Сльози відчаю та відчуття провини: як пережити смерть рідних, які раптово загинули

5536
5 квітня 2021

Раптова смерть найближчих рідних стає справжнім шоком, від якого дуже складно оговтатися. 

Усвідомлення горя приходить не одразу. Воно настає, коли ти повертаєшся у порожню квартиру. Коли мама не дзвонить тобі кілька днів або коли розумієш, що немає до кого приїхати на Великодні свята. 

Американський психотерапевт Ірвін Ялом у своїй книзі "Ліки від кохання" писав, що втрата батьків, зазвичай, сприймається менш важко, ніж втрата дитини або чоловіка/дружини. 

"Коли ми втрачаємо батьків, ми прощаємось зі своїм минулим, а коли помирають діти чи хтось з подружжя, у людини руйнується майбутнє", — наголошує Ялом. 

Пережити раптову смерть рідних – надскладне випробування. Часто люди починають картати себе, що вчасно не сказали потрібні слова, щось не зробили чи не приїхали у гості. 

Лише одна мить, одне необдумане рішення може обірвати життя. Така історія сталася в житті 23-річної Поліни. 

Дата, яка змінила життя

Два роки тому, 21 квітня, п’яний чоловік сів за кермо легкового авто. На порожній трасі поблизу Конотопа він не впорався з кермуванням і "влетів" прямо у машину з трьома людьми. 

Чоловік та жінка загинули одразу. 14-річний хлопчик, брат Поліни, помер через 25 днів, так і не прийшовши до тями. 

"Життя ніби тріснуло і значна його частина просто зникла. 

Спочатку я ухопилася за думку, що брат ще живий і йому потрібна допомога. Коли ця думка зникла – почалася істерика", – розповідає Поліна. 

Минуло майже два роки, а до нормального життя їй повністю повернутись так і не вдалось. 

"Майже щовечора я засинаю зі сльозами, а вранці дивлюсь на наше спільне фото з мого випускного", – зізнається дівчина. 

Фото photographee.eu/Depositphotos

Однак робота та інші обов’язки не дозволяють розслабитись, тому Поліні потрібно було себе пересилювати:

"Спочатку кілька тижнів я не залишалася вдома на ніч, лише у друзів, щоб не бути на самоті. 

Напевно, саме завдяки цьому вдавалось хоч трохи соціалізовуватися, бо частіше хотілось просто сісти і плакати.

Я досить довго прокидалась з думками про те, чому живу у світі без них. І, що найболючіше, не могла знайти на це відповіді". 

Найбільше допомогла пережити все те, що відбувається довкола, якась внутрішня сила і підтримка людей, розповідає Поліна.

ТАКОЖ У НАС БУЛА ТАКА ПУБЛІКАЦІЯ Як пережити втрату близької людини. Поради клінічного психолога

Дівчина тривалий час займалася з психологом і до трагедії, тому після продовжила терапію. 

Ніколи не можна точно сказати, яку пораду дати людині, як підтримати її і що взагалі робити у подібних ситуаціях. 

"Якщо вам хочеться плакати треба плакати, якщо хочеться сміятися – треба сміятися. 

Наші рідні завжди поруч з нами, доки живе наша любов до них. Подзвоніть своїм батькам і скажіть, що ви їх любите", – додає Поліна. 

Що важливо знати про стадії переживання горя, що робити з відчуттям провини, як не нашкодити людині своєю підтримкою та коли треба йти до спеціаліста, розповів психотерапевт Олег Следь

Стадії проживання горя 

У психотерапії є таке поняття, як проживання горя, яке умовно можна поділити на 5 стадій:

  • шок,
  • заперечення,
  • переживання емоцій,
  • депресія,
  • прийняття.

У кожної людини ці стадії проходять індивідуально і залежать від багатьох факторів, наприклад, від загального психічного стану чи від способу життя. 

⌛  Шок 

Перша стадія зазвичай триває недовго – в середньому до 9 днів. Людина спочатку не розуміє, що та коли сталося. 

На цій стадії люди часто вирішують якісь організаційні питання, розбираються з документацією, займаються проведення похорон тощо, тому не до кінця встигають зрозуміти, що сталося. 

Фізичний стан людини, яка переживає горе, погіршується: спостерігається втрата апетиту, сексуального потягу, м'язова слабкість, сповільненість реакцій.

