Чому з гендером у спорті все складніше, ніж здається? Що каже наука про кейс алжирської боксерки
Олімпійські ігри 2024 відзначились гендерним скандалом.
Алжирська боксерка Іман Хеліф перемогла італійку на 46 секунді. Італійка сама зупинила бій та сказала, що удар був такої сили, яку вона ще не відчувала. В результаті Іман звинуватили в тому, що вона… не жінка.
Потім виявилось, що чутки про нібито трансгендерність алжирської спортсменки мають російський слід (як неочікувано!).
Тепер, коли Іман Хеліф стала чемпіонкою Олімпіади в Парижі, гендерне питання знову розбурхало дискусії.
Цікаво, що Хеліф вже програвала іншим спортсменкам, наприклад, на Олімпіаді в Токіо. Тоді до її гендеру чи зовнішності не було діла.
Але давайте поступово. Якщо Хеліф жінка, то чому вона може мати виражені чоловічі риси? І чому гендер такий важливий в спорті?
І чому відповісти на всі питання буде не просто?
Про це ми поспілкувались з психологом, кандидатом психологічних наук, доцентом та викладачем психогенетики Олександром Білоусом, ембріологинею Ольгою Малютою та спортивним лікарем Дмитром Бабелюком.
Політика і тестостерон
Іман Хеліф має зовнішність з більш вираженими маскулінними рисами. А ще у 2023 році її дискваліфікували за те, що вона не пройшла "гендерний тест" на чемпіонаті світу-2023 у Нью-Делі.
Як нагадує видання ZMINA, "Хеліф дискваліфікували з тогорічної Олімпіади за кілька годин до бою за "золото". Змагання проходили під егідою Міжнародної боксерської асоціації (IBA), яку очолює росіянин Умар Крємльов і яку не визнає Міжнародний олімпійський комітет (МОК) через низку корупційних скандалів".
Також Кремльов заявляв, що у спортсменки нібито знайшли чоловічі хромосоми XY.
Проте наразі перевірити цю інформацію неможливо, й офіційних повідомлень щодо гендеру чи медичного стану спортсменки не було. Сама ж Хеліф після перемоги заявила, що вона – жінка.
Як стверджує психогенетик Олександр Білоус, наявність чоловічої хромосоми у Хеліф, з високою долею ймовірності, – брехня:
"Тест на хромосомну приналежність неймовірно простий. Ви просто берете ватну паличку, робите мазок з порожнини рота і незабаром стає все зрозуміло. Якби в Хеліф дійсно знайшли Y хромосому, то про це писали б всі ЗМІ. Проте, такої інформації не було".
На питання, а чи може високий рівень тестостерону бути приводом для дискваліфікації, він пояснює, що це ще тонша проблема:
"Жінки, які мають високий рівень тестостерону в крові, дійсно мають краще розвинену м'язову масу, що може впливати на силу удару. Але треба довести, що ця перевага створена штучно, а не є природною особливістю жінки", – каже Білоус.
Спортивний лікар Дмитро Бабелюк також вважає, що Імане Хеліф не є трансгендерною людиною, натомість може мати розлад статевого розвитку (DSD – difference in state development), що часто проявляється надмірною маскулінністю та підвищеним утворенням чоловічих статевих гормонів.
"Завдання керівних органів забезпечити прозорість процесу відбору таких спортсменок, унеможливити надмірну перевагу, встановити рамки дозволеного щодо гормонального дисбалансу, а також виключити фактор дискримінації таких спортсменок.
Тому ця історія – це більше про дезінформацію, аніж про реальні проблеми.
Олімпіада виявилася надто хорошим майданчиком для зацікавлених людей, щоб висмоктати з цієї історії скандал неймовірного масштабу", – зауважує Дмитро Бабелюк.
Власне, так і сталося.
Зводити все до хромосоми – це спрощення
Як згадував вище спортивний лікар, Іман Хеліф цілком може мати "Відмінності в статевому розвитку (DSD)". Цих відмінностей неймовірно багато.
Нагадаємо, що невідомо, чи є у неї Y-хромосома, чи ні, але виганяти спортсменку з Олімпіади за те, що в неї є Y хромосома – не можна.
Відмінності в статевому розвитку людей бувають різні, і на це впливає ціла низка хромосомних, гормональних та генетичних факторів.
Тобто не кожна людина з XY хромосомами – чоловік, і не кожна людина з ХХ хромосомами однозначно жінка. Це скоріше сукупність факторів, що робить нас тією людиною, якою ми є.
Наприклад, як пише Національна служба охорони здоров’я Британії, людина може мати XX хромосоми, мати вигляд жінки, матку та яєчники, але при цьому – абсолютно нетипові для жінки зовнішні статеві органи.
