Вигнати щурів і повернути Курбаса. Євген Нищук розповідає про блискавичний ремонт в Національному Театрі Франка

У столичному Театрі Франка – ремонт! Старт нового сезону топової української сцени оголошено на 27 серпня, а будівля переповнена робітниками. Вони фарбують стіни у вітальному холі, міняють підлогу, переробляють гардеробні і гримерки зіркових акторів, міняють оббивку поручнів в глядацькій залі.

Цю несподівану новину дізналась УП.Культура і вирішила з`ясувати з перших вуст, що там відбувається. Редакторка Тетяна Пушнова поговорила з новим директором театру Євгеном Нищуком – як за шість неповних місяців на цій посаді йому вдалось це зробити? Євген запрошує на власні очі подивитись, що міняють, а що залишається в старому вигляді до ліпших часів, звідки гроші і які ще зміни чекають на театр. 

Спойлер: Чи можна буде купити врешті-решт квитки на "Конотопську відьму"? – Можна! Тепер з перекупами будуть боротись через "Дію".

Стежте за поступом української культури в Telegram i WhatsApp!

"Інфраструктура Театру Франка є ганебно запущеною" 

Ззовні про ремонт в Театрі Франка не нагадує нічого. Обрамлений похиленими бордюрами асфальт біля входу так само потрісканий. На фасаді над входом на своєму місці "привіт з 90-х" – пластикова обшивка ґанку із позолоченими написами. Афіші оголошують старт нового сезону вже 27 серпня.

Але варто лише відкрити такі близькі столичним театралам дерев'яні двері, як потрапляєш в епіцентр перетворень. Зі звичного тут залишилися хіба решітки вентиляції на стінах. 

З новим директором Національного театру ми починаємо розмову в його кабінеті. Проте Нищук в Театрі людина не нова. Тут він працює актором вже майже 10 років, щоправда з перервами на керування міністерством культури.

Тож невдовзі по початку розмови Євген підривається і веде показати все, про що розповідає.

Ви на посаду директора Театру зайшли лише цієї весни. Як у вас вийшло так блискавично провернути ремонт?

Зараз велика увага до Театру Франка – спільнота рветься подивитися наші топові вистави, і "Конотопську відьму", і "Марію Стюарт", і "Візит", і "Кайдашеву сім'ю". Бренд Театру має таку магію, привертає до себе.

Разом з тим вся інфраструктура театру Франка є не просто морально застарілою, але вона є ганебно запущеною! Ці всі деталі сталінських часів, гардеробні з пліснявою, щурами і всякими іншими "звірами-комахами".

Я розумію, що видатків капітальних на ці перетворення держава не має, розумію, яка ситуація. І разом з тим тут питання не в ремонтах. 

Ми говоримо про доступ в комплексі: і про можливість закулісних екскурсій, відкриття інших просторів.

Ми також говоримо і про людей з інвалідністю. Ми розуміємо, що в цей час, коли зранена країна, є багато людей, які до нас приходять, які мають певні обмеження. І нам хочеться, щоб вони себе комфортно почували.

Також ми оновлюємо сайт, і тепер при купівлі квитків там будуть окремо підсвічуватися місця, комфортні для людей на візках. Вони будуть в залі сидіти зі всіма глядачами, а не збоку на проході стояти. А адміністратор буде їх зустрічати і допомагати.

Відповідно, воно тягне за собою все: вбиральню окрему, спеціальні пандуси і на основну сцену, і на камерну сцену. Також ми будемо працювати з шрифтом Брайля на програмках та навігації.

Без партнерів цього би не могло бути. І тут уже якийсь мій досвід, мій бекграунд, мої зв’язки певні чи спілкування з різними партнерами дали можливість залучити компанії, які зголосилися в короткий термін зробити ці перші перетворення.

Коли ви з ними домовилися, хто ці компанії, скільки це грошей?

Я прийшов 4 квітня, і в травні місяці ми вийшли на обговорення уже конкретних речей. Передусім це Sense Банк і Visa. А також одна з топових креативних агенцій Angry. Вона займається новою айдентикою театру – переосмисленням всієї візуалізації, колористики, звуків, нашого лого. У нас буде навіть спеціальний шрифт Театру Франка.

Це вже сталося?

Так

А як вони так швидко встигли все переосмислити?

Вони з нами днюють і ночують уже 4 місяці. Вони навіть враховують такі речі, як джерело, що у нас б'є з під сцени. Хочете вам покажу?

До цього джерела ми також хочемо водити екскурсії. Воно має певну легенду. У нас же ж молоді актори чи нові працівники, хто приходять, мають освятитися в тій воді. Навіть є і таке.

Ще дизайнерам дуже сподобались наші решітки вентиляційні. Вони мають історію, хоча і замальовані 30 раз фарбами. Ось з таких деталей складатиметься наша нова айдентика.

Ну і з нашої історії ця айдентика складатиметься. Якраз в 1924 році, 100 років тому, в листопаді театром почав керувати Лесь Курбас. І це тривало десь 2,5 роки. Ніколи про це не говорили тут вголос.

Я не беруся зараз когось осуджувати... Гнат Юра тривалий час вважається фундатором театру. Але ж він був одним із тих підписантів, за допомогою яких Леся Курбаса засудили як ворога народу.

Раніше в холі, де зараз ремонт, у нас був тільки портрет Гната Юри. Але заради справедливості там з'явиться і портрет Курбаса. І Буде Іван Франко, наш патрон, ім'я якого ми носимо. Гната Юру ми не відкидаємо. Контроверсійна історія...

Це питання не просто щось пофарбувати чи принести якісь нові меблі. Це не є головним.

Я дуже дякую, що крім Angry, у нас з’явилося архітектурне бюро "Форма", які працювали над проєктом інноваційного центру на базі старого заводу Промприлад в Івано-Франківську. І вони, і Angry, і багато інших працюють у нас, як це називається, на благодійних умовах.

Вони надають свої послуги безкоштовно, пробоно?

Так. Більше того, вони залучають своїх партнерів до того, щоб вони стали і нашими партнерами в усіх цих перетвореннях.

Тому такий стрімкий марш-кидок або бліцкриг… Для мене саме на даному етапі було невеличке вікно – це міжсезоння. Бо багато комплексних важких робіт ми не можемо проводити під час сезону, коли кожен день проходить 800 глядачів.

Наприклад, почистити ось цей ковролін в холі, який лежав 50 років. Ми його забрали врешті – він вріс так, що його ледь відідрали по шматочках. Відкрили, а під ним кам'яна підлога, все тріснуте, в ці тріщини бруд затікав. І ми дякуємо, що архітектори залучили фахівців, які змогли відкрити цю підлогу, зробити це коректно, зберегти історію.

Чи гримерки, де актори днюють і ночують. А заходиш – а там пліснява, якісь комахи.

Тому простору для маневру в мене було трохи більше місяця – з 21 липня по 27 серпня, коли ми відкриваємося. Так, це ударна частина.

Гардеробну не закінчимо. Ми зараз і не користуємося гардеробом, бо в разі тривоги глядачі мають швидко перейти в укриття – станцію метро поруч. Тому продовжуватимемо ці роботи вже у творчий період.

Давайте поговоримо про бюрократію і архітектуру. Де ви брали інформацію, як Театр виглядав? Як встигли все погодити в Київській міській владі? Про Мінкульт не питаю – розумію, що у вас там зв'язки з колишнім підлеглим – пан Карандєєв, нинішній в.о. міністра був держсекретарем, коли ви були міністром.

З Київською адміністрацією, з управлінням культури ми працюємо з пані Мариною Соловйовою (директорка департаменту охорони культурної спадщини КМДА – ред.).

Ми досліджували різні проектні реставраційні документи, які є в архіві театру. Бо дослідження проводилися, але нічим не завершувалися.

Очевидно, що це є пам’ятка місцевого значення, сама будівля. Тому ми не робили нічого з архітектурними елементами, яким треба реставрація. Тут я знаю ці всі закони і межі, і очевидно, що ми їх дуже строго повинні дотримуватися.

Міняємо, наприклад, оббивку поручнів у залі. Вона була в дуже кепському стані. Нова оббивка потрібна і для протипожежної безпеки. Тому ми замовили тканину, яка не горить. А також вона відповідає певній колористиці, яка узгоджена з художниками, яка дає можливість кращого і глибшого використання світла в залі. Це ми можемо робити.

