Книжкові новинки листопада: читаємо подільську роуд-пʼєсу, давньоєгипетську літературу та нового Снайдера
Що читати цього листопада? Роуд-пʼєсу, переклади давньоєгипетської літератури чи, може, нову книжку Тімоті Снайдера?
Літературна оглядачка УП.Культура Аріна Кравченко розповідає про цікаві новинки книжкового ринку, на які варто звернути увагу читачам Української правди.
Сучасна українська проза (і одна драма)
Євгенія Кононенко. Нескінчені розмови
Видавництво Анетти Антоненко, 2024. 152 с.
Ми – те, що ми читаємо. А те, що читаємо, переважно є віддзеркаленням світу, в якому існуємо. Це особливо добре відчувається в збірці Євгенії Кононенко, вже другій за час повномасштабного вторгнення, під назвою "Нескінчені розмови".
Авторка блукає Ліоном, заглиблюється в його історію, прокладає звʼязки з Україною, передовсім із Києвом, говорить із французами про війну, багато читає, багато міркує. Читачеві лишається тільки встигати, дослуховуватися, часто відкривати нові імена, а з ними – й нові перспективи на "них" і "нас".
Нескінчені розмови, за Євгенією Кононенко, мають особливий градус напруги. Вони не скінчені, бо їх обірвали, їх не наважилися довести до кінця, висловившись щиро. Звідси – і щирість, з якою говорить авторка через есе, часом – навіть провокативність і критичність, а відтак – певна свіжість, якої часто не вистачає.
Рустам Гаджієв. Помаранчева кудлата хмара
Віхола, 2024. 208 с.
Рустам Гаджієв уже відомий українському читачеві за книгою "Лінгвістична карта світу: непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах" – захопливими історіями про різні мови світу.
Не менш оригінальна й нова книжка письменника – "Помаранчева кудлата хмара".
Почнемо з того, що це пʼєса. А точніше – роуд-пʼєса, тобто в основі подорож, як процес становлення, як переломний момент. А ще точніше – роуд-пʼса, де персонажі – тварини.
Загалом же це історія про складні стосунки між донькою та хворим батьком, про прекрасну та трагічну природу цих стосунків, про спроби виконати давні бажання та загладити провини минулого, про памʼять та забуття, про взаємодопомогу та хворобу. І дорогу, яка допомагає бачити все чіткіше.
Якщо ж вас більше цікавить лінгвістичне alter ego автора, то не переймайтеся, у цій пʼєсі воно так само присутнє. По-перше, текст написаний подільською говіркою і дає непересічну можливість її для себе відкрити. По-друге, автор наочно показує, як людина засвоює ті чи ті слова та вирази, які не розуміє, – через контекст та повторення.
Відтак, "Помаранчева кудлата хмара" – не лише цікава та зворушлива історія, але й захопливий мовний експеримент над читачем. Особливої уваги також заслуговують чудові ілюстрації Євгенії Олійник.
Сучасна українська поезія
Микола Леонович. Повільна людина
Смолоскип, 2024. 300 с.
Микола Леонович – поет та книжковий дизайнер. А "Повільна людина" – назва e-mail розсилки, яку автор вів від 2019 року аж до весни 2023, коли перестав виходити на звʼязок – зник безвісти під час виконання завдання біля Авдіївки.
До "Повільної людини" від "Смолоскипу" увійшли поезії збірки "Агон", тексти зі ще не виданої "Read My Lips" та інше, написане до 2022 року.
Вірші Миколи Леоновича – прості, як день, що починається за будильником, і закінчується, коли йому заманеться. Його поезія – це кожна несподіванка, яка ховається поміж планом і спонтанністю, очікуваним і непередбачуваним. Вона захоплює там, де зовсім не чекаєш, і тримає, тримає, тримає:
"Скоро закінчиться день, тиждень, місяць, / блокнот із цими текстами, і все це / стане вчорашнім, в жодному разі не / значущим, це просто буде, і все".
Нонфікшн
Тімоті Снайдер. Про свободу
Човен, 2024. 432 с.
Переклад: Галина Герасим
Довго пояснювати, хто такий Тімоті Снайдер і чому його читають, сьогодні не треба – історик, письменник, професор Єльського університету, колумніст, який регулярно дописує про події в Україні та говорить про них на найпрестижніших майданчиках світу.
Тімоті Снайдер – дослідник ХХ століття, у фокусі роботи якого тиранія, репресивні політики, а також становлення та ідеологічне підґрунтя тоталітаризму. Українському читачеві Тімоті Снайдер відомий перш за все книгою "Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка", надрукованою видавництвом "Човен".