Водночас, як стверджує ембріологиня Ольга Малюта, є випадки, коли жінка має XY хромосоми та матку, яка, попри відмінності розвитку, все одно дозволяє виносити та народити дитину.
Або візьмемо для прикладу Синдром Свайера. Це генетичне захворювання, яке призводить до мутації в Y-хромосомі. Унаслідок мутації формується жінка за низкою ознак, проте з чоловічим набором хромосом.
Проте статеві залози у таких людей недорозвинуті, особа є стерильною і без препаратів взагалі не зможе увійти в пубертат. Тобто якщо дуже спрощено, ця Y-хромосома є, але вона не дає суттєвих фізіологічних переваг, характерних для чоловіків.
Ольга Малюта додає, що в жінок, які є жінками за всіма ознаками, також може бути надлишок тестостерону.
"Наприклад, якщо в них менш активні ферменти, які перетворюють андрогени на естрогени", – каже вона.
Отож висновок тут буде такий: підхід до кожного спортсмена має бути індивідуальний, залежно від виду спорту, підготовки спортсмена тощо.
"Асоціації регулюють рівень тестостерону, і це єдиний адекватний підхід, який наразі можливий. Не забуваємо, що і балерини і гімнастки також успішні лише з певною тілобудовою, яка також часто визначається генами", – додає ембріологиня.
Вона додає, що в спортивних комітетах зараз є обмеження в рівнях тестостерону, який потрібно тримати протягом року для того, щоб пройти кваліфікації на змагання:
"Багато комітетів заборонили участь в жіночій категорії саме трансгендерним жінкам, які здійснили перехід в дорослому віці. Тому світ спорту собі дає раду. Але якщо людина росла жінкою та є жінкою, називати її чоловіком через ХУ – не коректно, бо є купа випадків, коли там абсолютно нуль від чоловічої статі, навіть рівні гормонів", – каже Ольга Малюта.
Лікар Бабелюк додає, що набір хромосом – це одна річ, а гормони, розвиток та біологічні особливості – це інша.
"Немає прямого зв’язку між чоловічим набором хромосом і кращими результатами у спорті. Якщо в умовної жінки збільшене вироблення тестостерону, то не факт, що її тіло готове перетворити це у перевагу. Для цього потрібно мати відповідний об'єм мязів, об'єм легень, розміри серця, кісток і тіла загалом. Тому часто підвищений тестостерон просто не веде до очевидної переваги, навіть інколи навпаки", – зауважує він.
Спорт – це ніколи не про "норму"
Згадаємо легендарного плавця з США Майкла Фелпса.
Цей спортсмен вважається чи не найтитулованішим олімпійським чемпіоном. Він має 28 медалей, з них – 23 золоті.
Але іноді у суспільства виникали запитання: а чи не страждає він на синдром Марфана? Люди з цією хворобою мають дуже високий зріст та великі руки, що є перевагою для плавця. Може тому він настільки непереможний?
У спортсмена справді дуже довгі руки з великими кистями, що надає йому щонайменше технічну перевагу.
Утім, чутки про синдром у Майкла Фелпса так і не підтвердились, каже спортивний лікар Бабелюк.
"У своїй книзі він писав, що у нього немає жодних хвороб.
Тому мати довгі кінцівки й характерну тілобудову – це одне, а мати діагностоване генетичне захворювання – це зовсім інше.
Та й загалом дуже сумнівно, що із синдромом Марфана можна було виграти 28 олімпійських медалей, оскільки такі люди мають проблеми з серцем, зором тощо".
Та й сенс професійного спорту в тому, аби відібрати людей з унікальними даними. Зрештою, ми маємо визнати одну річ: надзусилля в спорті – це ніколи не норма.
"Професійний спорт, а тим паче високі досягнення в ньому, це завжди про межу між нормою та патологією. Дітей, які потім беруть участь в змаганнях, відбирають дуже ретельно, враховуючи купу фізичних нюансів", – пояснює психогенетик.
Наприклад, у боксера може бути низька чутливість до болю.
Чи буде це перевагою – безперечно. Чи погано це для людини, її безпеки, виживання тощо – однозначно.
"Так і з рівнем тестостерону чи будь-чим іншим: ми не можемо дискваліфікувати баскетболіста, бо він від природи "занадто високий", і хтось ображається, що програв", – пояснює Олександр Білоус.
Спорт та допінг
Людське тіло завжди має свої обмеження. І зовнішні ознаки нашого тіла – це лише частина успіху. Є ще те, як ми реагуємо на стрес, яка у нас витривалість, сила, гнучкість тощо.
Тому далі на арену виходить фарма, тобто допінг.
Йдеться про речовини, які можуть допомогти досягнути того, що вже не дозволяє досягти природа.
