(Не)дочуваю. Як у військових погіршується слух та чи допомагають слухові апарати
Слух є однією з систем чуттів, за допомогою якої людина сприймає та аналізує події навколо. Утім, постійні постріли та вибухи можуть спричинити часткову втрату слуху у військових. І йдеться тут не лише про поранення, а й про високе шумове навантаження.
Тактичні навушники допомагають вберегти слух, але вони не є обов'язковою частиною екіпірування українських воїнів. Тому отоларингологи та сурдопедагоги б'ють на сполох – значна частина військовослужбовців має втрату слуху. Однією з причин є черепно-мозкові травми, які люди називають контузіями.
Слух згодом може не лише погіршитись, а й зникнути зовсім, бо слуховий нерв атрофується.
Кому та коли треба ставити слухові апарати чи спеціальні імпланти, чому слух не відновиться сам та що робити, коли людина лише трохи недочуває, "УП.Життя" розпитала у:
- сурдопедагогів Алли Сапожникової та Уляни Філяс з ГО "Відчуй";
- начальниці відділення центру психологічної реабілітації Superhumans Світлани Куценко;
- отоларингологині Наталії Швець;
- пацієнтів Андрія, Юлі та Андрія, що проходять реабілітацію в центрі Superhumans.
Чому погіршується слух
Анатомічно вухо людини складається з трьох частин: зовнішньої, середньої та внутрішньої. Зовнішнє вухо – це вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Середнє складається з барабанної перетинки, Євстахієвої труби та слухових кісточок.
У внутрішньому вусі розташовані чутливі до звуків та напрочуд тендітні волоскові клітини, які трансформують звук у нейронні імпульси та передають їх в кору півкуль головного мозку.
Гучні звуки є шкідливими для слуху, особливо – якщо довго їх слухати, як-то музику на повній гучності у навушниках.
А звуки вибухів та пострілів взагалі можуть спричинити нейросенсорну втрату слуху. Вона виникає від дії вибухової хвилі та пошкоджує барабанну перетинку. Також розрізняють кондуктивну втрату слуху, коли пошкоджується ще й слуховий нерв.
Після ураження волоскових клітин людина може відчувати у вухах інтенсивний дзвін високої тональності, що схожі на постійні шум, дзвін, гул.
Якщо скарги зберігаються довше або наростають поступово протягом тривалого часу, лікарі діагностують у пацієнтів хронічну форму нейросенсорної приглухуватості. Цей нав'язливий шум також може бути причиною постійного роздратування військових, поганого сну та навіть депресії.
Також на слух впливають акубаротравми, які спричиняє вибух (люди називають їх "контузіями") та розрив барабанної перетинки (перфорації).
Лікарі виділяють 4 ступені нейросенсорної приглухуватості: від легкого ступеня втрати слуху до повної глухоти.
При кондуктивній втраті слуху у людини "випадає" певний діапазон звуків. Наприклад, шиплячі приголосні.
"Те, наскільки постраждає слух, залежить від індивідуальної чутливості слухового аналізатора. Спрогнозувати, на кого шум подіє, а на кого ні – неможливо", – зауважує отоларингологиня Наталя.
Як визначають погіршення слуху
Отоларинголог оглядає зовнішнє вухо і визначає проблеми кожного пацієнта. За потреби роблять діагностику слуху в аудіометричній кабіні, а тоді залежно від ступеня втрати слуху можуть призначити слухові апарати.
"Хлопці, які тривалий час перебувають на передовій, живуть в умовах високого шумового навантаження. Є такі пацієнти, у яких слух на межі норми. Тобто він ще не порушений, але й не фізіологічно нормальний. Вони обов'язково є на контролі, щоб відстежувати, чи нема погіршення та потреби в корекції", – каже сурдопедагог Алла.
Водночас майже всі військовослужбовці мають погіршення слуху, зауважує вона. В інтернеті можна самостійно пройти тест онлайн для перевірки слуху, але він не замінить візит до лікаря.
Ступінь глухоти (тобто зниження слуху) може визначити лише отоларинголог або сурдопедагог.
Ці зміни спершу не дуже відчутні. Людина, наприклад, може помітити, що стала гірше розрізняти звуки на одне вухо. Або ж несвідомо обирати виключно праву чи ліву сторону для спілкування телефоном або особистих розмов.
Сурдопедагог Уляна додає, що перевірити погіршення слуху під час особистої розмови це доволі просто – треба повернути голову від пацієнта і говорити трохи в бік. Якщо ставити питання, то людина з порушення слуху почне відповідати не до ладу. А також буде уважно дивитись на губи співрозмовника.
