Все, що ви хотіли знати про антидепресанти: 13 питань про користь, шкоду й ризики ліків від депресії
Лікування психічних захворювань в Україні – досі стигматизований процес. Українці часто вдаються до самолікування, й емоційні негаразди намагаються запити пігулками, обраними без лікаря.
Так антидепресанти стали новою "валер'янкою" для багатьох. Під час повномасштабного вторгнення ця проблема набрала обертів, особливо серед людей середнього та зрілого віку, для яких психіатрія – демонізована та оповита забобонами.
Утім, вживання антидепресантів як заспокійливого – не вихід, оскільки це не завжди допомагає справлятися з проблемами. Про те, чи дійсно антидепресанти допомагають у боротьбі з депресією, як визначити, чи діє ваш препарат, і що робити, якщо він не допомагає, "Українська правда. Життя" розпитала психіатринь ГО "Тиша" Ольгу Камєнєву та Марію Гейко.
Чому самодіагностика депресії – завжди програшний варіант
Часто люди, самотужки діагностувавши у себе депресію чи тривожний розлад, починають приймати ліки за прикладом знайомих, родичів чи навіть героїв з фільмів.
Однак, за словами психіатрині, самостійно підібрані ліки можуть бути неефективними, а в деяких випадках навіть шкідливими. Людина без фахових знань не може правильно оцінити свій стан та підібрати відповідну терапію.
"Самодіагностика – у більшості випадків провальне рішення, оскільки суб'єктивізм заважає пацієнту тверезо оцінити свій стан. Людина в поганому настрої схильна перебільшувати свої проблеми – це призводить до помилок у діагностиці", – говорить фахівчиня.
Те, що виглядає як депресія, не завжди нею є. Наприклад, емоційний стан після втрати близьких, роботи, житла чи способу життя характеризується зниженням настрою, напругою, погіршенням сну та апетиту – і це нормальна реакція на стрес.
Так само панічна атака є нормальною реакцією на загрозливі для життя події – і вона не може стати причиною починати лікування антидепресантами.
Проблеми зі щитовидною залозою можуть нагадувати депресивний або тривожний стан. При цьому зниження функцій щитовидки нагадує депресію, а підвищення – тривожність.
Стан після 10-денної відмови від алкоголю теж може скидатися на депресивний. Алкогольна інтоксикація може спричинити пригнічення настрою та інші симптоми, які, зазвичай, зникають протягом 10-14 днів після відмови від алкоголю. Якщо симптоми не зникають у цей період, це може свідчити про наявність коморбідної депресії – такої, що існує поряд з іншими захворюваннями.
Подібні реакції не обов'язково свідчитимуть про депресію чи тривожні розлади. Але діагностувати без лікаря, що саме вас турбує – складно.
Як діють антидепресанти
Існує поширена думка, що депресія спричинена хімічним дисбалансом у мозку, зокрема низьким рівнем серотоніну – нейромедіатором, який часто називають "гормоном щастя". Проте наразі це не доведена теорія, а гіпотеза, яка не має остаточних підтверджень. Дослідження причин депресії тривають, через це точні механізми дії антидепресантів залишаються не зʼясованими остаточно.
На сьогодні прийнято вважати, що антидепресанти поліпшують емоційний стан пацієнтів завдяки впливу на рівень нейромедіаторів, як-от серотонін і норадреналін, які пов'язані з настроєм та емоціями.
"За 15 років практики клінічного лікування я можу сказати точно, що депресія існує як діагноз, який вдається вилікувати препаратами. Тому я впевнена, що антидепресанти діють за рахунок взаємодії із серотоніновими рецепторами. Приклади успішного лікування якраз підтверджують цю теорію хімічного дисбалансу як основної причини виникнення депресії", – розповідає психіатриня Марія Гейко.
При цьому бувають випадки, коли депресія виникає як реактивний стан (реакція на сильний стрес чи травматичну подію), який може не доходити до такого рівня дисбалансу, що потребує лікування антидепресантами.
