Ваша дитина краде: що (не)робити
"Моя 5-річна донька почала красти. Іноді, вона приносить речі з дитячого садка або бере без дозволу іграшки в знайомої дівчинки, в якої любить гостювати.
Коли питаємо її, чому вона це робить, дитина розповідає різні вигадані історії, про те, хто і коли їй купував ці речі. Потім плаче та соромиться. Як реагувати та що казати дитині?"
З такими запитаннями звернулась наша читачка у рамках спецпроєкту "Запитай Життя".
"Українська правда. Життя" спробувала знайти детальну відповідь на нього, а також з’ясувала:
- чому малі діти та підлітки починають красти;
- як реагувати батькам у подібних ситуаціях;
- що таке клептоманія і як вона проявляється.
 |
| Фото: kittyfly/https:/Depositphotos |
Шукати відповіді нам допомогли:
- лікарка психологиня-консультантка Леся Мироняк.
- психологиня, дитяча психотерапевтка Тетяна Окаєвич;
- психологиня, арттерапевтка, членкиня Всеукраїнської арттерапевтичної асоціації Дарія Кудінова;
Нагадаємо, у форматі AMA (ask me anything) ви можете поставити нам будь-яке запитання в Google-формі й ми знайдемо експерта, який на нього відповість.
Ми вже шукали відповідь:
Чому крадуть діти
Дитячі крадіжки (від 3 років)
У віці трьох років та старше, діти можуть почати красти з різних причин. Хоч така поведінка не є нормою, завдання батьків – зрозуміти її причини, щоб допомогти, а не нашкодити.
Важливо пам’ятати, що в ранньому віці дитина не може красти навмисно. Вона просто ще не достатньо зріла, щоб усвідомити свою поведінку.
Фізіологічна незрілість
"У віці з 2 до 7 років та до 9 у високочутливих (з підвищеною емоційною вразливістю) дітей, розуміння причинно-наслідкових зв'язків ще недостатньо сформоване. Наймолодші просто можуть не розуміти, що брати чуже не можна", – каже психологиня Леся Мироняк.
 |
| Психологиня-консультантка Леся Мироняк |
Навіть якщо батьки пояснюють, що красти – це погано, діти в такому віці через незрілість префронтальної кори головного мозку можуть продовжувати це робити, оскільки їм ще важко контролювати усвідомити їхні наслідки.
Віковий егоцентризм
Діти в ранньому віці ще не можуть прийняти сторону іншого і зрозуміти, як це, коли в тебе щось забирають. Вони просто егоцентричні за своєю природою (не вміють зважати на чужу точку зору). І не розуміють, що їхня поведінка може нашкодити.
"Це етап фізіологічного розвитку і не є ознакою поганого виховання чи патології", – додає психологиня Леся Мироняк.
Дорослі іноді можуть не пояснювати вдома, що красти – погано, і не вчити розрізняти поняття чуже/своє.
Психологиня Дарія каже, що коли в родині немає правила дотримання особистих кордонів, то дитина може думати, що все спільне і власне, це і буде одна з причин, чому вона краде.
Приклад інших
Діти можуть почати красти, копіюючи поведінку інших. Для них це стає нормою, оскільки їм властиво бачити світ через призму сім’ї, когось із близьких рідних.
"Також це може бути ознакою патології та бути пов’язано генетично. Оскільки, дійсно крадіжки бувають проявом певних поведінкових розладів. Розібратися з причинами може допомогти психолог за допомогою спеціалізованих методик. Також може знадобитися поміч психіатра", – каже психологиня Окаєвич.
 |
| Дитяча психотерапевтка Тетяна Окаєвич |
Незабезпечені базові потреби
Бувають випадки, коли наймолодші беруть чуже, тому що голодні.
Якщо дитина краде щось так, щоб не помітили інші, наприклад, батьки, то це вже може свідчити про проблеми довіри у сім’ї.
