Мільярд дерев Зеленського: турбота про довкілля чи дешевий піар разом зі знищенням природи?

2028
1 грудня 2021

В останній місяць країну заполонили зелені білборди з надписом "Зелена країна". Такий білборд навіть спішно клеїли перед готелем у Трускавці, де у жовтні збиралися "слуги народу".

Малозрозуміла "Зелена країна" - це та сама програма Зеленського про мільярд дерев за три роки. І це та сама програма, яка тримає громадян України за дурнів і добиває останні залишки українських степів та луків.

Давайте по порядку. У червні 2021 року на форумі "Україна 30" Володимир Зеленський виступив з гучною ініціативою – висадити мільярд дерев у найближчі три роки. І навіть підписав указ, в якому доручив розробити програму "Масштабне залісення України". До речі, в самому указі жодних згадок про мільярд дерев немає.

Висаджувати "президентський" мільярд дерев почали майже одразу. Невдала назва "Масштабне залісення…" перетворилася на більш зручну "Зелену країну". Міністерство захисту довкілля запустило офіційний сайт програми. Станом на 18 листопада стверджується про майже 45 мільйонів висаджених дерев.

До речі, офіційного тексту програми з висадки ще немає – він проходить пекло бюрократичних погоджень. Але комусь це ніяк не заважає вже саджати дерева. Здебільшого цей хтось – це державні та комунальні лісгоспи. Інакше кажучи, лісівники. За даними сайту "Зелена країна", саме вони висадили більшість з цих 45 мільйонів дерев.

У чому ж тут взагалі проблема? Адже багато хто переконаний, що нові дерева – це в будь-якому разі круто. На жаль, ні.

Перша і основна проблема – це сама ініціатива з висадки дерев. Власне, висаджувати дерева для боротьби зі зміною клімату та для охорони природи – справа достатньо малоефективна.

Набагато ефективніше зберегти ту дику природу, яка ще залишилася в Україні, відновити деградовані природні екосистеми, зменшити споживання і забруднення і так далі. І аж ніяк не витрачати обмежені ресурси на банальну і малоефективну висадку дерев. 

Але висаджувати дерева – це швидко і зрозуміло для всіх. Інакше кажучи, це легкий спосіб піару на темі довкілля. Певно, саме тому в голові Володимира Зеленського (або його оточення) з’явилася ідея мільярду дерев. 

Ну добре, дерева й дерева. Висадка дерев могла б відбуватися хоча б так, щоб мати мінімальний позитивний ефект. Тупо, та краще, ніж нічого. Але не в Україні. Бо за висадку взялися лісівники.

Держлісагентство – офіційний орган управління лісової галузі України – надало офіційну відповідь про те, де ж саме висадили ці 45 мільйонів. Згідно з даними лісівників, жодних нових земель для висадки дерев вони не отримували.

При цьому, найбільше дерев висаджено в традиційно "лісистих" областях України – Житомирській та Волинській. Звідки ж лісівники взяли нові землі для висадки?

Все дуже просто. Лісівники переважно саджають дерева там… де вони ж самі вирубали ліс! Давайте поясню.

 Висадка дерев на місці рубки, Житомирська область. Фото з сайту "Зелена країна"

В Україні не заборонено рубати ліс, це відбувається скрізь і усюди. Але право рубати мають лише спеціальні підприємства – лісгоспи. Закон зобов’язує їх відновити дерева на місці зрубів.

Цим вони і займаються вже багато десятків років: рубають деревину, продають її, а частину прибутку витрачають на висадку нових дерев.

Після оголошення Зеленським своєї ідеї про мільярд дерев, лісівники одразу зрозуміли, що це не так просто. Після земельної реформи держава втратила майже усі землі, де можна було б відновлювати ліси.

Забирати землі у громад, які їх тільки-но отримали – справа не надто рейтингова. Тому у світлі голови лісівників прийшла чудова ідея – зараховувати дерева, які вони й так саджають на місці рубок, у цей самий мільярд дерев Зеленського.

Ідея чудова, адже можна без жодних зусиль звітуватися мільйонами висаджених дерев. По факту ж дерев більшає лише на папері. Це – приклад дешевого піару, який не несе жодної користі для довкілля.

Але якби все закінчувалося тільки дешевим піаром. Частина дерев у рамках "Зеленої країни" дійсно висаджується там, де дерев до цього не було. От тільки такі місця переважно є степами або луками.

Степи та луки – це такі ж природні екосистеми, як і ліс. Колись чи не половина України була вкрита степами, однак зараз їх залишилося десь 3-5%. Решту розорали, перетворивши на поля. Залишки українських степів переважно збереглися у балках або інших місцях, де так просто трактором не заїдеш. Через низький інтерес з боку аграріїв такі степові балки масово передавали лісгоспам для висадки дерев. Така ж історія з луками.

Хочете посадити дерево? 5 речей, про які треба дізнатися перед тим, як взятися за справу

У багатьох таких балках лісгоспи дійсно саджали дерева. Зазвичай висаджені дерева там не приживалися, адже це не їхні умови. Там має бути степ, а не ліс.

