Чому багатьом дітям не подобається математика та як це виправити
Математика для багатьох учнів початкової школи – складний та неулюблений предмет.
Точна наука вважається важкодосяжною. І як показує практика, лише деякі учні мають вроджений дар до математики, а решта досягає успіху тільки завдяки наполегливій праці та правильній мотивації.
"Українська правда. Життя" розпитала трьох вчителів, як зацікавити дітей математикою.
ОЛЬГА КОРІНЕНКО
вчителька початкових класів КЗ "Медвежанська ЗОШ І-ІІІ ст"
 |
| Ольга Коріненко, вчителька початкових класів КЗ "Медвежанська ЗОШ І-ІІІ ст" |
– Дійсно існують природні нахили до того чи іншого предмету. У кого є здібності до вивчення математики, тому вона легко дається і все добре.
Маю в класі дитину, якій дуже важко дається математика.
В першому класі вона не могла запам'ятати цифри, лічбу в прямому та зворотному порядках. А про обчислення взагалі окрема мова.
Сказати, що доклала і буду докладати титанічних зусиль – це нічого не сказати. З цією дитиною я працюю щоденно в школі – індивідуально, додатково та на власному ентузіазмі. Також запропонувала батькам спеціальні картки, хоча батьки теж не математики.
Так, крок за кроком протягом двох років почали потихеньку додавати-віднімати методом прилічування та відлічування. Разом з тим навчилися й рахувати.
Цього вдалось досягнути лише завдяки терпінню, спокійному (!) тону спілкування, без критики, без приниження, не підганяючи дитину. Головне для вчителя – не відбити в дитини бажання вивчати той чи інший предмет.
Не виходить? Всі не можуть бути Ковалевськими. Головне завдання – навчити послуговуватись математичними знаннями в житті. Саме ми, дорослі, винні в тому, що діти не люблять якісь предмети.
Дитина спочатку, як тільки розпочинає вивчення предмета, нічого не боїться і нелюбові до предмета не має.
А перестає любити лише тоді, коли вчитель у школі, а батьки вдома не підтримують, не акцентують увагу на успіхах дитини. Натомість лише "довбуть", навіть якщо в неї не виходить чи не розуміє, як виконувати завдання. Так і відбивається бажання вчитися.
ОЛЬГА МІРОШНИКОВА
вчителька початкових класів школи 294 Деснянського району міста Києва
 |
| Ольга Мірошникова, вчителька початкових класів школи 294 Деснянського району міста Києва |
– Маю стійке переконання, що "нездатних до математики дітей не буває".
Звісно, що існує клінічна форма, коли дитина дійсно не сприймає числа, але це 5-8% населення планети. Цю фразу я і батькам часто повторюю.
Маю гарний приклад учня свого класу. Коли йому на початку навчання дуже важко давались задачі. Треба було шукати шляхи: ми стали проговорювати з ним алгоритми. Потім частково алгоритми, коли він додавав деякі етапи. І раптом задачі стали більш "прозорими".
Математика, яку діти вивчають у початковій школі "суспільно необхідна". Часто діти не люблять її, бо у них з нею "не склалося".
Вчитель початкових класів має дуже гнучко ставитись до викладання. Пам'ятати, що кожна дитина має різні шляхи сприйняття інформації. І часто лише потребує більше часу для опанування обчислювальної навички.
Ось які кроки може здійснити вчитель:
📝 Наблизити математику до життя дитини. Задачі мають бути на основі діяльнісного підходу, тобто бути "включені у життя".
Наприклад, здійснення покупок у магазині, витрати кишенькових грошей, вимірювання власної ваги та зросту.
📝 Діти сучасного покоління є здебільшого "візуалами". Важливо задачі саме розбирати, малювати, моделювати.
Також можна пересувати кубики й натуральні об'єкти. Головне, щоб дитина бачила, що математика лише "ілюстрація" до життєвих процесів, що відбуваються навколо.
📝 Задіювати різні канали сприйняття інформації. Нехай математика буде навколо й постійно звучить у класі.
Наприклад, зорові опори, пісні, римовані рядочки. Варто показати зв'язок математики з мистецтвом.
ВОЛОДИМИР СОКОЛ
вчитель початкових класів Харківського навчально-виховного комплексу №106
 |
| Володимир Сокол, вчитель початкових класів Харківського навчально-виховного комплексу №106 |
– Питання математичної освіти, а точніше сприйняття і опрацювання чисел не завжди пов'язані з позицією "можу-не можу". Насправді, варто розрізняти й інші психологічні, емоційні і операційні проблеми у дитини. Залежно від них є різні кроки для поліпшення розуміння математики.
Психологічні проблеми можуть бути наступні: неуважність, проблеми з пам'яттю та уявою. Якщо дитина розсіяна та неуважна, необхідно знайти вправи на відпрацювання концентрації.
При порушеннях пам'яті необхідна консультація лікарів, а при ситуативних варто використовувати прийоми мнемотехніки, ейдетики, кросворди.
Робота з уявою – окрема і надважлива частина роботи з дитиною, яку я б розділив на два напрями.
Треба розуміти, що дитина вже в початковій школі починає працювати з абстрактними величинами, з неіснуючими в її розумінні числами, об'єктами і термінами, які не вкладаються в її голові.
Тому їх потрібно багато разів пояснювати, пропонувати аналоги. А потім поступово виводити з рівня примітивного пальчикового сприйняття числа на більш віддалені й абстрактні величини.
Дитина не розуміє, що таке три ряди дерев по сім в кожному ряду, якщо вона не гуляла у саду чи лісі, або не збудувала три ряди солдатиків, або машин по сім в ряд.
І тут виникає проблема досвіду. На жаль, сучасна дитина росте в суспільстві "готових" рішень.
Їй не треба важити вагу картоплі і обчислювати її вартість, адже касир видасть результат.
Їй не треба рахувати здачу, якщо розрахунок відбувається через картку.
 |
| Потрібно наблизити математику до життя дитини |
Отже, потрібно знаходити такі приклади діяльності в яких би зустрічалися життєві завдання з числовим складовим.
Емоційна складова під час вивчення математики також дуже важлива:
📝 Дуже часто упускається момент "еврика", коли дитина сама доходить до "геніального" рішення.
📝 Дорослі нетерплячі і згодні дати дитині готовий варіант. І дуже часто батьки роблять щось за дитину, щоб дитина гарно виглядала серед однокласників.
📝 Батьки пропускають момент, коли потрібно підтримати, допомогти і похвалити дитину.
Останньою складною складовою є "операційний" момент, коли дитині важко робити найпростіші обчислення.
Причини наступні: квапливість (батьків, вчителів, програм школи), пробіл в одному блоці (після якого провалюються інші), слабка проробка матеріалу (не зрозуміли щось одне, а вже перейшли до іншого), складність зіставлення (відсутність практики й досвіду з життя), відсутність в сім'ї традиції думати.
Ось які поради можна реалізувати в такому випадку:
- переходити до нового виду прикладів/завдань, якщо зрозумілі і відпрацьовані попередні;
- збільшити частоту вирішення однотипних завдань і прикладів;
- проводимо рефлексію і повтор матеріалу. І навіть простого! Обов'язково повторюємо і вирішуємо знову від найпростіших до складних завдань;
- читаємо додаткову/суміжну літературу, обговорюємо новинки техніки і т.д;
- забороняємо калькулятор, а найпростіші обчислення робимо самостійно (в межах сотні так точно);
- прямо не підказуємо, а лише формуємо навідні запитання, схожі дії, аналогічні приклади.
Підказуємо не підказуючи – "кодовий" термін, який я використовую на уроці. Дітям не рекомендується давати однокласникам готову відповідь, але можна ставити допоміжні запитання або придумувати оригінальний підхід, щоб учень сам прийшов до вирішення проблемного моменту.
Анастасія Пасічна, журналістка проєкту "Дружня школа", спеціально для УП.Життя
Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Вас також може зацікавити:
Дистанційне навчання: сучасний формат освіти, який має лишитися
15-річні українські школярі мають серйозні проблеми з математикою. Пояснює Новосад
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.