Як пандемія посилює "синдром самозванця" і чому вам не варто слухати цей голос 

9386
20 грудня 2020

Синдром самозванця психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям.

Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, думають про себе, що вони брехуни і не заслуговують на все те, чого досягли. 

Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час, або введенням інших в оману, що ті розумніші та компетентніші, ніж є насправді.

Ви все частіше відчуваєте себе шахраєм, який не заслуговує на роботу, яку ви зараз виконуєте?

Все нормально то через стрес пандемії, а не через ваші здібності!  

Пандемія посилює "синдром самозванця". Фото Girtss/Depositphotos

Науковий і медичний журналіст Роберт Рой Бріт пояснює, чому самозвинувачення посилюється через пандемію і як з цим боротися. 

"Цей текст народився тоді, коли я лежав в готелі в Лас-Вегасі і надіслав колезі повідомлення, що не прийду на ділову зустріч в той день.

Взагалі-то я керівник великої медіа-компанії і приїхав сюди виступати на великій виставці електроніки, щоби розвивати свій бізнес.

Замість цього я лежав в готелі і боровся з внутрішнім голосом, що вимагав від мене пояснення, хто я такий, щоби то робити, і це почуття, що я брешу людям кожен раз посилювалося. 

Через це я затягую проекти і сумніваюсь в своїх силах виконати складні завдання", пише Бріт. 

В той момент я навіть не знав про існування такого поняття, як "синдром самозванця" і що це дуже поширене явище невпевненості в собі. 

Раніше, це називали імпостеризм, який характеризується стресовим сприйняттям самого себе, що ми не заслуговуємо свого успіху і що ми не достатньо кваліфіковані для завдання, яке нам дали, навіть якщо весь зовнішній світ думає інакше. 

Як наслідок, ви намагаєтесь бути ідеальним, але через це зростають безсоння, виснаження і тривога. 

"Синдром самозванця залежить від контексту, зазначає Джоза.

Це означає, що ви можете відчувати себе прекрасно під час публічного виступу, але будете дійсно боротися зі собою, якщо вам треба написати текст. 

Можливо, ви були в принципі впевнені у своїй роботі, але потім стали батьком і вам здається усе марним. Ви можете собі повторювати: "Хто я взагалі такий, щоби це робити?"

Якщо з вами це сталося кріпіться, ви не самотні", каже Джоса. 

Це явище надзвичайно поширене і дуже часто ніяк не лікується, хоч багато чого може бути зроблено, щоби цього позбутися". 

Обговорюйте це! 

Дослідники виявили, що чоловіки і жінки борються з цим відчуттям неповноцінності по-різному: жінки діляться цим, а чоловіки зриваються. 

Доктор філософії і професорка Університету Хюстона Холлі Хатчінс вивчає фокус групи людей, які страждають на цей синдром. 

Вона часто ставить питання в групах, чи страждають їхні колеги на цей синдром. 

Чоловіки відповідають: "О, так, жінки постійно про це говорять", а жінки додають: "Так, але чоловіки про це ніколи не розповідають".

Але говорити про це є найефективнішим способом з цим відчуттям боротися. 

Чоловіки і жінки борються з цим відчуттям неповноцінності по-різному. Фото kasto/Depositphotos

Просте заперечення своїх почуттів чи спроби стараніше працювати, щоби це приховати, можуть навпаки привести до роздумів з руйнівними наслідками: стресу, виснаження і вигорання. 

Але як тільки люди дізнаються, що їхнє самозванство є звичайним явищем і піддають сумніву факти, на яких сфокусовані їхні відчуття, у них виробляється стратегія боротьби зі своєю тривогою. 

"Таке втручання дійсно змінило ситуацію на основі зібраних нами даних, спочатку в їх нормалізації, а потім у зменшенні інтенсивності їхніх самозванських тенденцій, говорить Хатчінс. 

Коли вони в кімнаті часто вперше говорять про ці речі перед іншими людьми, це неймовірно потужно.

Це просто історія, якою вони діляться. Але думки та почуття, хоча і потужні, не є фактичними".

Позбудьтеся стресу полегшіть синдром самозванця

"Як і інші проблеми на роботі, люди часто приносять стрес від своєї некомпетентності додому",  – каже Ліза Сублетт, доктор філософії з Х'юстона. 

У своєму дослідженні Сублет каже, що вона виявила, що "боротьба з цим тиском підвищених особистих очікувань і вигорання ускладнює виконання ролей вдома в якості партнера або дружини, батьків або друга". 

За її словами, пандемія COVID-19 мала складний ефект. "Люди витрачають ще більше часу та енергії, ніж зазвичай, на управління роботою та сім'єю, тому додатковий тиск з боку самозванців, безумовно, може посилити вигорання в і без того неспокійний час", – каже Сублет. 

Для багатьох нова логістика роботи, коли дні минають в Zoom, але позбавлені особистого контакту з колегами, які можуть їх підтримати, ще більше загострює ці проблеми. 

"Є менше можливостей для співробітників вести ці цінні особисті бесіди між колегами та наставниками,  – говорить Сублет.

З досліджень ми знаємо, що ці відкриті та чесні розмови мають вирішальне значення для зменшення проблем самозванців".

Останнє дослідження Джози ще не опубліковане, але висновками вона ділиться: "З підвищенням рівня стресу і раптовим переходом на віддалену роботу через локдаун, рівень синдрому самозванця значно зріс". 

Коли ми перебуваємо в стресі, ми стаємо надмірно пильними, що, в свою чергу, робить нас більш сприйнятливими до збудників синдрому самозванця, а також відсутності втішної підтримки доброзичливої особи. 

Отже, управління синдромом самозванця частково є питанням управління ширшими стресами, пов’язаними з роботою. 

Вас також може зацікавити:

Що потрібно знати про синдром самозванця: симптоми, фактори ризику та як його позбутися

Знайти себе і заспокоїтись: чим нам шкодить хибна самоідентифікація та як відновити правильну

7 неочевидних речей, які ми робимо, коли самотні

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua