Новий очільник полярників Євген Дикий: Антарктика тепер відкрита для всіх, незалежно від статі

Євген Дикий менше двох тижнів очолює Національний Антарктичний науковий центр (НАНЦ). Про нову посаду говорить, як про війну: "Тут зараз гаряче – треба прорватися".

"Прорватися" в даному разі треба на полюс – на станцію "Академік Вернадський", до наших зимівників. Буквально.

Зняти їх зі станції і завезти на зміну нову команду разом з річним запасом всього необхідного для життя та роботи треба вже у березні, поки в Антарктиці став лід – тоді сполучення перерветься на довгих 9 місяців.

Кількість пального і харчів на станції розрахована рівно на рік, резерв ще максимум на місяць. А далі все закінчиться.

"Звісно, у нас є план евакуації людей, але для станції та української науки це була б катастрофа", – говорить Євген.

Між тим досі навіть не обрано перевізника, не почались закупки припасів: тендер на логістичне обслуговування станції досі триває, власне, кілька місяців він був "заморожений" – Антимонопольний комітет зупиняв торги через скарги, аргументуючи тим, що заявку було прописано "під одного з учасників".

Євген Дикий менше двох тижнів очолює Національний Антарктичний науковий центр

– Мені трохи прикро, що я опинився в цьому кабінеті не стільки як вчений (хоч за фахом я морський біолог), а скоріше як кризовий менеджер, – каже Євген. – але не страшно, спершу швидко "розрулимо" найболючіші проблеми від "папєрєдніків", а там і наукою займемось.

– А які у вас навички кризового менеджера?

– Командувати ротою в "Айдарі" в 2014-му – це той ще кризовий менеджмент!

А якщо серйозно, то і виконувачем обов’язків директора Українського науково-дослідного протичумного інституту імені Мечнікова в Одесі я став в ситуації, коли його збиралися розформовувати. У мене навіть посада називалася "в.о. директора – голова ліквідаційної комісії". Але ж інститут вдалося зберегти – він є і він працює.

Зараз мене теж покликали в ситуації, коли вже майже зірвано сезон, і під загрозою перезмінка зимівників. Але гадаю, що все буде добре.

– Що означає "зірвано сезон"?

– Перебування на станції поділяється на дві частини – зимівля і сезон.

Зимівля – це цілорічна вахта, яку несуть 12 людей, половина з яких науковці, половина – персонал станції.

Наукові дослідження зимівників – це ті, які потребують підтримки довгих рядів спостережень, як-то клімат, астрофізика, фізика атмосфери.

Але багато полярних досліджень робиться під час сезону – це той короткий період, 2-3 місяці, коли триває антарктичне літо і вода вільна від криги.

І ось цей "сезон" уже зірвано – літо в Антарктиці закінчується.

Зараз я намагаюся зробити все, щоб зберегти "короткий сезон" – фактично зробити довгу перезмінку. Щоб вона відбулася не за три дні, а за два тижні. І тоді на два тижні туди б могла заїхати ще одна група вчених для короткострокових досліджень. Але гарантії, що "короткий сезон" вдасться – нема.

На станції "Академік Вернадський" цілорічну вахту несуть 12 людей. У березні їх треба змінити. Фото tenedos/Depositphotos

– В чому проблема з тендером?

– Торги відсуваються, а дата, коли стане крига – фіксована: кригу не умовиш.

Зараз треба зробити все можливе, щоб провести тендер по системі ProZorro, а не так, як було торік – в авральному порядку, "в одного учасника".

Я не буду оцінювати, якою мірою на це вплинули чиїсь інтереси, а якою – невміння проводити торги. Я знаю, що мені дісталося: втретє зупинена процедура торгів за скаргою одного з учасників.

Я проаналізував скарги. Як на мене, вони обґрунтовані, а висновки Антимонопольного комітету – справедливі: умови прописано з порушенням, під інтереси одного з учасників. Всі зауваження ми тепер врахували, процедуру торгів розблоковано, і за десять днів мого директорування ми вже пройшли два етапи з трьох, маємо трьох учасників, допущених до фіналу, на 22 лютого призначений аукціон.

Якщо не буде ще однієї скарги, то ми встигнемо призначити перевізника повністю за нормальною тендерною процедурою.

– А якщо знову буде скарга від того, хто програє торги?

– Тоді підемо шляхом "закупівлі в одного учасника" – ми ж не лишимо людей на станції.

