Лише третина українських вчителів можуть чітко визначити булінг – опитування
Більшість українських учителів (68,4%) кажуть, що не фіксували випадків булінгу серед учнів. При цьому менше третини з них (28%) можуть чітко визначити, що таке цькування.
Про це інформує Міністерство освіти і науки з посиланням на дослідження аспірантки Інституту соціальної та політичної психології Анастасії Мельниченко.
У межах роботи протягом 2023-2025 років в Україні провели дві хвилі онлайн-опитування вчителів з усіх регіонів, крім тимчасово окупованих територій.
68,4% респондентів заявили, що в період від лютого 2022 року не виявляли цькування у своєму класі.
У першій хвилі дослідження 18,5% учителів підтвердили, що булінг є регулярним на рівні школи, а на другому етапі цей показник зріс до 20,6%.
При цьому в першій хвилі лише 28% респондентів змогли чітко визначити, що таке цькування.
Найчастіше про булінг серед школярів повідомляли вчителі з північних областей. Дослідження показало, що в Києві та західних областях учні частіше заявляли про цькування, ніж це визнавали педагоги.
Водночас у східних регіонах учні та їхні вчителі майже однаково оцінюють ситуацію з булінгом.
Як українські вчителі реагують на булінг?
Найчастішою реакцією учасників дослідження на факти цькування дітей були:
- розмова з агресором – 36,6% випадків;
- спілкування з дитиною, яка постраждала через булінг – 33,3%;
- залучення до розв’язання ситуації шкільного психолога – 30,6%.
Рідше педагоги зверталися до адміністрації закладу освіти, скликали спеціальну комісію, говорили з батьками учасників конфлікту або повідомляли в поліцію.
При цьому 0,3% опитаних учителів не вжили жодних заходів після того, як дізналися про булінг.
Автори опитування зауважують, що молодші вчителі (віком від 18 до 24 років) продемонстрували найвищу готовність втрутитися в булінг. При цьому педагоги старші 45 років частіше заходами впливу обирали формалізовані підходи, зокрема залучення керівництва школи.
Також дослідження засвідчило, що педагоги українських шкіл основною причиною булінгу вважають:
- поведінку учнів – 51,1%;
- складні життєві обставини – 20,8%;
- зовнішність – 18,6%;
- світоглядні розбіжності – 12,3%;
- наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб – 7.8%.
Що робити вчителям у випадку булінгу?
У разі виявлення ознак цькування дітей у МОН радять педагогам поговорити окремо з усіма учасниками конфлікту, аби зрозуміти його причину.
Крім того, варто повідомити про випадок адміністрацію закладу, щоб розв'язати поточну проблему та запобігти схожим ситуаціям у майбутньому.
Також учителям слід залучити шкільного психолога або соціального педагога, які підтримали б дітей і провели тематичні розмови зі школярами.
За потреби працівники шкіл можуть звертатися до правоохоронців. Працівники поліції також можуть допомогти у розв’язанні конфлікту та поспілкуватися з учнями, щоб запобігти булінгу в майбутньому.
Як діяти дітям і батькам, якщо педагоги не реагують на цькування?
У МОН радять звернутися до адміністрації школи. Це можна зробити відкрито або залишити заявку на сайті.
Якщо після звернення в школі не вжили заходів, то батьки можуть навідатися до поліції та/або місцевого управління освітою.
Аби отримати поради щодо підтримки дитини, можна звернутися до шкільного психолога.
Як проводили дослідження?
Опитування проводили протягом 2023-2025 років в усіх регіонах країни, крім тимчасово окупованих територій. Перша хвиля дослідження тривала від листопада по січень 2024 року – в ній узяли участь понад 10 тисяч педагогів, з яких сформували репрезентативну вибірку 3804 педагогів.
Другий етап опитування провели з листопада 2024 по січень 2025 року – він охопив понад 11 тисяч респондентів, з-поміж яких у дослідженні враховували відповіді 5656 освітян.
Роботу здійснили за підтримки Інституту модернізації змісту освіти та МОН.
Раніше дослідження Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) показало, що у 2023 році 22% українських підлітків зазнали булінгу в інтернеті. При цьому порівняно з 2018 роком серед школярів знизилася частка тих, що брав участь у цькуванні інших онлайн.
