"Виростає покоління, яке втратило інтерес до навчання": 10 ідей, які врятують освіту майбутнього

Щасливий учитель – щасливі учні.

Ця формула здається простою, але після 5 років дистанційного навчання через пандемію та війну накопичилося безліч проблем і нових викликів: потреба у розвитку національної свідомості, життя в умовах небезпеки, емоційне виснаження педагогів та дітей, які відвикли вчитися.

Під час зустрічі, яку організувала "Освіторія" спільно з Севгіль Мусаєвою, фіналісти Global Teacher Prize Ukraine-2025 та лідери думок обговорили, якою має бути освіта майбутнього для України. "УП. Життя" зібрала 10 важливих ідей.

Школа має бути місцем, де формується національна ідентичність

Українська школа повинна формувати національну ідентичність, переконана докторка філософських наук, викладачка КНУ ім. Шевченка і голова Наглядової ради Українського культурного фонду Наталія Кривда.

За її словами, у цій сфері бракує системності й "одного голосу", адже ідентичність – це стратегічна категорія.

Вона підкреслює: коли ми говоримо про українську ідентичність, ідеться про всіх громадян України – українців, кримських татар, гагаузів та інших.

"Національна культура – це основа національної ідентичності, а національна ідентичність – це основа національної безпеки. Коли ми визначаємо культуру й освіту як стратегічні галузі, вони зовсім по-іншому фінансуються, стають складовою всіх програм стратегічного розвитку країни", – розмірковує Наталія.

На думку педагогині, нині варто чесно подумати, наскільки суспільство готове до єдиної політики в освіті від дошкілля до вишів.

"Я не боюся здатися пропагандисткою. Мені здається, що під час війни держава має брати на себе ці аспекти", – додає викладачка.

Наталія Кривда вважає, що потрібно "прошити" всю систему освіти конкретними стратегіями.

"Ми з вами зараз у меншості, розбалувані демократією. Суспільство нас хейтить за те, що ми пропонуємо виробляти політику. Не називайте це "методичкою". Давайте разом створимо рекомендації, пріоритети – назвіть це як завгодно – але вони мають бути доступні. Я зможу будувати свободу дискусії і навчати студента, якщо матиму на що спертися методологічно", – каже педагогиня.

Дошкілля не менш важливе, ніж середня освіта

Вихователька закладу дошкільної освіти №37 "Джерельце" з Івано-Франківська Христина Микуляк переконана, що саме дошкілля є фундаментом усієї системи освіти. У цьому віці формується особистість дитини, українська ідентичність, чуттєвість до мистецтва тощо.

"Якщо дошкілля працює якісно, школа отримує впевненого в собі першокласника і особистість, яка каже: "Я хочу, я можу! Я не вмію, але я навчуся!" – вважає жінка.

Христина Микуляк раніше працювала у молодшій школі, але, побачивши труднощі першокласників, вирішила "зануритися" глибше – у дошкілля.

Коли ж вихователька захотіла пізнати малечу ще краще – взялася вивчати нейропсихологію. Нині педагогиня застосовує ці знання у своїй роботі, щоб краще розуміти дітей, помічати їхні особливості та потреби.

"Я б хотіла, щоб нейропсихологія була на слуху, щоб вона розвивалася. Як мінімум, щоб вона була обовʼязковим предметом для всіх педагогів у коледжі", – ділиться мрією Христина.

Важливо долати соціальну нерівність

Колишня міністерка освіти й науки, співавторка концепції НУШ Лілія Гриневич нагадує: згідно з результатами міжнародного дослідження PISA, рівень читацької та математичної грамотності українських учнів суттєво знизився. У 2022 році вже 42% учнів не досягали базового рівня.

"Що таке читацька грамотність? Це основа всього. Ми можемо шукати багато причин: рівень тривожності, прогалини в навчанні. TikTok є не тільки в Україні. Але такий катастрофічний спад рівня читацької грамотності саме в Україні. Є проблема з математичною грамотністю: раніше не досягало базового рівня 36% учнів, зараз 42%", – каже вона.

Особливо тривожною є різниця між дітьми з міста і села: колись між ними був дворічний розрив, тепер – п’ятирічний.

"У сільській місцевості дистанційна освіта не завжди якісна. Це родини, які можуть мати один девайс на всіх. Ба більше, виростає покоління, яке протягом трьох років втратило інтерес до навчання і випало з нього. Ці діти втратять навичку вчитися", – аналізує вона.

Ексміністерка освіти наголосила, що необхідно приділяти увагу не лише обдарованим і вмотивованим дітям, а й тим, хто має труднощі в навчанні чи втратив до нього інтерес.

"Потрібно розуміти, що державу і країну розбудовує більшість. Має бути менше величезних соціальних розривів, які війна і так поглиблює. На мою думку, нам потрібно впровадити певні політики, які стануть запобіжниками негативних наслідків у вигляді, наприклад, маргіналізованої молоді, яка не буде знати, як продовжувати освіту, бо не має бази. Інакше решту соціальних наслідків, які притаманні такій маргіналізації, ми будемо пожинати", – сказала Гриневич.

Освіта має бути багатовимірною

Переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025, учитель біології харківського ліцею "Обдарованість" Руслан Шаламов зауважив, що вчителю не завжди вдається одночасно розвинути потенціал найсильніших, але й підтягнути тих, хто зовсім не вмотивований.

На його думку, освіта має бути різноманітною й багатовимірною, а різні заклади можуть відповідати різним потребам.

"Сепаративність, як би не звучало це слово, в освіті має бути. Освіта повинна бути різною. Багатоманітність – це запорука стійкості будь-якої системи. Однокомпонентну систему легко зламати, а багатокомпонентну – ні", – вважає педагог.

Знання мають бути прикладними

Офіцер полку "Kraken", колишній учитель і народний депутат Єгор Фірсов наголошує: освіта не може бути відірваною від реальності, особливо у країні, яка бореться за виживання.

"Зараз національна ідея – вижити. Заради цього треба й освіту налаштовувати на виховання тих, хто допоможе країні (…)

Школа має торкатися практичного, актуального життя. Тому що коли ти торкаєшся чогось у 15 років і зацікавлюєшся, ти будеш повертатися до цього і в 25. Людина повинна розуміти, для чого вона вчиться і як ці знання застосовувати", – каже Фірсов.

Він згадав, як перед однією операцією разом із побратимами вони заходили на YouTube і слухали шкільні уроки з фізики та технологій, щоб навчитися літати на FPV-дронах. І це лише один із прикладів, коли шкільна освіта допомагає жити й адаптуватися в умовах війни.

"Освіта має йти паралельно військовій справі, тому що це – основа основ", – додав військовий.

Історія має вийти за межі підручника

Учитель історії з Черкас Андрій Стецюк, який інтегрує в навчальний процес STEM-напрям, також виступає за зміну підходів до викладання історії, щоби воно було практичним.

"Історія має вийти за межі підручника. Важливо розвивати сторітелінг, бо ми живемо у час, коли події з підручників відбуваються просто за вікном. Маємо пояснювати учням, чому це відбувається, хто ми і куди рухаємося", – переконаний чоловік.

Його колега, вчителька історії та громадянської освіти з Дніпра Наталія Власова додає, що важливо навчати історії чесно, розвінчувати радянські міфи, пропонуючи дітям український та загальноєвропейський погляди.

Самоосвіта вчителів необхідна для реалізації реформ

Учитель хімії з Івано-Франківська Юрій Пахомов підкреслює: реформа освіти починається з педагога.

Більше грошей, менше бюрократії – це ті "складники щастя", що назвуть більшість вчителів. Та, на його думку, важлива також внутрішня мотивація.

Навіть у контексті НУШ він бачив дуже різну реалізацію реформи. У деяких класах лише міняють зошити, але не міняють підхід. В інших на перший план виходять радісні фото, веселощі й екскурсії, однак задум НУШ – не зовсім про це.

"Ми дуже багато говоримо про освіту, це важливо, але мене бентежить питання готовності педагогів. Класно, коли ми говоримо про проактивних вчителів, які розуміють суть, мету, меседжі. А є ті, які повернуть так, як було.

Піднімуть зарплату – прекрасно. Але чи вплине це на те, що вчителі будуть більше займатися самоосвітою?" – запитує він.

Пахомов зазначає, що попри наявність можливостей для розвитку, мотивація у педагогів часто відсутня. Тому, на його думку, інколи освітян важливо скеровувати туди, де їм допоможуть самовдосконалюватися:

"Я вам скажу чесно: в обласний центр (на підвищення кваліфікації – ред.) приходять з природничої галузі до 10 чоловік. Нема мотивації. Як працювати з цим?"

Про потребу в молодих і проактивних педагогах говорить, зокрема, й Андрій Стецюк. Він прагне розвінчати застаріле уявлення про вчителя, як про нудного лектора з крейдою біля дошки.

"Сьогодні вчитель – це якраз про ті метакомпетентності. Він має і бути креативним, і знати мови, і розвиватися", – каже історик.

Мистецтво – не другорядний предмет

Вчителька мистецтва зі Львова, голова ГО "Щаслива родина – успішна Україна" Юлія Ометюх вважає, що мистецтво є невід’ємною частиною освіти.

"Глядачів і слухачів треба виховувати у школах. А зараз мистецька галузь просідає. Моя найбільша мрія – це форум-театри, де будуть комунікувати батьки, діти, вчителі; де будуть проговорюватися гострі соціальні питання. Це не сталий театр, де ми вчимо ролі і граємо, а дещо інше", – пояснює Юлія.

Вчителька наголошує, що саме мистецький напрям в освіті відповідає за збереження культурної спадщини, а ще дає дітям усвідомлення значення надбань людства.

"Мистецтво – не другорядний предмет. Він важливий для будь-якої галузі: STEM, біології, хімії, бо вміння себе подати, донести думку в різних сферах – це напрямок мистецтва, який важливо підсвічувати від початку освіти у початковій і середній школях. Цей напрям треба підсилювати: ми бачимо, що на класику не ходять, її не слухають", – коментує жінка.

Зараз її найбільша мрія – запровадити форум-театр і розробити інтегрований курс мистецтва у школах.

Сім’я дуже важлива

Учитель історії Андрій Стецюк наголошує: сім’я й батьки мають чи не найважливішу роль у вихованні та навчанні школярів.

"Коли ми говорили про успіх – успішного вчителя, дітей, учнів, державу або суспільство, ми втратили ще один дуже важливий компонент: сім’ю і родину. Ми не згадали про батьків. А це дуже важлива проблема.

Сьогодні "Нова українська школа" спрямована на те, щоб учитель змінювався, і ми це транслюємо в аудиторію. Але [учень] приходить додому, а там зовсім інша реальність", – відзначає педагог.

На його думку, ще одна важлива проблема, яка потребує вирішення у сімʼях – це спотворене розуміння успіху.

"Діти дивляться телевізор і бачать, що успішні ті, хто має багато грошей. Вимір успіху сьогодні – це, перепрошую, "кеш". І, як правило, ті, хто погано вчилися, навіть самі про це розповідають: "Я був двієчником, мені не давалася фізика, зате я почав ганяти м’яч".

І тут важливо говорити про відповідальність батьків. Бо сьогодні у вчительства є велика проблема: ми незахищені. Ми можемо мати чудові підходи, але не маємо підтримки. Це також питання ідентичності. Ми, як історики чи математики, розуміємо важливість освіти, але зв’язку з батьками часто немає", – додав Стецюк.

Вчителька української мови та літератури львівського ліцею "Оріяна" Людмила Сакович погоджується, що вчителям важлива підтримка з боку батьків і дітей.

"Коли я переставляю парти в кабінеті, важливо, що немає спротиву. Це довіра до професійності: якщо ви так робите, значить ви знаєте, чому обʼєднали дітей в групи чи переставили парти.

Це керівництво, яке тобі довіряє і не каже: "Що ти собі придумала, чому вони не сидять "рученята на парті"?". Бо дуже часто вчитель може хотіти змін, а керівник каже: ні, стоп. Важливо, щоб була співпраця", – каже Людмила.

Вчителювання має бути престижним

Історикиня Наталія Власова переконана, що в Україні професія вчителя має стати престижною.

"Зараз я директорка, і в мене працюють три мої випускниці. Моя мрія – щоб молодь свідомо обирала професію вчителя, а не через безвихідь. Щоб це було дійсно престижно, і наші діти хотіли стати вчителями", – каже Власова.

Жінка вважає, що, зрештою, щастя й успішність педагога залежать від нього самого.

"Вчителі не мають чекати, поки їх хтось зробить щасливими. Вчителі самі мають зробити себе щасливими", – додає Наталія.