Але навіть в такій ситуації зробимо все максимально прозоро: ми всіх претендентів зберемо в Міністерство освіти та науки, в присутності антикорупційних органів, під відеозапис проведемо вибір учасника.

Моя позиція: переможе той, чия пропозиція буде вигідніша для платників податків, і байдуже, хто "чий" чи хто за ким стоїть.

Євген Дикий: "Спершу швидко "розрулимо" найболючіші проблеми від "папєрєдніків", а там і наукою займемось"

ДРУГИЙ ПОЛЮС І ФЛОТ

– Мій перший робочий день у НАНЦ закінчився приємною несподіванкою – скайп-переговорами з Андрієм Шевченком, послом України в Канаді.

Канада дуже зацікавлена співпрацювати: в них є ціла мережа арктичних станцій і жодної антарктичної.

Канадський уряд зацікавлений в наукових обмінах: щоб канадські вчені могли працювати на станції "Вернадський", а українські – в Арктиці.

Це поки що звучить як фантастика, але насправді це від початку було частиною моєї програми – перетворити центр з антарктичного на полярний.

Бо в світі зараз найкращі результати дають порівняльні дослідження в двох полярних регіонах.

Арктика та Антарктика – це ніби як два пульси нашої планети, вимірювання в цих двох регіонах разом дозволяють оцінити низку планетарних процесів, і як лікар завжди вимірює тиск на двох руках, а не лише на одній, так само більшість країн синхронно розвивають науку в обох полярних регіонах.

Арктика – це не біла пляма для української науки, багато українських вчених проводять дослідження в Арктиці.

Приміром, харківські радіоастрономи, які працюють на "Вернадському", працюють водночас і на Шпіцбергені в колаборації з норвежцями. І умови роботи в них там значно кращі, ніж ми їм поки що забезпечуємо на "Вернадському".

– Ви робитимете акцент на виході на "другий полюс"?

– Я робитиму акценти на всі можливих напрямках міжнародної співпраці – і на цьому теж.

Розташування нашої станції унікальне і в чомусь дуже цінне для міжнародної співпраці. Вона не у високій Антарктиці, а якраз на тій межі, де відбуваються швидкі зміни клімату.

Саме в нас на станції їх можна швидко відстежити, і це приваблює до нас закордонних колег.

Водночас нам треба йти в глибину континенту, на крижаний антарктичний панцир. Самі ми цього не потягнемо, але зараз нормальна наукова практика – бі-, а то й трилатеральні станції, створені кількома країнами разом. Я переконаний, що це наш шлях.

Але, на жаль, не цього року, і не наступного. Я бачу Україну не тільки власницею однієї старенької британської станції, а й учасницею потужних наукових проектів у більш високих широтах.

А може, колись і арктичною станцією розживемося…

– Ви згадали, що науковці мають кращі умови, коли працюють разом із зарубіжними партнерами, ніж на "Вернадському". Про які саме умови йдеться?

– Давайте я не буду порівнювати з Арктикою, але от зайдіть на сайт американської антарктичної станції Мак-Мердо, ви побачите веб-камери, що працюють на станції.

Якщо ви зайдете на сайт Australian Antarctic Division, то побачите останні новини і відео зі станції.

Для порівняння: зв'язок із нашою станцією – один раз на тиждень по середах ми передаємо текстові мейли на станцію і дайджест новин. А по п’ятницях ми отримуємо мейли зі станції.

І це 2018 рік!

Я думаю, що зможу це виправити до наступної перезмінки – на цю вже не встигнемо, бо щоб налагодити зв'язок треба закупити обладнання.

Наразі зв'язок зі станцією "Академік Вернадський" один раз на тиждень по середах. Фото goinyk/Depositphotos

– А по датах – це коли?

– Зараз у березні ми маємо забрати людей, якщо вийде – то з "довгою перезмінкою".

Наступний раз піти на Антарктиду треба буде не наступного березня, а в грудні – щоб мати нормальний термін перезмінки. Для сезонників це можливість виконати повноцінні дослідження під час сезону.

Але це впливає і на зимівлю. Зараз через дуже короткий термін перезмінки, якщо ти раніше не працював на станції, то тобі просто не встигнуть передати прилади і навчити твоїх обов’язків, за три дні це неможливо.

Чим коротші ставали перезмінки, тим менше на станції ставало молоді і тим більше людей, які йшли вже на п’яту, шосту зимівлю.

З одного боку, це чудово, що в нас є матьорі ветерани, їхній досвід безцінний.

Але з іншого, зараз середній вік українського полярника 55 років. А що далі?

У нас немає обмежень за віком, але є медкомісія, і після 60-ти років досить важко задовольняти вимоги медиків.

Я планую зробити так, щоб на кожну зимівлю їхали половина складу досвідчених і половина новачків. Це забезпечить оновлення крові й кадровий резерв.

Це не щось нове – у британців на "Фарадеї", який потім став нашим "Вернадським", перезмінка тривала 2-3 місяці, і весь цей час новачки працювали в парі з "дідами", що забезпечувало передачу інформації і безперебійну роботу станції.

– А як щодо флоту?

– Корабель у Південному океані критично необхідний.

Якщо ви знаєте історію станції, то в 1995 році британці нам її подарували, а якщо бути точними – продали за 1 фунт стерлінгів.

Як ви розумієте, було багато охочих заплатити цей 1 фунт. Україну обрали серед інших країн тому, що ми продемонстрували наявність серйозного наукового флоту, який міг забезпечувати і логістику станції, і морські дослідження в Антарктиці.

Тоді в нас було 36 науково-дослідних кораблів.

Станом на зараз: на ходу жодного, придатний до ремонту – один.

Найбільш реалістичним шляхом відновлення нашого флоту в Антарктиці є той, яким ми отримали станцію. Кілька західних країн планують ближчим часом вводити в Антарктику нові кораблі, я би їх назвав кораблями "космічного" рівня. Але в цих країн вивільняються цілком пристойні старі кораблі, нас би вони на найближче десятиліття задовільнили.

Дикий пояснює, що у нас колись було 36 науково-дослідних кораблів, а зараз – на ходу жодного

НАУКА І ЖІНКИ

– Станцію ми утримали – і це велике досягнення. А далі питання: що ми маємо, крім антарктичного статусу і міжнародного престижу? А де наукові результати?

– Національний антарктичний науковий центр має цього року бюджет 2 млн євро – хай це кумедна цифра за західними мірками, але за українськими – солідна сума. За неї "вихлоп" поки що майже нульовий.

Результати аналізу науковометричних даних антарктичних досліджень в Україні, зробленого по міжнародній базі даних Скопус, я би сказав, не відповідають нашим амбіціям, і це ще політкоректне формулювання.

Місце України в антарктичних дослідженнях мало би бути десь на одному рівні з Польщею і вище ніж в Чехії, яка років на 10 пізніше за нас зайшла в Антарктику. Це в теорії.

А на практиці вони значно нижчі, ніж в Польщі, Чехії, Південної Кореї, а зіставні, приміром, з Туреччиною, яка взагалі не має своєї станції, і тільки пару років, як розпочала антарктичні дослідження.

Я шукав українських дослідників, які поза НАНЦ робили антарктичні дослідження. Виявилося, що в частини "індивідуалів" з результатами краще, ніж у центру як в установи.

Наприклад, по суходольних екосистемах у нас найкращі фахівці – Ірина Козерецька та Іван Парнікоза. Іван став першим науковцем, якого я – як директор – запросив на роботу в НАНЦ.

Я збираюся це продовжувати далі: шукати українських дослідників, які активно працюють в полярних регіонах і друкуються в міжнародних наукових виданнях, і пропонувати їм різні форми співпраці з НАНЦ.

Тобто для початку зберемо разом всі ті сили, які вже працюють в українській полярній науці, сконцентруємо їх довкола НАНЦ.

– Чи з’являться серед полярників жінки?

– Гендерної дискримінації більше не буде.

[L]До речі, на перших зимівлях жінки працювали і видавали чудові наукові результати. Але потім було прийняте рішення приблизно за такою ж логікою, за якою іслам зобов’язує жінку носити чадру: аби не вводити в спокусу чоловіка.

Замість того, щоб виховувати чоловіків, було прийнято рішення не відряджати на станцію жінок.

– Я чула, що приводом для "жіночої заборони" стала історія, коли посеред полярної зими змушені були евакуювати на материк породіллю зі станції і що це було дуже дорого…

– Я запитував, ніби наші доктори цю історію не підтверджують, це швидше байка, бо медики точно знали б.

Але навіть якби це було правдою – то що? У нас був випадок евакуації зі станції чоловіка з грижею. Після цього ж ніхто не заборонив чоловікам працювати на станції.

Так що до співпраці запрошуються вчені незалежно від статі та гендеру. Антарктика тепер відкрита для всіх.

Леся Ганжа, журналістка, спеціально для УП.Життя