Відкладене материнство: що треба знати про замороження яйцеклітин та ембріонів

Сучасні репродуктивні технології здатні кинути виклик фразі про "годинник, що цокає". Адже завдяки замороженню яйцеклітин жінка має змогу відкласти материнство.

Причин зважитися на цю процедуру може бути безліч – від медичних показників до відсутності партнера.

Повномасштабне вторгнення тільки підвищило актуальність теми відкладеного материнства в Україні.

"УП. Життя" вирішила розібратися у темі замороження яйцеклітин та ембріонів і з’ясувала:

• в якому віці та за яких умов краще піти на ці процедури;
• як вони відбуваються і які ризики несуть;
• що краще заморозити – яйцеклітини чи ембріони;
• та як ці процедури регулює законодавство.

У цьому нам допомогли розібратися:

• акушерка-гінекологиня, репродуктологиня Клініки академіка Грищенка Катерина Бабенко;
• акушерка-гінекологиня, репродуктологиня та медична директорка клініки IVMED Галина Стрелко;
• ембріологиня, популяризаторка науки Ольга Малюта;
• медична адвокатка Олена Бабич.

Що таке відкладене материнство?

Відкладене материнство – це можливість відтермінувати вагітність на період моральної та матеріальної готовності до дитини.

Огляд досліджень свідчить, що причини такого рішення можуть бути різними. Серед найпопулярніших – відсутність партнера, здобуття освіти, побудова кар’єри, прагнення покращити матеріальний стан, страх перед зміною стилю життя.

Відкладене материнство, певною мірою, є надбанням сучасних репродуктивних технологій. Тепер можна відтермінувати вагітність з мінімальним ризиком виникнення генетичних аномалій у дитини, адже з віком якість яйцеклітин погіршується.

Відкласти материнство можна за допомогою кріоконсервації (замороження) яйцеклітин або ембріонів. Вони зберігаються у рідкому азоті та чекають на рішення жінки завагітніти.

"Частіше жінки йдуть на заморожування яйцеклітин через хвороби. Наприклад, при лікуванні раку за допомогою хімієтерапії або випромінювання, яка вбиває резерв. Також звертаються військовослужбовиці.

Кар’єристки рідше йдуть на саму процедуру, але часто просто консультуються. Під час оцінки резерву ми можемо дійти висновку, що ще є час подумати та знайти партнера", – розповідає репродуктологиня Катерина Бабенко.

Водночас ембріони частіше заморожують в рамках лікування непліддя, а також через відкладене материнство, каже ембріологиня Ольга Малюта.

"Майже завжди, коли ми лікуємо пари від непліддя шляхом ЕКЗ, то заморожуємо ембріони. Якщо підсадка у свіжому циклі – ембріони імплантуються одразу після культивації – все одно є залишок. Його стараємося зберегти для повторних спроб або наступних вагітностей", – зазначає біологиня.

Хто має покази до замороження яйцеклітин та ембріонів?

Експертки радять заморозити яйцеклітини або ембріони таким жінкам:

• віком в середньому від 32 до 40 років, які не планують вагітність найближчим часом, але у майбутньому хочуть мати дітей (проте робити процедуру можна й раніше);
• зі зниженим оваріальним резервом;
• які мають близьких родичок із ранньою менопаузою;
• з онкологічними хворобами, особливо перед агресивним лікуванням;
• перед оперативним втручанням на яєчниках;
• які працюють у тяжких умовах виробництва – з токсинами або променевим випромінюванням;
• військовослужбовицям або представницям інших небезпечних професій, адже близько 5% поранень стосується зони малого таза.

В якому віці краще заморозити яйцеклітини?

Катерина Бабенко каже, що найкраще заморозити яйцеклітини до 33-34 років.

"Після 32-х вже варто задуматися про цю процедуру, навіть якщо жінка умовно здорова та має нормальний резерв, але найближчі 5 років вагітніти не збирається.

Після 35-ти якість яйцеклітин буде гіршати з кожним роком. У 36-38 років ймовірність виникнення генетичних аномалій сягає 60-70%. Якщо у молодому віці треба 4-5 яйцеклітин, щоб вийшов один здоровий ембріон, то у 36 років – 7-12", – пояснює лікарка.