Однак лісгоспи не засмучувалися – держава щорічно виділяла кошти на заліснення степів, а так як дерева у степах росли погано, то можна було засаджувати одні й ті самі ділянки щорічно. Дерибанячи державні кошти.

У рамках "Зеленої країни" вже у 2022 році знову планується виділяти кошти лісгоспам на створення нових лісів. Вгадайте, де вони саджатимуть дерева за державні кошти? Правильно, у степах та луках.

Власне, це відбувається і зараз. Офіційна інформація Держлісагентства про місця висадки дерев у 2021 році свідчить про заліснення (= знищення) купи степових балок.

Не відстають і інші організації – наприклад, національний парк "Мале Полісся" висаджує чужорідний для України дуб червоний на луках біля річок.

Любомльський лісгосп на Волині засаджує (= знищує) надзвичайно цінні для тварин і рослин галявини у лісах. Бершадський лісгосп отримує від місцевої громади степові балки для заліснення. Таких прикладів – десятки й сотні.

 Знищення степів заради висадки дерев, Луганська область. Фото з сайту "Зелена країна"

Висадка дерев у степах та луках – це не просто їх знищення. Це ще й ідіотизм з точки зору клімату. Природні степи та луки поглинають та утримують величезну купу вуглецю з атмосфери.

Наукові дані свідчать, що заліснення степів та луків у більшості випадків призводить до вивільнення парникових газів, а не до їх поглинання. А значить – висадка дерев у степах та луках має лише негативний вплив на проблему зміни клімату.

Отже, наразі мільярд дерев виглядає більш ніж сумно: від дешевого піару до прямого знищення луків та степів. Але годі критикувати. Як же зробити, щоб було нормально?

Не треба далеко ходити за прикладами. В Європейському Союзі зараз також існує офіційна програма з висадки дерев – три мільярди за десять років. Але є кілька принципових відмінностей від України.

По-перше, в ЄС мова йде про три мільярди ДОДАТКОВИХ дерев. І аж ніяк не про висадку дерев на місці рубок. І навіть не про висадку сіянців, більшість з яких ніколи не стане дорослим деревом (а саме так рахують в Україні). 

По-друге, чітко зазначається, що природа не має ставати жертвою висадки дерев. Жодного заліснення степів чи луків, жодних чужорідних видів дерев. 

По-третє, усі ці правила чітко прописані і доступні публічно.

Ми також могли б запозичити європейські правила. Найвірогідніше, що коли з’явиться офіційний текст програми з висадки дерев, то ці норми будуть туди включені. Але існує інше питання: як же практично реалізувати ці правила? Є кілька підходів.

Лісгоспи можуть домовлятися з громадами про передачу земель для висадки дерев. Це найскладніший шлях, адже громадам невигідно віддавати землі, які можна здавати в оренду аграріям.

Вигідно віддавати лише степові балки, де орати важко. Тому тут необхідні фінансові стимули з боку держави, на які вона навряд чи готова. Але є варіанти простіше.

По-перше, чимало українських лісгоспів, як би це парадоксально не звучало, мають власні поля і вирощують там сільськогосподарську продукцію. Отримуючи на цьому чималі кошти. Логічно було б заліснювати такі поля – однак чомусь ніхто не спішить це робити.

По-друге, в Україні є купа лісів, які самі собою виросли на закинутих полях. Це так звані "самосійні ліси", площа яких сягає сотен тисяч гектарів.

Юридично ці ліси лісом не вважаються і щоденно зникають, поступаючись місцем полям. Чому б не передати ці ліси комунальним чи державним лісгоспам, щоб ті могли їх охороняти? Це набагато дешевше та ефективніше, ніж висадка дерев "з нуля".

Природа сама виростила дерева, потрібно лише взяти їх під охорону. Однак лісівники аж ніяк не зацікавлені у переконуванні громад – набагато простіше видавати дерева на рубках за нові, паралельно дерибанячи кошти на знищенні степів.

 Знищення самосійних лісів під поля, Чернігівська область

По-третє, в Україні чимало інших лісів, які юридично втратили (або ніколи не отримували) статус лісів. Як правило, це ліси, які "роздерибанили" органи місцевого самоврядування.

Для прикладу, саме так нещодавно сталося на Житомирщині, де 600 гектарів лісу магічним чином потрапили у приватну власність та скоро будуть безповоротно знищені.

На жаль, таких кейсів – сотні і тисячі, особливо біля великих міст. Чому б не зберігати такі ліси? Це також ефективніше, ніж саджати нові дерева.

Наведені вище ідеї – не такі вже й складні до виконання. Хоча, звісно, складніші, ніж дурити людей деревами на місці рубок та знищувати степи й луки. Однак чи буде політична воля Володимира Зеленського робити щось справді ефективне замість дешевого піару?

Єгор Гриник, біолог, ГО "Українська природоохоронна група", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Як правильно посадити дерево, щоб не нашкодити: алгоритм та поради

Навіщо Україні 1 млрд дерев?

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua