Як знайти баланс між екологією, бізнесом та громадою?
Конфлікт, який важко оминути: збереження довкілля, розвиток бізнесу та добробут громади. Як знайти компроміс, аби не нашкодити?
Кожен випадок є унікальним, але для досягнення балансу між цими трьома ключовими аспектами необхідно створити ефективну модель комунікації. Вона має містити чіткі рамки, які не можна перетинати, – зрозумілі для всіх учасників процесу.
Одним із нещодавніх кейсів, що ілюструє глибину проблеми, є ситуація довкола села Буша (Вінницька область), де планувалося (чи планується) відкриття кар’єру з видобування вапняку. Такі питання мають ґрунтуватися на поєднанні трьох складових: екології, економіки та інтересів громади.
Розвиток економіки, зокрема видобувної промисловості, часто пов’язаний із використанням природних ресурсів. У випадку з Бушею плани з видобування вапняку можуть призвести до незворотних екологічних змін:
- втрати ландшафтного різноманіття: унікальні ландшафти, що формувалися тисячоліттями, можуть бути втрачені через промислову розробку;
- знищення біорізноманіття: видобуток призведе до втрати місцезростань рідкісних видів флори, занесених до Червоної книги України, та охоронюваних на європейському рівні природних оселищ;
- руйнування історичних пам’яток: археологічні та культурні артефакти, що можуть ще не бути дослідженими, опиняться під загрозою.
З іншого боку, економічний розвиток громади теж важливий. Інвестиції у видобувну галузь можуть створити робочі місця, забезпечити бюджетні надходження. Проте чи виправдовує це довгострокові ризики?
Баланс між бізнесом і довкіллям неможливий без участі громади. Якщо говорити про Бушу, то місцеві жителі дізналися про аукціон з продажу прав на розробку кар’єру уже постфактум – фактично після його завершення. Відсутність процедури прозорого громадського обговорення є серйозною проблемою, яка часто супроводжує подібні конфлікти.
Рішення щодо експлуатації надр громад мають бути побудовані на таких засадах, як-от:
- прозорість процесу: повна відкритість процесу ухвалення рішень, включно з публічними консультаціями;
- врахування думки громади: механізми, що дозволяють людям впливати на рішення через місцеві обговорення (опитування), громадські слухання та інші демократичні інструменти.
У ситуації з Бушею, з одного боку можна побачити бажання бізнесу отримати прибутки, з іншого – моральний обов’язок зберегти унікальну природну і культурну спадщину. Відповідальність за цей вибір лежить не тільки на чиновниках чи бізнесі, а й на суспільстві загалом. Чи можемо ми дозволити собі жертвувати історичними пам’ятками та екосистемами заради короткострокового економічного зиску?
Історія з кар’єром у Буші – це не лише локальна проблема, а типовий приклад конфлікту між екологією, бізнесом та громадою. Баланс між цими трьома елементами можливий за умови комплексного підходу, що включає екологічну відповідальність, економічну доцільність та соціальну справедливість.
Щоб уникати подібних ситуацій у майбутньому, потрібні зміни на рівні державного регулювання. Необхідно не лише надати Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів право погоджувати всі ділянки надр, виставлені на аукціон, а й передбачити можливість зняття з торгів тих, розробка яких може завдати непоправної шкоди довкіллю чи культурній спадщині.
Проєкт відповідної постанови був підготовлений і винесений на громадське обговорення наприкінці 2024 року, однак досі не ухвалений.
Українське суспільство має навчитися ухвалювати рішення, виходячи не лише з економічних вигод, а й з довгострокових цінностей, які визначають нашу культуру, ідентичність та здорове майбутнє.