Які є групи антидепресантів і як вони працюють
Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти – одні з найстаріших ліків проти депресії. Вони отримали свою назву через свою хімічну структуру: трициклічні мають три кільця, а тетрациклічні – чотири. Ці препарати мають більше побічних ефектів порівняно з новішими антидепресантами. Серед найпоширеніших – сонливість, сухість у роті, тремтіння рук, запаморочення при різкому вставанні, набір ваги, закрепи, надмірне потовиділення, проблеми зі статевим життям та сіпання під час засинання.
Ці побічні ефекти пояснюються принципом дії цих препаратів, які блокують у мозку гістамінові, альфа-адренергічні та мускаринові рецептори. Наприклад, блокування гістамінових рецепторів викликає сонливість і підвищений апетит.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) – найпопулярніші антидепресанти сучасності. Ці препарати специфічно діють на серотонінові рецептори в мозку – це відрізняє їх від трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, які впливають на багато різних рецепторів.
Перший представник цієї групи препаратів, випущений у 1988 році, швидко набув популярності через свою вибіркову дію на серотонінові рецептори.
Довгий час вважалося, що депресія викликана нестачею серотоніну, і СІЗЗС мали б швидко усувати цей дефіцит. Проте насправді для того, щоб ці препарати подіяли, може знадобитися від п'яти до восьми тижнів.
СІЗЗС мають менше побічних ефектів, проте не надто ефективніші за трициклічні та тетрациклічні антидепресанти. Як і всі антидепресанти, СІЗЗС – це інструменти для боротьби з депресією, але не панацея.
Набагато рідше використовуються інгібітори моноаміноксидази (ІМАО) – антидепресанти, до яких ставляться з пересторогою через їхні потенційно небезпечні взаємодії з певними продуктами та ліками. Вони можуть викликати реакції при вживанні з певними продуктами (як-от сир) або ліками (як-от засоби від застуди). Але при правильному використанні ІМАО можуть значно покращити стан навіть тоді, коли інші препарати не допомогли.
ІМАО діють інакше, ніж інші антидепресанти. Вони запобігають руйнуванню серотоніну, норепінефрину та дофаміну в нервових клітинах, а також підвищують їхню концентрацію і покращують передачу нервових імпульсів.
Ці ліки зазвичай не рекомендуються для людей старше 60 років або тих, хто має проблеми з серцем чи судинами, через ризик підвищення артеріального тиску.
Чи обов'язково вживати антидепресанти, коли людина перебуває в депресії
Багато людей помилково вважають, що антидепресанти – це єдиний або обов'язковий метод лікування депресії.
Психіатриня Ольга Камєнєва зазначає, що не вся депресія лікується препаратами. Наприклад, легку форму недуги можна побороти й без медикаментозного втручання. Форми психотерапії, як-от когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) чи терапія прийняття та зобовʼязань (ТПВ), можуть бути не менш, а іноді й більш ефективними при лікуванні легкої та помірної депресії.
Психотерапія дає можливість зрозуміти та змінити негативні думки та поведінку, які сприяють депресії. Але й такий спосіб лікування потребує нагляду фахівця, оскільки є ризик погіршення стану протягом 6-12 місяців.
Помірно виражена депресія потребує фармакотерапії, а також за вибором пацієнта може включати психотерапію.
Важка депресія з психотичними симптомами найімовірніше потребуватиме стаціонарного лікування та вживання препаратів. Прийом ліків часто треба поєднувати з психотерапією.
Утім, метод лікування та доцільність вживання антидепресантів завжди має визначати лікар, а саме психіатр.
Які побічні ефекти виникають під час прийому антидепресантів
На сьогодні палітра антидепресантів – надзвичайно широка: одні препарати краще допомагають заспокоїтися, інші – навпаки активують процеси в роботі мозку. Тому вибір правильного препарату – це справжнє мистецтво фармакотерапії.
Та навіть якщо людині вдалося самотужки вгадати для себе препарат, їй буде складно проконтролювати та врегулювати побічні реакції, які виникають під час прийому антидепресантів.
Як зазначає психіатриня, антидепресанти різних поколінь і груп мають різні побічні реакції і можуть впливати на організм по-різному. Зокрема, вони можуть викликати головний біль, тремор та незначне падіння тиску.
