У 1859 році сонячна буря спричинила небезпечні стрибки напруги на Землі. Чи може це повторитися?

У вересні 1859 році Сонце викинуло безпрецедентну кількість намагніченої плазми, що спричинило надзвичайно потужнішу бурю – подію Керрінгтона.
Тоді активність зірки нашої системи викликала унікальні полярні сяйва в тропічних широтах Землі та пошкодила телеграфний зв'язок, подекуди викликавши пожежі.
У майбутньому схожа за потужністю сонячна буря здатна спричинити катастрофічні наслідки, тому за активністю зірки ретельно слідкують науковці, розповіли в Popular Science та Space.
Що таке подія Керрінгтона та чому вона унікальна?
1 вересня 1859 року астроном-любитель Річард Керрінгтон спостерігав за космосом поблизу Лондона. Тоді він звернув увагу на Сонце та його різноманітні плями і спалахи, через які зірка виглядала незвичайно.
"Майже завжди на Сонці є плями. Ви можете побачити їх за допомогою маленького телескопа. Тоді Керрінгтон змальовував ділянки плям і записував їх. У якийсь момент він помітив, що в групі сонячних плям з’явилися дві яскраві плями, яких там не повинно було бути", – розповів астрофізик Університету Глазго (Шотландія) Г’ю Гадсон.
"Спалах білого світла", який описав Річард Керрінгтон, виявився великим корональним викидом маси – вибухом намагніченої плазми верхніх шарів атмосфери Сонця.

Наслідки коронального викиду досягли Землі за 17,6 години, коли зазвичай це займає кілька днів. Уже 2 вересня нашу планету вразила унікальна подія – найпотужніша геомагнітна буря, яку коли-небудь фіксували.
Хмари електрифікованого газу та пилу від Сонця були настільки великими, що при взаємодії з магнітним полем Землі вплинули на телекомунікації.
За даними NASA Science, того дня вийшли з ладу телеграфні системи. Явище спричинило пожежі, оскільки стрибок електричного струму, що протікав через дроти, запалював стрічку запису на телеграфних станціях.
"Деякі з телеграфістів отримали опіки. Коли ви з’єднуєте довгі дроти разом для розподілу електроенергії, то ризикуєте, особливо коли трапляються такі стрибки напруги", – пояснив Г'ю Гадсон.
Крім того, через активність зірки люди в тропіках спостерігали північні сяйва, які зазвичай виникають у полярних широтах. Північне сяйво простяглося на південь до Куби, Гонолулу (Гаваї), а південне – до Сантьяго (Чилі).
Збіг у появі плями на Сонці та геомагнітною бурею першим відмітив Річард Керрінгтон. Саме на його честь назвали найбільшу задокументовану сонячну бурю.
Чи можлива схожа за потужністю сонячна буря в майбутньому?
Хоча інженери значно покращили свої знання про струм та роботу з ним, однак люди стали споживати більше електроенергії. Відтак спалах масштабу подібного до події Керрінгтона може мати катастрофічні наслідки.
"У світі, який настільки залежить від електроенергії та електроніки, подібна подія може спричинити масові збої та пошкодження електроніки на борту супутників, що обертаються навколо Землі, наземної електроніки та електромережі", – пояснив астрофізик із Коннектикутського коледжу (США) Алекс Джаннінас.
Особливо вразливими до корональних викидів Сонця вважають супутники на орбіті Землі, зокрема телекомунікаційні прилади. Заряджені частинки великих вивержень на поверхні зірки можуть пошкодити сонячні панелі, навігаційні системи та змінити орбітальні шляхи, що потенційно спричинить масові зіткнення супутників.
Хоча сонячні бурі рідко становлять пряму загрозу життю людей, існує ризик, що вони можуть критично пошкодити космічний зв'язок, навігації, роботу служб прогнозування погоди та розподілу енергії на Землі.
Існує припущення, що шторм потужності такої, як подія Керрінгтона, міг би спричинити "інтернет-апокаліпсис". Через це уряд Великої Британії ввів несприятливу космічну погоду до Національного реєстру ризиків для компаній.
Хоча поверхня Сонця постійно активна, спалахи низької інтенсивності зазвичай виникають частіше, ніж вибухи високої потужності. Крім того, поява сонячних плям зумовлена 11-річним циклом активності зірки, пік якого розпочався 2024 року.
"Геомагнітні бурі, а точніше, корональні викиди, які їх викликають, збільшуються в частоті та інтенсивності, коли сонячний цикл досягає свого максимуму. Зараз ми перебуваємо в 25-му сонячному циклі і все ще рухаємося до максимуму, який, за прогнозами, відбудеться цього літа, ймовірно, у липні", – додав Алекс Джаннінас.
За підрахунками вчених, ймовірність того, що подібна до події Керрінгтона подія станеться наступного століття, становить 12% або менше. Однак науковці досі вважають потенційно потужні сонячні бурі серйозними загрозами.
Наразі багато супутників стежать за активністю зірки в широкому спектрі. За словами Алекса Джаннінаса, частинкам з коронарного викиду із Сонця може знадобитися від кількох годин до днів, аби досягти Землі. Тому вчені встигнуть завчасно виявити наближення загрози.
Нагадаємо, наувоці застерігають, що після піку 11-річного циклу максмальна активність Сонця може не піти на спад, а навпаки посилитися. Це пов'язують з переходом зірки до рівня "бойової зони".