Недостатньо довірливі стосунки в сім’ї
Необхідно розібратися, чому вона боїться відкрито взяти ту, чи іншу річ. Іноді ж достатньо просто запитати дозволу в батьків.
Діти так можуть привертати до себе увагу. Їм може здаватися, що їх не помічають і щоб нагадати про себе, вони беруть заборонене.
 |
| Фото: [email protected]/Depositphotos |
Емоційна депривація та проблеми із самоконтролем
За словами Лесі Мироняк, коли батьки забороняють висловлювати емоції, наприклад, голосно сміятися з радості чи плакати від болю, діти починають красти, щоб самоствердитися. Так вони намагаються проявити ту чи іншу невисловлену емоцію.
Крадіжки, зі слів психологині, іноді властиві дітям з розладом дефіциту уваги і гіперактивності (РДУГ) Їм притаманні проблеми із самоконтролем через особливості розвитку нервової системи.
Заздрощі, цікавість, бажання помсти чи привертання уваги
Дитина може просто заздрити, що в когось є певна річ, а в неї – немає. Також їй просто може видатися цікавим щось таке, що мають інші. Тому й привласнює собі чуже.
Психологиня Тетяна зазначає, що іноді дитина може красти в речі в хлопчика чи дівчинки, яким симпатизує. Вона може хотіти з ним потоваришувати, та просто не вміє чи соромиться сказати про це.
Так дитина просто хоче привернути до себе увагу, не задумуючись про наслідки.
Ще подібна поведінка може бути проявом бажання помсти за те, що її не помічають. Через образу дитина хоче"зробити щось на зло" іншим.
Підліткові крадіжки
Діти в підлітковому віці рідко крадуть через нестачу коштів. За словами психологинь, вони беруть чуже з метою привернення уваги дорослих чи самоствердження.
Причин такої поведінки є чимало:
- Пережиті травми в дитинстві
Якщо підліток пережив сильну психологічну чи фізичну травму, він може почати красти.
"Це своєрідна реакція на негативний досвід. Дитина задовольняє певну потребу та отримує від цього емоції, які важко зробити іншим способом", – каже Леся Мироняк.
Внаслідок пережитих травм у дітей може виникнути посттравматичний стресовий розлад (нав’язливі спогади про пережиту травму, гіперзбудливість). Дитина через нього може перестати відчувати будь-які емоції і починає красти, зокрема, для нових відчуттів.
- Розладами адаптивності
Неповнолітні з розладами адаптивності (проблеми з адаптацією в нових життєвих обставинах) чи іншими поведінковими особливостями також можуть почати красти.
- Підлітковий бунт
У дитини в такому віці відбувається так зване внутрішнє відокремлення від батьків. І от власне, те, що підлітки починають красти, може бути проявом самоствердження. Адже тоді їм здається, що вони починають самостійно контролювати життя.
- Феномен бідності
Психологиня Тетяна каже, що діти, особливо у підлітковому віці, дуже часто прагнуть бути незалежними, відчувати комфорт.
Часто, коли вони крадуть, намагаються рятувати свою сім’ю від певного дискомфорту. Тобто дитина перебирає на себе сором і неспроможність батьків за фінансову сферу.
 |
| Фото: HighwayStarz/Depositphotos |
Як реагувати, якщо спіймали дитину на крадіжці
Багатьом батькам, які помітили, що дитина почала красти, стає соромно за таку поведінку сина чи доньки. Вони починають собі докоряти, що не справилися з їхнім вихованням.
Важливо, щоб дорослі впоралися з власними емоціями та переживаннями
"Потрібно чітко усвідомити, що ви відчуваєте, коли дізналися, що дитина вкрала. Тут може бути багато тривоги, злості, сорому. Якщо "відразу" вилити своє обурення на дитину, то це може ще більше загострити ситуацію.
Тому важливо дати раду власним переживанням та випустити пар в екологічний спосіб", – наголошує психологиня Леся.
Для цього можна:
- покричати десь на самоті;
- потупати ногами;
- подихати свіжим повітрям;
- попити води;
- подумати холодним розумом, що варто сказати дитині.
 |
| Психологиня Дарія Кудінова |
Варто розібратися зі своїми думками
Часто у батьків, діти яких крадуть, з’являється багато тривоги про майбутнє: "А що ж буде далі, якщо вони малі, а вже таке роблять".
Психологи радять спочатку ці думки "розібрати по поличках", а вже потім спокійно йти та говорити з дитиною.
Спочатку важливо почути думку сина чи доньки, навіть якщо це фантастична розповідь. Хлопчикам чи дівчатам у ранньому віці якраз властиво фантазувати, у цьому немає нічого дивного.
Не кричати, не соромити та не принижувати
Діти раннього віку дуже вразливі. Якщо дорослі й помітили, що вони крадуть, то потрібно діяти м’яко, виважено, у жодному разі не кричати, не соромити і не принижувати.
"Важливо пояснити дитині, що ви розумієте, що вона зробила це не навмисно, але чужі речі не можна брати без дозволу. І тоді вже варто подумати разом, як повернути їх назад", – каже психологиня Леся.
Говорити почуттями
Важливо "говорити з дитиною почуттями". Для цього можна використовувати фрази: "Тобі образливо, що в цієї дівчинки є така іграшка, а в тебе немає? Тобі від цього сумно і ти плачеш тому, що не можеш це взяти додому?"
"Необхідно" побути разом з дитиною у її почуттях та допомогти їх прожити". Показати, що ви поряд, розумієте її, підтримуєте і приймаєте.
Варто не забувати, що дитині сама річ непотрібна, для неї має значення емоція, яку вона викликає. Тому важливо зрозуміти потребу сина чи доньки, щоб спробувати задовольнити її іншим чином", – додає психологиня Тетяна.
Ставити менше запитань
Леся Мироняк каже, що в такому випадку не варто питати дитину: "Навіщо ти це взяла, тобі що мало своїх іграшок?" Краще уточнити: "Чим тобі ця річ подобається? А розкажи мені більше про неї".
А тоді вже можна говорити про те, що брати чуже не можна, і цю річ варто повернути. Важливо показати, що дорослі на її стороні. Хочуть не покарати за вчинок, а допомогти.
"Не варто казати, що дитина погана. Краще знайти в ній такий імпульс, щоб вона хотіла бути для нас кращою і більше не хотіла брати чужі речі. Маємо показати, що ми на її стороні. Віримо, що вона більше не крастиме. Тоді в сина чи доньки з’явиться бажання старатися та ставати кращими", – зазначає психологиня Леся.
Батьки мають діяти синхронно або звертатися за допомогою
Для того, щоб не нашкодити дитині, обидвоє батьків мають діяти синхронно, тобто дотримуватися однієї точки зору. Дуже важливо обговорити це в парі.
Психологиня Тетяна каже, якщо дитину виховує хтось один, то важливо попросити про допомогу авторитетного дорослого. Це може бути хтось із хресних, друзів чи родичів. Важливо, щоб вони поговорили з дитиною, проявити емпатію та розуміння ситуації.
Читати терапевтичні казки, гратися та пояснювати на прикладах
Психологиня Дарія каже, що в ранньому віці дітям варто читати чи розповідати терапевтичні казки, де йдеться якраз про те, що не можна брати чуже. Така техніка може бути ефективною приблизно до 8-річного віку.
"Наприклад, в оповіданні автора Всеволода Нестайка "Дивовижні пригоди в лісовій школі" є історія про те, як в героїв стали пропадати речі і як звірята шукали злодія", – наголошує психологиня.
Вона додає, що можна запропонувати дитині поставити себе на місце того, в кого вкрали іграшку. Також можна влаштувати домашній детектив, де шукати разом винуватця та повертати вкрадене.
Дорослим також важливо говорити своїм дітям про те, як поводитися в магазинах чи в інших громадських місцях, де може бути спокуса щось взяти. Розповідати, чому так робити не можна.
Частіше обіймати та нагадувати, що любите
Коли народжується молодша дитина в сім’ї, то, за словами психологині Лесі, старша не розуміє, як тепер буде. Може задумуватися над тим, чи любитимуть її так, як раніше.
Тут важливо дати дитині розуміння, що любові вистачить на всіх. Частіше обіймати синька чи доньку, говорити теплі слова, гратися та проводити час удвох можливості.
Якщо сім’я через певні причини має обмежені фінансові ресурси, і хтось з дорослих помітив, що дитина краде, то варто довірливо поговорити з нею.
Щоб зрозуміти, чому почав красти підліток, також потрібно розібратися з причинами такої поведінки.
"Варто подумати, чи є в підлітка кишенькові гроші і чи їх об'єктивно достатньо. Потрібно дати зрозуміти дитині, що вона може розраховувати на вашу підтримку і допомогу", – зазначає психологиня Дарія.
Кишенькові гроші дитина має отримувати з шестирічного віку.
"Необхідно домовитися про те, що це буде конкретна сума на цілий тиждень. А син чи донька вже сама має вирішити, на що їх витрачати.
Грошей має вистачити на якісь невеликі потреби. З віком суму потрібно збільшувати. Так у дитини сформується фінансова грамотність", – наголошує психологиня Тетяна.
За словами Лесі Мироняк, коли підліток щось вкрав і це помітили дорослі, можна запропонувати йому "відпрацювати" фінансову цінність поцупленої речі.
Важливо все правильно пояснити, щоб дитина зрозуміла причинно-наслідковий зв’язок таких дій, а не просто в наказовому тоні сказати прибирати вдома.
"Головне, робити це не як покарання, а так, щоб дитина розуміла, що є існує право власності, а чуже брати – не можна. Все має свою ціну. Можна запропонувати дитині виконувати додаткову хатню роботу", – наголошує психологиня Леся.
Дорослим потрібно прийняти позицію дитини і не відлякати.
"Від батьків чула історії, що коли їм вдавалося довірливо поговорити з дітьми, то вони виявили, що син чи донька не завжди усвідомлювали, що крадуть і цим роблять щось погане. Просто робили це, не подумавши про наслідки", – каже фахівчиня.
Пояснити, що їй надто рано брати відповідальність за дохід сім’ї, а така поведінка може лиш нашкодити. Головне, говорити з підлітком спокійним тоном, не соромити і не засуджувати.
Якщо дорослі помітили в поведінці підлітка щось незвичне, наприклад, син чи донька тікає з дому, часто щось підпалює, має ознаки депресії, це має стати "червоним прапорцем" для них. Тоді точно варто звертатися за допомогою до психолога.
 |
| Фото: Wavebreakmedia/Depositphotos |
Клептоманія: як не сплутати патологію з нормою
Потрібно вміти відрізнити звичайну крадіжку і клептоманію, тобто патологічне бажання дитини отримати щось чуже.
Якщо дитина систематично краде і дорослі вже не можуть на це вплинути, то це є "червоним прапорцем", варто звернутися за допомогою до психолога.
Ознаки клептоманії:
- крадіжка не є спланованою;
- схильні до патології не задумуються над можливими наслідками від крадіжки;
- у людини з клептоманією нема почуття сорому від скоєного вчинку.
Причиною патології, каже психологиня Тетяна, може бути те, що в організмі не вистачає так званого гормону щастя (серотоніну).
У момент, коли підліток має задум щось вкрасти або вже це зробив, в його крові підіймається рівень таких гормонів, як адреналін та норадреналін.
Вони впливають на підвищення дофаміну, що відповідає за емоційне піднесення людини. І саме тоді у кров людини потрапляє серотонін, від якого підліток почувається щасливішим.
Нагадаємо, проблема сучасних українських батьків в тому, що вони виросли в суспільстві де мало турбувалися про дотримання прав дітей.
Читайте також: Чому неповнолітні крадуть і як вберегти їх від в'язниці