"Аудіограма показує доволі точні результати, обманути її не можливо. Якщо людина зацікавлена у покращенні якості свого життя, то їй немає сенсу обманювати лікарів. Зі 100 пацієнтів лише один військовий відмовився проходити обстеження слуху. Це була його категорична позиція, але й силою ніхто не змусить", – каже фахівчиня.
Найчастіше й самі військові відмічають, що перестають розрізняти людську мову в гамірному середовищі. Вони також чують постійний або наростаючий свист у вухах. Його інтенсивність може більшою зранку або ввечері на одне чи обидва вуха.
Сурдопедагоги зауважують, що зазвичай люди з втратою слуху також швидко навчаються читати по губах, щоб підтримувати розмову.
Мозок може забути звуки
Як пояснила отоларингологиня Наталія Швець, звукові хвилі, які досягають нашого вуха, перекодовуються у зрозумілі мозку "сигнали". В цьому беруть участь усі ті структури, про які розповідали раніше і фактично "кодують" звук в нервові імпульси, що зрозумілі мозку.
"Але якщо немає звукового подразника, то немає й імпульсу, і людина фактично забуває, як чути", – каже вона.
Саме тому слух може компенсаторно знижуватися (тобто втрачатися) на іншому вусі. Це пояснюється тим, що мозок "забуває" як кодувати та розшифровувати певні діапазони звукових хвиль.
Відновити ці знання з часом майже не можливо. Коли нервовий імпульс тривалий час не "повідомляє" інформацію іншим нервовим клітинам, він слабшає та згодом відмирає.
"Попри стигматизацію слухових апаратів суспільством, у випадках зі значною втратою слуху вони є необхідними, щоб мозок не відвикав розпізнавати звуки", – наголошує отоларингологиня.
Слух практично не може повернутися сам, однак усе залежить від фізіологічних особливостей людини, загального стану організму та його можливостей до відновлення.
Відновлюють слух: історії з кабінету сурдопедагогів
Лікування проблеми зі слухом не в пріоритеті для військових
"Найчастіше військові просто не звертають увагу на те, що отоларинголог чи невролог пише як діагноз – часткова втрата слуху, легкі та середні черепно-мозкові травми тощо. Вони сприймають цей стан як буденність", – додає начальниця відділення центру психологічної реабілітації Світлана Куценко.
Вона каже, що хлопці також часто ставляться з гумором до своїх поранень чи втрат (слуху, зору, мобільності). Це в їхньому розумінні йде як обов'язковий додаток до військової служби.
"На нулі завжди гучно, тому військових більше лякає тиша. В цей момент вони не можуть зрозуміти, чи то вже повна втрата слуху, чи це припинення обстрілу, наприклад.
Варто розуміти, що у більшості військових є купа супутніх хвороб, а в їхній голові – певна ієрархія, де вони вирішують, з чим хочуть розпрощатися першим. Відповідно, вони звернуться до лікарів, якщо це сильна втрата слуху, яка заважає їм жити", – зауважує Світлана.
Така, до прикладу, ієрархія є у військового Андрія Мелешка – пацієнта у кабінеті сурдопедагогів.
50-річний чоловік із Львівщини у бою отримав кульове поранення в руку, сильний забій ноги та щелепи.
"У серпні ми їхали на штурм, але потрапили на засідку росіян. Тоді зіскакували на ходу з БМП, поки росіяни цілились у нас. У моїй групі було 6 бійців – один залишився цілий, інші отримали поранення. Дуже довго чекали на евак. Тож руку довелось ампутувати. А зуби на верхній щелепі болять та хитаються так, що всі доведеться видаляти. Нещодавно навіть довелось один самому собі вирвати вночі", – розповідає військовий.
І лише потім Андрій додає, що погіршення слуху на ліве вухо він помітив ще до поранення. Під час служби, коли спілкувався з дружиною, відмічав, що правим вухом чує добре, а лівим – кепсько.
Військовий також розповів, що з дитинства заїкається – на звуках п, т, к. Але після контузії його стан із мовленням покращився.
"Було заїкання, особливо коли спішив щось розповісти. Але після поранення мені легше стало – заїкання майже зникло", – каже Андрій та посміхається.
Лікарі зазначають, що це – унікальна історія та виключення, коли стрес спричинив такі позитивні зміни.
Коли лікарі нагадали військовому, що за кілька днів йому треба зробити аудіограму, він віджартувався, що "не такий вже аж глухий".
Слух падав ще під час служби
Наступним до кабінету сурдопедагогів заходить Андрій Волков – військовий родом з Ізюма.