За словами репродуктологині Галини Стрелко, яскравої різниці між якістю яйцеклітин 25-річної та 30-річної не буде, на відміну від жінок у віці 35 та 40 років. А ось відмінності між яйцеклітинами 39-річної та 43-річної репродуктологиня називає катастрофічними.

Із 40 років шанси отримати здорові ембріони стають дуже низькими. Тому в такому віці краще робити запліднення одразу, адже є високий ризик, що після розмороження з яйцеклітин нічого культивувати не вдасться.

Шлях до замороження яйцеклітин: від підготовки до відновлення

Щоб заморозити яйцеклітини, треба спершу пройти гормональну стимуляцію яєчників. Після цього відбудеться пункція – малоінвазивне втручання, під час якого забирають рідину із дозрілих фолікулів та шукають у ній яйцеклітини. І лише потім можна переходити до кріоконсервації.

Підготовка до стимуляції

Специфічної підготовки до гормональної стимуляції не існує. Однак принаймні за 3-4 місяці до процедури жінці потрібно добре харчуватися, мати збалансований режим дня, достатньо відпочивати та не зловживати алкоголем і курінням.

Стимуляцію не варто робити після нещодавно перенесених гострих інфекційних захворювань, за яких піднімається температура, як-от грип або COVID-19. Також перед процедурою не можна приймати сильнодійних препаратів без призначення лікаря.

"Яйцеклітина формується досить довго. На повний цикл її розвитку треба не місяць, а близько 300 днів. І всі негативні фактори у цей період можуть вплинути на цілу когорту яйцеклітин, яка буде дозрівати в місяць стимуляції", – зауважує Катерина Бабенко.

Перед процедурою жінка має пройти повне обстеження організму для виявлення хвороб та інфекцій. Вони можуть ускладнювати стимуляцію та погіршувати її результат.

Якщо жінка здорова – можна переходити до самої процедури.

Стимуляція

Під час стимуляції жінка приймає препарат із фолікулостимулюючим гормоном. За його продукування відповідає гіпофіз – невелика залоза у головному мозку. Природної кількості цього гормону вистачає на ріст одного фолікула, тоді як доза у препараті дає змогу розвиватися одразу декільком.

Гормони бувають у формі таблеток, однак найчастіше застосовують саме ін’єкції. Пацієнтка має самостійно колоти препарат за наданою лікарем схемою.

"Під час стимуляції важливо вживати багато білка та рідини. З другої частини процедури треба обмежувати фізичну активність, щоб не провокувати дискомфорт в животі. Адже коли у яєчниках ростуть кілька фолікулів, вони збільшуються та відчувається потягування у животі", – зазначає Катерина Бабенко.

Коли фолікули виростають приблизно до 14 міліметрів, жінці дають препарат, який блокує овуляцію. Коли їхній середній діаметр сягає 18-20 міліметрів, робиться укол, що спричиняє дозрівання яйцеклітин. Через 36 годин після цього їх забирають.

Весь процес стимуляції триває 9-10 днів. Протягом цього часу жінка 3-4 рази приходить на УЗД контроль, під час якого лікар слідкує за відповіддю яєчників на гормон.

Забір яйцеклітин

Пункція яйцеклітин проводиться під загальною анестезією. На вагінальний датчик УЗД надягають насадку з голкою, якою проколюють заднє склепіння піхви. Діставшись до яєчника, лікар забирає рідину з фолікулів.

Її одразу передають ембріологу, який перевіряє наявність яйцеклітини. Якщо вона є – оцінюють зрілість.

Процедура є достатньо швидкою – вона триває лише 10-15 хвилин.

Кількість забраних яйцеклітин залежить від резерву жінки, тому завжди є різною. У випадку з високим запасом – не більше ніж 20, із середнім запасом – 10-12, з низьким – скільки буде.

"У когось може бути 2 яйцеклітини, у когось – 20. Це можна приблизно порахувати, знаючи рівень Антимюллерового гормону (АМГ), за допомогою якого рахують резерв.

Якщо у жінки до 30 років взяти 15 яйцеклітин, ймовірність на живонародження складає 70-80%. Однак у 36 років з такою кількістю яйцеклітин шанси падають до 30%", – зазначає Галина Стрелко.

Замороження яйцеклітин

Яйцеклітини заморожують у день забору. Їх занурюють у кріопротектор — речовину, яка перешкоджає утворенню кристалів льоду. Якщо це все ж станеться, під час подальшого розморожування яйцеклітини можуть загинути.