Серотонін, який збільшується під впливом антидепресантів, є також у шлунково-кишковому тракті, тому найчастіші побічні ефекти – шлунково-кишкові реакції, як-от нудота, здуття живота, рідше діарея та блювота. Ці симптоми зазвичай виникають на початку лікування протягом перших двох тижнів і зменшуються протягом першого тижня прийому ліків.
У випадках проблем зі шлунково-кишковим трактом, як-от виразкова хвороба шлунка, вживання неправильно підібраних препаратів може суттєво підвищити ризик шлункових кровотеч. Фахівці знають, як зменшити цей ризик за допомогою інших препаратів.
У людей з гіпертонічною хворобою після прийому антидепресантів можливе підвищення тиску. Проблеми з провідністю серця, як-от аритмія, вимагають втручання лікаря та проведення кардіограми перед початком лікування.
Сексуальна дисфункція теж може виникати як побічна реакція, пов'язана з блокадою дофамінергічних рецепторів. Якщо зниження лібідо або еректильна дисфункція сильно впливають на якість життя пацієнта, лікар змінюватиме препарат або ж дозу, оскільки побічні реакції часто є дозозалежними.
Рідкісна, але серйозна побічна дія антидепресантів – серотоніновий синдром, який виникає, коли в організмі надто багато серотоніну. Тоді пацієнт може скаржитися на сильний тремор, підвищену пітливість, тахікардію та дезорієнтацію. При підозрі на серотоніновий синдром необхідно негайно припинити прийом препаратів. Пацієнт може потребувати госпіталізації та проведення детоксикації. Після стабілізації стану можна спробувати підібрати іншу групу антидепресантів.
Один і той самий антидепресант у різних дозах може зовсім по-різному впливати на вираженість побічних реакцій. Найлегше це простежити за зміною впливу на апетит: так деякі антидепресанти знижують його – і людина втрачає вагу, інші навпаки можуть збільшувати масу тіла в довгостроковій перспективі.
До того ж деякі побічні реакції можуть бути подібні до симптомів самої депресії. Тоді без втручання лікаря пацієнту складно розрізнити, що з ним насправді відбувається.
"Наприклад, антидепресанти більш седативної дії можуть викликати сонливість, яка зокрема є одним із симптомів недуги. Сонливість викликає відчуття втоми – і стан людини починає нагадувати хронічну депресію.
Так само зниження уваги і когнітивних функцій можна розцінювати і як наслідок вживання антидепресантів, і як один з симптомів депресії. Те саме з апетитом і зниженням лібідо", – розповідає психіатриня Ольга Камєнєва.
Вона наголошує, що депресія впливає на весь організм і на всі психічні процеси. Тому дізнатися напевно, чи це ознаки прогресування недуги, чи наслідки неправильно підібраних препаратів та їхніх доз, можна лише за участі фахівця.
Чи завжди антидепресанти допомагають
Антидепресанти можуть бути корисними при лікуванні депресії, але вони не є панацеєю. У деяких випадках препарати не дають бажаного ефекту навіть попри правильне дозування та тривалість прийому.
"Важливо пам'ятати, що депресія – це складне захворювання, на яке впливають різні фактори, і антидепресанти не завжди можуть вирішити всі проблеми.
У багатьох випадках для досягнення стійкої ремісії необхідні й інші методи лікування, як-от психотерапія, корекція способу життя, соціальна підтримка", – говорить психіатриня Ольга Камєнєва.
За словами фахівчині, просто призначати препарати всім, хто звертається зі скаргами на депресивні симптоми – невдала ідея. Як і будь-які ліки, антидепресанти не є абсолютно безпечними та мають свої суворі показання для призначення.
Чи всім можна вживати антидепресанти
Більшість людей може вживати антидепресанти, але під наглядом кваліфікованого медичного фахівця. Важливо бути особливо обережними, якщо у пацієнта в анамнезі:
- епілепсія;
- захворювання серця;
- захворювання печінки або нирок;
- високий артеріальний тиск.
Дітям та літнім пацієнтам теж можуть призначати антидепресанти, але в менших дозах. Деякі ліки для них взагалі протипоказані.