Він служив ще в АТО у добровольчому батальйоні "Айдар", а потім – підписував контракт за контрактом. Так і зустрів велику війну – на посаді командира штурмового відділення біля Волновахи.
Про службу розповідає епізодично і не дуже охоче. Каже, що отримав поранення під Бахмутом, куди його підрозділ перекинули влітку 2023-го. Андрій мав понад десять бойових виходів на штурми.
"Було таке село Кліщіївка, то росіяни його нині з землею зрівняли. Ми там мали тримати залізничну дорогу, роздивились – а вона вся замінована супротивником. Але наказ був "вперед". Як отримав поранення – досі не розумію. Чи влучили, чи наступив на щось. Поруч були прильоти, уламків багато летіло, а тоді – добивали безпілотники. Потрьохсотило нас тоді…", – поринає у спогади військовий.
Він говорить тихо, ледве чутно, хоча й сам має проблеми зі слухом. Зізнається, що почав недочувати і недобачати ще під час служби. А тоді, щоб заповнити незручну паузу, військовий дістає телефон і показує відео.
Очі одразу жвавішають, дотепні жарти здаються влучними. Показує й обстріли, і як брали в полон бійців так званої "ДНР", і – як безпосередньо отримав поранення.
Побратими накинули турнікет, але врятувати ногу повністю лікарям не вдалось – кінцівку ампутували нижче коліна.
Каже, одразу після поранення написав для дружини віршик:
"Здравствуй зая, домой вернусь я не весь,вот нога моя – на гвоздь ее повесь".
Слуховий апарат дає не тільки гучність, а й чіткість
До кабінету заходить Тетяна – працівниця однієї з фірм, що займається слуховими апаратами. Вона тут для того, щоб підібрати найбільш зручний прилад для Андрія. Жінка одразу попереджає пацієнта, що обирати варто не по зовнішньому виду слухового апарата, а по тому, як в ньому чутно.
"Ви мене чуєте?" – питає Тетяна після низки маніпуляцій на комп'ютері. – "Ці налаштування є припущенням, бо вони виходять з вашої аудіограми, але може бути затихо або чути звук луною. Кажіть про це".
Андрій киває на знак згоди.
Далі фахівчиня пояснює, що за аудіограмою Андрія він має специфічну втрату слуху – його вухо чує лише половину звуків. Тому трапляються ситуації, що людина може чути розмову, але не може вловити, про що вона, бо не розрізняє приголосні звуки.
"Якщо у вас є апарат на лівому вусі, тож зліва будете чути краще ніж справа, бо на тому вусі теж є втрата. Апаратом слух буде максимально наближений до 100%. Але якщо співрозмовник буде сидіти праворуч від вас, то теж може бути таке, що ви не розберете слів. Тоді треба буде налаштувати апарат так, щоб він вловлював звуки справа.
З вашою втратою не треба, щоб було гучно – вам треба чіткість. Тому від апарата слух падати не буде, але звикнути до нового гаджета доведеться", – пояснює фахівчиня.
Тетяна відходить в кінець довгого кабінету і починає говорити, перевіряючи слух з апаратом. Вона зауважує, що зазвичай слухові апарати самі налаштовуються на різні частоти залежно від відстані. Але за потреби усі налаштування можна "підганяти" під реальність через мобільний додаток – гучність, об'ємність, змінювати напрямок мікрофонів, що вловлюють звук тощо.
Після того, як виберуть модель та підготують слуховий апарат по індивідуальних параметрах людини, фахівці допомагають у дрібніших налаштуваннях.
"Для людини це дуже стресово – адаптуватися до слухового апарату, перелаштовувати його для різних середовищ та вчитися з ним жити. Сурдопедагоги проходять цей шлях з кожним пацієнтом та часто навчають мозок людини знову розпізнавати певні звуки.
Те саме може трапитись, коли пацієнти лінуються носити слухові апарати, вимикають їх, а через місяць чи більше згадують про них. Але просто прилад не допоможе, бо мозок забуває передавати ті чи інші імпульси ", – зазначає отоларингологиня Наталя.
Вона додає, що лише у дуже складних випадках значної втрати слуху пацієнтам можуть призначити кохлеарну імплантацію (хірургічне втручання, що полягає у протезуванні недіючого рецептора слухового аналізатора).
