Венеціанський бал у Київській фортеці. Фото

Перевтілитися у історичних постатей епохи Відродження та персонажів венеціанської Комедії дель Арте запропонувала своїм гостям київська студія старовинного танцю "Джойссанс".

20 грудня у Камінному залі музею "Київська фортеця" відбувся незвичний захід - Венеціанський бал-карнавал, на який зібралися танцювальні та музичні колективи, а також просто закохані в епоху Ренесансу люди, різного віку, професій та місця прописки.

До цього заходу готувалися кілька місяців: вчили танці, шили костюми, розмальовували маски. І все це для того, щоб провести один незабутній день на заручинах герцога Тоскани Франческо Медичі з відомою авантюристкою, венеціанкою Бьянкою Капелло, з головою пірнаючи у 1578 рік, а головне - потанцювати.

Всупереч стереотипам, танці Відродження - це не лише плавні і монотонні процесії. Європейські бали ХVІ були приводом поспілкуватися, показати себе в суспільстві і просто весело провести час.

Тож поруч з повільними й пафосними паванами та алемандами, на балах танцювали веселі ігрові бранлі, складні хореографічні танці на одну пару і хизувалися, хто вище підстрибне в гальярдному па.

Фігура веселого французького бранлю Монтард

Бал зазвичай проводив придворний або запрошений учитель танців. На київському балу їх було двоє - історичні персоналії Фабриціо Карозо і Паоло Ернандес весь бал сперечалися за першість і визнання у мистецтві хореографії, хизуючись то своїм вмінням танцювати, то манерами, то вбраннями.

Казкову атмосферу балу створювали не лише ігрові персонажі і маски, а й чарівна музика у виконанні молодих київських ансамблів старовинної музики "Алітеа" та "Uno spirutu".

Близько сімдесяти ентузіастів, включаючи танцівників, музикантів, фотографів разом створювали для себе маленьке свято. Щоб потрапити на бал, необхідно було заздалегідь надіслати заявку на участь і зробити організаційний внесок. Зібрані кошти покривали всі основні витрати заходу.

"Це захід для людей, що захоплюються культурою епохи Відродження, для тих, кому подобається не лише спостерігати за танцями тієї епохи, але і танцювати їх - розповідає керівник студії "Джойссанс" Наталія Скорнякова. - Синтез танцю, музики і театру створюють відчуття цілісності епохи, дають можливість зануритися в інший світ, у казку без пошлості і фальші, того, чого так не вистачає в сучасному житті".

Усі фото Владислава Нестерова