Але інколи нам майстри кажуть: а у вас по залу є оці сюжети ангельські. І вони такі тусклі. Я кажу – це вже роботи реставраційні, і вони потребують часу і пильного нагляду реставраторів. І в цьому бліцкригу це не може бути.

Є такі речі, як наші вбиральні. Так-так, розумію, що вони потребують ремонту, як ніхто. Але це втручання в комунікації, їх заміна. Це капремонт. Зараз це теж поки не можливо. Доведеться потерпіти ще трошки.

Скільки коштує зараз ваш ремонт?

Ми якоїсь сталої вартості ще не маємо, бо реноваційні роботи тривають. Якісь точні цифри зможемо озвучувати вже по завершенні всіх робіт. Очевидно, що це мільйони гривень. Але найголовніше, що ми не стикаємося з грошима, нам ніхто гроші не перераховує.

Банк напряму розрахується з підрядниками?

Так, банк напряму зі своїми ж підрядниками, з якими вони роблять перетворення в інших місцях.

А як ви контролюєте підрядників?

Є художній нагляд від архітектурного бюро "Форма", які мають всю документацію, яка, повторюсь, була ще раніше пропрацьована і погоджена з Міністерством культури і Київською адміністрацією, відділом спадщини.

Судячи з вашого запалу, у вас великі плани.

Є великі мрії. Наприклад наш фасад в оригіналі в 20-х роках був теплим, наближеним по кольору до цегляного, а зараз він блакитний. Прийде час, знайдемо партнерів і, можливо, повернемося всією фасадною частиною до першоджерела.

А фасад, який зараз оббитий пластиком – це є несмак і це є брутально по відношенню як до історії цього театру, так і до архітектурного об'єкта, тому і цього ми теж плануємо позбутися.

Обов’язково відреставруємо балкон. Так, я розумію, що зараз час війни, є обмеження, але ми думаємо про майбутнє. Балкон наш – розкішне місце для перформансів, для живої музики.

Хочу зробити ще одну сцену, де у нас декораційний цех. Експериментальну, щоб залучити оці пагорби, на які виходять її вікна, оці всі химери, які до неї заглядають.

Я справді в цьому дуже запалений, днюю тут і ночую. Я вважаю, що це все не для краси, а для суті. Я чітко розумію, що театр є частиною наративу спротиву і спільної боротьби за нашу ідентичність. Театр підтримує моральний дух не лише людей в тилу, а й наших бійців. І я сам, як учасник бойових дій розумію важливість сили мистецтва.

Зараз актуальною є формула – або ти на фронті, або для фронту. Тому лише протягом минулих півроку театр перерахував на підтримку Сил оборони України, і тут я хочу подякувати нашим партнерам – Фонду "Повернись живим", понад 5 мільйонів гривень. Також у нас в театрі 19 працівників продовжують воювати. Один загинув.

Ці оплески, які тут лунають по 10-15 хвилин після кожної вистави, у мене таке враження, що це не просто оцінка тієї чи іншої вистави. Люди дивляться тут одне на одного, і таке враження, що аплодують одне одному, що вони в цей складний час надихаються силою мистецтва, яка іде зрештою від тих творів. Це дуже важливі речі, це не пафос. Я просто це спостерігаю кожен день.

Нові вистави за старими п'єсами або коли на головній сцені Франка з'явиться сучасна українська драма

Новий сезон на великій сцені Театру Франка присвячений різноманітній класиці – тут і "Сон літньої ночі" Шекспіра, яку ставитиме Іван Уривський, і "Ундіна", над якою працюватиме Дмитро Богомазов, і "Розп’яття Прометея" за Есхілом в постановці Якубаса Бразіса. І неймовірний сюрприз від Давіда Петросяна. Як українським сучасним драматургам, а також режисеркам пробитись на головну сцену країни – наша наступна тема розмови.

Репертуар. Ви сказали, що весь ремонт затіяли заради інклюзії, широкого доступу до театру. Коли доступ до сцени Національного театру Франка матимуть сучасні українські драматурги, коли у вас ставитиметься наша сучасна драма?

