Переселені: хто допомагає самотнім людям

Ця історія про союз людей, яких війна та самотність звели під одним дахом. Проте не зламали, а зробили ще щасливішими.
Троєщина. Багатоповерхівка. Невелика квартира з ще першим радянським ремонтом. Прохолодно і не багато світла. В той час, коли за вікном дощить, у цій здавалось би безрадісній атмосфері звучить дзвінкий і бадьорий голос Надії Миколаївни.
Їй 70 років, її мамі — 92, а господарю квартири, який їх прийняв — Юрію Миколайовичу — 87. Проте їхній бадьорості та життєлюбству може позаздрити молодий. Вони — підопічні фонду "Карітас" та учасники програми допомоги від P&G.
В одній з кімнат закрита собака — гавкання безперестанно чути всю розмову. В іншій кімнаті тихенько дивиться у вікно мама Надії Миколаївни — Софія Іванівна.
![]() |
Сама ж пані Надія проводить нас до третьої кімнати і знайомить з власником — Юрієм Миколайовичем. Він нещодавно переніс інсульт і тільки пару днів як повернувся з лікарні. Чує і розмовляє поволі, з ліжка майже не встає.
"Юрій Миколайович одинокий. Зробили для нього групу з інвалідності (2-га група — ред.), онкологія, потім діабет додався", — розповідає пані Надія.
У 2015 році Надія Миколаївна тікала до Києва з Луганська від війни.
"Думала, що на 2 тижні їду. Довго сумнівалася, але рвонула тоді, коли почали бомбити. Я коли сюди приїхала, жила на квартирі у знайомих. В п’ятницю і в суботу тут (ред. у Києві) салюти. Я ховалася, страшно, думала, що бомблять", — ділиться спогадами Надія Миколаївна.
Надія Миколаївна кілька тижнів міняла квартири і переїжджала від знайомих до знайомих. Аж поки не знайшла в інтернеті оголошення про здачу цього помешкання.
В тому ж 2015 році Юрій Миколайович поховав дружину і доньку. Дорослий онук та зять мають своє життя, тож пенсіонеру довелося шукати собі пожильців.
"5 років тому дружина померла, донька раніше", — стримано констатує Юрій Миколайович.
Юрій Миколайович — колишній військовий льотчик, майор. Він небагатослівний. Загалом всю історію і свого і його життя розповідає Надія Миколаївна. Проте коли мова заходить про переїзд луганчанок — він посміхається і називає це своїм порятунком.
"Почуваю я зараз себе добре. Надія допомагає мені. От і живемо вже майже 5 років разом. Якби я залишився один — знаєте, давно б поховали", — розповідає Юрій Миколайович.
Надія Миколаївна перериває розмову: "Ви не уявляєте, як його всі тут люблять. І перший під’їзд, і другий. І в лікарню передавали вітання. Він дуже доброї душі людина".
![]() |
Надія та Юрій один одного дуже підтримують. Це відчувається неозброєним оком.
Надія Миколаївна спочатку сама переїхала до цієї квартири, а згодом перевезла і маму — Софію Іванівну.
"Знайшла якогось чоловіка, який їхав з Луганська до Києва і він від під’їзду до під’їзду перевіз, бабулю із собакою", — згадує Надія Миколаївна.
Всі жильці вже доволі в поважному віці і потребують допомоги. І хоч поруч добрі сусіди, що допомогли перевезти Юрія Миколайовича з лікарні, проте допомога потрібна щодня.
У 2017 році Надія Миколаївна звернулася до фонду "Карітас". Благодійники допомагають ліками її мамі, і всім необхідним для неї та пана Юрія.
Сьогодні до них завітала координаторка фонду "Карітас" — Алла Володимирівна. Вона принесла набори від P&G для стареньких, а також апарат для вимірювання цукру, куплений за кошти анонімного благодійника.
![]() |
"У 2017 році, коли Надія Миколаївна звернулася до нас, як переселенка, ми взяли Софію Іванівну на опіку. Вона пережила великий стрес", — розповідає Алла Володимирівна.
Також один-два рази на тиждень до квартири приходить соціальна працівниця. Вона і прибере, і їсти допоможе приготувати. Пані Алла також кілька разів на місяць навідується до всіх своїх підопічних. Їх в неї 60 осіб по всьому місту.
"Ми надали соціального працівника, зараз до них Оксаночка приходить. Вони тримаються, але все одно потрібна якась допомога", — декларує пані Алла.
Пенсіонери обожнюють Аллу Володимирівну, адже вона піклується і цікавиться їхнім життям. Коли соціальний працівник не може прийти — пані Алла сама виходить на заміну.
"Коли карантин був, то гарячі обіди розвозили, то я тут щодня майже була", — згадує Алла Володимирівна.
![]() |
Допомога стареньким потрібна не лише матеріальна, але й психологічна. Саме завдяки піклуванню та розмова про Бога з соцробітницею Софія Іванівна почала відкриватися оточуючим. Після переїзду з Луганська вона майже ні з ким не розмовляла, закрилася, дуже сильно переживала.
Поки ми розмовляли з пані Аллою до нас вийшла Софія Іванівна. Вона попросила пом’янути її родину та розказала трошки про своє життя.
"Я сюди з Луганська переїхала, а сама я з Полтавщини, — розповідає Софія Іванівна, — працювала довго, а потім заміж на Луганщину вийшла, сина родила, і доньку. Тепер тут."
Згодом Софія Іванівна провела нас до кімнати і показала свої старі фотографії: з роботи та з сім’єю.
Чоловік та син Софії Іванівни померли. Їй з донькою нікуди повертатися. Інших родичів вони не мають.
![]() |
Зараз їхній дім та родина — це трикімнатна стара квартира на Троєщині та Юрій Миколайович. І хоча життя їх складне, вони не втрачають оптимізму і щиро радіють можливості поговорити. Навіть із журналістами.
Попрощавшись з пенсіонерами, ми йдемо. Алла Володимирівна залишається і допомагає по господарству. Завтра до них прийде їхня соцробітниця: допоможе виміряти тиск, почитає Софії Іванівні Біблію та прибере у квартирі.Кожен тиждень пенсіонери отримують допомогу від фонду "Карітас", яка була б неможлива без підтримки великого бізнесу.
![]() |
"Карітас" забезпечує стареньких продуктовими наборами, засобами догляду, ліками. Наразі діє спільна програма "Один для одного" P&G та METRO.
З 7 жовтня по 3 листопада за кожну продану одиницю продукції під торговими марками Ariel, Tide, Lenor, Fairy та Mr. Proper у мережі торговельних центрів METRO, компанія Procter & Gamble Україна передасть таку ж кількість одиниць продукції зі свого портфоліо торгових марок на благодійність через осередки міжнародного благодійного фонду "Карітас України" – для самотніх літніх людей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Так соціально відповідальний бізнес разом з благодійним фондом піклується про тих, хто не може отримати допомогу деінде. Адже ніхто не має залишатися самотнім.
Авторка: Маргарита Рівчаченко
Фото: Даша Дот