На що варто звернути увагу при організації дистанційного навчання дітей

Ми увійшли в дистанційну освіту спонтанно. Це був стрибок в невідомість, до якого ми виявились абсолютно не готові.

Теоретично ми до нього готувались. Але це із серії слухати уроки про уроки в педінституті, а потім зайти в клас.

До об’єктивних проблем "дистанційки" належить перш за все низька технічна оснащеність школи, вчителів і батьків.

Є у нас ситуації, коли в сім’ї двоє дітей. І навіть одна дитина, але двоє батьків працюють віддалено, яким теж потрібні ноутбуки чи інші гаджети.

Багато хто дітей відправляв до бабусь в села, де інтернету немає взагалі.

Уявимо тепер вчителя, у якого своїх двоє дітей учнів, які слухають свій дистанційний урок кожен. А при цьому і він повинен проводити свій урок дистанційно.

У нас виникають елементарні технічні проблеми, до яких належить відсутність комп’ютерної техніки, камер, іншого забезпечення.

Ще одна проблема: значна частина педагогів була не навченою проводити освіту дистанційно. Кожен шукав сам і знаходив (або не знаходив) собі платформу, яка йому зручна.

З одного боку це прекрасно, коли вчитель має свободу. Відповідно тим можливостям, які у нього є, він веде урок.

Але з іншого боку, це все, як йти по мінному полю, просто виставивши вперед ногу: підірвався – не підірвався!

Вже в кінці ось цього періоду дистанційного навчання з’явилися навики та вміння, які дозволяють викладати дистанційно краще. Ми знайшли платформи, які нам зручні. І ми навчилися на них працювати.

Але коли ми більш менш навчились, в цей момент прийшла дуже сильна втома. Тобто ми вже вміли, але ніхто вже не міг. Вже було дуже важко. І вчителям, і дітям.

Тому що сама ситуація дистанційного навчання є проблематичною навіть для дорослої людини. Хто навчається, наприклад, дистанційно на якихось курсах або закінчує вищий навчальний заклад освіти, знає, що треба примусити себе працювати систематично. А це дуже важко для маленької дитини.

Уявіть собі, що дитині 8 років. Це вік, коли дитині, щоби вона слухала вчителя, треба прикласти максимум зусиль. А вчителя немає поруч. Він не може приділити увагу дитині, він може елементарно не бачити, що робить учень. І ця вся ситуація просто обвалилась на батьків.

І давайте будемо відвертими, виявилося, що сучасне суспільство відвикло від постійного перебування всією родиною в одному закритому приміщенні.

Ми звикли йти вранці на роботу, діти пішли в школу, кожен займається своїми справами, потім ми зустрічаємось ввечері, обговорюємо якісь питання, і лише тоді більш менш приділяємо увагу дітям.

А зараз ми опиняємось у постійно закритому просторі, ми повинні весь час працювати з дитиною чи слідкувати за тим, чим вона займається.

І я розумію тих батьків, для яких це виявилось велетенською проблемою. На яких просто поклали, будемо відверті, більшу частину тягаря навчання їх дітей.

Я – за офлайн освіту! За те, щоби діти ходили в класи і навчались в школі.

Онлайн освіта може стати частиною, елементом навчання, але ніяк не системою навчання. Тому що дитина приходить в школу, в клас не тільки й не стільки для того, щоби отримувати знання. Як говорить видатний російський нейрофізіолог Тетяна Чернігівська, зараз "Ок, Гугл" заміняє все навчання.

Просто сума знань уже нікому непотрібна. Будь-який смартфон знає про історичні дати й факти набагато більше, ніж я, вчитель історії. Я фізично не можу тримати весь цей обсяг інформації в голові.

Тому дитина вже ходить в школу не за знаннями. Вона ходить в школу перш за все для того, щоби навчитись жити в суспільстві. Комунікувати з іншими дітьми, з дітьми іншого віку, з дорослими. Навчитися входити в конфлікти, виходити з них, вирішувати конфліктні ситуації, не допускати їх.

Саме цьому в першу чергу вчить школа. Саме це є головним завданням школи. А також дати навички, які дозволяють дитині в майбутньому здобувати знання.

А вже та сума знань, яку паралельно з цим отримує дитина, це, як не дивно, п’ята справа.

Так от, з одного боку дистанційне навчання може нам дати можливість привчити дітей здобувати знання. Можна сказати "Знайдіть самі, ось вам посилання!" Але з іншого боку потрібно з початку навчити дитину, як знайти ці знання. І бажано це зробити очно, щоб дитина в режимі реального часу могла задати запитання.

Батькам нині теж треба більше задавати запитань вчителям. Не соромитися та не накопичувати незадоволення.

І вчителям, і батькам потрібно розуміти, що обидві сторони знаходяться в неймовірно складних умовах. Не переходити на різкий тон. Не звинувачувати іншу сторону. Підійти до вирішення проблем конструктивно.

