Криза читача не подолала?
Найбільший в Україні книжковий форум, який щоосені збирає тисячі читачів у Львові, здобув ще один рік досвіду та подовшав на день. Це перша хороша новина.
Цього року літвечори та читання-марафони збирали повні зали, а вулицями ходили люди з пакетами придбаних книжок. Це свідчить про другу хорошу новину: фінансова криза, як собаки, гавкає, а Форум, як караван, іде
5 днів, близько 450 літературних акцій, письменники з 15 країн світу, численні книжкові новинки - на цьогорічному Форумі видавців знову було з чого вибрати, що побачити й почути. Аби потрапити на деякі події, зокрема, на Ніч поезії та музики нон-стоп, люди вишиковувалися в черги. Часто невеликі приміщення, де відбувалися читання чи зустрічі з авторами, не вміщували всіх бажаючих.
У центрі Львова, за словами Сергія Жадана, майже немає великих залів, однак він не вбачає в цьому проблеми: "Потрібно чимось жертвувати задля того, щоб єдина в Україні подія такого масштабу відбувалася. Мені завжди здавалось, що краще мати переповнений зал, ніж незаповнений. Не думаю, що люди страждають від того, що мають стояти, бо так чи інакше, але всі знають, на що вони йдуть і чого їм чекати".
Що нового?
На думку Фоззі з гурту "ТНМК", що дебютував на Форумі як автор книжки "Ели воду из-под крана", у кризові часи найкраще продаються солодощі та алкоголь.
Як виявилося, книжки також купують непогано. Доказом тому були юрми покупців біля стендів видавництв, що презентували нові видання. Серед таких були книжки Сергія Жадана, Юрка Іздрика, Наталки Сняданко та Тетяни Малярчук, перекладений українською "Замок в Піренеях" почесного гостя Форуму Юстейна Ґордера, повне видання творів Богдана-Ігоря Антонича, довгоочікувані нові видання "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" та численні інші.
 |
| Відкривав цьогорічний Форум видавців Віктор Ющенко. А потім президент пішов до книжок |
"Люди дедалі уважніше слухають вірші. Від попередніх форумів лишалося враження такої собі анархії, коли письменники самі по собі, а читачі - самі по собі. На цьому Форумі я особисто відвідав декілька акцій, було дуже багато людей і, що найприємніше, вони дійсно слухають вірші, а не просто приходять подивитися на письменників", - поділився з "Українською правдою. Життя" враженнями Жадан.
А президент Форуму Олександра Коваль зауважила: "Мені здається, що знову відбувся перехід на чергову сходинку, а це трапляється не кожен рік. Пригадую, в 2002-му я відчула щось схоже, бо у місті з'явилося дуже багато людей з незвичайним настроєм, із зовсім іншими виразами облич.
Їх я ідентифікувала відразу - то були ті, хто побував на Форумі видавців та спілкувався з письменниками. Цього року я знову це відчула: дуже багато молоді, набагато більше людей прийшли, власне, на заходи Літературного фестивалю. Це особливо тішить, бо важливо не тільки запастися книжками для подарунків близьким чи самостійного читання, а й уміти та хотіти говорити про книжки".
Від розмови до справи
Говорили цього року справді багато. І не тільки про писання книжок, а й про промоцію української книжки за кордоном. Дискусія, що відбулася в рамках Форуму між вітчизняними та іноземними письменниками та видавцями, окреслила принаймні кілька конкретних кроків на шляху нашої літератури до іноземного читача.
Зокрема, йшлося про недоступність уривків творів та контактних даних українських письменників в Інтернеті. А вільний доступ до інформації іноземними мовами значно покращив би налагодження контакту з іноземним видавцем чи літагентом.
На думку гостя Форуму, російського поета Дмітрія Кузьміна, питання промоції за кордоном не є справою накладів чи зв'язків, а скоріше питанням пошуку потрібних агентів впливу.
Іншими словами, Кузьмін пропонує почати з елітарного, а не масового читача: "Потрібні малобюджетні проекти, які матимуть великий резонанс саме серед культурної еліти. Україна має ціле покоління молодих письменників, чого немає в Росії, а це вже можна пропонувати".
Натомість директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький впевнений, що рух до аудиторій інших країн слід починати з масового читача: "Коли за кордоном знатимуть масову літературу з України, тоді там піде й висока (література)".
 |
Якщо в минулі роки всі сходилися на тому, що наших у Європі мало хто знає, і далі скрушних розмов справа йшла рідко, то цього року вже помітний певний прогрес. Справа залишається за тим, аби приблизний список ідей щодо популяризації української книжки у світі, був грамотно втілений в життя.
Чим порадували гості
На жаль, довгоочікувана у Львові гостя, російська письменниця Лінор Горалік, не приїхала через хворобу, а Мілорад Павич, з яким планувалася віртуальна конференція, потрапив до лікарні. Втім, програма цьогорічного Літературного фестивалю рясніла різноманітними зустрічами за участі німецьких, хорватських, польських, російських та австрійських авторів.