Рішення про те, чи приймати антидепресанти під час вагітності, має прийматися зважено, адже воно потребує консультації не лише психіатра, а й акушера чи гінеколога. Антидепресанти можуть мати вплив на розвиток плода, тому важливо зважити потенційну користь від них з ризиками для дитини.
Зазвичай на перших етапах вагітності рекомендується шукати інші методи лікування депресії. Однак у випадках тяжкої форми прийом антидепресантів може бути виправданим.
"Здоров'я мами, зокрема й психічне, є надзвичайно важливим для розвитку дитини. Тому активне лікування депресії у вагітних набагато більше в інтересах дитини, ніж ризики, пов'язані з прийомом антидепресантів.
Аби все було безпечно, при вираженій депресії під час вагітності може знадобитися зменшення дозування, корекція схеми лікування або перехід на інші препарати, зокрема "натуральні антидепресанти", – говорить психіатриня Марія Гейко.
Як швидко діють антидепресанти
"Фармацевтичні фірми, які продають антидепресанти, стверджують, що результат від їхніх препаратів можна буде побачити вже на третій день. Насправді це нереально. 14 днів – це мінімальний термін для оцінки дії антидепресанту", – заявляє фахівчиня.
Багато пацієнтів припиняють приймати антидепресанти занадто рано, не дочекавшись ефекту, через те, що не відчувають швидкого покращення.
Однак і поліпшення емоційного стану не завжди дорівнює повному одужанню. Депресивні симптоми можуть зменшитися, але не зникнути повністю. Антидепресанти збільшують ймовірність одужання, але не гарантують його.
Як з’ясувати, чи антидепресант справді діє
Ретельне спостереження за змінами в поведінці та стані пацієнта – основне джерело для висновків про покращення стану людини. При цьому немає ніяких стандартизованих тестів, які визначають прогрес у лікуванні – головну роль грає активний діалог з урахуванням індивідуальної ситуації кожної людини.
"Чим більше запитань лікар ставить пацієнту про його стан, тим краще можна зрозуміти, чи антидепресант справді допомагає. Людина може навіть не усвідомлювати свого прогресу. Наприклад, один мій пацієнт писав мені, що все стабільно погано, але коли я запитала, чим він займався упродовж дня, він відповів, що дивився фільм. Раніше він не міг нічого робити, лише дивився в стіну. Тепер він може зосередитися на фільмі, зацікавився пошуком роботи на фріланс-сайтах. Людина може не помічати таких змін, бо це не мільйон доларів чи закінчення війни", – розповідає психіатриня Марія Гейко.
Вона зауважує, що не варто плутати поліпшення настрою з повним одужанням від депресії.
"Класична депресія – це рецидивуючий розлад. Вона має загострення і ремісії. Якщо вдалося досягти ремісії і більше не приймати антидепресанти, це можна вважати одужанням.
Однак важливо пам'ятати, що це хронічне захворювання, як наркоманія чи алкоголізм. Наприклад, алкоголіки пишаються своєю тверезістю, яка триває рік, два чи десять років, але діагноз "синдром залежності" залишається. Так само може бути і з депресією", – пояснює експертка.
Що робити, якщо антидепресант не допомагає
Люди, які страждають від депресії, стикаються з тим, що антидепресанти не дають їм очікуваного ефекту.
За словами експертки, у цьому випадку безнадія – це, мабуть, найгірший симптом депресії. Вона може призвести до думок про самогубство, якщо людина повірить, що її стан ніколи не покращиться.
У тому, що антидепресант справді не допомагає, має впевнитися і лікар, і пацієнт. Місяць-півтора – це оптимальний термін для оцінки ефективності антидепресанту. Якщо він не допомагає, потрібно змінювати препарат або поєднувати декілька медикаментів.
"Якщо за чотири-шість тижнів немає очевидного, досить помітного поліпшення настрою, то, ймовірно, потрібно перейти на інший препарат.
Однією з найпоширеніших помилок є тримання пацієнта на одному антидепресанті протягом багатьох місяців (або навіть років), коли немає чітких ознак поліпшення стану", – розповідає психіатриня Марія Гейко.
Вона підкреслює, що антидепресанти не викликають звикання, тому про залежність від цих препаратів не йдеться. Однак різке припинення прийому може спричинити неприємні симптоми, як-от безсоння чи розлади шлунка.