Після кріопротектора яйцеклітини по одній-дві кладуть у спеціальні носії – кріотопи, які поміщають у рідкий азот. Вони зберігаються за температури -196°С.

Для кріоконсервації не потрібна електроенергія, тому відключення світла на цей процес ніяк не впливають.

Відновлення після забору

Через 7-14 днів після пункції у жінки починається менструація. Також знижуються рівні гормонів, які активно вироблялися у відповідь на стимуляцію.

Яєчники заживають від проколів і жінка повертається до свого природного стану. На це потрібно до 12 днів.

За необхідності процедуру можна повторювати. З якою періодичністю – визначається у кожному окремому випадку.

Які побічні ефекти можуть виникати у жінки після процедури?

За словами Катерини Бабенко, сьогодні гормональна стимуляція не виснажує жінку настільки, як це було 15 років тому. Тому більшість пацієнток переносять процедуру безпроблемно.

"Заведено вважати, що гормони – це щось страшне. Але це не так. Їхній вплив при стимуляції є короткотривалим і вони діють лише на ту когорту фолікулів, які є чутливими на цю мить. Останні оновлюються кожен місяць. Деякі – стають домінантними та овулюють, інші – розсмоктуються.

Лікар забирає тільки ті фолікули, які цього місяця були б використані природно. Наступні ніяк не зачіпаються, а резерв – не зменшується", – запевняє репродуктологиня.

Однак ризики все ж існують. Зокрема, гіперстимуляція яєчників – патологічне збільшення цих органів внаслідок росту надмірної кількості фолікулів, а також накопичення рідини у черевній порожнині.

Переважно вона виникає внаслідок введення останнього уколу хоріонічного гонадотропіну, який необхідний для фінального дозрівання яйцеклітин. Але якщо його замінити його на інший препарат, ризик гіперстимуляції яєчників стає майже нульовим.

Якщо це ускладнення не контролювати, воно може призвести до тяжких наслідків.

Також може виникнути травма стимульованого яєчника. Якщо жінка не дотримується фізичного спокою, орган може не витримати внутрішньочеревний тиск, який зростає при активності й напруженні, та отримати пошкодження.

Серед інших можливих побічних ефектів:

• набряклість;
• сонливість;
• мінливість настрою.

Крім того, наслідки можуть бути й від пункції. Якщо пошкодити судини або органи, може виникнути кровотеча. Це залежить від анатомії жінки та умінь лікаря.

Кому процедура протипоказана?

Деякі злоякісні пухлини можуть бути абсолютним протипоказом або показом до обмеженої процедури – без стимуляції або тільки певним переліком компонентів.

"У таких випадках забір клітин може робитися у природному циклі – тобто роблять пункцію одного фолікула, який росте без спеціальних препаратів. Ми попереджаємо овуляцію, забираємо фолікулярну рідину, щоб знайти в ній принаймні б одну яйцеклітину. І так можна робити кілька разів, щоб сформувати хоч якийсь запас", – розповідає Катерина Бабенко.

Також серед протипоказів:

• гострі загальні та інфекційні захворювання;
• психічні хвороби (за винятком дозволу від профільного лікаря);
• порушення процесу згортання крові, яке не коригується ліками (існує підвищений ризик кровотечі під час пункції);
• заборона на загальну анестезію через серцево-судинні та легеневі патології.

Скільки можуть зберігатися заморожені яйцеклітини та чи псує це їхню якість?

Замороження не псує яйцеклітини, тому за якістю вони не відрізняються від "свіжих". Звичайно, за умови, що лабораторія дотримується всіх правил.

Заморожені яйцеклітини зберігаються у спеціальних посудинах, які називаються дьюарами. Терміни зберігання – необмежені.

Наразі в Україні є як приватні, так і державні кріобанки. Однак мережа останніх досі є нерозвиненою.

Що відбувається з яйцеклітинами після розмороження?

Коли яйцеклітину розморожують, є два подальші шляхи – ЕКЗ або кріоконсервація ембріона.

У жінки має бути партнер або донор сперми, попередньо обстежені на інфекційні захворювання. Використовуючи їхній генетичний матеріал, ембріолог проводить запліднення та культивацію ембріона.

