлади, чи то про ВІЛ, чи про будь-що, навколо чого вибудовувалися міфи.

Знати перші ознаки, вчасно звертатися до фахівців, не боятися отримувати допомогу.

Таким чином, ми поступово зможемо розвіювати міфи та упередження про психічні розлади в нашому суспільстві, аби всі почувалися краще та мали якісне життя.

Ярослава Лопатіна, лікар-інфекціоніст, голова Представництва Фундації АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine), спеціально для УП.Життя

Титульна світлина lightsource/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Досвід одужання від депресії. Історії чотирьох людей, які були поруч

Післяпологова депресія: коли мовчання коштує життя

Час перевіритися: 8 найпоширеніших ознак депресії

5 найкращих книг з психології, які допоможуть побороти депресію

Як це – жити з тривожністю та депресією? Ілюстратор переживає це і показує коміксами

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua