Українські фестивалі тривають попри все. ТОР-8, на які ви ще встигаєте цього літа

Попри те, що в Україні півтора роки триває повномасштабна війна – фестивальне життя відродилось і продовжується в своєму розмаїтті. Нещодавно завершився "воєнний" столичний Книжковий Арсенал, із резонансом відбувся кінофест у Чернівцях Миколайчук.Open, щойно оголосив переможців всеукраїнський фестиваль дитячих фільмів "Чілдренкінофест", у Києві відбулась легендарна "Країна мрій", а Харків провів незламний Міжнародний фестиваль класичної музики.

Але не сумуйте, якщо пропустили їх – попереду ще половина літа і багато неймовірних фестивалів: від легендарного "Файного міста", яке змінило локацію, великих повернень на зрозок свята електронної музики Brave! Factory і до сміливих новачків у теплому придунайському Вилковому на ВиделкаFest.

УП.Життя за допомогою музикознавців та активістів оповідає про найкращі фестивалі літа, які не можна пропустити.

Фестивалі української культури й пам'яті

ВиделкаFest, 14-16 липня, Вилкове, Одещина

Вперше віддалене південно-західне містечко на українській частині Дунаю прийматиме фестиваль української культури ВиделкаFest. Його створив Сергій Гнезділов, який походить із Вилкового. Із 2018 він служить у ЗСУ, веде активну громадську діяльність і є популярним блогером.

Сергій задумав фестиваль після загибелі побратима.

"Ідея виникла спонтанно. Раніше я думав про подібний кількаденний захід – напів жартома, напів серйозно. В травні місяці вночі у мене загинув товариш в підрозділі, і так сталося, що ми з ним не попрощались – просто сказали одне одному "ну, давай, удачі". А за кілька годин мені повідомили, що його вже немає. Була десь 3 ночі. Я створив чат в телеграмі, додав туди своїх найближчих друзів і написав: "Ми проводимо 14-16 липня в місті Вилковому перший ВиделкаFest", – розповідає Сергій Гнезділов. Ділиться, що для нього фестиваль – про пам'ять і життя під час війни.

Письменниця Вікторія Амеліна супроводжувала колумбійських журналістів на передову.

Фото: Facebook Сергія Гнезділова

"Взагалі для мене Виделка-фест про "якби я знав". Друг, з яким я просто не зміг попрощатися, – якби я знав. Ми зустрічались з Вікторією Амеліною менше ніж за годину до ракетної атаки ворога на Краматорськ. Віка була у нас у підрозділі, приїжджала разом з колумбійцями, відзняли про нас сюжет – про те, як ми працюємо. Вони поїхали, а за годину я дізнався, що Вікторія має важке поранення, і, по факту, воно смертельне.

Свого часу мене прибила смерть Романа Ратушного. Тоді я був на фронті на Золотій Милі. Ми зупиняли ворога. І людина, за яку я у відносно мирному житті хотів би колись проголосувати як за кандидата на пост президента, яка є представником нової генерації мого покоління, загинула. І таких прикладів багато, це не тільки про Віку, про Вадима і Романа – це про десятки-десятки-десятки смертей", – каже Гнезділов.

Наголошує, що культурне життя в Україні має тривати попри війну.

Сергій Гнезділов створив фестиваль у Вилковому, перебуваючи на фронті.

Фото: Facebook Сергія Гнезділова

"Війна, як сказала Віка Амеліна – насправді не зупиняє життя. Вона лише вносить свої корективи. Не можемо жити тільки вибухами і тим, що відбувається на лінії зіткнення. З іншого боку, хіба лінія зіткнення не існує для того, щоб українська культура жила і розвивалась? Хіба не є ціллю агресора сьогодні знищити на корню саме українську культуру?", – каже Сергій.

Читайте також: "Відчуття таке, наче Київ минулої весни": Як Харків оживає попри все

Сподівається, що фестиваль зацікавить українською культурою молодь зі "зросійщеного" одеського регіону, який до 2022 року не мав остараху війни. Сергій ще кілька років тому намагався створити у Вилковому молодіжний центр – тоді місцева влада не виділила приміщення. Каже, що будь-які ініціативи місцеві "еліти", які досі живуть за принципами "царька околиці" й непотизму, сприймають із пересторогою.

Сергій Гнезділов збирає на кошмаромобілі. Фото: надав Сергій Гнезділов

"Одещина досі дивиться на світ, на власну державу через призму російської культури. І тому це найголовніша задача – привести туди фестиваль про українське. Я би навіть сказав про воєнну культуру. Тому що у нас на "Виделці" більшість виконавців, кінострічок – пов'язані з реаліями. А наші реалії – це війна. Тому фестиваль, можливо, навіть не про те, яка класна і качова музика, а про культуру моєї країни, яка живе війною, і яка має дбати не тільки про те, що відбувається на лінії фронту, але й в тилу", – каже Сергій.

Фестиваль почали створювати, зовсім не маючи коштів і з мінімальним досвідом. Згодом почали збирати донати, врешті до фінансування долучився фонд "Відродження".

"Деякі витрати були неочевидними, наприклад частину коштів вклали в штори для будинку культури. Тому що там не було штор, а ми збираємося показувати в приміщенні сучасне українське кіно. Близько 100 тисяч ми не дозбирали. Теж доведеться, так би мовити, стільним гуртом скластись із власної кишені – але ми це все доробимо, і ВиделкаFest буде", – каже Сергій.

Читайте також: Пиріг, Батіг та співані вірші Розстріляного Відродження на деокупованій Харківщині: "Щастя, що ви плачете від поезії"

ВиделкаFest має також благодійну мету – Сергій збиратиме на модернізацію автівок свого підрозділу. Долучитись можна тут.

"Тобто це і фестиваль про пам'ять, про тих, хто ніколи не приїде. І ніколи, на жаль, не відвідає ані Вилкове, ані українські фестивалі. Друге – місток української культури до зросійщених міст. Третє – ми збираємо півмільйона гривень на модернізацію "кошмаромобілів" з 56-ї бригади, підрозділу, в якому я маю честь служити з вересня минулого року", – каже Сергій.

Програму фестивалю можна переглянути тут.

Фестиваль "Протасів Яр" пам'яті Романа Ратушного, до кінця літа 2023, Київ, галявина Протасового Яру

Також новим на мапі культурних подій став пам'ятний фестиваль "Протасів Яр", який триває в столиці до кінця літа. Фестиваль створили на честь активіста, воїна ЗСУ Романа Ратушного. Його проводять на галявині Протасового Яру – частині зеленої зони, яку Роман разом із ГО "Захистімо Протасів Яр" відстоював (і продовжує відстоювати навіть після смерті – оскільки суди тривають) у боротьбі проти "чорних" забудовників.

Старт "Протасового Яру" відбувся на початку літа – в програмі були громадські обговорення, майстеркласи та концерт. Подальша програма включатиме дискусії, виступи музикантів та кінопокази, які Роман проводив у Протасовому Яру з 2019. Програму заздалегідь не оголошують – стежте за сторінками фестивалю.

На фестивалі "Протасів Яр" влаштовують майстеркласи майстрів та майстринь.

Фото: Facebook "Протасів Яр"

Ше.Fest 2023, 26-27 серпня, с. Моринці, Черкаська область

Фестиваль, присвячений постаті Тараса Шевченка, який проходить на його малій Батьківщині, у Моринцях, цьогоріч дещо змінив формат. У 2023 "Ше.Fest" не матиме великої розважальної частини. Гасло – "Шевченко чинить опір", оскільки третина оргкомітету нині на війні, зокрема і сам очільник "Ше.Fest" Дмитро Колоша. Проте оргкомітет вирішив провести подію.

"Довго думали, чи робити цьогоріч фестиваль. Минулого року не проводили через ситуацію в країні. Але Ше.Fest сам по собі був народжений у 2014 як відповідь на війну. Створювався як патріотичний, волонтерський – мав підняти самосвідомість українців. Тож вирішили, що саме такому фестивалю треба бути під час повномасштабної війни", – розповіла УП.Життя членкиня оргкомітету Богдана Гайворонська.

Цьогоріч учасників фесту запрошують здійснити "паломництво у місце сили" – Шевченкову землю.

Фестиваль Ше.Fest проходить у Моринцях. Фото: Facebook Ше.Fest

"Виконуємо зараз "Заповіт" Шевченка, який пророкував, що маємо звільнитись від ярма московського. Тож зараз приїжджаючи на "Ше.Fest", здійснюємо паломництво, можемо відвідати рідну землю Шевченка, поєднатись з цією атмосферою", – каже Богдана Гайворонська.

Ше.Fest-2023 присвячений темі війни, боротьби й протистояння. Його проведуть із мінімальним бюджетом, не залучаючи коштів Міністерства та гранти. Всі учасники – музиканти, лектори, майстри – приїдуть на волонтерських засадах. На фестивалі не буде великої розважальної частини і музичної сцени. Проте діятимуть традиційні локації: просвітницька галявина, ярмарок майстрів та інші.

Максимум залучених коштів спрямують на ЗСУ.

Музичні фести

Faine Misto, 28-30 липня, Львів

Знаковий фестиваль Faine Misto цьогоріч пройде у Львові на території "FESTrepublic". У 2023 має фокус-тему: "Історії, які варто почути". На тлі загальної картини з масштабними музичними заходами в Україні – Faine Misto виглядає як острівець незламного фестивального руху.

Про це УП. Життя розповів засновник медіа про нову українську культуру LiRoom Олексій Бондаренко.

Він зауважив, що, на жаль, зараз говоримо, що фестивальна галузь у величезній кризі – великих масштабних фестивалів, які проводили до ковіду і повномасштабної війни, і які збирали по кількадесят тисяч людей – зараз немає.

"На стопі Atlas Weekend, "Захід-фест" фактично, не проводиться. "Файне місто" – це найбільший фестиваль з більш конвенційних, і той переїхав до Львова. До Кам’янця переїхала Respublica FEST – це теж для нього, в принципі, доволі маленька локація", – зауважив Бондаренко. За словами аналітика, фестивалі змінили основні меседжі і підхід.

Гурт "Фіолет" бере участь у Faine Misto. Фото: Facebook Faine Misto

"Загалом, якщо говорити про фестивальну сферу в Україні – на цей момент її фактично немає. Це все якісь поодинокі івенти, які здебільшого ще й не є бізнесом як таким. Майже все збирається на благодійні потреби. І ту роль, яку мали би виконувати фестивалі, тобто, по-перше, відкривати нових артистів, по-друге, давати заробляти організатором – вони не виконують. Це просто окремі події, які по інерції ринку досі відбуваються, тому що людям треба якось відпочивати", – каже Бондаренко.

Читайте також: Хіти, що долали "залізну завісу": шлях українського шоубізу від тоталітаризму до Євробачення

Проте він підкреслив, що фестивальний рух відроджується в несподіваних цікавих проєктах, які спостерігали у перший місяць літа.

"У Києві з фестивалів можна назвати подію "Леся Квартиринка" на кіностудії Довженка. Вони себе не називають фестивалем, але за форматом це дуже схоже – там, в принципі, доволі багато людей збираються. І зараз ще на ВДНХ запустили серію івентів UYAVA. Це теж не фестиваль в канонічному розумінні, але за температурою, настроєм – близький до фестивалю", – каже Олексій Бондаренко.

UYAVA на ВДНГ триває з кінця травня до осені 2023.

Brave! Factory, 26-27 серпня, Київ

Поціновувачам електронної музики цього літа також буде, де пофестивалити. Після майже дворічної паузи у серпні в Києві відродиться знакова подія у світі електронної музики Brave! Factory. Цьогоріч через воєнні умови фестиваль теж змінить формат замість масштабного дійства в стінах заводу планують відтворити частину локацій, а саме: Токар, Цемент, Топку, Гарден, Ангар і Депо. "Фекторі" присвятять Дню Незалежності і проведуть на Нижньоюрківській, 31. Подробиці та лайнап оприлюднять згодом.