Все, що я зараз бачу в афіші нового сезону основної сцени – це класика. І водночас, ви згадали реформатора українського театру Леся Курбаса. А він активно працював із своїми сучасниками, з Кулішем, наприклад. Реформа його була обірвана розстрілом. Ви не хочете до неї повернутись?

Ми зараз тестуємо одну ідею – кожному сезону надавати певний концепт. У цьому сезоні ми хочемо віддати цей борг, зачепити 20-30-ті роки і Розстріляне відродження. І в нас на камерній сцені вийде ціла низка постановок від різних українських і не тільки режисерів та режисерок. У нас буде від Андріуса Дарелли – Куліш. І він же читатиме лекції про Курбаса. І буде проєкт разом з Музеєм театру теж про спадщину Курбаса.

У нас Оксана Дмітрієва ставитиме Підмогильного "Місто", Наталія Сиваненко – "Сентиментальну історію" Хвильового, над ще одним твором працюватиме Вероніка Літкевич.

А за яким принципом ви залучаєте цих режисерів?

Камерну сцену зараз буде курувати Давид Петросян, який ставив "Візит", "Землю", "Війну"...

О, Давід іде з львівського Театру Заньковецької?

У театрі Заньковецької він, звісно, матиме нові постановки. Але повноцінно працюватиме тут.

Не боїтеся гніву Максима Голенка? Шевченківський комітет під вашим керівництвом присудив премію не йому, а постановці тепер керованого вами театру. І тепер ви у нього забираєте головного режисера.

Премію колегіально присуджував Комітет з його авторитетним складом. Я в добрих стосунках з Максимом Голенком. Ми це з ним обговорили.

Зараз Давид Петросян на завершальній стадії нової вистави на основній сцені – "Слуга двом панам" Карло Гольдоні, прем’єра запланована на 16-17 жовтня. А на весні звернеться до легендарної "Енеїди" Котляревського. Вона буде супроводжуватися виставкою і лекцією від Павла Гудімова про художників, про Базилевича.

Повернемось до сучасної драматургії. Коли вона буде ставитись в Національному театрі Франка?

Ми відволіклись на Петросяна, а я не розказав вам до кінця про концепцію сезонів. Наступний сезон плануємо присвятити сучасній драматургії. Але я спілкувався і з Уривським, і з Петросяном, і іншими режисерами, вони теж шукають цікавий сучасний матеріал. З цим непросто, бо з одного боку, матеріалу і цікавої літератури чимало, але чистої театральної драматургії не так багато.

Вона є.

Вона є, але її треба ставити на сучасну театральну мову і треба, щоб режисер її відчув, побачив.

Я вже спілкувався з Сергієм Жаданом, з Андрієм Любкою, щодо співпраці з театром. Так, як це було прийнято раніше, у того ж Курбаса, якого ми згадали. Щоб вони створили п’єси спеціально для театру і щоб режисер йшов не просто по написаному, а щоб драматург і режисер співпрацювали над постановкою разом.

І що вам сказав Любка з Жаданом?

Обидва сказали, що дуже цікаво. Жадан, ви знаєте, зараз вступив до лав ЗСУ і це трошки з часом складно. Любка сказав, що обміркує.

Ми і самі міркуємо про колаборації різні.

Чи думаєте ви про колаборації з незалежними театрами?

Так. По-перше, ми надаємо можливість нашого майданчика для колективів театрів, які залишилися без даху. Це і Маріупольський театр, і Херсон, і Харків.

Але це державні театри.

Так, але які в силу обставин війни не мають можливості працювати в себе на базі Ми підставляємо їм плече, надаємо сцену і ніяких оренд не беремо. Це одна ситуація.

Друга ситуація про співпрацю з незалежними театрами. Перший крок: ті згадувані режисери і режисерки всі співпрацюють з недержавними театрами.

Ярославу Кравченко (співзасновниця "Дикого театру" – ред.) нещодавно бачив, запросив її прийти поговорити про можливу співпрацю. Я справді в цьому плані відкритий.

Зараз у нас оновлюється менеджмент в театрі. До нашої команди долучається Анастасія Гайшенець (театральна критикиня, колишня керівниця напрямку "Перформативне мистецтво" Українського інституту – ред.), буде моєю заступницею із міжнародних зв’язків. І я на неї також розраховую в майбутньому, щоб створити в Театрі Франка платформу для драматургів.