Імплант не підсилює звук, а безпосередньо стимулює нервові закінчення всередині равлика внутрішнього вуха за допомогою електричних імпульсів. Є й зовнішня частина кохлеарного імпланта, що розташовується на вусі й складається з мовного процесора, відсіку для батарейки та передавача. Але, як зазначає отоларингологиня, під час операції лікарі не втручаються у діяльність мозку – всі маніпуляції стосуються виключно вуха.
Різноманіття слухових апаратів
Слухові апарати бувають двох видів: завушні та внутрішньовушні.
Андрію спершу приміряють завушний – у нього є частина, що вставляється у вухо, як навушник (так званий вкладиш), тоненька трубочка та сам апарат лише удвічі більший за навушник.
Перевагою цього апарату є й те, що якщо слух впаде ще, то не треба міняти повністю весь апарат, а лише підсилювач. Це до 10% вартості від апарату.
Є й більш портативний – внутрішньовушний або внутрішньоканальний – він складається лише з частинки, що вставляється у вухо. Але попри невидимість, цей тип більш примхливий – його треба частіше чистити та міняти батарейки (до 5 штук на місяць).
"Звідси й різниця в обслуговуванні – завушний "вимагатиме" до 50 гривень на місяць, а внутрішньоканальний – вдвічі дорожче.
Слухові апарати також бояться вологи, тому їх треба діставати під час гігієнічних процедур, сильної зливи або в дні, коли людина сильно пітніє", – пояснює Тетяна.
Поміж поясненням Тетяна вчить вдягати та знімати слуховий апарат. Фахівчиня наголошує, що коли пацієнт знімає апарат, його обов'язково треба вимикати, щоб не розряджалась батарейка.
"Є апарати, які мають виносні ресирвери (підсилювачі звуку – ред.), то на них можна одразу скеровувати, наприклад, дзвінки, як у безпровідні навушники. Але вони підтримуються лише на смартфонах IPhone або на останніх моделях Samsung", – розповідає вона.
На всі апарати 2 роки гарантія, а розраховані на 5 років служби. Останнє слово щодо типу апарту лишається за пацієнтом.
Після кількох примірок Андрій погоджується на перший – найбільш практичний апарат. Йому роблять зліпок для виготовлення індивідуального вкладиша та обіцяють привезти вже за кілька днів.
Вибух спричинив перфорацію барабанної перетинки
Тепер до кабінету сурдологів заходить 35-річна Юлія Григор'єва. Вона – цивільна жінка з Чорнобаївки на Херсонщині, працювала молодшою сестрою-буфетницею в місцевій лікарні. У вільний від роботи час займалася садівництвом.
Юля розповідає, що не покидала рідного дому від початку повномасштабного вторгнення, тому навіть жила певний час в окупації.
23 листопада 2023 року російські війська обстріляли з артилерії житлові будинки села. через нього загинули троє цивільних та п'ятеро людей зазнали поранень. Серед них – і Юля. На подвір'ї її дому розірвався касетний боєприпас – уламками посікло обидві ноги.
Опісля жінці провели понад 10 операцій у Херсоні та Миколаєві. Ліву ногу згодом довелось ампутувати.
"В одного з хлопців, які надавали мені допомогу, теж стоїть протез на лівій нозі. Ми обмінялись номерами, то він потім мене питав, яка нога найбільше постраждала. Відповідаю – ліва. То він задля підтримки сказав, що ми як брат і сестра – з однаковими пораненнями", – зі сміхом розповідає вона.
За кілька місяців Юля опинилась у реабілітаційному центрі Superhumans. Тут вона пройшла повноцінну реабілітацію, відновила функцію правої ноги, що теж постраждала від обстрілу, та пройшла дослідження слуху. Вибух спричинив й перфорацію (тобто уламком пробило барабанну перетинку) у лівому вусі.
"Я спершу не надавала значення погіршенню слуху. Так переважно чула людей, хіба одну дівчинку у палаті не розуміла, але гадала, що вона просто жує слова.
А тоді почала помічати, що не розумію тренера у спортзалі, коли шумно, і перепитую кілька разів", – ділиться Юля.
Коли перфорація затягнулась (невеличкого розміру дірочки можуть гоїться без хірургічного втручання), їй підібрали слуховий апарат. Нині жінка ходить на заняття до сурдопедагогів, щоб покращити розпізнання пар приголосних.
Поки їй геть не підкорюється літер "с", але Юля не здається. Чим більше повторів – тим більше позитивних результатів.
Незабаром вона повернеться додому. Каже, сам будинок – цілий, пошкодило лише подвір'я. Але й досі про той обстріл нагадують дрібні осколки, що вже пів року виходять з-під шкіри у різних частинах тіла.
Вікторія Андрєєва, УП.Життя