Іноді даремно розмовляти з людиною, яка перебуває в стані шоку, тому що вона просто вас "не чує". Виражати свою турботу краще через дотики, наприклад, обійняти чи потримати за руку.

⌛  Заперечення

На стадії заперечення людина починає ставити під сумнів ту ситуацію, яка виникла.

Перехід від стадії шоку поступовий, а особливості стану і поведінки можна помітити на 5-12-й день після смерті близького.

На стадії заперечення часто викривляється сприйняття реальності – "Це відбувається не зі мною"/"Усе наче в кіно"/"Це все неправда"). 

Стан людини характеризується прагненням повернути померлого і запереченням безповоротності втрати.

Той, хто переживає втрату, починає бачити померлого у натовпі, чути його голос, відчувати запах тощо. 

Під час заперечення також можна спостерігати "спотворену" реакцію людини. 

Вона проявляє підвищену активність без почуття втрати, а радше з гарним самопочуттям (поводиться так, ніби нічого не сталося), схильна до занять, якими свого часу займався померлий. 

На стадії заперечення людина починає ставити під сумнів ту ситуацію, яка виникла.
Фото gilmanshin/Depositphotos

Якщо людина не подолає стадію заперечення, робота з переживанням горя блокується на ранніх етапах. 

У такому випадку заперечення факту втрати може варіюватися від легкого розладу до важких психотичних форм.

Стадія може тривати доволі довго, ба більше, людина сама може її відтягувати. 

Коли людина намагається оточити себе роботою, купою справ чи постійно бути серед людей, вона ніби відтягує перехід до наступної стадії. 

"Людина розуміє, щойно вона зупиниться і усвідомить смерть, їй буде надзвичайно важко. 

Тому вона може впасти в шукання всього позитивного з ситуації, тим самим виправдовувати її", – пояснює психолог. 

⌛  Активне переживання горя

Наступна стадія – переживання різних емоцій – гніву, смутку, протесту, злості, жалю, відчуття провини тощо, яка зазвичай триває 6-7 тижнів. 

На цій стадії починається активне переживання горя. Тобто, людина вже не заперечує смерть рідного, а показує на неї емоційну реакцію. 

У цей час буває важко утримати свою увагу в зовнішньому світі. Це період найбільших страждань, гострого душевного болю. З’являється відчуття порожнечі та безглуздості, відчай, почуття покинутості, самотності, злість, вина, страх і тривога, безпорадність. 

Однак важливо розуміти, що усвідомлення не дорівнює прийняття. 

Коли у людини трапляється горе, їй вистачає раціональності та інтелекту пояснювати для себе певні речі. Часто людині просто потрібно допомогти поплакати. 

"Треба бути поруч, співпереживати та плакати разом. І лише пізніше можна говорити. 

Важливо вчасно підібрати і сказати потрібні слова. Хочеться спішити заспокоїти, але запитайте у себе, чи зможете ви впоратися з переживанням горя іншої людини", – розповідає психотерапевт. 

⌛  Депресія

Певне почуття провини може перерости у наступну стадію – депресію (не клінічну) як глибинний смуток. Зазвичай це найважчий та найдовший період. 

Звісно, у кожної людини він триває по-різному, але, за словами психолога, зазвичай для подолання стадії і переходу до прийняття горя потрібен рік.

"Коли люди втрачають рідних, дні минають по-іншому, без цієї людини. 

Тобто, кожен день у році проживається по-новому, кожне свято і кожні вихідні", – зазначив психолог. 

Ця стадія проживається надзвичайно тяжко, тому що навіть ті, хто поруч, часто не знають, як допомогти і самі іноді впадають у стан заперечення. 

"Люди починають переконувати, що треба жити далі, дивитися у майбутнє, але під час цього періоду людині, яка втратила рідних, треба допомогти вивільнити емоції, розділити з нею цей смуток", – радить Олег Следь.

⌛  Прийняття

Остання стадія – прийняття. До цього моменту люди доходять довго, болісно і дуже поступово.

Часто стається "відкочування" на попередню стадію, особливо, якщо не пропрацювати їх. 

Тобто, людина вже живе нормальним життям і раптом знову повертається в стан туги, скорботи та відчуває спустошення.

Часто такі напади пов'язані зі святами, якимись пам'ятними подіями або взагалі – з будь-якими ситуаціями, які можуть асоціюватися з померлим. 