Крім того, між переходом з одного препарату на інший зазвичай потрібна перерва. Це пов'язано з тим, що поєднання двох антидепресантів може бути небезпечним, оскільки дія першого препарату ще триває деякий час після припинення його прийому.
Чи може виникнути необхідність вживати антидепресанти все життя
Психіатриня Марія Гейко зауважує, що пацієнтам із деякими різновидами депресії може знадобитися тривале лікування медикаментами. Наприклад, при біполярному розладі з неконтрольованими маніями або депресіями може знадобитися тривале застосування препаратів, які стабілізують настрій.
Лікарі усвідомлюють, що розлади настрою схильні до рецидивів, тому тривале або профілактичне використання антидепресантів набуває популярності. Однак фахівчині не можуть згадати випадків у власній практиці, коли пацієнтам доводиться нескінченно вживати антидепресанти.
"Після одужання більшість з них почувається добре, якщо продовжує підтримувати себе завдяки когнітивній терапії. Завдяки цьому можна не лише вилікувати депресію, але й зменшити ймовірність рецидиву", – пояснює психіатриня Ольга Камєнєва.
Чому не можна замінювати заспокійливе антидепресантами
"Вживати антидепресанти як заспокійливе у критичні моменти – зовсім не логічно. Адже ці психотропні речовини – це не ті ліки, які діють швидко. Більшість з них знімають почуття пригніченості мінімум через два тижні після початку вживання. Людина може приймати антидепресанти протягом двох тижнів і не відчувати полегшення чи позитивних змін, хоча побічні ефекти можуть виникати одразу". – розповідає психіатриня.
Вона наголошує, що протитривожні засоби (анксіолітики) натомість діють швидше, пригнічуючи підкіркові структури мозку: лімбічну систему, таламус і гіпоталамус, які відповідають за емоції тривоги, страху та напруги. Заспокійливі засоби швидкої дії гальмують негативні емоції на деякий час. Коли їхній вплив вичерпується, сигналізація до кори та тілесні реакції відновлюються – глибоких змін нейропластичності не відбувається.
Різниця між антидепресантами і заспокійливими – у часі дії та принципі впливу на організм. Антидепресанти лікують та допомагають мозку вчитися жити без тривоги чи депресії, тоді як препарати швидкої дії знімають симптоматику і полегшують стан. Відповідно не всі тривожні розлади лікуються антидепресантами, адже ті мають визначену нішу застосування.
Чи можна відмовитися від антидепресантів за власним бажанням
Психіатриня Марія Гейко зазначає, що кожна людина має право самостійно вирішувати, чи потрібні їй антидепресанти. У практиці бувають випадки, коли пацієнт не хоче боротися зі своїм станом – і лікар повинен це прийняти, адже кожна людина сама несе відповідальність за своє життя.
"Стигма з радянських часів, коли лікарі застосовували свої знання для покарання людей, більше не актуальна. Сьогодні психіатрія базується на добровільності та усвідомленості", – говорить психіатриня Ольга Камєнєва.
Лікарі, відповідно до закону України про психіатричну допомогу, мають завжди перевіряти добровільність звернення. Тож якщо під час консультації з психіатром пацієнт відчуває дискомфорт або незручність, він має повне право відмовитися від подальших сеансів.
Є два випадки, коли згода пацієнта може бути не врахована: якщо людина загрожує собі або іншим. Пацієнт не матиме права на добровільну згоду на лікування лише тоді, коли вдається до спроб самогубства чи тривалої відмови від їжі, не може забезпечити собі базові потреби для життя або чинить дії, які загрожують безпеці оточуючих.
"За згоди пацієнта на лікування психіатр діагностує і визначає, що йому потрібно: і це не завжди ліки чи тривала терапія. Іноді після розмови лікар може порадити регулярні зустрічі для нагляду або звернутися до психолога", – розповідає психіатриня.
Вона підкреслює, що консультація з лікарем повинна бути довірливою. Фахівці в цій сфері повинні керуватися принципами етики, прийняття та людяності, бо людина, яка приходить до них з великим внутрішнім болем – надзвичайно вразлива. Вона потребує підтримки і прийняття.