Прихильників Снайдера "Човен" потішив знову, блискавично переклавши найсвіжішу книжку автора під назвою "On Freedom" (Сrown, 2024).
"Про свободу" – це про пошук компромісів в сучасному амбівалентному політичному/політизованому світі, де люди втратили розуміння того, що насправді значить слово "свобода". Що взагалі означає – мати свободу, бути вільним, свобідним? І наскільки те, якою мірою ми володіємо свободою, залежить від нас? Що робити, аби її зберегти? На ці питання Снайдер шукає відповіді у філософських та політичних працях, у розмовах із дослідниками та публічними інтелектуалами, а також у власному досвіді та переживаннях.
Максим Беспалов. У пошуках Єви
Локальна історія, 2024. 312 с.
Документальний роман "У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію" – теж не перший текст Максима Беспалова, письменника, журналіста та мандрівника, якого ви можете знати за книгами "Усе, що ви знаєте про Ірландію, – правда, але…", "Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм" та "Найкраща книжка про Каміно. Історія дороги з тисячею імен".
"У пошуках Єви" – текст, який нагадає і про те, чому ми любимо Максима Беспалова, і про те, яким іншим він може бути.
Вона починається у Пенсильванії, 2013, коли Максим Беспалов випадково натрапляє на дві могили, де спочивають Єва та Марія Ориняк. Починається і триває 10 років, протягом яких автор досліджує власну сімейну історію, мандрує простором (Централія, Дніпро, Львів, Харків, Сможе…) й часом (2013, 1920, 2020, 1907…), а також розуміє, наскільки химерно можуть переплітатися історичні спіралі, адже епідемія, війна й еміграція давно перестали бути словами з далекого минулого.
Та попри все "У пошуках Єви" – саме роман. Стрімкий, захопливий, глибокий і вартий того, щоб в нього зазирнули, а відтак дозволили приватному минулому краще пояснити загальне теперішнє.
Перекладна проза
Давньоєгипетська література в українських перекладах
Видавець Олександр Савчук, 2024. 256 с.
Переклад: Микола Тарасенко
"Зазираючи в обличчя іншої цивілізації, ми маємо змогу краще пізнати себе, і це ще один з вимірів сходознавства – як способу європейської культури помислити саму себе через зустріч з інакшістю давніх світів", – пише Дарʼя Зіборова у передмові до видання "Давньоєгипетська література в українських перекладах".
Окрім того, це ще й можливість відтворити тяглість української єгиптології, яка сягає ХІХ століття, адже упорядники зібрали під однією обкладинкою літературні, релігійні та храмові тексти в перекладі і українських класиків, і сучасних дослідників.
У збірці – перші переклади єгипетської літератури з європейських мов, виконані Іваном Франком та Лесею Українкою, окрема частина підручника "Історія Стародавнього Сходу" Бориса Тураєва (1938), переклади 60–х років, виконані Марком Антоновичем та видрукувані в мюнхенській "Сучасності", а також уже теперішні переклади Миколи Тарасенка, Ольги Заплетнюк, Дарʼї Зіборової, Дінари Грейханової, Наталії Бондаренко та Валерії Моти.
Окрім унікального наповнення, "Давньоєгипетська література в українських перекладах" приваблює і суто візуально – яскраве, кольорове видання з ілюстраціями, примітками та коментарями на крейдованому папері. Додатком до книжки йде карта єгипетських поселень та хронологія історії Стародавнього Єгипту, починаючи від Додинастичного періоду (4500–3900 рр. до н.е.) та завершуючи Другим перським періодом (343–333 до н.е.)
Георгі Ґосподінов. Часосховище
Чорні вівці adult, 2024. 360 с.
Переклад: Остап Сливинський
Георгі Ґосподінов – найвідоміший сучасний болгарський письменник. "Часосховище" – одна з його останніх книжок, видрукувана в 2020 році та нагороджена Міжнародною Букерівською премією в 2023. Нині ж вона стала доступною й українському читачеві в перекладі Остапа Сливинського.
Персонажі Ґосподінова відкривають клініку для людей, які страждають на хворобу Альцгеймера. Лікувати їх планують минулим – буквально – відтворюючи кімнати, які б максимально нагадували декорації минулого. І приваблює таке місце, звісно ж, не лише хворих на Альцгеймера.
Тож історія ця – зовсім не про хворобу. Точніше, не лише про неї і не лише про хворобу як фізичне явище. Автор досліджує, що означає для людини минуле, чому його повсякчас обирають та мріють до нього повернутися, а також те, куди ведуть такі вибори не лише окремих людей, але й цілі держави.