Якщо жінка готова до вагітності, його переносять у порожнину матки. Це може відбуватися як у природному циклі (з відстеженням овуляції), так і за допомогою штучної підготовки (у випадку відсутності регулярної менструації або передчасної менопаузи). Перенесення ембріона має бути синхронізованим із періодом готовності матки до імплантації.

Якщо жінка поки не планує вагітність або ембріонів вийшли декілька, їх заморожують.

За словами Галини Стрелко, виносити дитину найкраще до 45 років – тоді цей процес для відносно здорової жінки є більш-менш безпечним. Далі ризики зростають.

"В ідеалі – завагітніти до 40 років, а то й до 38-ми. Адже будь-які проблеми зі здоров'ям збільшують ризики під час виношування, особливо з віком. Незначне зростання тиску до вагітності може перерости у значний, коли жінка буде при надії. Трохи зайвої ваги – ризик розвитку діабету", – зауважує лікарка.

Як створюють, заморожують та оцінюють ембріони?

Ембріологиня Ольга Малюта розповідає, що для створення ембріонів яйцеклітини спершу очищують. Потім під мікроскопом у спеціальну голку поміщають відібраний сперматозоїд. Його вводять у яйцеклітину за допомогою проколу оболонки. Так відбувається запліднення.

Культивація ембріонів триває 5-6 днів. Вони ростуть у чашках Петрі за температури 37℃ та у специфічному середовищі.

На 5-6 день ембріони стають бластоцистами – кульками із приблизно 100 клітин.

"Наприклад, якщо є 10 яйцеклітин, приблизно 9 з них заплідняться і стануть ембріонами. До 5-6 дня дозріють 50-60%. Тобто отримуємо 5-6 ембріонів. Потім ми їх піддаємо впливу кріопротекторів (речовин, які оберігають від можливих пошкоджень під час кріоконсервації та розмороження) та заморожуємо у рідкому азоті на окремих носіях", – пояснює біологиня.

Перед імплантацією у пошуках якіснішого кандидата аналізують попередні дані з ембріопротоколу – документа, в якому міститься вся інформація про ембріон. Зокрема, звертають увагу за кількість клітин та рівень сформованості. Потім обраний ембріон розморожують.

"По суті, чим гарніший вигляд має ембріон, тим більша ймовірність вагітності та народження здорової дитини. Але це не означає, що всі ембріони з меншою кількістю клітин є поганими та їх не треба використовувати. Все індивідуально", – каже Ольга Малюта.

Також перед імплантацією можна провести генетичну діагностику ембріона. Особливо це важливо для людей, в яких є ризик народження дітей із хромосомними аномаліями.

Після цього ембріон підсаджують – за такою ж схемою, як і "свіжий".

Ембріологиня розповідає, що лікарі завжди наполягають на імплантації одного ембріона, щоб уникнути зайвих ризиків для матері та дитини. Адже багатоплідні вагітності часто є патологічними.

"Навіть морфологічно ідеальний та генетично тестований ембріон не завжди імплантується і дає вагітність. По-перше, ми не можемо перевірити абсолютно всі гени. По-друге, важлива взаємодія ембріона та організму матері. Також у процесі можуть виявити проблеми з маткою або згортанням крові. Тому деяким пацієнткам треба кілька спроб", – зауважує біологиня.

Якщо ембріолог та лікарня дотримуються всіх правил при створенні та зберігання ембріона – кріоконсервація ніяк не вплине на його якість. Однак все ж зберігається невеликий ризик того, що він не розморозиться.

Термін зберігання заморожених ембріонів теж необмежений.

Невикористані можна зберегти для наступних вагітностей, а також віддати на анонімне донорство або утилізацію (неконтрольоване розмороження, під час якої ембріони гинуть).

Ольга Малюта знає про заморожування ембріонів не лише зі своєї лікарської практики – чотири роки тому вона була на місці пацієнтки.

"Мені виповнювалося 35 років. Я зрозуміла, що хочу мати дітей. Заморожувати яйцеклітини – не мій варіант, бо я хотіла знати, що з них утворяться ембріони", – розповідає ембріологиня.

Ольга власноруч провела запліднення яйцеклітини та культивацію. А після цього – зробила генетичне тестування.

"У 35 років немає прямого показу, але мені було важливо знати про відсутність хромосомних синдромів. Це таке професійне хвилювання. Бо коли бачиш багато молодших людей, у дітей яких такі проблеми виникають, то хочеш перестрахуватися", – ділиться ембріологиня.

Що краще заморозити – яйцеклітини чи ембріони?

Після замороження виживають приблизно 98% ембріонів та 85-90% яйцеклітин. Також треба враховувати, що не з усіх яйцеклітин зможуть утворитися ембріони.

"Ембріон заморожувати технічно легше, адже він складається приблизно зі 100 клітин. І навіть якщо під час кріоконсервації утвориться невеликий кристалик льоду, він зруйнує лише одну клітину зі 100. Для ембріона така втрата не є критичною.

Яйцеклітина – це одна величезна клітина. І якщо в ній утворюється один кристалик льоду, то вона вже не розморозиться", – пояснює Ольга Малюта.

Тому при формуванні банку яйцеклітин треба зважати на ці ризики.

Після 35 років ембріологиня радить одну частину яйцеклітин заморозити, а іншу – запліднити й кріоконсервувати як ембріони.

Як замороження яйцеклітин та ембріонів регулює законодавство?

Наразі програми безоплатного замороження і зберігання яйцеклітин в Україні діють для військовослужбовиць.

Скористатися такою послугою можна у будь-якому закладі, який має для цього можливості та уклав договір із НСЗУ. Для цього треба направлення командира частини на медобстеження, а після його проходження – заява військової та направлення від особистого лікаря.

Також безоплатно заморозити та зберігати яйцеклітини й ембріони можна в рамках Програми медичних гарантій. Нею можуть скористатися жінки до 40 років включно із діагнозом "безпліддя".

За словами медичної адвокатки Олени Бабич, в Україні законодавство не встановлює чітких строків зберігання яйцеклітин та ембріонів. Переважно це визначається умовами договору між пацієнтами та медзакладом.

"Право на заморожені яйцеклітини має виключно жінка, яка їх здала. Процедура забору передбачає добровільну згоду та є фізіологічно можливою лише за її особистої участі", – каже експертка.

На початку 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який дозволяє зберігання і використання заморожених репродуктивних клітин загиблих військових. Поштовхом до цього стало обговорення історії жінки, яка хотіла народити дитину від свого загиблого коханого.

Вдова мала довіреність на розпорядження біоматеріалом чоловіка, однак їй відмовили у штучному заплідненні. А згодом ще й з’ясувалося, що з березня 2024 року мали почати утилізацію заморожених репродуктивних клітин загиблих військових.

На сьогодні, за словами Олени Бабич, яйцеклітини не вважаються об’єктом спадкування. Однак з 2024-го військовослужбовці можуть зробити "заповіт щодо репродуктивних клітин" та визначити людину, яка оплачуватиме їх подальше зберігання. Проте йдеться лише про гроші – не про використання.

"Навіть якщо такий "заповіт" буде, практична реалізація використання яйцеклітин після смерті жінки викликає багато етичних та юридичних питань: хто буде стороною в процедурі, кому буде перенесено ембріон і на якій підставі?" – зауважує адвокатка.

Права на ембріони мають обидва партнери, з генетичних матеріалів яких вони створені. Використати їх можна лише за спільною письмовою згодою.

Заповідати ембріон третім особам (наприклад, родичам) чинне законодавство не дозволяє. Вони також не є об’єктом спадкування.

"І навіть за наявності волевиявлення – реалізувати його на практиці майже неможливо", – каже адвокатка.

Анонімні донори не мають жодних прав на створені за допомогою їхнього генетичного матеріалу ембріони або на вже народжених дітей.

Водночас поняття "неанонімний донор" у законодавстві України не існує. Якщо дві людини, які не перебувають у шлюбі, домовляються про створення ембріона – це вже не донорство, а спільне батьківство. У такому випадку обоє мають рівні права на ембріон.

"Всиновлення ембріона" у законодавстві теж немає.

"Юридично не можна всиновити заморожений ембріон. Якщо йдеться про передачу його іншій парі для перенесення – це може бути лише за добровільною згодою генетичних батьків та анонімно. Але не в рамках інституту усиновлення", – пояснює Олена Бабич.

У випадку з донорством заморожених яйцеклітин ситуація аналогічна. Вона передається лише за умов повної анонімності. Донор не може знати, хто отримає яйцеклітину, та не має прав на майбутню дитину.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"