І в результаті роботи цієї, назвемо так, "лабораторії" – здійснювалась постановка вистави на сцені театру Франка. Це дало би можливість новим режисерам та драматургам попрацювати на першій сцені країни.

Співпрацю з регіональними ініціативами і режисерами розглядаєте?

Я відкритий до цього. Але раніше для цих проєктів і творчих енергій державний театр – це була закрита історія. 

І очевидно, що я спостерігаю за процесами, які є навколо. Зараз вкрай важливе оце відчуття часу. Ми говорили от про Івана (Уривського), про Давіда (Петросяна) – вони спокійно можуть ставити в будь-якому іншому місці. Або актори театру – Рудинський, Ажнов, Жданов, Шаран і багато інших – мають зйомки. Я за обмін енергіями, за те, щоб вони наповнювали цей простір, тож іду на зустріч і ми з адміністрацією враховуємо це в розкладі.

Через ці страшні обставини війни ми проходимо велике внутрішнє оновлення. Попри великі втрати, зраненість, продовження війни ми, як суспільство, повертаємося справді до себе. Ми говоримо про те, що так мало творили такі генії світового масштабу, про яких ми згадували.

Ми ж розуміємо, що навіть і в нашому театральному університеті до останнього часу, питання якихось європейських постатей театральних шкіл, чи того ж Курбаса, чи когось іншого було під грифом заборонено. Виключно Станіславський, Немирович-Данченко і так далі.

Нам потрібне оновлення.

Зараз заанонсую вам сезон 2025 – 2026 року. Наприкінці сезону ми розглядаємо можливість постановки котрогось з польських режисерів. А на 2026 рік – працюємо над запрошенням до нас Томаса Остермайера – одного з найзнаменитіших театральних режисерів нашого часу.

А ось просто зараз в нас відбудеться кастинг, Якубас Бразіс буде проводити добір серед наших акторів. Його сценографічне рішення передбачає стіну скелелазіння. Це серйозна підготовка..

Тобто актор для втілення ролі має не просто знати міфологію, а й бути підготовленим фізично, психоемоційно, інтелектуально. Це є комплекс розвитку творчої особи.

І останнє питання: "Конотопська відьма". Як ви збираєтеся задовольнити нарешті феноменальний попит на цю виставу. Як уникнути спекуляції на квитках?

Так, з початку сезону у нас оновлюється система продажу і сайт. І щоб максимально ускладнити життя перекупщикам, які раніше могли одним махом забронювати багато квитків в залі, ми починаємо співпрацю з Міністерством цифрової трансформації. А щоб придбати квитки на наші вистави, людина проходитиме дуже просту авторизацію – через застосунок "Дія".

Старші люди не попадуть на цю виставу ніколи.

Попадуть. Ми лишаємо якусь частину квитків для продажу в касі.

Взагалі, спекуляції на квитках – не єдиний наш головний біль, тут ми співпрацюємо з правоохоронними органами.

Ще одна проблема – навала фейкових вистав "Конотопська відьма", від різних не чистих на руку продюсерів, які їздять по містах і містечках зі своїми постановками. Іноді навіть використовуючи в своїх анонсах наші афіші, фото чи описи. Люди приходять у бажанні доторкнутись до високого мистецтва, а бачать низькоякісні сценічні замальовки з поганими жартами, костюмами, декораціями.

А потім засмучуються, розчаровуються, пишуть коментарі. Тому ми закликаємо усіх наших шанувальників звірятись з афішею та оголошеннями на нашому офіційному сайті. Тим більше, що справжніх гастролей Театру Франка і з "Конотопською відьмою", і іншими нашими чудовими виставами заплановано чимало.

Ще є кіно "Конотопська відьма"

Кожен собі намагається хайпанути на ситуації цього успіху.

Ви не бачили ще?

Ні, ще не бачив. Але я вам скажу так: у нас "Кайдашева сім'я" має такий успіх уже 17 років. Різні покоління акторів міняються, а вистава іде, а глядацький попит не падає. Ми сподіваємося, що і "Конотопська відьма" матиме.