Як пояснює спортивний лікар, допінгом зазвичай вважається препарат, який дає очевидну неправомірну перевагу спортсмену, який його приймає, порівняно з іншими, які не приймають. Наприклад, гормони, зокрема еритропоетин, який синтезується переважно нирками.
Дмитро Бабелюк пояснює, що цей гормон дає сигнал стовбуровим клітинам, щоб вони розвивалися в еритроцити, а не лейкоцити чи тромбоцити. Підвищений рівень еритроцитів веде до збільшеного рівня гемоглобіну – білка, який транспортує кров то всіх тканин і органів людини.
"Кращий транспорт кисню веде до швидкого відновлення, зменшення втоми та збільшення витривалості", – каже лікар.
До речі, ембріологиня Оля Малюта зауважує, що якщо ми плануємо банити спортсменок через мутацію в Y-хромосомі, то тоді варто і перевіряти та дискваліфіковувати спортсменів через мутації в генах еритропоетину та інших генах кровотворення, тому що вони потенційно також можуть давати перевагу в спорті.
"Сечогінні препарати, які сприяють пришвидшеному виведенню заборонених препаратів з організму, також заборонені WADA (Всесвітнє антидопінгове агентство – ред.), як-от фуросемід. Також WADA забороняє препарати, які просто зайві, такі як мельдоній, який не довів своєї ефективності, але ним часто зловживали спортсмени з країн пострадянського простору, що могло потенційно завдати їм шкоди", – додає спортивний лікар.
Дмитро Бабелюк розповідає, що мельдоній винайшли в 70-х роках у Латвії. А потенційний ефект його полягає в тому, щоб покращити транспорт кисню в тканинах, збільшити витривалість спортсмена та попередити проблеми з серцем.
Натомість низка досліджень не виявила жодних доказів ефективності цього препарату, а через відсутність достатньої інформації щодо його безпечності і термінів виведення з організму препарат заборонили у 2016 році.
Спорт та люди, які зробили трансгендерний перехід
Але якщо допінг більш-менш регулювати навчилися, то як бути з людьми, які зробили трансгендерний перехід? Особливо якщо це людина, яка народилася чоловіком, але тепер є трансгендерною жінкою.
Спортивний лікар пояснює, що опоненти виступів трансгендерних жінок на рівні із цисгендерними вважають, що трансгендерні жінки мають несправедливу перевагу у жіночому спорті, маючи чоловіче біологічне походження. Мова йде про рівень гормонів, хромосоми, мʼязову масу та інше.
Натомість ті, хто підтримує виступи біологічно народжених чоловіків у жіночому спорті після зміни статі, вважають, що сучасна гормональна терапія (естроген та блокатори) знижують рівень тестостерону до типової для жінок норми.
Вважається, що терапія призводить до того, що і м'язова маса зменшується, нівелюючи будь-які переваги.
Дослідження на цю тему доволі суперечливі.
Наприклад, дослідження, опубліковане в журналі ендокринології та метаболізму, вказує, що один рік прийому гормонів протягом гендерного переходу призводить до значного збільшення м'язової маси та сили у трансгендерних чоловіків (біологічних жінок, проте зміни в силі та масі у трансгендерних жінок (біологічних чоловіків) не такі виражені.
Інше дослідження стверджує, що через 4 місяці після початку терапії гемоглобін у трансгендерних жінок стає таким самим як і у цисгендерних жінок. А через рік терапії "значно знижується сила та м’язова маса".
Отож для чіткіших відповідей потрібно… більше досліджень.
"Окрім гомонів і біології, є ще багато факторів, такі як вид спорту, тренування у певному виді спорту протягом життя, політичні аспекти, медичний супровід, відповідність нормам тощо", – пояснює медик.
Лікар вважає, що ще рано виносити участь трансгендерних жінок у жіночих змаганнях у масове поле. Ці моменти мають бути глибоко досліджені, а зміни повинні імплементуватися крок за кроком, дисципліна за дисципліною, оцінюючи наслідки після кожної такої зміни.
Адже поряд з потенційною дискримінацією трансгендерних жінок є ризик потенційного блокування заслужених спортивних здобутків біологічними жінками, яким можуть штучно створюватися надскладні перешкоди на шляху до роками вистражданих перемог.
Психогенетик Олександр Білоус також додає, що наразі ми трохи сперечаємось про реальність, якої ще немає.
"Це дійсно поки не масове явище. Якщо історія покаже, що трансгендерні жінки систематично переважають біологічних жінок в змаганнях саме через те, що народились чоловіками, цей підхід однозначно потребуватиме регуляції. Проте поки будь-які висновки робити зарано", – вважає науковець.
Наталя Бушковська, спеціально для УП. Життя