Можливо проводити онлайн навчання батьків, як працювати з дітьми.

Дитина має ходити у школу перш за все для того, щоби навчитись жити в суспільстві. Титульна світлина і ця HayDmitriy/Depositphotos

При організації навчання дітей вдома варто звернути на кілька важливих моментів.

По-перше, тут дуже важливий режим. Тому що о 8.30 починається урок, і дитина має поснідати й посісти за урок. Потім вона повинна послухати урок, виконати завдання та піти на перерву.

Це дуже важливо, на цьому треба наголосити. Що режим несе не меншу, а може й навіть головну функцію. Особливо для учнів молодшого шкільного віку.

Друге. Батьки повинні менше брати на себе функції вчителя. Як не дивно. І давати більше свободи дитині.

Іноді батьки хочуть гіперкомпенсувати відсутність вчителя тим, що сідають поруч з дитиною, примушуючи займатись її безперервно.

Повірте, жодна дитина в школі, з мого багатого досвіду, не буває зайнята навчанням весь урок, хвилина в хвилину. Вчитель не дивиться постійно на дитину. В нього від 20 до 40 учнів.

Кожна дитина, навіть сама уважна, в якийсь момент відключається, чухається, дивиться у вікно, реагує на однокласників. У неї відбувається якесь індивідуальне соціальне життя в межах уроку. А вдома вона цього позбавлена.

Мені мої 10-класники під час карантину писали "Ми готові ходити до школи скільки завгодно. Верніть нас до школи. Звільніть нас від батьків". Діти опинилися під величезним пресом батьків, які хотіли, щоби їх діти краще засвоювали матеріал і перетворювалися в таких педагогів-тиранів. Зрозуміло, з кращих міркувань.

Давайте дитині свободу! Не треба вимагати від неї виконання завдання на 120%. Особливо якщо у неї і так велике навантаження на голову.

Третій момент. В школі важливою складовою процесу є максимальне дотримування регулярної зміни форм діяльності. Математика, потім фізкультура, потім іноземна мова, потім література.

До того ж ми намагаємося, наскільки це можливо, не ставити останніми уроками математику, фізику, хімію – предмети, які вимагають максимальної концентрації.

І це батьки можуть не враховувати. Наприклад, якщо у дитини зараз після математики фізкультура, то дитині важливо надати можливість вільно рухатись.

Продивитись ту гімнастику, яку запропонував вчитель фізкультури і дати дитині її виконати, а не махнути рукою "Це фізкультура, допиши тут, ти ж математику не довиконав!"

Чи там малювання. Це ж не просто так!

Педагогічна наука за останні 300 років накопичила величезний багаж знань, як правильно побудувати діяльність учня в школі для того, щоби максимально ефективно його навчати.

Четвертий момент. В школі учень не сидить в ноутбуці по 45 хвилин, а потім ще 15 хвилин на перерві. Його змушують залишатися без гаджетів на певний проміжок часу.

А потім він приходить до дому і там вже потрапляє до cоцмереж, починає бродити по цікавих сайтах та все таке інше.

Зараз же вийшла ситуація, коли гаджет опинився перед дитиною на цілий день. Вона грає з ним як завжди, а тепер до цього додався навчальний час. І це не дуже добре.

На жаль, це об’єктивність. Тому потрібно, щоби дитина після уроків пішла погуляла на вулиці. Щоби вона відволіклася від екрану, щоб була фізична активність.

До речі, полити квіти, помити посуд, приготувати чаю з мамою, чи прибратися в кімнаті – це теж фізична активність.

Нинішня ситуація – це величезний досвід. В один момент всі зрозуміли, наскільки важлива школа та її відвідання.

Цінність інституційної форми освіти, якою є школа, стала очевидною. Перше.

Друге. Ми отримали досвід роботи в інших формах, і виявилося, не всі вчителі готові, наприклад, працювати з електронними інструментами. І тут саме життя примусило навчатися.

Третє. Так само й учні. Вони отримали досвід дистанційної освіти. Який їм знадобиться, навіть в більшій ступені, під час отримання вищої освіти.

І потім під час отримання другої, третьої освіти, які скоріш за все людина отримуватиме онлайн, їй буде непотрібно навчатися вчитися дистанційно, вона цьому навчилася зараз в школі.

Андрій Мельник, вчитель історії, директор СШ №203, м. Київ, ветеран АТО

Записав Євген Лапін, спеціально для УП.Життя в рамках дискусії на тему "Чому батьків не влаштовує дистанційне навчання, та що з цим робити"

Вас також може зацікавити:

Дистанційне навчання: сучасний формат освіти, який має лишитися

Зеленський вважає, що українські школи готові до дистанційного навчання

Освітянам можуть доплачувати за дистанційну роботу – МОН

Третина дітей у світі не має доступу до дистанційної освіти – ЮНІСЕФ

Дистанційне спілкування з батьками, гігієна та екстернат для окремих учнів – рекомендації МОН школам

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.