"Ми несли вбитого чоловіка, а в нього постійно дзвонив телефон". Історії очевидців трагедії у Чернігові
17 квітня о 8.46 моніторингові канали повідомили, що в Курській області Росії злетів МІГ-31. Близько 9 ранку, через кілька хвилин після попередження про високий рівень небезпеки, в Чернігові майже один за одним пролунали три вибухи. Дим, пил, кров, крики потонули в сиренах "швидких", "поліції" та машин рятувальників.
Неподалік від місця влучання місцева влада розгорнула штаб ліквідації наслідків теракту.
Так почалася робота, яка згодом дозволить зрозуміти, скільки горя принесли російські ракети цього разу.
"Українська правда. Життя" поговорила з очевидцями трагедії.
Офіційно: три Іскандери влучили в непрацюючий готель
За попередньою інформацією, Росія випустила по Чернігову "Іскандери" повітря-земля. Начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус розповів, що на уламках ракети видно дату виготовлення – травень 2023 року. За його словами, всі три ракети влучили в непрацюючий готель. Інших деталей не розголошують.
Цей готель розташований у густонаселеному житловому мікрорайоні недалеко від центру міста. Тут чимало багатоповерхівок, є лікарня, університет, готелі, магазини, салони краси, аптеки та інші заклади, які обслуговують побут мешканців.
Неподалік від місця влучення одразу розгорнули штаб із ліквідації наслідків. Там працювало понад 300 поліцейських, більше сотні рятувальників, підрозділи Добровольчого формування територіальної громади, молодіжної організації Centuria, чимало інших волонтерів та служб.
Впродовж дня біля штабу в наметах поліція фіксувала звернення людей щодо зниклих безвісти та пошкодження майна. Поряд розгорнули пункт незламності. Стояли намети з їжею та гарячими напоями.
В.о. міського голови Чернігова Олександр Ломако повідомив, що потерпілим виплачуватимуть по 3600 грн впродовж 3-х місяців. Це будуть кошти міжнародних партнерів.
Таким був теракт офіційною мовою. А ось як розгорталися події для свідків тих подій.
Життя врятував 37-річний Ford
Артем Струпінський вважає день теракту своїм другим днем народження. Його врятував старенький Ford 87-го року випуску. Чоловік є волонтером загону швидкого реагування Чернігівської обласної організації Товариство Червоного Хреста України.
17 квітня він мав їхати з колегами у відрядження. За кілька хвилин до прильоту ракет припаркувався біля лікарні, що через дорогу від готелю. Уже збирався виходити з авто, аж раптом:
"Я відчув спалахи, удари. Миттєво нахилився вниз в машині. Майже одразу був другий приліт. В авто побило скло, її посікло осколками. Я вискочив, забіг за будівлю. Потім прилетіло втретє. Після цього я повернувся до авто, взяв аптечку і побіг надавати першу допомогу".
Перше, що побачив чоловік, – палаючий трактор. Далі – закривавлені люди, які бігли, кричали, панікували. Комусь Артем надавав допомогу, а хтось відмовлявся від неї і тікав.
"Потім я побачив, що з районної лікарні почалася евакуація. Люди бігли в паніці, я намагався допомогти медсестрам. Досить швидко на місце події прибули мої колеги, і я долучився до них допомагати пораненим", – розказує Артем Струпінський.
Відновлена лікарня знову постраждала
На вході до подвір’я лікарні висить побита вивіска. Ще вранці вона повідомляла, що цей заклад відновлено за підтримки Медичного корпусу. Зараз вивіска пошкоджена, так само, як і лікарня. Біля відділень метушаться люди.
Стрес від пережитого вони знімають роботою: замітають осколки, "склять" вікна плівкою, накривають дахи…
"Наша поліклініка постраждала ще під час боїв за місто в 2022-му. Її корпус не відновили, тому нас переселили в це приміщення, де колись було стаціонарне відділення. І ось тут знову руйнування", – розповідають працівниці.
Сестрі-господарці Катерині Устименко дивом вдалося вціліти. Жінка каже, що збиралася йти на вулицю, аби забрати випрану білизну. Затрималася через те, що пролунав сигнал підвищеної небезпеки. Після цього люди повиходили в коридори і збиралися прямувати в укриття.