Чому виникає почуття провини та що з ним робити 

Іноді у людей на стадії заперечення виникають думки на кшталт, а що якби:

"Якби батьки поїхали на автобусі…

Якби я подзвонив їм за кілька хвилин до цього…

Якби я змогла приїхати в гості, як вони просили…

Якби я частіше казав, що люблю їх…"

Людина починає вигадувати ці моменти заперечення і плутає реальність з емоціями. 

"Це "якби" несе за собою емоційне переживання. 

Насамперед тут потрібно зрозуміти, яку емоцію людина переживає, найімовірніше це буде жаль, скорбота. Відповідно, з такою емоцією треба далі працювати", – розповідає психолог.

У цьому випадку важливо допомагати переживати цей смуток – бути поряд, сумувати разом або витримувати той емоційний стан, у якому перебуває людина. 

"Важливо не входити у супротив з людиною, бо тоді цей стан заперечення лише збільшується. Тут треба більше припускати, але в жодному разі не казати це з докором", – зауважує експерт.

Тобто, коли людина каже, що могла б якимось чином вплинути на ситуацію, якби раніше щось зробила, варто погодитись з нею, сказавши: "Так, ти могла б/міг, але тоді були б інші наслідки. Ми ніколи не дізнаємось, як склалася б доля".

Важливо допомагати переживати цей смуток – бути поряд та сумувати разом.
Фото fizkes/Depositphotos

Якщо стримувати цю емоцію смутку і заперечення та протидіяти їй, з часом вона може перерости у посттравматичний стресовий розлад. Тут тоді психолог працюватиме не з горем, а з ПТРС. 

Часто з відчуттям провини дуже важко впоратись самостійно, тому психолог радить пропрацьовувати і переживати це разом зі спеціалістом. 

Коли йти до психотерапевта та що робити зі страхом 

Йти до психолога варто на стадій переживання емоцій. Важливо звернути увагу на те, як людина це витримує, наскільки їй важко, чи є хтось поруч, чи є підтримка. 

"Спеціаліст насамперед допомагає не аналізувати ситуацію, а витримувати її і співпереживати. 

Завдяки психотерапевту людина відчуває опору і надалі формує її у собі", – пояснює Олег Следь.

Іноді люди усвідомлюють, що їм потрібна допомога психотерапевта, але розуміють, що, прийшовши до нього, їм буде боляче відкритися. Вони пройшли стадію заперечення, але не готові переживати болісті емоції (скорботу, печаль, провину). 

Що робити з таким страхом? 

Психолог радить прийти на сеанс і чесно зізнатися: "Я боюся вам відкриватися, я боюся, що мені буде боляче і стане ще важче"

Тоді спеціаліст відштовхуватиметься від емоції страху і почне працювати з ним, і більш м’яко підбиратися до інших почуттів. 

Переживаючи горе, люди іноді обирають собі "психолога" серед знайомих – когось, хто зможе вислухати, кому найбільше довіряють, того, хто буде поруч.

Тобто, така людина стає своєрідною "жилеткою для плачу". 

ВАРТО ТАКОЖ ОЗНАЙОМИТИСЯ: Хто такий психотерапевт і як його обрати

Коли до вас звертаються за допомогою, психолог радить подумати насамперед про себе: чи не буде це надто тяжко, чи не погіршиться від цього власний стан. 

"Якщо вам вистачає емоційної витримки з цим справлятися – добре, тоді такий варіант можливий. 

Але важливо не боятися рекомендувати психолога та пояснити, що ви не завжди зможете бути поруч в силу певних обставин", – зазначає Олег Следь.

Кажуть, що найкращі ліки – це час, але часто він лише притупляє біль. Якщо до кінця не пропрацювати проблему чи не усвідомити втрату, емоції беруть верх і знову повертають вас у той стан. 

Знайти сили піти до психолога і розповісти незнайомій людині про своє життя непросто, але це потрібно. 

Треба вчитися жити далі, дозволяти собі відчувати не лише негативні емоції і звикати до нової реальності.

Анастасія Дячкіна, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина jlueders/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Як пережити горе

Як пережити втрату близької людини. Поради клінічного психолога

Як говорити з дітьми про смерть і втрату

Три міфи про оплакування важкої втрати

Викидень: як боротися з горем через втрату дитини

14 порад, які допоможуть пережити горе від втрат

9 стратегій, які допоможуть впоратись з горем. Поради психологів

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua