Такі милі домашні гризуни. Чим відрізняються, як обрати і доглядати
Декоративні гризуни – домашні улюбленці, які можуть подарувати вашій родині багато радості і приємних моментів. Існує думка, що їх утримання дуже просте і не потребує ніяких зусиль, але це не так.
Домашні хом'яки, щурі, шиншили, дегу, піщанки та інші гризуни потребують вашої турботи, часу і коштів не менше, ніж коти та собаки.
Ратолог Катерина Шабульдо розповіла про хвороби домашніх гризунів, їхній раціон, як облаштувати клітку та доглядати за ними.
Домашні гризуни: міфи про утримання
Мініатюрна клітка для хом’яка, крейда і колесо, виключно зерновий корм або навпаки, харчування гризуна зі свого столу. Все це так чи інакше знайоме тим, хто колись утримував декоративних гризунів. Часто буває, власники навіть не усвідомлюють, що завдають шкоди тваринці. Отож, найпоширеніші міфи про гризунів та їхнє підтвердження чи спростування.
Домашнім гризунам потрібна крейда, щоб точити зуби.
Не лише не потрібна, а й шкідлива. У гризунів, особливо тих, які травоїдні, зайвий кальцій виводиться через нирки. Відповідно, якщо буде багато кальцію, можуть формуватися камені. Це один із факторів, який може призводити до сечокам’яної хвороби. Гризуни сточують зуби об їжу.
Домашні гризуни не кусаються.
Це неправда, вони можуть кусатися так само, як і дикі. Їх потрібно поступово привчати до рук та до своєї компанії. Що робити, якщо вкусив хом’як, домашній щур чи ще хтось з гризунів? Обробити рану антисептиком і все. Зазвичай, якихось серйозних хвороб (сказу, лептоспірозу, інше) домашня тварина, яка утримується в нормальних умовах, не переносить. Якщо вкусив гризун на вулиці, то слід негайно звернутися до лікарів.
Хом’яки дешеві у догляді та утриманні.
Це також неправда. Якщо слідкувати за повноцінним харчуванням тварини, врахувати ветеринарні послуги та облаштування клітки за міжнародними стандартами, утримання будь-якого гризуна стане досить коштовним. Догляд за хом’яком справді один з найлегших, але навіть ця дрібненька тваринка потребує уваги та турботи. Якісний корм, комфортна клітка та іграшки важливі також для профілактування хвороб у хом’яка, тож не слід нехтувати цими моментами.
Стать маленьких гризунів самотужки визначити неможливо.
Стать дорослих гризунів справді визначити легше – у самців з часом сім’яники опускаються в мошонку і цю яскраву статеву ознаку добре видно. Якщо гризуни менші, треба дивитися на відстань від уретри до анального отвору. Мала відстань – це дівчинка. Якщо відстань більша – хлопчик. Дорослі самці від холоду, стресу чи страху можуть втягувати сім’яники. Коли спекотно навпаки – сім’яники можуть здаватися дуже великими. Це все варіанти норми.
Морських свинок треба спарювати "для здоров’я".
Це неправда. Розведення взагалі нікому здоров'я не додає. Якщо це тварина з племінною цінністю (та, яка становить цінність для розведення породи), то є люди, які займаються цим професійно і з дотриманням усіх норм. В окремому розведенні зробити це досить проблематично – пари потрібно підбирати по фенотипу, у гризунів бувають проблеми з розродженням й тоді вони потребують кесаревого розтину.
Загалом, домашнім улюбленцям рекомендована кастрація та стерилізація. Щодо щурів нині існує пряма рекомендація цієї процедури, ймовірно, за кілька років це пошириться й на морських свинок та інших гризунів через часті новоутворення яєчників, матки та інших органів репродуктивної системи.
Морські свинки дуже "балакучі".
Це правда. Найбільше з гризунів люблять спілкуватися морські свинки та дегу. Морські свинки починають пищати, цвірінькати, особливо, якщо почують, що десь шарудить їжа, відкривається холодильник. Дегу дуже люблять балакати між собою, щебечуть, як пташки.
Шиншили теж видають звуки. Є тихі, а є балакучі за характером. Цікаво спостерігати за спілкуванням самки з самцем, маленькі шиншилята можуть також видавати різні за інтонацією звуки. Буває, питають, чому кричить шиншила? Це можливо на фоні стресу, або коли тварини кличуть одне одного чи подають сигнали про небезпеку.
Хом’яки не видають ніяких звуків, але можуть пронизливо кричати, якщо пережили великий стрес. Щурі пищать, коли спілкуються між собою, сваряться.
Гризуни – нічні тварини.
Так і є. І якщо щурі і дегу просто активніші ввечері, то хом’яки і шиншили – строго нічні. Вночі вони дуже активні, можуть поводитися шумно і це завдаватиме певних незручностей.
Надати допомогу гризуну може будь-який ветеринар.
Якісно діагностувати хворобу гризуна та провести лікування може лікар, який має спеціалізацію ратолога. Гризуни добре піддаються лікуванню, переносять операції, але знайти людину, яка її проведе, непросто. Краще з’ясувати, де консультує такий спеціаліст, до того, як заведете тваринку. В Україні ратологів поки небагато.
Морська свинка
Тривалість життя: в середньому 6 років, до 9.
Вага: 1 кг, крупні самці 1,3 –1,4 кг
Розмір клітки: останнім часом люди відходять від того, що морські свинки повинні жити в клітках. Їм потрібні вольєри, площею, як правило, від 1 – 1,5 метри квадратних на одну морську свинку.
Гігієна: мити морських свинок не потрібно, за необхідності – тільки підмивати. Можна і варто обрізати кігті
Що їсть: сіно, траву, як смаколики іноді можна давати коренеплоди
Морські свинки відносяться до тих гризунів, які соціальні, тобто живуть групами. Ідеально заводити 2-3 одностатеві свинки або різностаттеві, але обов'язково кастровані. Життя в компанії – дуже важливий психологічний фактор для цих тварин, так вони почуваються більш впевнено і безпечно, яскравіше проявляють свій характер і мають менше стресу. Вони разом спілкуються, граються і мають свою соціальну активність.
Крім компанії для свинки дуже важливе різноманітне харчування. Коли у гризуна завжди є доступ до їжі та води, вона не буде гризти і псувати речі. Якщо ж тварина маніакально гризе клітку чи підлогу, це може свідчити про те, що у неї не зовсім правильний раціон, і вона так випрошує їжу. Тоді свинка може зламати собі зуби, і це вже призведе до хвороб.
Щодо раціону, то різноманітне харчування слугує ще й профілактикою кишкових захворювань. Не можна щодня кормити морську свинку, наприклад, лише петрушкою. Їй потрібні різні рослини, сіно, свіжі трави, трохи овочів. Якщо у тварини немає здуття чи діареї, їжу можна практично не обмежувати. Обережними варто бути з продуктами, які містять багато кальцію і щавлевої кислоти (петрушка, щавель, тощо). Якщо їх буде багато в раціоні, це може призвести до сечокам’яної хвороби.
Свинці не слід давати кисломолочний сир, будь-які інші тваринні білки, зерновий корм. Можна додавати до раціону трав’яні гранули – 1 столова ложка на свинку на добу.
Клітку морської свинки можна обладнати різноманітними гамачками, тунелями, укриттями та будиночками. Тваринці можуть сподобатися пошукові коврики.
Важливо подбати про зручну підстилку у вольєрі – у морських свинок дуже ніжні лапки. Якщо вони сидять на твердій поверхні, на голому пластику, наприклад, то у них може розвинутися пододерматит. Якщо поверхня постійно волога, можна "заробити" запальний процес в лапах. Для підстилки підходять гранули, але їх треба прикривати килимочками ПВХ або сіном, аби вони не мали твердих горбочків. Можна використовувати також флісові килимки. Їх легко замінити і попрати.
Морські свинки – дуже контактні тварини. Їх можна навчити крутитися за їжею, проходити тунельчики, смугу перешкод. Вони відгукуються на ім'я, розуміють ваш настрій. Але все залежить, звісно, від того, чи буде бажання навчити цього тварину, дати їй безпечний простір для навчання і розвитку, можливість проявитися. За ними дуже цікаво спостерігати, коли вони в групах – вони мають ієрархію, спілкуються між собою і проявляють характер.
Морських свинок не вакцинують. При дотриманні базових правил особистої гігієни її можливі хвороби не передаються до людини.
Слабке місце цих гризунів – їхні зуби. Вони постійно ростуть, і тварини мають схильність до дентальних хвороб через особливу будову зуба з відкритими коренями. Варто проходити профілактичні огляди у ветеринара раз на пів року чи хоча б раз на рік і слідкувати, щоб зуби правильно сточувалися і відростати.
У маленьких поросят часто трапляються паразитарні та грибкові ураження шкіри через погані умови утримання. У дорослих особин крім дентальних проблем можуть бути респіраторні інфекції, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, сечокам’яна хвороба і цистити. У самок трапляються кісти яєчників та новоутворення матки.
Шиншила
Тривалість життя: 10 – 15 років.
Вага: 450 – 700 г
Розмір клітки: краще утримувати парами, розмір клітки для однієї тваринки від 160 на 180 см.
Гігієна: не потребують купання, можна вичісувати
Що їсть: сіно, траву
Шиншили – довгожителі серед домашніх гризунів. За умов якісного догляду можуть жити до 15 років і навіть довше. Виглядають досить масивними, але насправді весь об’єм – це їхній товстий щільний пух. Попри це якогось специфічного запаху вони практично не мають, тож і купання не потребують. Навпаки, воно може навіть зашкодити тварині: тоді підшерсток може збиватися в ковтуни і погано просихати. Гризуни самі дбають про свою чистоту, для цього їм потрібна ванночка з вулканічним піском.
Неймовірно красиве хутро завдає тварині чимало незручностей. Одна з них – схильність до перегріву. Наявність кондиціонера – це одне з основних питань в анкеті власника. Відповідальні заводчики навіть не продають шиншил людям, у яких немає кондиціонера. У нинішніх умовах можна охолоджувати клітку замороженими пляшками з водою, обгорнутими рушником. Можна покласти шиншилі керамічну плиточку, кахель, їй буде приємно на ньому лежати.
Клітка не повинна стояти на сонячній стороні. Незле буде поставити невеликий портативний кондиціонер на USB, який буде охолоджувати саме клітку. Комфортна температура для шиншили приблизно 18 градусів. Вище 23 несе потенційний ризик перегріву.
Тварина, яка перегрілася, може мати важке дихання, втрачати свідомість, бути гарячою на дотик, мати яскравіші, ніж зазвичай, капіляри на вушках. Тоді шиншилу треба терміново охолоджувати і звертатися в клініку.
Основна їжа шиншил – сіно, підсушена трава. Якщо тварина не їсть шкідливих для неї смаколиків, як от зернових кормів, пластівців, мюслів, тощо, то можна додати в раціон соковитої їжі (кульбаби, зеленої трави, салату, подорожника). Можна давати погризти гілочки.
Клітка для шиншили не лише повинна бути досить велика, а й висока, бо тварини стрибучі. Вони люблять крутити колесо, спілкуватися один з одним, шукати заховану їжу, можуть борсатися в гамачках. Взаємодіють з людиною, звикають до неї і дозволяють себе чухати, але зазвичай контакти з власником не приносять великої радості гризуну.
Маленькі шиншили можуть мати шкірні грибкові ураження, дорослі тварини таким не хворіють. Паразити, як правило, у цих гризунів не приживаються через дуже густе хутро. Найчастіше шиншили потрапляють до ветеринара з дентальними хворобами, проблемами з маткою (якщо не стерилізовані), складнощами у виношуванні чи розродженні (якщо тварина у розведенні).
Домашній щур
Тривалість життя: 2 – 3 роки. Зрідка доживають довше
Вага: 200 – 600 г
Розмір клітки: люблять жити парами або й великими групами, на двох тварин досить клітки 60 на 50 на 40 см.
Гігієна: не потребують купання, можна мити лапи і хвіст, які більше забруднюються.
Що їсть: зерновий корм, овочі, можна тваринний білок.
Щурі – найбільш контактні, розумні та дружелюбні домашні гризуни. До них неможливо не прикипіти душею. І це найбільша проблема – бо живуть вони зовсім коротке життя.
Домашні пацюки охоче граються різноманітними іграшками в клітці, лазять по драбинках і гамачках, але й не проти будуть погуляти поза кліткою. Можна випускати тваринку гуляти по квартирі, щоправда потурбувавшись про безпечне для неї середовище (буває, щурі можуть застрягати за шафами чи диванами, гризти проводи чи встрявати у інші халепи). На літо буде незле поставити в клітці посудину з водою, в якій щурик зможе купатися і охолоджуватися. Пацюки піддаються дресируванню, вони звикають до людини, впізнають господаря, можуть бути ласкавими і ніжними.
Основа раціону щурів – мішанка зерна. Варто додавати в меню сезонні зелень, фрукти, овочі й білкову їжу (відварене мясо, яйце чи кисломолочний сир). Найбільш фізіологічний білок – комахи, наприклад, сушений борошняний хробак.
Існує думка, що ці гризуни досить хворобливі, однак, це не зовсім так. Через невелику тривалість життя їхнє існування ніби пришвидшене, концентроване, тому й складається таке враження.
У щурів дуже часто зустрічаються респіраторні інфекції. Часто вони ускладнюються середнім отитом, який може бути певний час безсимптомним, але видимим в отоскоп, можуть вражатися нижні дихальні шляхи і розвиватися пневмонії. Здоровий домашній щур не видає взагалі ніяких звуків – ані свисту, ні гулькання, ні частих чхань. Якщо гризун чхає, має будь-які виділення з носа чи очей, обов’язково слід звернутися до лікаря. Профілактичний огляд варто проводити орієнтовно раз на 4 місяці.
Пацюки часто мають новоутворення. Частину з них можна профілактувати. Для самок пацюків рекомендована обов’язкова стерилізація у 3,5 – 5 місяців. Вона профілактує новоутворення молочних залоз, матки, яєчників і гіпофізу.
Важливо брати тварину у перевірених заводчиків чи зоомагазинах. У куплених малюків з рук чи на стихійних ринках улюбленців з високою вірогідністю будуть паразитарні захворювання, ураження шкіри та респіраторні захворювання.
Хом’яки
Тривалість життя: 2 – 3 роки.
Вага: залежно від породи, від 15 г до 450 г.
Розмір клітки: живуть поодинці, хом’яки Роболовського можуть жити групами, якщо є досить території. Краще, якщо це буде якомога більший акваріум площею від 100х50х50 см на одного хом’яка будь-якої породи.
Гігієна: не потребують купання.
Що їсть: зерновий корм та рослинна їжа.
Хом’ячки – найбільш "ображена" група гризунів. Вважається, що їм досить малесенької клітки, дрібного колеса і мінімум активності, але це не так. За сучасними стандартами у хом’яка має бути досить багато місця – або великий контейнер, або навіть акваріум на 120 літрів і більше. Його слід заповнити наповнювачем шаром від 16 см, куди хом’як може спокійно зариватися, робити собі тунелі. Це може бути целюлозний наповнювач, крупна тирса з фруктових дерев, тощо.
Хом’яки риють нори, багато бігають, тому їм потрібна широка і глибока площа і велике колесо. Діаметр підходящого колеса – від 20-25 сантиметрів для карликових видів хом’яків і для сирійців від 28-30 сантиметрів. Добре, якщо на контейнері зверху буде решітка – це і вентиляція, і захист від втечі.
Житло хом’яка можна обладнати керамічним будиночком (на літню пору вони забезпечать прохолоду), ванночкою з вулканічним піском для гігієни, сушеними квітами, колосками льону. Вони служитимуть і декором, і розвагою, і перекусом.
Чи стане хом’ячок другом залежить від характеру тварини, його території і процесу соціалізації. Гризун цілком може розважати себе сам, але також може брати їжу з рук, дозволяти себе гладити, йти на руки.
Основа раціону – зерно, але важливо, щоб було ще щось рослинне в меню тваринки. Хом’ячки, особливо карликові, схильні до розвитку діабету. Різноманіття їжі допоможе його профілактувати. Можна спробувати додати трав’яні гранули, борошняних хробаків.
Загалом, здоров’я хом’яка – питання везіння. Може пощастити і гризун не хворітиме взагалі, а може трапитися одразу "букет". Хом’яки часто мають злоякісні пухлини, респіраторні захворювання, можуть мати травми через погано обладнану територію. У карликових хом’ячків є залоза на животі, якою вони мітять територію, і вона інколи може запалюватися. Бувають проблеми з защічними мішками, тоді їх або вправляють, або видаляють.
Дегу (чилійська білка)
Тривалість життя: 6 – 8 років.
Вага: доросла особина 220-250 г.
Розмір клітки: живуть у групах, 120х60х60 см на двох дегу.
Гігієна: не потребують купання, можна стригти кігті, якщо є потреба.
Що їсть: рослинна їжа.
Білки дегу люблять жити великими групами. Однак, у такому випадку вони можуть бути мало контактні. Якщо хочете подружитися зі звірятком – нехай якийсь час поживе один, а вже потім заведіть йому компанію. Як правило, тоді улюбленець буде більш контактний і звикне до рук. Загалом, поведінка дегу дуже залежна від характеру – є компанійські звірята, яким подобається увага, але здебільшого, порівняно з іншими гризунами, ці білки лякливі і не люблять незнайомців.
Раціон білки дегу співпадає з раціоном шиншил. Основна їжа – підсушена трава. Можна салати, фрукти і овочі, але в якості смаколика, дуже дозовано. Як і хом’ячки, вони схильні до розвитку діабету, тож треба слідкувати, аби не було зернового корму в раціоні та надлишку цукрів.
Слабке місце дегу – їхні зуби. Тваринки з дентальною хворобою можуть довго не виказувати свого дискомфорту, а коли власники таки звертаються до лікаря, допомогти вже не можна. Тож важливо не забувати про профілактичні огляди. Дегу часто травмуються, особливо потерпають хвости. Бувають респіраторні інфекції, пневмонії, сечокам’яна хвороба.
У клітку для дегу можна приладнати різноманітні будиночки, тунелі, колесо, ванночку з вулканічним піском, іграшки, які можна гризти. Вони будуть радо цим гратися.
Людмила Панасюк, "УП.Життя"