Як пандемія посилює "синдром самозванця" і чому вам не варто слухати цей голос
Синдром самозванця – психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям.
Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, думають про себе, що вони брехуни і не заслуговують на все те, чого досягли.
Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час, або введенням інших в оману, що ті розумніші та компетентніші, ніж є насправді.
Ви все частіше відчуваєте себе шахраєм, який не заслуговує на роботу, яку ви зараз виконуєте?
Все нормально – то через стрес пандемії, а не через ваші здібності!
 |
| Пандемія посилює "синдром самозванця". Фото Girtss/Depositphotos |
Науковий і медичний журналіст Роберт Рой Бріт пояснює, чому самозвинувачення посилюється через пандемію і як з цим боротися.
"Цей текст народився тоді, коли я лежав в готелі в Лас-Вегасі і надіслав колезі повідомлення, що не прийду на ділову зустріч в той день.
Взагалі-то я керівник великої медіа-компанії і приїхав сюди виступати на великій виставці електроніки, щоби розвивати свій бізнес.
Замість цього я лежав в готелі і боровся з внутрішнім голосом, що вимагав від мене пояснення, хто я такий, щоби то робити, і це почуття, що я брешу людям кожен раз посилювалося.
Через це я затягую проекти і сумніваюсь в своїх силах виконати складні завдання", – пише Бріт.
В той момент я навіть не знав про існування такого поняття, як "синдром самозванця" і що це дуже поширене явище невпевненості в собі.
Раніше, це називали імпостеризм, який характеризується стресовим сприйняттям самого себе, що ми не заслуговуємо свого успіху і що ми не достатньо кваліфіковані для завдання, яке нам дали, навіть якщо весь зовнішній світ думає інакше.
Як наслідок, ви намагаєтесь бути ідеальним, але через це зростають безсоння, виснаження і тривога.
"Синдром самозванця залежить від контексту, – зазначає Джоза.
Це означає, що ви можете відчувати себе прекрасно під час публічного виступу, але будете дійсно боротися зі собою, якщо вам треба написати текст.
Можливо, ви були в принципі впевнені у своїй роботі, але потім стали батьком і вам здається усе марним. Ви можете собі повторювати: "Хто я взагалі такий, щоби це робити?"
Якщо з вами це сталося – кріпіться, ви не самотні", – каже Джоса.
Це явище надзвичайно поширене і дуже часто ніяк не лікується, хоч багато чого може бути зроблено, щоби цього позбутися".
Обговорюйте це!
Дослідники виявили, що чоловіки і жінки борються з цим відчуттям неповноцінності по-різному: жінки діляться цим, а чоловіки зриваються.
Доктор філософії і професорка Університету Хюстона Холлі Хатчінс вивчає фокус групи людей, які страждають на цей синдром.
Вона часто ставить питання в групах, чи страждають їхні колеги на цей синдром.
Чоловіки відповідають: "О, так, жінки постійно про це говорять", а жінки додають: "Так, але чоловіки про це ніколи не розповідають".
Але говорити про це є найефективнішим способом з цим відчуттям боротися.
 |
| Чоловіки і жінки борються з цим відчуттям неповноцінності по-різному. Фото kasto/Depositphotos |
Просте заперечення своїх почуттів чи спроби стараніше працювати, щоби це приховати, можуть навпаки привести до роздумів з руйнівними наслідками: стресу, виснаження і вигорання.
Але як тільки люди дізнаються, що їхнє самозванство є звичайним явищем і піддають сумніву факти, на яких сфокусовані їхні відчуття, у них виробляється стратегія боротьби зі своєю тривогою.
"Таке втручання дійсно змінило ситуацію на основі зібраних нами даних, спочатку в їх нормалізації, а потім у зменшенні інтенсивності їхніх самозванських тенденцій, – говорить Хатчінс.
Коли вони в кімнаті часто вперше говорять про ці речі перед іншими людьми, це неймовірно потужно.
Це просто історія, якою вони діляться. Але думки та почуття, хоча і потужні, не є фактичними".
Позбудьтеся стресу – полегшіть синдром самозванця
"Як і інші проблеми на роботі, люди часто приносять стрес від своєї некомпетентності додому", – каже Ліза Сублетт, доктор філософії з Х'юстона.
У своєму дослідженні Сублет каже, що вона виявила, що "боротьба з цим тиском підвищених особистих очікувань і вигорання ускладнює виконання ролей вдома – в якості партнера або дружини, батьків або друга".
За її словами, пандемія COVID-19 мала складний ефект. "Люди витрачають ще більше часу та енергії, ніж зазвичай, на управління роботою та сім'єю, тому додатковий тиск з боку самозванців, безумовно, може посилити вигорання в і без того неспокійний час", – каже Сублет.
Для багатьох нова логістика роботи, коли дні минають в Zoom, але позбавлені особистого контакту з колегами, які можуть їх підтримати, ще більше загострює ці проблеми.
"Є менше можливостей для співробітників вести ці цінні особисті бесіди між колегами та наставниками, – говорить Сублет.
З досліджень ми знаємо, що ці відкриті та чесні розмови мають вирішальне значення для зменшення проблем самозванців".
Останнє дослідження Джози ще не опубліковане, але висновками вона ділиться: "З підвищенням рівня стресу і раптовим переходом на віддалену роботу через локдаун, рівень синдрому самозванця значно зріс".
Коли ми перебуваємо в стресі, ми стаємо надмірно пильними, що, в свою чергу, робить нас більш сприйнятливими до збудників синдрому самозванця, а також відсутності втішної підтримки доброзичливої особи.
Отже, управління синдромом самозванця частково є питанням управління ширшими стресами, пов’язаними з роботою.
Вас також може зацікавити:
Що потрібно знати про синдром самозванця: симптоми, фактори ризику та як його позбутися
Знайти себе і заспокоїтись: чим нам шкодить хибна самоідентифікація та як відновити правильну
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.