Чоловік, який вчить молодь любити спорт

Уже п’ять років Олег Подлужний, економіст за освітою, намагається зробити спорт популярним у Дінпропетровську.

На чистому ентузіазмі проводить тренування для молоді.

Але перш ніж взяти когось на свої безкоштовні тренування, ставить вимогу - відмову від наркотиків і алкоголю.

Альтернативний спортивний гурток

"Тренером я став абсолютно випадково. Ми з друзями захоплювалися спортом та ідеєю здорового способу життя", - розповідає Олег.

"Я з підліткового віку тренуюся, бо захоплююсь історичним фехтуванням. Та у нас не було ніякої спортивної бази, прив’язаної саме до цього виду спорту. Тоді я почав перебирати різні методики: з тяжкої атлетики, контактних єдиноборств, класичного фехтування… Пробував міксувати їх, аби створити якусь систему, що дозволяла б всебічно розвиватися і, в той же час, покращувати якісь конкретні навички. Зі мною тренувалися хлопці. Їм сподобалося те, що я робив, і якось так непомітно я став тренером".

За словами Олега, йому, як і більшості молодих людей, хотілося змінити світ. Спала на думку ідея зробити якісну безкоштовну альтернативу спортивним гурткам. Куди б підлітки приходили не тому, що їх "записала мама", а тому, що мають на це внутрішнє бажання.

"Приємно бачити, коли в зал вперше приходить п’ятнадцятирічний хлопчина, і буквально через півроку у нього роздаються плечі, хода стає пружною та впевненою, і навіть поведінка змінюється: коли людина почувається сильною, здоровою і готовою до будь-яких неприємностей, то вона кожен день зустрічає з радістю".

Олег каже, що батьки підлітків його дуже люблять. "Потенційні тещі, до речі, теж! – сміється він. – Адже я дуже ввічливий, спортивний, багато читаю і майже без шкідливих звичок!". Та якщо серйозно, то батькам приємно, що їхні діти починають горіти чимось правильним і гарним.

Правильність мотивації

Олег згадує, як його самого свого часу захопило відчуття здоров’я та сили. Він пробував себе у різних видах спорту. Для "урівноваження" два роки займався аргентинським танго.

"Я загорівся спортом, заглибився в теорію, пробував усе на практиці… Потім прийшов до принципів функціонального тренування. Почав займатися спортом професійно, викладати".

На тренування Олег може взяти будь-кого, незалежно від фізичної підготовки чи статі. Але переважна більшість тих, хто займається у залі – хлопці (зате дівчата приєднуються бігати кроси). За словами "старожилів" тренування, на заняття давно ходить дівчина Таня, котра вражає всіх своєю впертістю і старанністю.

Олег зізнається, що віддача цієї дівчини на тренуваннях часто рятує від хандри і його самого. "А взагалі всі дівчатка, які були у нашій команді, вийшли заміж за хлопців із нашої команди і вийшли в декрет. Тому дівчат так мало!" - сміється Олег.

Коли в зал приходять люди, з ними проводиться співбесіда.

"Мені дуже важлива мотивація. У кожного своя мотивація, чому займатися спортом: хтось хоче подобатися дівчатам, хтось захоплюється сильними хлопцями… Але не впевнений, що така мотивація достатня для серйозної роботи. Важливо зсередини хотіти бути сильним і здоровим. Ще мені важливо, аби людина, підійшовши до мене вперше, задавала правильні запитання. У нас дуже маленький зал, ми не можемо взяти усіх охочих, та й це не потрібно. Я вкладаюся у кожного учня, займаюся з усіма індивідуально, приростаю серцем… не хочу, аби людина прийшла пару разів – і покинула".

Таню часто ставлять в приклад як найстараннішу людину

Тренер каже, що загалом тренування проходять весело і позитивно. Проте існує низка суворих і чітких умов: відмова від алкоголю і наркотиків, правильне харчування, слово тренера в залі – закон, після тренування зал мусить бути чистим і прибраним.

"Ще у нас карається лінь. Ми ж некомерційна організація. Самі обрали для себе спорт і здоровий спосіб життя. Який сенс лінитися? Присутність у залі не робить людину здоровою, треба тяжко, вперто і багато працювати. Мотивація має бути у голові, а не в криках тренера".

Спорт як стиль життя

Люди виходять на Олега в основному через рекомендації друзів. Також завжди є наплив людей після якихось регіональних спортивних змагань.

Звісно, не всіх молодих людей вдається по-справжньому зачепити спортом. Олег розповідає, як через його тренування знову і знову проходили люди, котрі зрештою обирали простіший і "модніший" спосіб життя, а не тяжку роботу над собою.

"Бувало, приходить хтось, погоджується на умови стосовно алкоголю і травички, займається рік, отримує видимий результат – і покидає тренування".

Ще молоді люди часто не очікують серйозних навантажень, приходять заради того, аби "потусуватися", а потім нарікають на вимогливість тренера. Всього за сім років у залі Олега займалося близько двохсот осіб.

Під час щосуботніх кросів на набережній

Тренування проходять за системою кросфіт, яка використовується у багатьох професійних видах спорту. Вона передбачає функціональний розвиток усіх видів м’язів. "Ми часто звертаємося до класики, скажімо, до радянського кругового тренування, чи до легкої атлетики"

Окрім занять у залі, хлопці організовують також міські суботні забіги на дистанції 10-30 кілометрів. Запрошують усіх бажаючих через соціальні мережі. Люди біжать стільки, скільки можуть. Іноді діти женуться за дорослими на роликах.

"Цікаво спостерігати за реакцією людей, коли ми бігаємо по набережній. Колись компанія хлопців та дівчат сиділа на лавочці, пили пиво. Ми біжимо перше коло, друге, третє… Поступово очі дівчат проясняються, вони дивляться на нас з інтересом, починають торсати своїх хлопців під бік, мовляв, дивіться, які молодці тут бігають!".

На міжнародних змаганнях у Варшаві Олег представляє збірну України

У Олега не було і немає ніякої фінансової підтримки, на все спорядження хлопці скидалися самі. Із залом допоміг Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, де навчалися хлопці, які ходили на тренування.

"Звісно, спорядження катастрофічно не вистачає. Багато хто з нас ходить додатково в тренажерні залі, плаває в басейні чи на річці".

Олег зі своїм сином під час змагань з історичного фехтування

Після міжнародних змагань з історичного фехтування у Варшаві, які проходили у травні, Олега запросили до Ізраїлю, де він передавав свій тренерський досвід. Аналогічне запрошення надійшло з Австрії.

"Я відчуваю, що готовий залишити інші заняття заради того, аби створити спортивну школу – аби ж лише мати потужності. Я спортсмен, зовсім не знаю, як люди отримують гранти, вибивають фінансування. Та як тренер готовий і надалі працювати безкоштовно. Взагалі важко спостерігати, як молодь іде шляхом деградації та самознищення. Хочеться показати їм інший спосіб життя, витягнути з вулиці. Я не можу змінити світ, але хоча б у цьому плані змінити щось мені під силу".