Впродовж хвилини пролунали вибухи. Пацієнти та лікарі попадали на підлогу. На щастя, тут минулося без постраждалих.
Заступниця начальника Чернігівської ОВА Жанна Шерстюк розповіла, що загалом в лікарні пошкоджень зазнало поліклінічне, акушерсько-гінекологічне, пологове та дитяче відділення та приміщення, в якому був тимчасово розміщений центр первинної медико-санітарної допомоги Чернігівського району.
"Серед персоналу троє постраждалих, вони отримали легкі ушкодження. Серед пацієнтів травмованих та загиблих немає. Зараз лікарня налагоджує роботу, вікна затягують плівкою. Вона вже прийняли 15 постраждалих внаслідок атаки. Лікарня живе", – запевнила Жанна Шерстюк.
Що зробили уламки із житловим комплексом біля місця прильоту
В одному з найближчих до місця влучання житловому комплексі вибиті вікна, двері, пошкоджені стіни. Цей ЖК на понад 300 квартир збудували 6-7 років тому. Тут живуть переважно молоді родини з дітьми.
Іван Василенко працює у комплексі охоронцем. Коли стався вибух, він був на посту.
"Я сидів у кріслі, коли почалася тривога. У дворі комунальники забирали сміттєві баки. Не встигли вони від’їхати, а воно як бахне! Думаю, що ж таке, встав виходити. А тут знову гупнуло так, що аж двері на мене пішли. Цього разу повилітали й вікна.
Я думаю, під час першого прильоту їх стримала плівка. Нею покривали скло, аби не видно було, що всередині посту, а вона, виходить, врятувала мене. Якби скло розлетілося, коли я в кріслі сидів, то щонайменше поранився б. Третього вибуху я від шоку вже не чув", – ділиться Іван Василенко.
Чоловік каже, що у мить прильотів на вулиці були мешканці, але не знає, чи є серед них постраждалі.
Ольга Самойленко за 5 хвилин до вибуху збиралася вигулювати собаку. Але жінка затрималася вдома: чоловік був зайнятий, а залишати малу дитину під час тривоги саму вона не захотіла.
"Потім повідомили про високий рівень небезпеки. Я відкрила телеграм, побачила, що летить до нас. Хотіла вийти в коридор, аби покласти подушки, як пролунав вибух. Ми схопили дитину, вибігли в коридор. Всі кричали. Потім знову було два вибухи. Ми побігли в паркінг", – пригадує жінка.
Вона довго заспокоювала дитину. А після скасування тривоги родина сіла в побите авто і поїхала до родичів. Квартира Самойленків не постраждала, а ось у сусідів є руйнування.
"Я працювала на кухні за комп’ютером. Чую "шшшшш". І розумію, що треба бігти. Вилітаю в коридор, мене накрило шумом, світлом, звуком... Потім ще один був приліт. Кажуть, їх три, але я з переляку чула тільки два. Вибігла в під’їзд, там уже сусіди. Внизу діти були самі вдома в одній квартирі. Я забрала їх, заспокоїла. Тут їхні батьки вже повернулися. Я швидко повернулася додому, забрала телефон. Ось і все. Єдине, що заспокоює, добре, що моя дитина була в садочку, тому не чула цього всього", – ділиться Катерина Ященко.
Ночувати в квартирі жінка не збирається, бо з дитиною це небезпечно: панорамні вікна затягнули плівкою, але скрізь них можна "вийти" прямо на вулицю.
Сусідній готель прибирали працівниці та волонтерки
Пошкоджень зазнали й готелі неподалік. Адміністраторка одного з них Тетяна Кулешова розповіла, що того ранку було багато гостей. Після сигналу про підвищену небезпеку, працівники спустилися до підвалу. Потім пролунав вибух. За її словами, в готелі ніхто не постраждав.
Навколо приміщення було багато розбитого скла. До прибирання долучилися й волонтерки-студентки Настя Петраченко та Яніна Сотниченко.
Дівчата вчаться на психологинь, приїхали на місце події через три години після вибуху. Спочатку допомогли знайомим прибрати скло в їхньому офісі. А потім прийшли до готелю, де більше руйнувань.
"Ми бачили, як люди виходили з валізами, сумками. Спочатку ми вигрібали скло під самим готелем. Потім нас залучили до прибирання номерів. Там були вибиті двері, балкон засипаний пилюкою. Ми там все повитирали. Крові ніде не бачили", – каже Настя, прямуючи в бік штабу.
Чоловік чекав, поки знайдуть його дружину під завалами
Серед наметів штабу з ліквідації наслідків теракту є один, який встановили волонтери Чернігівської обласної організації ТЧХУ. Координаторка напряму психологічного здоров’я та психосоціальної підтримки Тетяна Неділько на місце події прибула за 30 хвилин після вибуху. Спочатку працювали біля епіцентру подій разом з колегами з Загону швидкого реагування (ЗШР) та ДСНС.
"Ми бачили чоловіка, який був сам не свій, казав, що його дружина під завалами. Я не знаю, чи вижила вона", – розказує Тетяна Неділько.
Імовірно, жінка таки загинула. Наступного дня про це повідомляли користувачі соцмереж. Зокрема, такі коментарі були під дописом Ірини Тимофєєвої. Користувачка написала, що три години жінка була на зв’язку під завалами, але не дочекалася…
"Ми несли загиблого, а в нього дзвонив телефон"
Інший волонтер із ЗШР Олексій Андрєєв розповів, що допомагав працівникам ДСНС нести загиблого чоловіка.
"Ми несли цього загиблого чоловіка, а в нього постійно дзвонив телефон, вочевидь, хтось хвилювався і хотів дізнатися, чи живий", – розповів Андрєєв.
Інший волонтер Андрій Ященко розповів, що бачив тіла п’ятьох чоловіків.
"Вони лежали на сортувальному полотні. Потім нас попросили відійти від епіцентру подій, і ми перемістилися в намет, ближче до штабу, де вже працювали наші колеги", – каже Ященко.
У цьому наметі людям надавали психологічну підтримку. Зокрема, Тетяна Неділько розповіла, що разом з тіткою приходила дівчина-підліток, вона живе неподалік, вдома на мить вибухів була сама, дуже злякалася. Так само зверталися військові, рятувальники. Крім волонтерів, тут працювала лікарка та психологи з неврологічного диспансеру.
Масштаби лиха: 18 загиблих, 77 поранених
Рятувальники-волонтери кажуть, що загиблі були на сходах до укриття. Також очевидці, які були першими біля місця влучання ракет, розповідають: убиті люди лежали на дорозі, узбіччях, в автомобілях. Імовірно, це були перехожі чи ті, хто проїжджав повз це місце в мить влучання.
Зокрема, в авто загинула 25-річна лейтенантка поліції Аліна Миколаєць. Начальник ГУ Нацполіції в Чернігівській області Іван Іщенко розповів, що дівчина була на лікарняному з 16 квітня. Того ранку вона їхала в авто зі своїм хлопцем, проїжджали повз, коли пролунав вибух. Уламок пробив дах авто і вбив Аліну. Хлопець вижив.
Ким були інші загиблі, – наразі не повідомляють. Начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус під час прес-підходу ввечері 17 квітня відповів, що розширену інформацію нададуть згодом.
Натомість в соцмережах уже з’явилося кілька повідомлень про загиблих. Зокрема, про смерть однокласниці Марії Котової (Педенко) написав Кирило Безкоровайний. Про загибель однокласниці Юлії повідомила Олена Нестеренко. Також про ще одного загиблого розмістила інформацію сторінка chernika.lounge.bar.
18 квітня в Чернігові оголошено Днем жалоби. Близько 9 ранку, за добу після теракту та в час, коли Україна вшановує загиблих, повідомили, що пошуково-рятувальна операція завершилася.
У цифрах офіційні масштаби трагедії такі: загинуло 18 людей, 78 поранені. Пошкоджено 28 будинків, 419 квартир, понад 60 авто.
Але за цими цифрами – вщент розбиті життя. Люди, які загинули від російських ракет, заслуговують, аби про них пам’ятали, аби інші знали їхні імена та історії. Усіх їх.
Наталія Найдюк, спеціально для УП. Життя