Загалом зменшена або змінена локація зараз не дивина для фестів в Україні. Олексій Бондаренко нагадав, що сфера виживає попри все і шукає оптимальні рішення.

Читайте також: "Електронна музика – це музика опору": київські рейви запалили Ліверпуль

"Я би говорив про період три роки – важкі для фестивальної галузі. Ковід був найпершим ударом – сфера так і не встигла відновитися. Але є парадоксальні якісь речі, що дійсно під час повномасштабної війни стало більше подій. Я не сказав би що конкретно фестивалів, але стало більше концертів. Там, де раніше їх не проводили через обмеження, і там, де було доволі обмежена місткість по людях – стало легше це робити. Організатори знайшли багато нових приміщень, зокрема в безпечних місцях, у бомбосховищах. Але такі події розраховані здебільшого максимум до 100 людей", – каже Бондаренко.

Brave! Factory проводять у приміщенні заводу. Фото: Facebook Brave! Factory

Літо з класичною музикою, до 6 серпня, Львів

Фестивалі класичної музики також не всі змогли адаптуватися до нових умов, перейти рубіж і відновитися. Найбільш широка палітра фестивалів залишилась на Західній Україні, зокрема у Львові. Однак частина заходів, на жаль, не відбуваються. Наприклад, такий фестиваль класичної музики, як "Львів Моцарт" переніс свою діяльність, локально створюючи продукт – відеоматеріали, але він не відбувається офлайн, хоча раніше проходився щороку у Львові наприкінці літа-на початку осені.

Про це УП. Життя розповіла музикознавиця Ольга Лозинська.

ате відбуваються ті музичні події, які були і є в державних установах, наприклад, як у Львівській філармонії "Віртуози", чи фестивалі сучасної музики "Контрасти" (відбудеться восени – ред.). Є фестивалі, які, зрештою, повертаються знову до Львова. Є також нові фестивалі камерної музики, які відбулися, зокрема, у Львівській опері. Наприклад, фестиваль "Деркало" цьогоріч став можливий через підтримку німецьких партнерів", – каже Ольга.

Музикознавиця підкреслила, що фестивальне життя у Львові триває навіть у літній час, коли театри завершують сезон.

"Влітку концерти проводять у Дзеркальній залі Львівського оперного, тобто камерній сцені театру, де протягом року відбуваються концерти класичної музики, але влітку це по 5 концертів на тиждень. Цьогоріч назвали цей проєкт "Літо з класичною музикою" – це 25 концертів. Постійно проводяться камерні, маленькі, гарні концерти, навіть дещо романтичні", – каже Ольга Лозинська.

Читайте також: Маріупольська камерна філармонія відкрила сезон у Києві – оркестрантам аплодували стоячи

Ольга підкреслила, що концерти, які відновили у Дзеркальній залі Львівської опери з квітня 2022, отримали сильний відгук у слухачів.

"Ми не працювали місяць з початку повномасштабного вторгнення, але люди постійно приходили, цікавились. Звичайно, тому що у Львові було в принципі багато людей. Був запит. І те, як люди реагували, і що вони говорили після концертів – мене дуже зворушувало, часто це були слова про те, що змогли відпочити, або "я зміг чи змогла поплакати", чи "ця музика мене дуже надихнула просто жити", чи "я мала можливість просто побути наодинці з собою". Тобто концерти – стали дійсно важливими. І коли постало таке питання, чи робити літній сезон, а це як маленький фестиваль, – то однозначно так, тому що це просто потрібно", – каже Ольга.

Попри те, що зараз у світі є великий запит і цікавість до української музики, фестивальна сфера має ряд проблем, які наразі складно вирішити – це і адаптація, і "безпечне планування", а також виїзд учасників за кордон і, на превеликий жаль, загибель українців на фронті.

У Харкові концерти проводять у безпечних локаціях. Фото: Facebook Kharkiv Music Fest

"Це колосально позначилось на культурі, в тому числі, звичайно, і на класичній музиці. Тому зараз найважливіше, що державні інституції, як опера, філармонія, органний зал у Львові чи Національний будинок музики в Києві – функціонують. Є можливість для проведення культурного життя, для "лікування" середовища, щоб музиканти мали практику, щоб люди приходили на події", – каже Ольга Лозинська.

З основних тенденцій називає українізацію репертуару оперних театрів – це стосується Києва, Одеси, Харкова.

"Програми змінилися, всі прибрали російський репертуар. І якщо говорити про такі установи, як оперні театри, то, безумовно, Львівська опера тут лідирує через постійні нові постановки, експерименти, через впровадження ще до повномасштабного вторгнення українського репертуару. І, насправді, відчутно, що на це є запит, що публіка хоче побільше змін у діяльності державних закладів", – каже Лозинська.

Bouquet Kyiv Stage, 17-20 серпня, Київ

Фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage відбувся цьогоріч в Грузії та Великій Британії, але традиційне свято чекає і на Київ. У серпні Bouquet знову збиратиме пул інтелектуалів, діячів мистецтва та поціновувачів мистецького дозвілля в Софії Київській. Адже фестиваль вже не просто "прижився" на подію чекають.

Ольга Лозинська зауважує, що "Букет" завжди осмислює сучасність крізь нашу історію, задає тон музичному і виконавському мистецтву, задає тон подіям.

""Букет" це про добрий смак в мистецтві і про простір, який об'єднує киян, українців, іноземців, усіх, хто потрапляє туди", каже Ольга.

Читайте також: "Музика має давати надію": диригент Міхеїл Менабде на київському концерті

Наголошує, що проведення фестивалю не лише за кордоном, але й в Києві – зараз дуже потрібно. Відзначила подію Bouquet Kyiv Stage у Софії Київській до Дня Києва. Зокрема, музиканти виконували музику українського композитора Сильвестрова.

"Цінність того, що відбувається зараз – в рази виросла. Коли бачиш своїх людей, публіку, яка між собою спілкується – розумієш, що життя триває. Адже коли проводимо фестивалі зараз, то транслюємо основний меседж: ми є, ми працюємо, ми створюємо, ми закладаємо сенси на зараз і на майбутнє. Ми живі і ми просто є. Наш голос чутний. В ковідних часах було складно запланувати якусь офлайн зустріч, і всі вважали це катастрофою. А зараз, коли просто є можливість зустрітися, і це не переривається тривогами, не переривається обстрілами – це про цінність проживання життя в умовах війни", каже Ольга Лозинська.

Bouquet Kyiv Stage проводять на території Софії Київської. Фото: Facebook Bouquet Kyiv Stage

Також експертка акцентує, що фестивалі у час повномасштабної війни змінили свої основні завдання – це продиктовано обставинами. Раніше фестиваль класичної музики був про взаємний обмін, про знайомство, про те, щоб різні виконавці з різних країн могли зустрічатися, обговорювати, музикувати разом – і створювати нове спільне.

"Це просувало місто, просувало країну на культурну мапу світу з класними, крутими, добрими фестивалями. Тепер ми не потребуємо постійно інтегруватись в контекст культурний – ми є вже в цьому контексті. Тепер фестивалі, які відбуваються, це про щастя творити, осмислювати і втілювати. Зараз дуже складно запросити іноземців – вони переживають через свою безпеку, звичайно. Але що важливо: коли відбуваються фестивалі класичної музики зараз – це неймовірний захват просто побачитися одне з одним, разом попрацювати, віддати публіці любов і отримати такий ж фідбек від неї", – каже Ольга Лозинська.

Кінофестивалі

Одеський кінофестиваль, 19–26 серпня, Одеса та Чернівці

Українські кінофестивалі, попри всі труднощі, також живуть і продовжують показувати фільми українським глядачам. У червні в Чернівцях успішно відбувся фестиваль глядацького кіно "Миколайчук Open". А в Києві пройшов ювілейний, 201 фестиваль документального кіно Docudays UA 2023. Кілька днів тому завершився ювілейний 10-й міжнародний кінофестиваль для дітей і підлітків Чілдрен Кінофест – покази відбувалися в кінотеатрах десяти міст України.