[L]На одну з найвідоміших у Польщі письменниць, Ольґою Токарчук, у Львові чекали з нетерпінням.
За словами української письменниці Маріанни Кіяновської, Токарчук - справжня зірка Форуму: "Звичайно, Юстейн Гордер є великий письменник, але особисто мені Ольґа дуже близька. Тож те, що я змогла побачити її тут, є моєю великою приватною подією".
В Україні у володарки престижної польської літературної відзнаки NIKE скоро вийде переклад останнього роману "Бігуни".
Інший гість, відомий шотландський поет та прозаїк Джон Бернсайд, був приємно вражений кількістю людей, що прийшли на читання його віршів. Каже, колись у Шотландії на авторську зустріч з ним прийшло аж п'ятеро осіб, одна з яких привела собаку.
Виявилося, та людина сплутала місця проведення літературного вечору та клуб дресирування тварин, тож фактично, послухати його прийшло лише четверо. Бернсайду сподобався Львів та українці, яких він зустрів на Форумі.
Як і норвежець Юстейн Ґордер та француженка Ірен Френ, він зізнався, що тепер знає про Україну набагато більше, ніж до свого візиту.
Були цього року і гості, які не надто радували інших. Як, наприклад, агресивні противники гомосексуалізму, які намагалися зірвати презентацію антології поезії та прози лесбі/гей тематики "120 сторінок Содому".
В учасників заходу летіли помідори та майонез, а примірники видання молоді люди, що представилися членами організації "Тризуб імені Степана Бандери" просто рвали. Звісно, не обійшлося без втручання міліції.
 |
Зустріч з австрійцем відбулася під акомпанемент гітари, а його вагітна дружина виконувала бек-вокальні партії. Тексти його пісень відповідали осінньому настроєві присутніх, а йшлося в них про кохання, самотність та несприятливі погодні умови. До речі, невдовзі Унтервегер презентуватиме мультимедійну оперу із власними віршами в одному з австрійських театрів.
Більше хорошого і різного
Українській письменниці Наталці Сняданко, яка днями презентувала нову книжку "Комашина тарзанка", випало бути в літературному дуеті з двома іноземцями. За її словами, якщо з творами першого, німця Тобіаса Гюльсвітта, вона вже раніше стикалася, то книжок хорвата Романа Симича ніколи не читала.
У розмові з кореспондентом "Української правди. Життя" Сняданко зауважила, що їй подобається рівень тих авторів, яких обирають організатори Форуму, однак додала:
"Хочеться, щоби видавці встигали із перекладами книжок тих авторів, які приїздять сюди з-за кордону, тому що інакше все перетворюється на читання, які закриті в собі. Також хотілося би поменше зірок світового масштабу, а навпаки - людей менш відомих, зате цікавіших. Просто тому, що зірки всі більш-менш однакові, мають комерційний підхід до справи, а мені хочеться такої літератури, яку не можна ніде прочитати чи почути. Припустімо, приїзд Пауло Коельо для мене не такий цікавий, тому що його книжки можна купити, прочитати, і цього буде достатньо".
"Ті, хто багато читав раніше, за часів фінансової кризи менше читати не стануть", - впевнено стверджує Маріанна Кіяновська.
"Бажання купувати книжки залежить від людини, оскільки подорожчали не тільки книжки, а й всі інші розваги також. А книжка, на відміну від інших, є розвагою багаторазовою. В кожному разі, книжка отримує перевагу, бо купити таку розвагу є конструктивніше" - каже вона.
 |
"Я усвідомлюю, що у багатьох людей доходи знизилися, хтось навіть втратив роботу, ціни підвищилися. Погано, коли людині доводиться робити вибір між їжею та книжкою, але я сподіваюся, що ще до такого не дійшло.
Втім, коли людина має вибрати між книжкою та мобільним телефоном, кількома пляшками пива чи пачками цигарок, то зазвичай українці роблять вибір на користь пива, сигарет і мобільного зв'язку. Мені дуже хочеться, щоб у нас це було інакше, щоби почали домінувати інші цінності.
Частка тих, хто обирає книжку, поступово, але неухильно збільшується. І якщо це буде відбуватися надалі, я вважатиму, що моє життя було не даремним.
Взагалі, у будь-якій справі треба ставити високі цілі, але й бути реалістом. Якщо цю високу ціль розбити на кілька маленьких та досягати їх поступово, то результат завжди буде за умови прикладання принаймні мінімальних зусиль. Ми прикладаємо зусилля, хоча вже й не мінімальні, аби рухатися у напрямку, який ми для себе визначили, і тому це вдається. Це є мій рецепт для тих, хто хоче щось зробити і бути задоволеним з того, що робить".