"Одеський міжнародний кінофестиваль" у 2023 відбудеться на декількох локаціях. Зокрема, покази конкурсних програм фестивалю та індустріальні заходи відбудуться у Чернівцях, у Культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука. Покази ретроспективних та спеціальних програм відбудуться в Одесі в кінотеатрі Multiplex.

Про це розповіла Тетяна Власова, культурна менеджерка, PR директорка Української кіноакадемії та Одеського міжнародного кінофестивалю.

"Цьогоріч фестивалі – це важлива складова нашого культурного, зокрема кінематографічного руху, який не можна зупиняти, бо потім його буде дуже важко відновити. Кінофестивалі – це також можливість зараз показувати українському глядачеві національне кіно. Як ті фільми, котрі були зняті до повномасштабної війни, так і ті (документальні), які з’являються вже зараз і фіксують події, які відбуваються на наших очах. Це свідчення того, що індустрія працює, що кіно виконує свою функцію", – розповідає Тетяна.

У Чернівцях пройшшов "Миколайчук Open". Фото: Facebook фестивалю

За словами Тетяни Власової, формати кінофестивалів у повномасштабну війну не змінюються докорінно, але, звичайно, зараз кінофестивалі, як і будь-які інші частини культурного та соціального життя, мають бути гнучкими і швидко адаптовуватись до перемін і нових вимог.

"Це впливає і на вибір локацій. Приміром, Одеський міжнародний кінофестиваль торік відбувався в межах кількох європейських кінофестивалів з конкурсною частиною у Варшаві, а цьогоріч повертається в Україну – втім, не повністю в Одесу, а з огляду на безпеку глядачів і гостей – у Чернівці (в Одесі пройдуть покази ретроспективних і спеціальних програм). "Чілдрен Кінофест" проходив у гібридному форматі – фестивальні покази тривали в кінотеатрах десяти міст, а також був доступний онлайн-перегляд", – каже Тетяна.

Підкреслює, що попри організацію в досить хитких умовах – фестивалі експериментують, випробовують різні формати й методи – і як наслідок – зараз маємо повні зали, яскраві глядацькі враження, благодійні збори на ЗСУ.

"На жовтень у Харкові планується проведення сьомого фестивалю незалежного українського короткометражного кіно "Бардак". 52-й Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість" проведуть у жовтні в Києві. Тобто фестивалі тривають, хоча, звісно, реалії змушують шукати нові шляхи і формати проведення", каже Тетяна.

Тетяна Власова взяла участь у програмі "Миколайчук Open". Фото: Facebook Тетяни Власової

Кам’янець-Подільський кінофестиваль "Бруківка" цього року пройде в експериментальному форматі – показ конкурсних програм відбуватиметься в Німеччині, а вже згодом пройдуть спеціальні покази містами.

"Це лише кілька прикладів того, як українські кінофестивалі адаптовуються, шукають нові рішення і випробовують будь-які можливості для того, щоб показувати глядачам фільми, зокрема українські. При цьому тішить, що кінофестивалі прагнуть зберегти саме офлайн-формати, адже на таких заходах важливий саме кінофестивальний дух, атмосфера, якої важко досягти при форматі онлайн", – розповідає Власова. Підкреслює, що саме зараз фестивальна культура має велике значення.

"За моїми враженнями, на кожному кінофестивалі, який зараз відбувається, є особливий дух спільності, єднання. Для кінематографістів це гарна можливість зустрітися, поділитися планами, обговорити нові ідеї. Для глядачів – шанс побачити фільми до широкого прокату, і загалом – відчути цю особливу фестивальну атмосферу, яка панує на кожному такому кіноівенті. Ті, хто зараз робить в Україні кінофестивалі – героїчні і шалені люди, бо їм доводиться не просто долати кризу чи звичні для них виклики, а проводити заходи під час повномасштабної війни", каже Тетяна Власова.

Читайте УП.Культура у Telegram

Реклама:

Головне сьогодні